Змістовний модуль 3. Пізнавальна сфера людини

Мета модулю: визначити основні проблеми дослідження пізнавальних процесів, навчити студентів використовувати методи дослідження пізнавальних процесів в певних умовах, формувати вміння інтерпретації та обробки отриманих даних.

Тема 15. Відчуття

Ключові поняття теми: відчуття, подразник, аналізатор, орган чуття, рецептор, якості відчуття, абсолютний поріг відчуття, адаптація.

Основні питання теми:

1. Особливості відчуття як пізнавального процесу.

2. Побудова аналізатора.

3. Види відчуттів.

4. Проблема дослідження відчуттів в психології.

5. Основні теоретичні і практичні позиції в психології щодо відчуттів.

Практична частина:

1. Групове обговорення основних питань теми.

2. Проведення експериментальних досліджень відчуттів: практична робота по мікрогрупах:

• роль відчуттів в пізнавальній діяльності людини;

• явище кольорових контрастів (одночасного та послідовного),

• вплив на людину підпорогових подразників,

• визначення абсолютних порогів зорових, слухових, кожно-просторових відчуттів;

• визначення порогу розмежування м’язових відчуттів.

3. Групове обговорення виконання практичних завдань.

4. Групова рефлексія за участю викладача: підсумки та результати обговорення теми заняття.

Методичні вказівки до проведення практичних занять

Теоретична частина:

Пізнавальна діяльність завжди розпочинається з чуттєвого відображення світу, перш за все, з відчуттів. Наші відчуття є відображенням властивостей предметів та явищ реальної дійсності, що існують незалежно від нашої свідомості і безпосередньо діють, що діє на наші аналізатори.

Відчуття - психічний пізнавальний процес відбиття окремих якостей предметів та явищ оточуючого світу при їх безпосередньому впливу на органи почуттів.

Виникає відчуття завдяки властивій нервовій системі чутливості до подразника, що діє на відповідній аналізатор (зоровий, слуховий, смаковий, нюховий, дотиковий та ін.). Викликане подразником у мозку збудження суб’єктивно переживається людиною як певне відчуття.

Фізіологічною основою відчуття є умовнорефлекторна першосигнальна аналітико-синтетична діяльність мозку.

Фізіологічним органом відчуття виступає аналізатор. Аналізатор – це структурне фізіологічне утворення яке має три відділи – перефіричний (орган чуття), провідниковий (система нервів), мозковий (окрема частина кори головного мозку).

У виникненні відчуттів важливу роль відіграє діяльність рецептора, в якому відбувається перетворення енергії подразника в енергію нервового процесу. Органи чуття тісно пов’язані з органами руху. Рух як відповідь на подразнення бере участь в одержанні інформації. При відсутність реакції-відповіді на подразнення, тобто рухового акту, відчуття як психічне явище неможливе. Нерухоме око, як і нерухома рука, перестають бути засобом пізнання.

Відчуття як пізнавальний психічний процес є основою наших знань. Розрізняють зорові, слухові, рухові, смакові, нюхові та інші види відчуттів. Виникнення і перебіг кожного виду відчуття має свої особливості. Крім того, існують загальні властивості відчуттів: якість, інтенсивність і тривалість. Якість відчуттів зумовлюється об’єктивно існуючими властивостями предметів об’єктивного світу. Вивчаючи інтенсивність відчуттів, слід зважати на індивідуальні особливості чутливості та залежність від цього порогів відчуття(вищий і нижчий абсолютні пороги, диференційний поріг чутливості). З’ясовуючи тривалість відчуттів треба врахувати післядію в аналізаторах та послідовні образи як її прояв.

Адаптація аналізатора до подразника і взаємодія аналізаторів меж собою ведуть до змін у чутливості органа чуття до подразника, а тому й в силі відчуття.

Існує два види чутливості: абсолютна та розрізнення. Для виникнення відчуття необхідна певна енергія подразника. Мінімальна сила подразника, що викликає помітне відчуття називається нижчим абсолютним порогом чутливості даного аналізатора.

Мінімальна відмінність у силі двох подразників, яка викликає ледве помітну відмінність відчуттів, називається порогом розрізнення або диференціальним порогом чутливості, від якого залежить чутливість розрізнення.

Чутливість до різниці сили подразників, як і абсолютна чутливість, перебуває в оберненій залежності. При кращій чутливості , її поріг менший, а при слабкій - більший, і навпаки.

Явище адаптації помітно виявляється в тактильній, нюховій, слуховій чутливості . У больовій і статичній чутливості вона виявляється значно меншою мірою.

Зміни чутливості органів чуття можуть мати стійкий характер, пов’язаний, зокрема, із вимогами професійної діяльності, або з відсутністю тих чи інших видів відчуття. Явище підвищення чутливості унаслідок їх тренування називається сенсибілізацією.

При відчуттях в аналізаторах відбувається післядія. Це явище пояснюється певною інертністю нервових процесів, яка спричинюється до того, що відчуття подразника (зорового, дотикового, слухового тощо) продовжується якийсь час після припинення його дії.

Практична частина: