- •1.Предмет і методи хімії. Роль хімії в розвитку галузей промисловості і сільського господарства.
- •2.Основні закони хімії (закон збереження маси речовин, закон кратних відношень, закон сталості складу сполук, закон еквівалентів, закон Авогадро).
- •3.Будова атома. Періодичний закон і періодична система елементів д.І.Менделєєва.
- •4.Ковалентний зв’язок (полярний, неполярний). Механізм утворення ковалентного зв’язку.
- •5. Іонний зв’язок.
- •6.Оксиди, їх номенклатура, класифікація, способи добування, властивості.
- •7.Кислоти, їх номенклатура, класифікація, способи добування, властивості.
- •10.Солі, їх номенклатура, класифікація, способи добування, властивості.
- •11. Швидкість хімічної реакції та її залежність від різних факторів. Каталіз і каталізатори.
- •8.Основи, їх номенклатура, класифікація, способи добування, властивості.
- •9. Аморфні гідроксиди, їх номенклатура, класифікація, способи добування, властивості.
- •12. Незворотні і зворотні реакції. Хімічна рівновага. Константа хімічної рівноваги. Зміщення хімічної рівноваги. Принцип Ле Шательє.
- •13. Розчини та їх класифікація. Гідратна теорія розчинів д.І.Меделєєва.
- •14. Способи вираження концентрації розчинів (масова частка розчиненої речовини, молярна концентрація, еквівалентна концентрація).
- •15.Теорія електролітичної дисоціації. Дисоціація основ, кислот, солей. Ступінчаста дисоціація.
- •16.Ступінь і константа дисоціації. Сильні і слабі електроліти.
- •17. Реакція обміну між електролітами, умови їх необоротності.
- •18.Гідроліз. Ступінь гідролізу.
- •19.Окислювально –відновні реакції (овр), їх класифікація. Найважливіші окисники і відновники, їх використання.
- •20.Неметали сьомої групи
- •21.Неметали шостої групи.
- •22.Неметали п’ятої групи.
- •23.Неметали четвертої групи.
- •24.Положення металів в періодичній системі елементів, будова їх атомів. Фізичні та хімічні властивості металів. Ряд напруг металів.
- •25.Метали головної підгрупи першої групи. Натрій і Калій, знаходження їх в природі, добування, властивості, застосування.
- •26.Метали головної підгрупи другої групи. Магній і Кальцій, їх природні сполуки, властивості, добування, застосування.
- •27.Метали головної підгрупи третьої групи. Алюміній, його властивості, добування, застосування. Амфотерність оксиду і гідроксиду Алюмінію.
- •28.Метали побічної підгрупи шостої групи. Хром та його сполуки.
- •29.Метали побічної підгрупи сьомої групи. Манган та його сполуки.
- •30.Метали побічної підгрупи восьмої групи. Ферум та його сполуки.
- •31.Метали побічної підгрупи першої групи. Купрум та його сполуки.
4.Ковалентний зв’язок (полярний, неполярний). Механізм утворення ковалентного зв’язку.
Види хімічного зв’язку
Хімічний зв’язок – це сукупність електромагнітних взаємодій між атомами хімічних елементів, що веде до утворення стійких систем – молекул, йонів, радикалів, у тім числі й електростатична взаємодія позитивно заряджених ядер і негативно заряджених електронів.
Головною рушійною силою, що веде до утворення хімічного зв’язку, є властивість атомів до завершення зовнішнього рівня.
Правило октету – під час утворення хімічного зв'язку атоми s - і p – елементів можуть віддавати, приймати або об'єднувати електрони у такий спосіб, аби на зовнішньому рівні було 8 (октет) електронів.
Утворення хімічного зв’язку супроводжується виділенням великої кількості енергії, внаслідок чого енергія системи значно зменшується порівняно з енергією ізольованих атомів або атомних груп, з яких утворена система.
Найважливіші параметри хімічного зв’язку – це довжина, енергія і валентний кут.
Довжина зв’язку – середня відстань між ядрами двох хімічно зв’язаних між собою атомів.
Енергія зв’язку – міра його міцності. Вона визначається кількістю енергії, яку треба затратити, щоб розірвати хімічний зв’язок.
Валентний кут – це кут між напрямами хімічних зв’язків у молекулах і кристалах.
Залежно від характеру розподілу електронної густини в речовині розрізняють чотири основні види хімічного зв’язку: ковалентний, йонний, металічний та водневий.
Ковалентним називають хімічний зв’язок, що утворюється за допомогою спільних електронних пар.
Зв’язок, що виникає між двома однаковими атомами, коли електронна пара розміщується симетрично центрів обох атомів, називають ковалентним неполярним зв’язком.
Він виникає між атомами неметалів одного виду, оскільки в них однакова електронегативність. Між двома атомами може утворюватися різне число ковалентних зв’язків:
Увага! Це не стосується молекули кисню О2, будову якої важко пояснити методом молекулярних зв’язків.
Зв’язок, що виникає між атомами з різною електронегативністю, називають ковалентним полярним зв’язком.
Якщо атоми хімічних елементів відрізняються своєю електронегативністю, то відбувається зміщення електронної пари до атомів більш електронегативного елемента і поляризація молекул, виникає диполь:
Але не завжди ковалентний полярний зв’язок зумовлює утворення диполя:
Залежно від способу перекривання орбіталей розрізняють s (сигма) – зв’язки і p (пі) – зв’язки.
s– зв’язки виникають унаслідок перекривання орбіталей вздовж прямої, що сполучає ядра атомів, які взаємодіють. Він утворюється за рахунок однієї електронної пари, тому завжди простий (ординарний):
p-зв’язок виникає унаслідок перекривання р – орбіталей з обох боків від лінії, що проходить через центри атомів, які взаємодіють, тобто перпендикулярно до осі s - зв’язку:
Схема перекривання 3 р -орбіталей у молекулі азоту N2
а - s- зв'язок; б, в - p-зв'язки
Окрім механізму спарювання електронів, є ще донорно-акцепторний механізм утворення ковалентного зв’язку. За рахунок неподіленої електронної пари одного атома (донора) і вільної орбіталі іншого атома (акцептора) виникає ковалентний зв’язок:
При цьому всі чотири зв’язки N – H в йоні амонію рівноцінні у всіх відношеннях – за довжиною, енергією тощо. Вони лише утворилися різними шляхами.
