Теми рефератів

До теми 1

1. Особливості діяльності адвоката у структурі правових систем сучасності.

2. Порівняльно-правовий аналіз розвитку інституту адвокатури у Європі та Росії..

3. Становлення інституту адвокатури у США.

До теми 2

1. Поняття та зміст професійної етики адвоката за законодавством Франції.

2. Особливості допуску до адвокатської діяльності у Німеччині та Франції: порівняльний аспект

До теми 3

1. Поняття та зміст професійної етики адвоката за законодавством Франції.

2. Психологічні особливості адвокатської діяльності.

До теми 5

1. Роль та повноваження Американської Асоціації адвокатів.

2. Правове положення іноземних адвокатів у США.

До теми 6

1. Система юридичної освіти у Німеччині. Допуск до адвокатської діяльності.

2. Гонорарна практика адвокатів Франції.

До теми 7:

1. Порівняльно-правовий аналіз правового регулювання інституту адвокатури у країнах СНД.

2. Загальна характеристики законодавства про адвокатуру РФ.

До теми 8

1. Реформування законодавства України про адвокатуру.

2. Порівняльно-правовий аналіз правового положення та діяльності адвокатури України та Росії.

10. Методи навчання

Використовувані методи навчання:

• за джерелом передачі та сприймання навчальної інформації - словесні, наочні, практичні;

• за характером пізнавальної діяльності - пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемне викладання, частково-пошуковий, дослідницький;

• залежно від основної дидактичної мети і завдань - методи оволодіння новими знаннями, формування вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок; методи усного викладу знань, закріплення навчального матеріалу, самостійної роботи студентів з осмислення й засвоєння нового матеріалу роботи із застосування знань на практиці та вироблення вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок;

• класифікація з точки зору цілісного підходу до діяльності у процесі навчання - методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; стимулювання й мотивація студента, контролю, самоконтролю, взаємоконтролю і корекції, самокорекції, взаємокорекції в навчанні.

Доцільно виділяти чотири великих групи методів навчання.

1. група методів: Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності

• словесні методи - бесіда, лекція.

• наочні методи - ілюстрація, демонстрація

• практичні методи: аналіз навчальних кримінальних справ, моніторинг ЗМІ, практичні роботи, реферати учнів

• Індуктивні методи. Термін «індукція» походить від латинського іnductio - зведення, вид узагальнення, який пов'язаний із передбаченням спостережень та експериментів на основі даних досвіду. У практичній педагогіці індукція втілюється у принципі: від часткового до загального, від конкретного до абстрактного,

• Дедуктивний метод активніше розвиває абстрактне мислення, сприяє засвоєнню навчального матеріалу на основі узагальнень.

• репродуктивні методи

• творчі, проблемно-пошукові методи

• Проблемний метод

• навчальна робота під керівництвом викладача;

• самостійна робота учнів поза контролем викладача.

2. група методів: Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності

• роз’яснення мети навчального предмета;

• вимоги до вивчення предмета (орфографічні, дисциплінарні, організаційно-педагогічні);

• заохочення та покарання в навчанні: оцінка студента за успіхи, усне схвалення та осуд педагога.

• створення ситуації інтересу при викладанні того чи іншого матеріалу;

• пізнавальні рольові ігри, навчальні дискусії

3. група методів: Методи контролю (самоконтролю, взаємоконтролю), корекції (самокорекції, взаємокорекції) за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень є:

• контролююча, що передбачає визначення рівня досягнень окремого студента, виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу;

• навчальна - зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень, коли його проведення сприяє повторенню, уточненню та систематизації навчального матеріалу, удосконаленню підготовки студента;

• діагностично-коригуюча, що допомагає з’ясувати причини труднощів, які виникають під час навчання, виявити прогалини у знаннях і вміннях та корегувати його діяльність, спрямовану на усунення недоліків;

• стимулюючо-мотиваційна, що визначає тему, таку організацію оцінювання навчальних досягнень, коли його проведення стимулює бажання покращити свої результати, розвиває відповідальність і сприяє змагальності, формує мотиви навчання;

• виховна, що передбачає формування вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю та самоконтролю, розвиток якостей особистості: працелюбності, активності, охайності тощо.

Ця система спирається на загальновживаний дидактичний принцип міцності знань, умінь і навичок, який базується на таких вимогах:

• систематичність обліку та контролю;

• всеохопленість (усебічність, повнота) обліку та контролю;

• диференційованість (за окремим предметом) та індивідуальність (за стилем і формами контролю);

• об’єктивність оцінювання;

• урізноманітнення видів і форм контролю в діяльності викладача;

• єдність вимог до контролю з боку всього педагогічного колективу.

IV група методів: Бінарні, інтегровані (універсальні) методи.

Бінарні - подвійні, коли метод і форма зливаються в єдине ціле або два методи поєднуються в один.

словесні, наочні та практичні, об'єднавши їх за відповідними формами та визначивши чотири рівні їх застосування:

• на інформаційному, або догматичному, рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-інформаційного методу;

• на проблемному, або аналітичному, рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-проблемного методу;

• на евристичному, або пошуковому, рівні словесна форма набуває характеру словесно- евристичного методу;

• на дослідному рівні словесна форма набуває характеру словесно-дослідницького методу.

Інтегровані (універсальні) - це поєднання трьох-п'яти методів у єдине ціле під час організації навчання.