3. Юридичний факультет Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченко (заснований в 1834 р.). На факультеті ведеться підготовка юристів за фахом «правознавство». Є кафедри: теорії і історії держави і права, конституційного і адміністративного права; цивільного права; трудового, земельного і екологічного права; господарського права; правосуддя; кримінального права і кримінології; криміналістики.

4. Юридичний факультет Львівського національного університету ім. І. Я. Франка веде початок від Львівської колегії (1661 р.); створений в 1784 р., коли західноукраїнські землі входили до складу Австрійської монархії. Спочатку викладання велося німецькою мовою, азі 862 р. — на українському, який був замінений польським в результаті польської окупації Львова (1918 р.). На нових основах почав працювати з 1939 р., після возз'єднання українських земель з Україною. Нині активно працюють кафедри: історії і теорії держави і права; конституційного, адміністративного і фінансового права; кримінального права і кримінології; цивільного права І процесу; трудового, аграрного і екологічного права; основ права України.

5. Юридичний факультет Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (м. Сімферополь) і ін.

Юристів готують недержавні вузи: Донецький інститут економіки і господарського права, Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, Інститут адвокатури при Київському національному університеті ім. Т. Р. Шевченка, Міжнародний інститут лінгвістики і права (м. Київ), Київський інститут туризму, економіки і права, Київський університет права при Інституті держави і права Національної Академії Наук (НАН), Міжнародний університет (м. Київ) Соломона і ін.

Підготовка кадрів юридичного профілю здійснюється також у відомчих вищих учбових закладах - Національній академії служби безпеці України (1995 р.);

Академії податкової міліції при Департаменті податкової адміністрації; Київському, Харківському національних університетах внутрішніх справ, Кримському, Донецьком, Львівському, Луганськом і інших інститутах внутрішніх справ (МВС України) і ін. Готує юристів-фахівців і Військовий інститут Київського національного університету. Держдепартамент інтелектуальної власності відкрив двері для абітурієнтів свого учбового закладу - Інституту інтелектуальної власності і права.

Випускники всіх акредитованих юридичних вузів, незалежно від форм власності, користуються рівними правами під час пристрою на роботу відповідно до їх спеціальності. Це є одним з головних положень Державної програми розвинена юридичної освіти.

6. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації

юридичних кадрів

Підвищення кваліфікації юридичних кадрів - це вчення з метою послідовного оновлення новими знаннями і розвитку умінь виконувати додаткові завдання і обов'язки в рамках спеціальності в цілях ефективності практичної юридичної діяльності.

Перепідготовка - це вчення, здійснюване з метою здобуття нової спеціальності на основі знайденого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня і практичного досвіду або в разі переміщення на іншу (родинну) роботу, виконання якої вимагає нових знань, умінь і навиків.

Стажування - придбання особою досвіду виконання завдань і обов'язків певної спеціальності (стажування адвоката, прокурорського працівника і ін.).

Юрист зобов'язаний постійно підвищувати свій професійний рівень як самоосвітою, так і періодичним проходженням курсів професійної перепідготовки і підвищення кваліфікації. Відомо, що якщо юрист впродовж 5 років не практикує і не займається самоосвітою, він повністю втрачає кваліфікацію.

Основне призначення підвищення кваліфікації юридичних кадрів - вивчення змін в законодавстві і нормативно-правовій базі, що відноситься до сфери професійної діяльності, послідовне удосконалення професійної майстерності, вивчення і використання позитивного вітчизняного і зарубіжного досвіду в роботі.

Центри підвищення кваліфікації юридичних кадрів в Україні є у всіх юридичних професіях - судовою, прокурорською, нотаріальною, адвокатською і інших. Юристи-практики підвищують свою кваліфікацію, як правило, в інститутах і на курсах підвищення кваліфікації міністерств і відомств, вищих учбових закладів не рідше одного разу в 4-5 років.

Істотний вклад до справи професійної підготовки суддів внесли Центр підготовки суддів при Верховному Суді і Центр суддівських студій при Міністерстві юстиції.

У відділенні підвищення кваліфікації Української академії суддів повинні підвищувати свій професійний рівень:

• судді районних судів загальної юрисдикції (перед кожною атестацією на привласнення чергового класу, але не рідше за один раз в 3 роки);

• судді апеляційних судів;

• судді спеціалізованих судів;

• працівники апарату суддів.

У складі Вищого господарського суду з 1995 р. працює Науково-дослідний центр по комплексних проблемах організації і компетенції юрисдикційних органів за рішенням господарських суперечок і підвищення кваліфікації суддів господарських судів України. Аналога цій структурі немає ні в одній державі СНД. У цьому Центрі проходять перепідготовку судді і фахівці системи господарських судів.

Інститут Генеральної прокуратури України по підвищенню кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів і науково-практичних розробок по питаннях організації роботи на основних напрямах прокурорської діяльності (м. Київ) з 2000 р. проводить перепідготовку прокурорів з врахуванням посади і класного чину.

Зміцнюється система підвищення кваліфікації працівників СБУ, яка проводиться на базі Національної академії служби безпеці України.

Національна школа підвищення кваліфікації слідчих прокуратури, ОВД, служби безпеці, податковій міліції (поліції) покликана забезпечити своєчасну перепідготовку фахівців відповідних професій.

Центри підвищення кваліфікації кадрів є в Українській академії державного управління при Президентові України (м. Київ) і її філіях (Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Харків), а також при державних адміністраціях: АРК, обласних, Київською і Севастопольською міських. Тут проходять практичне вчення співробітники управлінь юстиції різних рівнів.

Перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ України здійснюється на факультетах і в інститутах відомчих учбових закладів і включає: професійну підготовку молодого фахівця; підвищення кваліфікації працівників середньої ланки органів внутрішніх справ; підвищення кваліфікації керівних кадрів органів внутрішніх справ. Підвищення кваліфікації відбувається на основі нових підходів до вирішення питань піднімання ефективності роботи міліції: одним з основних критеріїв ефективності службової діяльності працівників міліції є її оцінка громадськістю.

7. Підготовка наукових кадрів в області юриспруденції

Підготовка наукових кадрів в області юриспруденції здійснюється в процесі наукової діяльності, яка існує в різних видах: науково-дослідницькій; науково-організаційній; науково-інформаційній; науково-педагогічній і ін.

Науково-дослідна діяльність в області юриспруденції - це інтелектуальна діяльність, направлена на здобуття і використання нових знань. В рамках науково-дослідної діяльності здійснюються наукові дослідження.

Науково-дослідною діяльністю в області юриспруденції займаються учені, що володіють знаннями і уміннями, кваліфікацією і досвідом. Вони працюють в спеціальних юридичних науково-дослідних інститутах, в творчих колективах юридичних учбових закладів.

Основними формами підготовки наукових і науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації є аспірантура (ад'юнктура) і докторантура, які створюють умови для безперервної освіти, підвищення науково-педагогічної і наукової кваліфікації громадян і здобуття наукової міри кандидата або доктора наук. Підготовчим рівнем до аспірантури (ад'юнктурі), а також до заняття судової посади і інших посад юристів-практиків, підвищенні їх в посадах служить магістрат.

Магістрат - система підготовки і присудження академічній мірі магістра. Не слід ототожнювати слухача магістрату (магістранта) і магістра. Магістрантом є особа, яка після здобуття ступеня бакалавра (фахівця) склала іспити і зараховано наказом ректора вищого учбового закладу як слухач магістрату, виконує всі учбові навантаження, затверджені учбовим планом, пише магістерську дисертацію для здобуття академічної міри магістра. Магістерська дисертація - випускна кваліфікаційна робота наукового вмісту, яка має внутрішню єдність і відображує хід і результати розробки вибраної теми магістрантом. Вона повинна відповідати сучасному рівню розвитку науки і техніки, а її тема - бути актуальною.

Магістерська дисертація представляється на захист у вигляді, який дозволяє судити, наскільки повно відбиті і обґрунтовані положення, які містяться в ній, виводи і рекомендації, їх новизна і значущість. Сукупність отриманих в такій роботі результатів повинна свідчити про наявність у її автора первинних навиків наукової роботи у вибраної області професійної діяльності. Успішний захист магістерської дисертації служить підставою для здобуття академічної міри магістра.

Аспірантура (ад'юнктура) і докторантура - складова частина безперервної освіти і основна форма підготовки науково-педагогічних кадрів. Прийом в аспірантуру (ад'юнктуру) виробляється на конкурсній основі. Заяви приймаються після оголошення про прийом в пресі. У оголошенні вказуються спеціальність, терміни і умови прийому, перелік необхідних документів. Здобувач на вчення в аспірантурі (ад'юнктурі) повинен мати вишу освіту за профілем наукової спеціальності, по якій відкрита аспірантура (ад'юнктура), кваліфікацію магістра або фахівця, а по окремих спеціальних дисциплінах - стаж роботи не менше двох років. Що поступають в аспірантуру (ад'юнктуру) складають наступні конкурсні вступні іспити відповідно до державних освітніх стандартів вищої професійної освіти: спеціальну дисципліну, філософію, іноземну мову. Перескладання вступних іспитів не допускається. Складені вступні іспити в аспірантуру дійсні протягом календарного року.

Аспірантура (ад'юнктура) може бути стаціонарною і заочній; як правило, вона є при крупних наукових і освітніх центрах. Заочна аспірантура, на відміну від денної, передбачає заняття науковою діяльністю без відриву від основного місця роботи. Близькою до неї є така форма підготовки наукових кадрів як участь здобувач - написання кандидатській дисертації працюючим фахівцем. Здобувач прикріпляється до вузу для складання кандидатських іспитів на два роки а для роботи над дисертацією - на три роки. Загальний термін перебування в ролі здобувача - 5 років. Здобувач вченої міри кандидата наук, як і що поступає в аспірантуру (ад'юнктуру), зобов'язаний скласти іспити по наступних дисциплінах: філософія, іноземна мова, спеціальна дисципліна відповідно темі дисертації. Здобувачами вченої міри доктора наук можуть бути особи, що мають вчену міру кандидата наук.

Термін підготовки в стаціонарній аспірантурі (ад'юнктурі) і докторантурі - З роки, в заочній - 4. Вік прийому в стаціонарну аспірантуру (ад'юнктуру) - до 35 років, заочну - до 40 років. У докторантуру приймаються кандидати наук віком до 42 років, що мають значні наукові досягнення у вибраної області і що володіють здібностями до фундаментальних наукових досліджень. За докторантами зберігаються всі права за місцем роботи, які вони мали до вступу в докторантуру, а також право на повернення на колишнє місце роботи.

Кандидатська дисертація повинна містити результати проведених автором досліджень і отримані автором нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності вирішують конкретну наукову задачу, що має істотне значення для певної галузі науки. Докторська дисертація повинна містити раніше не захищені наукові положення і отримані автором нові науково обґрунтовані результати певної області науки, які в сукупності; вирішують важливу наукову або науково-прикладну проблему. Об'єм основного тексту кандидатської дисертації в області юриспруденції - 6,6-9 авторських листів, докторської дисертації - 15-17 авторських листів, оформлених відповідно державному стандарту.

Класифікація юридичних спеціальностей (груп юридичних наукових дисциплін), по яких проводиться підготовка науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації через написання і захист дисертацій:

Теорія і історія держави і права; історія політичних і правових учень	12.00.01
Конституційне право	12.00.02
Цивільне право і цивільний процес; родинне право; міжнародне приватне право	12.00.03
Господарське право; господарський процес	12.00.04
Трудове право; право соціального забезпечення	12.00.05
Земельне право; аграрне право; екологічне право; природничо-ресурсне право	12.00.06
Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право	12.00.07
Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виправне право	12.00.08
Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза	12.00.09
Судоустрій; прокуратура і адвокатура	12.00.10
Міжнародне право	12.00.11
Філософія права	12.00.12

Вчені міри (кандидат і доктор наук), як правило, присуджуються, а наукові звання (доцент, професор, науковий співробітник) можуть надаватися особам, які мають глибокі професійні звання і наукові досягнення в області юридичних наук. Наукова міра кандидата і доктора наук присуджується на основі прилюдного захисту дисертації на засіданні спеціалізованої вченої ради. Затвердження присудженої міри відбувається в Міністерстві освіти і науки, молоді і спорту України після проведення експертизи дисертаційної роботи і розгляду атестаційної справи здобувана.

Дипломи доктора, кандидата наук, атестат старшого наукового співробітника атестати професора і доцента - Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України.

Контроль наукового рівня дисертацій, їх наукової і практичної цінності, роботи дисертаційних рад, на яких відбуваються захисту дисертацій, а також дотримання вимог при атестації забезпечуються експертними радами Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України.