Правила проведення трансфузії :

1. Один раз проколотий флакон з будь-якою трансфузійною рідиною повинен бути використаний тут же, його не можна відставляти і використо­вувати вдруге через деякий час.

2. Переливати необхідно за допомогою одноразової системи із флако­на, в якому заготовлена гемотрансфузійна рідина.

3. Не використовувати для переливання рідини з порушеною герме­тичністю флакона та без візуальної оцінки його вмісту.

4. У кінці переливання залишити 20 мл гемотрансфузійної рідини і зберігати її в холодильнику протягом двох діб.

5. При відсутності ускладнень при переливанні гемотрансфузійної рідини медична сестра повинна зняти етикетку з флакона, підклеїти її в карту стаціонарного хворого, флакон промити теплою водою і здати для відправ­лення його на станцію переливання крові.

Помилки й ускладнення гемотрансфузій

Класифікація постгемотрансфузійних ускладнень

1. Ускладнення механічного характеру, що повязані з огріхами в техніці переливання крові:

• гостре розширення серця: зустрічається при швидкому переливанні значної кількості крові, що супроводжується переливанням малого кола кровообігу і перевантаженням серця.

Nota bene! Гостре розширення серця супроводжується його зупинкою у фазі діастоли.

• повітряна емболія: розвивається при інфузії 2 см3 і більше повітря в кровоносну систему. Все (клінічна картина і прогноз) залежить від місця “зупинки” повітряного ембола.

Nota bene! В основі допомоги хворому лежить створення умов для зміщення емболу в нежиттєвоважливі відділи тіла хворого (положення Тренделенбурга) в противагу першому ускладненню (гостре розширення серця) – створюється положення Фовлера для зменшення протоку крові у мале коло і до правого серця;

• емболії і тромбоемболії за рахунок попадання в кровонносну систему згустків донорської крові різного розміру. Дрібні згустки значних порушень не визивають, окрім деякого порушення в переповненому малому колі кровообігу, що проявляється задишкою різного рівня. Більші згустки ведуть до значних проявів, що нагадує гостре розширення серця (підгостре), чи повітряну емболію.

2. Порушення кровообігу в кінцівках після гемотрансфузії:

• флебіти (запалення вен)

• тромбофлебіти (запалення, що ускладнюються тромбуванням вен)

3. Ускладнення реактивного характеру (Про них треба думати, коли на протязі першої доби після переливання крові чи її компонентів виникають болі, алергічні прояви, температура, озноб, порушення гемодинаміки і дихання) :

• гемотрансфузійний шок може розвинутись при переливанні:

а) несумісної крові (різні помилки у визначення групи крові, Rh-фактора і т.і.);

б) при переливанні сумісної крові:

АЛЕ!!!

• недоброякісної – за тривалим терміном, перегріванням, бактеріальним забрудненням, гемолізом і т.і.;

• внаслідок індивідуальної несумісності (за білковим складом);

• при неврахуванні висхідного етапу хворого (протипоказання, підвищена чутливість).

Nota bene!!! В патогенезі гемотрансфузійного шоку лежить, як правило гемоліз еритроцитів донора в кровоносному руслі реципієнта, що веде до гемодинамічних і метаболічних розладів (подразнення інтрорецепторів, дія водоактивних речовин-серотинін, гістамін, брадикінін, протиолітичні ферменти. Порушення гемодинаміки на рівні реологічних розладів веде до ниркової недостатності за рахунок мікроемболії останніх призводить до вторинного фібринолізу з усіма його наслідками.

• “шокова легеня”

• синдром “масивної гемотрансфузії” (синдром “гемологічної крові”)

• алергічні реакції;

• пірогенні реакції;

• цитратне отруєння.