Тема 3. Міжнародні та регіональні документи про права людини

1. Забезпечення прав людини як умова іі самовдосконалення.

2. Основні групи прав людини, що фіксуються документами ООН.

3. Регіональні угоди про права людини.

4. Документи про права дитини.

1. Забезпечення прав людини як умова іі самовдосконалення

Необмежені можливості самовдосконалення, здатність до спілкування, перетворююча діяльність - основоположні якості, що роблять людину людиною - вищою істотою, яка піднімається над усім природним світом.

Найкращі людські якості є результатом виховання, суспільного піклування. Вони становлять основу прогресу суспільства, інакше - у людства немає майбутнього. Умовою розвитку особистості людини є захист її прав у суспільстві, які забезпечують якнайповніше виявлення нею своїх можливостей.

Права і свободи особи - спільне надбання і досягнення людської цивілізації. В переломні історичні періоди одними з перших з'являються документи про права людини, що є ознакою зростання у більшості населення усвідомленості своїх прав, посилення прагнення до їх розширення та захисту. Зокрема, найбільш відомі документи про права людини з'явились під час революцій:

o англійський Біль про права (1689 рік - державний переворот, так звана Славна революція в Англії);

o американський Біль про права (1789-1791 роки - війна за незалежність у США);

o французька Декларація прав людини і громадянина (1789 рік - французька буржуазна революція);

o російська "Декларація прав трудящого і експлуатованого народу (12 січня 1918 року - період Жовтневої революції).

У 1945 році реакцією на руйнівні наслідки ІІ Світової війни було прагнення людства не допустити повторення масштабних воєн, для чого була створена Організації Об'єднаних Націй. Одним з перших принципових документів ООН стала "Загальна Декларація прав людини", прийнята Генеральною Асамблеєю 10 грудня 1948 року . Цей документ становить важливу частину правової бази практичної психології в Україні, закладені у ньому принципи виступають вихідними положеннями діяльності психолога.

2. Основні групи прав людини, що фіксуються документами оон

"Декларація прав людини" містить 30 статей (див. Додаток А), які фіксують чотири групи основоположних прав людини:

1. Елементарні права і свободи: право на життя, свободу, недоторканість, свободу від поневолення, заборону тортур, жорстокого поводження або покарання, рівність перед законом, захист від вторгнення в особисте та сімейне життя, від замахів на честь і репутацію, недоторканість житла, таємницю листування тощо;

2. Громадянські права: права на визнання правосуб'єктності особи, свободу пересування і вибору місця проживання, право на громадянство, право створювати шлюб, сім'ю, володіти майном тощо.

3. Політичні права і свободи: свобода совісті, думки, релігії, переконань та їх висловлювання, мирних зборів, право брати участь в управлінні своєю державою.

4. Економічні, соціальні, культурні права і свободи: право на працю, вільний вибір роботи, рівну платню за рівну працю, право на об'єднання і професійні спілки, на відпочинок, дозвілля, на певний життєвий рівень, освіту тощо.

У першій статті, зокрема, зазначено:

"Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти один щодо одного в дусі братерства." .

Слід зауважити, що Генеральна Асамблея ООН проголосила Декларацію як задачу, до виконання якої повинні залучатися всі народи і держави.

У 1950 році день прийняття Декларації був оголошений Днем прав людини, який відзначається щорічно 10 грудня.

За наступні роки Декларацію було доповнено ще трьома документами, які конкретизували зміст основних груп прав людини. Це:

1. Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права.

2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права.

3. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Ці чотири документи (в сукупності з Декларацією) утворюють "Хартію прав людини".