Висновок

1. Статистичний аналіз злочинності має вирішувати: визначення стану злочинності, її рівня, динаміки та структури; встановлення причин та умов, які спричиняють вчинення злочинів; вивчення особи злочинця; розробка системи комплексних скоординованих заходів боротьби зі злочинністю.

2. Джерела інформації: первинний облік та статистична звітність, аналітичні матеріали різних служб та підрозділів правоохоронних органів, матеріали комплексних та інспекторських перевірок, статистичні показники соціально-економічної статистики, матеріали вивчення кримінальних справ тощо.

3. Установлення реального стану злочинності є першим і основним завданням статистичного аналізу злочинності на будь-якому адміністративно-територіальному рівні.

4. До основних статистичних показників, що характеризують реальний стан злочинності, можна віднести: коефіцієнт злочинності; коефіцієнт тяжкості злочинів; абсолютний приріст злочинності; темпи росту та темпи приросту злочинності; інші показники динаміки та структури злочинності.

5. Статистичний аналіз стану злочинності, її рівня, динаміки та структури дозволяє визначити тенденції її розвитку, у тому числі по лініях кримінального розшуку, економічній та організованій злочинності, виявити обставини, що впливають на її динаміку, розробити заходи, спрямовані на підвищення соціального контролю.

6. Одним із завдань статистичного аналізу злочинності є виявлення причин та умов, що спричиняють вчинення злочинів.

7. Основними чинниками, що спричинили загострення криміногенної обстановки, були і залишаються соціально-економічні.

8. Одним із головних атрибутів сучасної злочинності, і передусім організованої, є корупція.

9. Зростанню криміналізації життєво важливих сфер функціонування держави значною мірою сприяли соціально-психологічні чинники.

10. Відбувається ерозія трудової діяльності. Це не просто падіння трудової дисципліни, що само по собі викликає стурбованість, а свідома переорієнтація з творення - на добування, втрата активності, свого трудового «Я», уміння із ентузіазмом працювати.

11. В ситуації, що склалася, життєвим інтересам держави, народові України повинні відповідати такі типи соціальної поведінки, як: віра в працю як вищу цінність, самодисципліна, воля до подолання перешкод та ін.

12. Існуюча тенденція розшарування навчальних закладів на “елітарні” й “другорядні” залежно від рівня матеріального достатку батьків призводить до формування “аутсайдерської” психології молодих людей - вихідців із малозабезпечених сімей, створює підґрунтя для конфронтаційного характеру їх взаємовідносин із суспільством.

13. Серед причин правового характеру, що обумовили криміналізацію економіки, влади і суспільства в цілому, виділяється непослідовність здійснення правової реформи, необґрунтовані коливання судової практики, спрямованість чинної законодавчої бази у сфері боротьби із злочинністю на ліквідацію наслідків діяльності, а не причин, що її породжують.

14. Занепад системи профілактики.

15. Істотне криміногенне значення продовжує мати все більш зростаюча розбіжність між завданнями, покладеними на правоохоронні органи, та їх ресурсним забезпеченням.

16. Вивчення причин злочинності в цілому та причин вчинення конкретних злочинів тісно пов’язано з вивченням особи злочинця за соціально-демографічними та правовими ознаками.

17. За соціально-демографічними ознаками (стать, вік, соціальний стан, рід занять тощо).

18. Матеріально-побутові причини відіграють ледь не основну роль у формуванні антисуспільних поглядів, установок, звичок, цінностей тощо.

19. Вивчення особи злочинця за правовими ознаками передбачає установлення ступеня суспільної небезпеки злочинців, наявності серед них вбивць, злодіїв, насильників, скільки з них було засуджено до позбавлення волі, скільки звільнено від покарання тощо.

20. Правові ознаки, що характеризують суспільну небезпеку злочинців, умовно можна поділити щонайменше на три групи, а за необхідністю (залежно від мети та завдань вивчення особи злочинця) і на більше: ознаки, що характеризують кримінальну спрямованість злочинів (за їх видами); ознаки, що характеризують ступінь суспільної небезпеки злочинців (за мірами покарання); ознаки, що характеризують стійкість протиправної поведінки злочинців (за повторністю та рецидивом злочинів); також за співучастю у вчиненні злочинів, у тому числі у складі організованої групи, тощо.

21. Завиваючим етапом використання статистичного аналізу злочинності у діяльності правоохоронних органів є розробка комплексних скоординованих заходів, спрямованих на локалізацію та нейтралізацію злочинності.

22. В основу цих заходів повинні бути покладені результати вивчення стану, динаміки, структури злочинності та причин і умов, що сприяють її розвитку.

23. Ці заходи умовно можна поділити на два види: загальнодержавні та відомчі.

24. Загальнодержавні: правові; соціально-економічні; організаційно-управлінського характеру; фінансово-матеріального характеру тощо.

25. Відомчі заходи, які спрямовані на попередження та боротьбу зі злочинністю: спільне вивчення стану злочинності; взаємне інформування про злочини та інші правопорушення; розробка та реалізація спільних профілактичних та оперативно-розшукових заходів; спільні заходи щодо обміну досвідом у боротьбі зі злочинністю та підвищення кваліфікації; спільна виховна та правова робота з населенням тощо.