1.6 Електропобутові товари і домашні машини

Електропобутові товари широко застосовують у побуті. Використання побутових електроприладів і машин знижує витрати фізичних сил і часу на виконання операцій по веденню домашнього господарства, поліпшує санітарно-гігієнічні умови житла. Асортимент електротоварів постійно розширюється й оновлюється, і в даний час включає понад 300 найменувань виробів різного призначення.

Основними напрямками розвитку виробництва електропобутових товарів є створення і впровадження принципово нових видів побутових приладів і машин, введення на ринок нетрадиційних, раніше невідомих для населення машин і приладів, підвищення технічного рівня, удосконалення споживних властивостей традиційних побутових електроприладів.

1-6.1 Класифікація і групова характеристика асортименту електротоварів

і домашніх машин

Електротовари класифікують за призначенням, типу захисту від ураження електричним струмом, ступеня захисту від вологи, умовам 156

експлуатації, режиму роботи, кліматичному виконанню, категоріям розміщення.

За призначенням побутові електротовари підрозділяють на провідникові і електроустановочні вироби, джерела світла, електроосвітлювальну арматуру, електронагрівальні прилади, побутову холодильну техніку, машини і прилади для обробки білизни, машини для прибирання приміщень, машини і прилади для обробки і готування харчових продуктів, машини для шиття і в'язання, машини для механізації кухонних робіт, машини і прилади для підтримки мікроклімату в приміщеннях.

За типом захисту від ураження електричним струмом електротехнічні побутові вироби підрозділяють на п'ять класів:

0; 01; І; II; III. До класу 0 відносять вироби з основною ізоляцією без пристроїв, що заземляють; до класу 01 - вироби, що мають додатковий затиск для заземлення; до класу І - вироби, що додатково приєднують до жили шнура чи виробу з контактом вилки, що заземляють; до класу II - вироби з подвійною ізоляцією (основної і додаткової) чи виробу з посиленою ізоляцією без пристроїв, що заземлюють; до класу III - вироби, що працюють від мережі безпечної напруги не вище 42 В.

За ступенем захисту від вологи всі нагрівальні, механічні і комбіновані побутові електротехнічні вироби підрозділяють на прилади звичайного виконання (не мають захисту струмоведучих елементів від вологи), краплезахисні та бризкозахисні.

За умовами експлуатації побутові електротехнічні вироби класифікують на вироби, що працюють під наглядом людини (електронатирачі, кавомолки та ін.) і без нагляду людини (холодильники, вентилятори й ін.).

За режимом роботи електротовари підрозділяють з тривалим режимом роботи, короткочасним і повторно-короткочасним.

За характером приєднання до джерела живлення розрізняють електроприлади: автономні, що приєднуються за допомогою комплекту затисків, що приєднуються за допомогою комплекту проводів, що приєднуються за допомогою шнура.

За видом енергії, у яку перетвориться електрична енергія при роботі побутові електроприлади і машини підрозділяються на: електронагрівальні, електромеханічні, світлові, комбіновані.

За ступенем автоматизації вони можуть бути: автоматичні, напівавтоматичні, без елементів автоматики.

За кліматичним виконанням електропобутові прилади і машини класифікують на прилади для роботи з помірним кліматом, з помірним і холодним кліматом, прилади для роботи з вологим тропічним кліматом, із сухим і тропічним кліматом, із сухим і вологим кліматом, прилади для роботи в районах з морським холодним кліматом, а також для експлуатації в будь-якому кліматі, крім дуже холодного.

За місцем установки підрозділяють на переносні прилади, ручні прилади, стаціонарні, що вбудовуються.

157

Провідникові вироби

До групи провідникових виробів відносять проводи і шнури, призначені для передачі електричної енергії, сигналів зв'язку, виготовлення обмоток електричних машин і приладів.

Проводи і шнури складаються зі струмопровідних жил (дротів) і ізоляції.

Струмопровідні жили розрізняють за матеріалом виготовлення і конструктивного виконання.

Матеріалом струмопровідних жил у провідникових виробах є мідь і алюміній. Кращий матеріал для жил - мідь, тому що володіє меншим питомим опором, підвищеною гнучкістю, її оксид також є провідником, що забезпечує надійність контакту в місцях скрутки кінців мідного дроту.

Електропровідність алюмінію складає приблизно 60 % електропровідності міді, тому для установлення проводки з однаковим навантаженням потрібен алюмінієвий дріт більшої гнучкості наче мідний. Оксид алюмінію, що з'являється згодом на поверхні дроту є діелектриком, що різко погіршує контакт скручених непропаяних кінців алюмінієвого дроту. Струмопровідні жили з алюмінію мають підвищену твердість, меншу механічну міцність, особливо при багаторазовому вигині.

Однак гнучкість струмопровідних жил залежить не тільки від виду застосованого матеріалу, але й від числа дротів у жилі: чим їх більше, тим вище гнучкість.

Конструкція жил визначається їхньою кількістю, кількістю дротиків в одній, характером укладання жил.

Найпоширенішим матеріалом для ізоляції є просочувальні і заливальні, волокнисті та полімерні матеріали, а також гума. Стабільність захисних властивостей електроізоляційних матеріалів у часі визначає і термін служби виробу в цілому.

Конструкцію проводів і шнурів визначають за такими показниками, як число струмопровідних жил і їхній номінальний поперечний переріз (діаметр, мм), характер укладання струмопровідних жил, форма поперечного зрізу виробу, вид індивідуальної і загальної ізоляції.

Електричним проводом називають кабельний виріб, що містить одну чи декілька скручених дротів, чи одну і більше ізольованих жил, поверх яких у залежності від умов прокладки розташована легка неметалічна обмотка чи облітка з волокнистих матеріалів.

Проводи за призначенням підрозділяються на установочні, арматурні, обмотувальні та монтажні.

Установочні проводи призначені для прокладки нерухомої скритої чи відкритої проводки усередині і зовні приміщень. Вони мають 1...4 жили, часто ізольовані одна від одної, зі стандартним номінальним перетином жил від 0,5 мм і вище.

Випускають кілька десятків марок установочних проводів. Букви в марці означають найменування матеріалу жили (А - алюмінієва жила, мідь не вказують), виробу (П - провід) і ізоляції (Р - гума, П - поліетилен, В -

полівінілхлорид і т.д.), особливості конструкції та умови експлуатації (Г- 158

гнучкий, Д - двожильний, С - для окритої проводки, П - плоский).

Арматурні проводи призначені для прокладки проводки усередині освітлювальної арматури (люстр, настільних ламп і т.д.). їх виготовляють з мідними жилами невеликого перетину (0,5...0,75 мм ).

Обмоточні проводи призначені для виготовлення обмоток електричних машин, апаратів, приладів, трансформаторів, у яких нараховують більше число витків, тому обмоточні проводи мають жили дуже малого діаметра і товщину ізоляційного шару.

Монтажні проводи застосовують при монтажі електричних апаратів, приладів, причому кріплення цих проводів роблять нерухомим.

Електричний шнур являє собою провід з ізольованими жилами підвищеної гнучкості, призначений для з'єднання з рухливими установками. Для ізоляції струмопровідної жили чи оболонки використовують полівінілхлоридний, гумовий чи поліуретановий матеріали. За властивостями матеріалу для ізоляції струмопровідних жил використовують гуму, що не поширює горіння. За формою поперечного перерізу шнури і проводи поділяються на круглі, плоскі, спіральні і плоско-спіральні. За конструктивно-функціональними ознаками виготовляють для декоративних цілей, у захисній оболонці, оплітці нитками, посиленій захисній оболонці.

Силові проводи і шнури виробляються армованими з різними видами арматури і призначені для збільшення довжини сполучного шнура приладу і неармовані шнури (можуть бути з розділеними з одного чи двох сторін кінцями).

Маркірують провідникові вироби, зокрема проводи і шнури, літерами і цифрами, причому в маркуванні виробів з використанням сплавів міді відсутня відповідна позначка матеріалу жили (алюмінієві вироби маркірують літерою А). Наступні літери означають вид виробу (П - провід, Ш - шнур), матеріал ізоляції (В - ПВХ, Р - гума, П - поліетилен), особливість конструкції і призначення виробу (П - плоский, Г - гнучкий, С - для скритої проводки та ін). Далі цифрами вказують кількість жил, площу перетину (мм ), номінальну робочу напругу, номер креслення згідно з діючими стандартами, номінальний струм, довжину і кліматичне виконання.

До проводів та шнурів розроблено цілий ряд вимог щодо електричної безпеки та надійності, які стосуються насамперед шляхів витоку струму, температуростійкості, стійкості до корозії, конструктивних особливостей того чи іншого приладів.

Транспортування проводів і шнурів здійснюється усіма видами транспорту згідно передбачених правил перевезень і з врахуванням вантажопідйомності транспортного засобу. При транспортуванні проводу та шнурів останні не повинні піддаватися впливу пару, кислот та інших агресивних середовищ, що діють на оболонку і захисні покриття.

Електроустановочні вироби

Електроустановочні вироби це номенклатура низьковольтних

159

приладів, об'єднаних у три підгрупи: установочні вироби для підключення споживачів струму до електричної мережі; установочні вироби для захисту електропроводки і споживачів від токових перевантажень і струмів короткого замикання; установочні вироби для монтажу і ремонту електропроводки.

Для струмоведучих деталей застосовують сталь, мідь, латунь, бронзу, металокерамічні сплави, мельхіор та ін. Корпус і неструмоведучі деталі виготовляють з фенопластів, амінопластів, полістиролу, поліетилену.

Патрони призначені для кріплення і підключення до джерел струму освітлювальних електричних ламп, стартерів.

За призначенням розрізняють патрони для ламп розжарювання і для люмінесцентних ламп.

Патрони для ламп розжарювання розрізняють за багатьма ознаками.

За конструкцією гільзи для приєднання ламп патрони бувають різьбовими і штифтовими. Найбільше широко в побуті застосовують різьбові патрони. Різьбові патрони розрізняють за внутрішнім діаметром гільзи - 14, 27 і 40 мм; їх умовна познака: Е14, Е27 і Е40. Патрони даного типу випускають на напругу 220 В і силу струму відповідно 2, 4 і 16 А; з теплостійкістю 110, 140 і 200 °С; потужністю до 60, 200 і 1500 Вт.

За місцем установлення (способом кріплення) розрізняють патрони настінні, стельові, арматурні та підвісні.

За способом кріплення патрони бувають: з різьбовим ніпелем чи ніпельною гайкою з різьбленням діаметру 10 і 12 мм; з отворами для кріплення в денці чи корпусі; із кріпленням за вушко; із пристосуванням для кріплення на тросі, шнурі; із кріпленням за фланець; з бічним отвором для кріплення; з кільцем для кріплення розсіювача; з встановленим вимикачем; з бічним уведенням проводів.

За матеріалом зовнішніх деталей патрони поділяють на пластмасові і керамічні; за конструкцією гільзи - зі струмоведучою і з неструмленою гільзою.

За ступенем захисту від навколишнього середовища розрізняють патрони пилозахищеного, каплезахищеного і захищеного виконання.

Штифтові патрони призначені для кріплення ламп що експлуатуються в умовах тряски і вібрації (у мотоциклах, автомобілях), їх випускають з одним чи двома штифтами; внутрішній діаметр корпусу 15 і 22 мм.

Патрони для люмінесцентних ламп за способом установлення підрозділяють на стоїчні, торцеві і начіпні. Патрони для стартерів служать для включення стартерів у електросхему люмінесцентних ламп.

Вимикачі і перемикачі призначені для включення і відключення електричних приладів і машин перемінного струму 50 Гц із номінальним струмом до 16 А при напрузі до 250 В. Вимикачі керують однією ділянкою електричного ланцюга, перемикачі - декількома ділянками.

Асортимент вимикачів і перемикачів класифікують за способом установлення, конструкцією контактного механізму, виду привода, способу захисту від впливу зовнішнього середовища, схемам включення в мережу. 160

За способом установлення вимикачі бувають установочні, котрі встановлюють при монтажі квартирної проводки, і арматурні, що встановлюють в електричних приладах і машинах; за конструкцією контактного механізму - поворотними і перекидними; за видом приводу -з поворотною і перекидною ручками, клавішними, кнопковими, сенсорного типу; за способом захисту від впливу зовнішнього середовища - захищеними і бризгозахищеними; за схемами включення - однополюсними і двохполюсними, що розмикають дві жили проводки і надійно відключають прилад від мережі.

Випускають пакетні вимикачі, що миттєво відключають прилади, розраховані на кілька ступенів потужності.

Штепсельні з'єднання (розетки, вилки) застосовують для тимчасового приєднання до електричної мережі переносних електричних приладів і машин з номінальним струмом до 10 А і напругою до 250 В.

Штепсельні з'єднання класифікують за наступними ознаками:

за призначенням - на штепсельні розетки для стаціонарного установлення, штепсельні подовжувальні розетки, штепсельні вилки, приборні розетки і вилки;

за формою контактів - на циліндричні, плоскі і комбіновані;

за способом установлення - для відкритої, напівсхованої і схованої проводок;

за ступенем захисту - бризгозахищеного і пилонепроникного виконання;

за конструктивними особливостями розеток - з наявністю контакту, що заземлює, захисних шторок і дисків;

за конструктивними особливостями вилок - з бічним і прямим уведенням проводу, спресовані разом із проводом, з контактом, що заземлює.

Запобіжники призначені для захисту електропроводки і побутових приладів і машин від перевантажувальних струмів і струмів короткого замикання.

За конструкцією запобіжники бувають однократної дії (із плавкою вставкою) і багаторазової дії (автоматичні).

Запобіжники з плавкою вставкою підрозділяють за місцем монтажу на установочні й арматурні.

Установочні запобіжники складаються з основи і голівки з плавкою вставкою у виді тонкого мідного чи свинцевого дротика, розрахованої на визначений струм. При перевищенні розрахункового значення струму дротик плавиться, при цьому розривається електричний ланцюг, що охороняє прилади від струмів перевантаження. Запобіжники з плавкою вставкою підрозділяють за конструкцією голівки - зі змінною плавкою вставкою і плавкою вставкою, прокладеної в голівці; за номінальним значенням струму - 6, 10, 16, 20 і 25 А.

Арматурні запобіжники виготовляють у виді скляних трубок з металевими ковпачками, між якими усередині трубки поміщена плавка вставка. Такі запобіжники ставлять на вході електричного ланцюга приладів, вони

161

розраховані на струм від 0,5 до 6 А.

Автоматичні запобіжники складаються з пластмасового корпуса з різьбовим цоколем, електромагнітного реле, теплового реле, контактів і двох кнопок керування. При замиканні у мережі в електромагнітному реле створюється магнітне поле, під дією якого спрацьовує механізм, що виключає. При невеликих струмах перевантаження спрацьовує теплове реле.

Електроустановочні вироби повинні бути механічно міцними, термостійкими, надійними і безпечними в роботі. По механічній міцності більшість виробів поділяють на чотири групи: 0, 1,2, 3. Вироби кожної групи повинні витримувати удари вільно падаючого бойка масою 150 г з висоти 100, 150, 200 і 250мм.

Показником довговічності електроустановочних виробів є ресурс, виражений у числі спрацьовувань, що повинні витримувати вироби при експлуатації. Ресурс вимикачів і перемикачів до 10 тис. циклів, штепсельних з'єднань - 15 тис. відключень, різьбових патронів - 500-кратне укручування іспитового цоколя.

Якість електроустановочних виробів визначається якістю контактних з'єднань, діелектричних матеріалів, конструкцією запобіжних пристроїв, захисною характеристикою.

Джерела світла

До джерел світла, що застосовуються у побутових світильниках, відносять лампи розжарювання і люмінесцентні лампи.

Електричні джерела світла характеризуються наступними показниками: електричними - потужністю (Вт), напругою (В), силою струму (А); світловими -світловим потоком (потужністю променистої енергії в лм), світловою віддачею (відношенням світлового потоку до потужності лампи в лм/Вт), силою світла (кд), розмірами, середнім терміном служби та ін.

Лампи розжарювання є тепловими джерелами світла. Електричний струм, проходячи через вольфрамову нитку, розжарює її.

Лампи розжарювання складаються з наступних частин: тіла розжарювання, скляного балона, цоколя, скляної ніжки, власників тіла розжарювання й електродів.

Розрізняють лампи розжарювання за наступними ознаками:

за формою скляного балона - грушоподібні, грибоподібні, циліндричні, свічкоподібні, кулясті, каплеподібні, фігурні;

за кольором скла колби - безбарвні, кольорові і заглушені (молочні), хроматичні, матовані з покриттям, що імітують опалове скло;

за умовами роботи тіла розжарювання - вакуумні, газонаповнені, біспіральні аргонові, біспіральні криптонові;

за формою тіла розжарювання - спіральні і біспіральні;

за конструкцією цоколя - з різьбовими (Е 14, Е27 і Е40), штифтовими (Ш22);

за потужністю - від 15 до 1500 Вт;

за напругою - на 127 і 220 В, а також з інтервалом напруги 127-135 162

і 220-235 В.

За призначенням лампи розжарювання підрозділяють на освітлювальні загального призначення, для місцевого освітлення, автомобільні, медичні, для ліхтарів, електро- і радіоприладів та ін.

Освітлювальні лампи розжарювання загального призначення поділяють на наступні типи: В - вакуумні, з тілом розжарювання у виді спіралі, колбою грушоподібної форми, потужністю 15 і 25 Вт; Г-заповнені аргоном і азотом, з тілом розжарювання у виді спіралі, потужністю 150 і 200 Вт; Б-біспіральні, наповнені сумішшю аргону й азоту, потужністю 40, 60, 75, 100, 150 і 200 Вт; БК - біспіральні, із криптоновим наповненням, колбою грибоподібної форми, потужністю 40, 60 і 100 Вт (лампи цього типу характеризуються найбільшим світловим потоком при однаковій потужності і напрузі).

Лампи розжарювання відрізняються невеликими габаритами, стабільністю світлового потоку, простотою включення в мережу, технологічністю у виробництві і, крім того, не вимагають складної арматури. Однак вони мають невисокий к.к.д. (1-3 %), невеликий термін служби (до 1000 г), у їхньому спектрі переважають жовті промені, що не забезпечує правильної передачі кольору.

Люмінесцентні лампи відносять до розрядних джерел світла. Для освітлення найбільш часто застосовують люмінесцентні ртутні лампи низького тиску. Вони являють собою скляні трубки-колби, на кінцях яких кріпляться цоколі з двома парами контактних штифтів. Штифти з'єднані з електродами, розташованими усередині трубки. На електродах кріпляться біспіральні вольфрамові катоди.

Внутрішня поверхня колби покрита люмінофором, до складу якого входять сульфіди цинку, берилію, хлористий і фтористий кальцій та ін., які активовані марганцем і сурмою. Склад люмінофорів обумовлює спектральний склад випромінювання люмінесцентних ламп. Трубка заповнена аргоном і парами ртуті. Світловий потік створюється за рахунок світіння люмінофорів, збуджених ультрафіолетовим випромінюванням, яке виникає внаслідок електричного розряду в аргоні і парах ртуті.

Для запалювання і стабілізації режиму роботи лампи включають у мережу разом з пускорегулюючою апаратурою, до якої відносяться стартер, дросель і конденсатор, що забезпечують запалювання лампи і нормальний режим роботи.

Асортимент люмінесцентних ламп класифікують за наступним ознаками:

за формою трубки-колби - на прямі, циліндричні, кільцеві, квадратні, О-, У-, \У-образні;

за потужністю - 6, 8, 13, 15, 20, ЗО, 40, 65, 80 і 125 Вт;

за спектральним діапазоном випромінювання світла: ЛД - денного світла, ЛДЦ - денного світла з поліпшеною передачею кольору, ЛБ - білого світла, ЛТБ - тепло-білого світла з рожевим відтінком, ЛХБ -холодно-білого світла з блакитним відтінком, а також кольорові лампи:

163

ЛР - рожева, ЛЖ - жовта, ЛЗ - зелена, ЛЧ - червона.

Люмінесцентні лампи відрізняються від ламп розжарювання більш високим к.к.д. (до 6 %), високою економічністю (їх світловіддача в 4-6 разів вище, ніж ламп розжарювання), великим терміном служби (до 12 000 годин), вони забезпечують світіння потрібного спектра. Недоліками цих ламп є складна схема включення, шум при роботі (дросель), труднощі запалювання при зниженій температурі, більш складна електроосвітлювальна арматура.

Електроосвітлювальна арматура

Освітлювальна арматура призначена для кріплення джерел світла, перерозподілу світлового потоку, зміни спектрального складу світла. Оптимальне освітлення житла має дуже важливе значення, тому що впливає на працездатність і настрій людини.

Асортимент освітлювальної арматури класифікують за рядом ознак:

за джерелом світла - з лампами розжарювання та з люмінесцентними лампами;

за цільовим призначенням - на арматуру загального освітлення, місцевого освітлення і декоративну;

за способом установлення на підвісні - С (люстри, підвіси), стельові - П, настінні - Б (бра), настільні - Н (лампи, каганці), підлогові - П (торшери), ручні;

за числом ламп -на одно-, двох-, трьох- і багатолампові;

за конструкцією - на симетричну і несиметричну з постійним і перемінним світловим центром;

за ступенем захисту від навколишнього середовища на незахищені, пилозахищені, пилонепроникні, бризгозахищені, водонепроникнені, герметичні.

Найважливішими функціональними властивостями арматури є криві сили світла, захисний кут, к.к.д., яскравість.

Криві сили світла характеризують розподіл світлового потоку в просторі.

Захисний кут характеризує зону, у межах якої очі захищені від прямого впливу світлового потоку лампи. Захисний кут знаходиться між горизонталлю, що проходить через світловий центр світильника, і прямої, що з'єднує край розсіювача з тілом розжарювання лампи.

К. к. д. - це відношення світлового потоку світильника до світлового потоку його джерела світла.

До ергономічних властивостей побутових світильників відносять зручність їх в експлуатації, електричну безпеку, гігієнічність.

Естетичні властивості визначаються формою світильника, обробкою і кольором окремих вузлів і елементів.

Надійність освітлювальної арматури визначається міцністю з'єднання вузлів, якістю шарнірних з'єднань і захисно-декоративних покрить, властивостями матеріалів розсіювачів і відбивачів (тепло- і світлостійкість, механічні властивості та ін.).

164 Електронагрівальні прилади

В асортименті електропобутових товарів найбільш поширеними та енергоємними приладами є нагрівальні, серед яких основне місце займають прилади для приготування їжі, нагрівання води й опалення приміщень. Незважаючи на підвищені експлуатаційні витрати, застосування електричного нагрівання в побуті безупинно зростає. Електричне нагрівання в порівнянні з іншими видами нагрівання (використання газу, рідкого чи твердого палива) має ряд істотних переваг(можливість проникати в продукти на значну глибину, що дозволяє здійснювати нагрівання по всьому об'єму).

В електронагрівальних приладах використовують наступні види нагрівання: електричний нагрів провідників високого опору, інфрачервоний нагрів, індукційний нагрів, нагрів струмами надвисокої частоти (НВЧ).

Електронагрів за допомогою провідників високого опору широко розповсюджений. Цей вид нагрівання заснований на виділенні тепла при проходженні електричного струму через провідники високого опору за законом Джоуля-Ленца. Для матеріалів високого опору використовують хромонікелеві (ніхроми) і залізохромоалюмінієві сплави. Кращими сплавами є ніхроми, що володіють підвищеною термостійкістю, високою температурою нагрівання, довговічністю.

Основними вузлами електронагрівальних приладів служать електронагрівачі, електро- і теплоізоляція, корпус і регулююча апаратура. Електронагрівачі виготовляють у виді спіралей чи стрічок з ніхромового дроту; вони можуть бути відкритими, захищеними і закритими. Відкриті електронагрівачі недовговічні, небезпечні при експлуатації. Захищені електронагрівачі являють собою спіралі, укладені з ізоляцією в корпус приладу, вони безпечні, але не довговічні і не забезпечують певних умов теплопередачі.

Кращими експлуатаційними властивостями характеризуються закриті електронагрівачі, основними представниками яких є трубчасті електронагрівачі (ТЕНи). Вони являють собою трубки з латуні, сплавів алюмінію, сталі, усередині яких розміщені з ізоляцією (оксид магнію) ніхромові спіралі; торці трубок герметичне ізольовані силікатними емалями. ТЕНи відрізняються підвищеною довговічністю (до 20000 г), безпечні при експлуатації, швидко нагріваються, їх застосовують у кип'ятильниках, чайниках, печах, плитках і т.д.

Інфрачервоний нагрів здійснюють в електронагрівачах, де максимум випромінювання приходиться на інфрачервону область спектра з довжиною хвилі від 0,76 до 3 мкм. За конструкційним виконанням це найчастіше трубки з термостійкого кварцового скла, йодні лампи розжарювання, а також відкриті спіралі з температурою нагрівання понад 700 °С. Інфрачервоні нагрівачі застосовують для швидкого готування їжі (у печах, духовках, грилях), для опалення приміщень (у камінах). Інфрачервоне нагрівання дозволяє здійснювати процес готування їжі без жирів.

Індукційний нагрів відбувається в трансформаторах. Тепло виділяється в сердечнику й обмотках трансформатора за рахунок вихрових струмів і

165

перемагнічування сердечника. Такі нагрівачі відрізняються простотою конструкції, економічністю, однак їхня робоча температура не перевищує

500 °С.

Високочастотний нагрів здійснюються за допомогою електромагнітної енергії, джерелом якої є високочастотний підсилювач - магнетрон, що випромінює коливання порядку 500 Мгц. Високочастотне нагрівання використовують у печах для готування їжі. При опроміненні за рахунок поляризації молекул виділяється тепло усередині продуктів, що забезпечує готування їжі високої якості за короткий час, а також економію жирів. Тепло не виділяється в навколишнє середовище.

Найважливішими споживними властивостями електронагрівальних приладів є функціональні - час розігріву і максимальна температура робочої поверхні приладу, якість виконуваних операцій та ін.; ергономічні - зручність користування, конструктивне виконання приладу, інформативність позначень режиму роботи, безшумність роботи, електро-, пожежо- і термічна безпека, надійність, що визначається довговічністю, безвідмовністю, ремонтоздатністю приладу.

Асортимент електронагрівальних приладів за функціональним призначенням класифікують на наступні підгрупи: для готування і підігріву їжі, прилади для підігріву води, спеціалізовані прилади для готування і збереження їжі в підігрітому стані, спеціалізовані прилади для варіння їжі і готування напоїв.

Усередині кожної підгрупи асортимент підрозділяють за наступними ознаками:

за способом електронагріву - з нагріванням провідниками високого опору, інфрачервоним нагріванням, індукційним, нагріванням за рахунок струмів високої частоти;

за ступенем електробезпечності - на класи О, І, II, III;

за ступенем захисту від вологи - на незахищені, крапле-і бризгозахищені, водонепроникні;

за умовами експлуатації - для помірного і холодного клімату;

за конструкцією електронагрівача - на відкриті, закриті, захищені;

Прилади для готування їжі загального призначення це електроплити і переносні електроплитки. Робочою частиною приладів є конфорки (чавунні, ситалові, з ТЕНів і ін.). У корпусі плити розміщують жарову шафу, всередині якої встановлюють закриті нагрівальні елементи, так звані тен-грілі. Кількість нагрівачів може бути від одного і більше, крім того, плити можуть мати пристрої для примусової циркуляції гарячого повітря всередині шафи.

Електроплитки - це переносні нагрівальні прилади з однією або двома конфорками. Тип конфорок може бути різним залежно від моделі і виробника.

До приладів для підігріву води відносять чайники, самовари, кип'ятильники і водонагрівачі.

Чайники поєднують у три великі групи. Перша група - чайники з 166

відкритим нагрівальним елементом, що можуть нагріти 0,3...0,5л. Друга група - чайники з закритим нагрівальним елементом. Третя група -чайники-термоси, що мають корпус з теплоізоляційного матеріалу і закритий нагрівальний елемент.

Самовари мають корпус складної форми з нагрівачем, встановленим у нижній його частині, і краном для зливу.

Кип'ятильники являють собою трубчатий нагрівальний елемент, як правило, спіральної форми.

Водонагрівачі за експлуатаційними характеристиками поділяють на проточні та акумуляційні. Акумуляційні водонагрівачі призначені для тимчасового зберігання нагрітої води і оснащені одним або кількома пристроями для регулювання або обмеження температури води. У проточних водонагрівачах використання гарячої води відбувається одночасно з її нагріванням, що потребує досить великої потужності.

До спеціалізованих приладів для готування і збереження їжі в підігрітому стані відносять електричні сковороди, електричні жаровні, електровафельниці, тостери, грилі, шашличниці, ростери, фритюрниці, фондю, йогуртниці, мармити.

Електрична сковорода розрізняється за формою, діаметром робочої поверхні і глибиною, способом кріплення нагрівального елемента і терморегулятора та виготовлення корпуса.

Електрична жаровня призначена для підсмажування їжі контактним способом одночасно з двох сторін.

Електровафельниця за конструкцією аналогічна електричній жаровні, однак час нагрівання і температура в неї нижче, що обумовлено призначенням приладу - випічкою борошняних виробів.

Тостер призначений для підсмажування скибочок хліба з використанням інфрачервоного нагрівання. Моделі тостерів розрізняються потужністю і числом ступенів потужності, зовнішнім виглядом, числом тостів, що одночасно готуються, числом і розмірами завантажувальних вікон (довжина і глибина), ступенем автоматизації, наявністю елементів комфортності, регулюванням ступеня підсмажування.

Ростер служить для підсмажування порцій м'яса, риби, овочів та бутербродів.

Електрошашличниця - вузькоспеціалізовані прилади для обсмажування шматочків м'яса, риби, фруктів, нанизаних на вертикально чи горизонтально розташовані шампури. Електрошашличниця розрізнятися кількістю шампурів.

Електричне фондю - прилад для готування продуктів у цукровому сиропі, шоколаді, розплавленому сирі.

Йогуртниця служить для одержання йогурту, комплектується 6...8 склянками з гвинтовими кришками.

Мармити призначені для підтримки готової їжі в підігрітому стані. Вони являють собою керамічну чи металеву плиту з встановленим усередині нагрівачем.

До приладів для приготування їжі і готування

167

напоїв відносять скороварки, пароварки, рисоварки, яйцеварки, підігрівники дитячого харчування, кавоварки.

Скороварки мають спеціальну кришку зі спускним клапаном для зниження надлишкового тиску пару води при готуванні їжі. її герметичність забезпечується спеціальною прокладкою і підоймовим замком.

Пароварки, рисоварки, яйцеварки мають відповідну конструкцію підставки під продукт.

Підігрівник дитячого харчування призначений для нагрівання рідини у склянці до 40 °С.

Кавоварки в залежності від конструкції поділяються на наступні типи: компресійні - прилад, в якому кава готуються при однократному проходженні води чи пару через бункер молотої кави; гейзерні - гаряча вода багаторазово проходить крізь бункер молотої кави.

Побутові прилади для збереження і заморожування продуктів

Побутові прилади для збереження і заморожування продуктів змінюють ритм їхньої закупівлі, стимулюють розвиток виробництва нових видів харчових продуктів, забезпечують раціональне харчування незалежно від сезонності продуктів, продовжують терміни їхнього збереження та ін. В побуті широко поширені холодильні прилади.

Холодильні прилади підрозділяють:

за призначенням на: холодильники та морозильники,

за способом одержання хол оду на компресійні, абсорбційно-дифузійні і термоелектричні;

за способом установки на: напільні, вертикальні типу «шафа», горизонтальні типу «ларь»;

за числом камер на однокамерні, двохкамерні, трьохкамерні і багатокамерні;

за здатністю працювати при максимальних температурах навколишнього середовища: 8Н, N (при температурі не вище 32°С); 5Т (температура не повинна перевищувати 38°С); Т (при максимальній температурі, що не перевищує 43 °С);

за наявністю низькотемпературного відділення (НТВ) із НТВ і без НТВ;

за температурою в НТВ:

з температурою не вище -6 °С (маркірується однією зірочкою *);

з температурою не вище -12 °С (маркірується двома зірочками **);

з температурою не вище -18 °С (маркірується трьома зірочками ***);

у залежності від виконуваних функцій холодильні прилади підрозділяються на групи складності (0...5). Групи складності визначаються функціями, що виконує холодильний прилад;

за особливостями оснащення елементами комфортності випускають холодильники звичайної і підвищеної комфортності;

за способом відтаювання випарника: автоматичне, напів-168

автоматичне активне відтаювання, природне, без намерзання снігового покриву;

за видом джерела живлення: від джерела перемінного струму та від автономного джерела.

У компресійних і абсорбційно-дифузійних холодильниках циркулюють спеціальні речовини (хладони) з низькою температурою кипіння. У компресійних холодильниках застосовують фреон К22 (дифторхлорметан) з температурою кипіння відповідно -29,8 і -40,8 °С, а в абсорбційних - аміак з температурою кипіння -33 °С. При кипінні хладон сприймає тепло в холодильній камері і передає його в навколишнє середовище при конденсації. Для здійснення теплопередачі температура хладона повинна бути вище температури навколишнього середовища. Для цього хладон піддається стиску компресором, а в абсорбційних холодильниках нагрівається електро- чи газонагрівачем.

Компресійні холодильники мають агрегат, що складається з герметичного холодильного компресора з електродвигуном, нагнітальної трубки, фільтра-осушувача, конденсатора, випарника, капілярної трубки й усмоктувальної трубки. При роботі електродвигуна компресора холодильного агрегату компресійного приладу газоподібний холодоагент із випарника по всмоктувальній трубці попадає в компресор, де стискується від тиску кипіння до тиску конденсації і нагрівається. Нагріті пари хладона по нагнітальній трубці надходять у конденсатор, температура якого нижче температури газоподібного хладона. У конденсаторі газоподібний холодоагент, віддаючи теплоту навколишньому повітрю, конденсується і перетворюється в рідину. Рідкий холодоагент через фільтр і капілярну трубку попадає у випарник. Діаметр каналів випарника в десятки разів більше діаметра капілярної трубки, що забезпечує різке падіння тиску і кипіння холодоагенту.

Процес кипіння супроводжується поглинанням тепла, що забирається від простору, що оточує випарник і приводить до зниження температури усередині камери. Випарник - єдиний вузол, що знаходиться усередині шафи.

Робочий цикл холодильного агрегату абсорбційно-дифузійного типу здійснюється не за рахунок витрат механічної енергії, а в результаті витрат теплової енергії. Вони принципово відрізняється від агрегату компресійних холодильників - не мають двигуна з компресором, тому працюють безшумно.

При включенні абсорбційно-дифузійного холодильника в мережу нафівачі забезпечують кипіння водяного розчину аміаку в генераторі (термосифоні) і утворення парів аміаку, що потім надходять у ректифікатор. У ректифікаторі, нахиленому убік генератора, легкі пари аміаку проходять і попадають у конденсатор. Важкі пари води перетворюються в рідину і зливаються назад у генератор. У конденсаторі пари аміаку перетворюються в рідину. Рідкий аміак з конденсатора, що розташований вище випарника, надходить до нього. Тиск пару аміаку у випарнику залишається нижче значення рівноваги, тому що пари аміаку з випарника через зовнішню трубку газового теплообмінника ідуть в абсорбер і розчиняються у водно-аміачній суміші, ЩО надходить по зовнішній трубці рідинного теплообмінника після випарювання.

В міру збільшення концентрації аміаку й обсягу водно-аміачної суміші в абсорбері відбувається повернення у випарник водню, не розчиненого у волі Міцний водно-аміачний розчин з абсорбера надходить у генератор, де зновч нагрівається. Цикл роботи повторюється.

У термоелектричних холодильниках охолодження камери досягається за рахунок використання ефекту Пельтьє. Конструктивно холодильники такого типу складаються з двох напівкорпусів, в одному з яких розміщені термоелектричні батареї і вентилятор, а в іншому, нижньому, роиіішуюіь продукти. Ці холодильники перспективні, тому що прості за конструкцією, надійні в роботі, довговічні. До недоліків їх можна віднесім великі енерговитрати і малу корисну ємність.

До функціональних властивостей побутових холодильників відносять загальну площу полиць у м і економічність, що характеризується загальною витратою електроенергії в квт- г/доба і питомі витрати, що приходяться на І дм³ обсягу камери.

Ергономічні властивості визначаються зручністю догляду за холодильником, ступенем комфортності (наявністю пристроїв для видачі напоїв, автоматичного відтавання випарника та ін.), відсутністю запаху усередині холодильної камери;, легкістю її очищення.

Естетичними властивостями є пропорційність форми холодильної шафи, його розміру, колірне рішення, обробка окремих елементів.

Машини / прилади для обробки білизни

Машинне прання білизни значно полегшує цей процес, скорочує його час, зменшує знос білизни, заощаджує миючі засоби, поліпшує санітарно-гігієнічні умови житла.

У групу машин для обробки білизни входять машини для прання, машини для прання й віджиму, машини для віджиму (центрифуги), а Іакож сушильні і гладильні машини. Найбільш широко поширені машини для прання й віджиму білизни.

Основними показниками пральних машин є наступні: функціональні -номінальне завантаження (маса сухої білизни для одноразового прання в кг), відпирання білизни, здатність віджиму і полоскання білизни, знос білизни; економічні - витрата миючих засобів і води, електроенергії, витрати часу на прання; ергономічні - зручність користування, механічна й електрична безпека, рівень шуму; естетичні - раціональність форми, колірне рішення, цілісність композиції; надійність - середній ресурс, імовірність безвідмовної роботи. термін служби та ін,

У залежності від ступеня механізації та автоматизації процесів обробки білизни пральні машини підрозділяють на наступні типи:

ПМ - пральні машини без віджиму;

ПМР - пральні машини з ручним віджимним пристроєм;

ПМН - пральні машини напівавтоматичні, у яких керування окремими процесами обробки тканин виконується оператором;

ПМА - пральні машини автоматичні, у яких керування процесами 170

обробки тканин виконується відповідно до заданої програми.

Пральні машини без віджиму білизни (ПМ). Пральний бак, виконаний із пластмаси, має виїмку в дні для установки активатора і покажчик рівня води для прання і полоскання. Пуск і зупинка привода активатора здійснюється за допомогою реле часу, що забезпечує автоматичне керування циклічним реверсуванням обертання активатора. Відпрацьований миючий розчин зливається самопливом.

Пральні машини з ручним віджимом білизни (ПМР). У пральних машинах даного типу віджим здійснюється пресуванням на двох механізованому чи ручному віджимному валках. Злив води здійснюється за допомогою насоса.

Напівавтоматичні пральні машини (ПМН). У цієї пральної машини керування окремими процесами обробки білизни і його перекладання виконується оператором. Вони підрозділяються на однобакові і двохбакові. У двохбакових машинах в одному корпусі є з'єднаний бак з активатором для прання білизни і бак з центрифугою для віджиму.

В автоматичних пральних машинах (СМА) всі операції по обробці білизни виконуються автоматично відповідно до заданої програми.

За способом активації миючого розчину пральні машини поділяються на активаторні, барабанні, вібраційні, гідродинамічні, струминні, з лопатевою мішалкою. Найбільш поширені машини активаторного і барабанного типів.

У залежності від конструктивних особливостей машини класифікують:

за номінальним завантаженням сухої білизни в кілограмах від 1...8;

за кількістю баків - на однобакові і двобакові;

за способом керування - електромеханічні й електронні;

за способом завантаження -з вертикальним і фронтальним завантаженням.

Прилади і машини для прасування

Прасування виробів із тканини здійснюється для одержання потрібної їхньої форми, розпрямлення м'ятих ділянок тканини й одержання необхідного зовнішнього вигляду виробу. Ці процеси забезпечуються властивостями тканини: змінювати фізико-механічні властивості і відновлювати їх при поверненні у вихідний стан.

До машин і приладів для прасування білизни відносяться електричні праски, гладильні машини і преси.

Електричні побутові праски. Це найбільш універсальні вироби для проведення волого-теплової обробки (ВТО).

171

Праски класифікують за рядом ознак: конструкції, здатності зволоження вигладженої тканини і здібності розбризкування води на ній, масі, виду і зручності користування.

За конструкцією побутові електричні праски випускаються з регулюванням і (чи) обмеженням температури:

праска без терморегулятора і термовимикача, парозволожувача і розбризкувача води;

праска з термовимикачем і з автоматичним повторним включенням;

праска з термовимикачем і неавтоматичним повторним включенням;

праска з термовимикачем і (чи) з реле перевантаження;

праска з терморегулятором;

праска з терморегулятором і з термовимикачем без самоповернення;

праска з терморегулятором і електронною системою відключення праски від мережі.

За здатністю зволоження гладженої тканини випускаються праски з парозволожувачем і праски без парозволожувача.

За здатністю розбризкування води на гладженій тканині виробляються праски з розбризкувачем і праски без розбризкувача. Вони бувають краплинного і бойлерного типів.

За масою праски розрізняються на легкі, середні й обважені.

За зручністю користування — для загального користування (праски домашні) і праски дорожні (туристичні).

У залежності від зручності користування - праски комфортного чи звичайного виконання.

Побутові електричні гладильні машини. Широко поширені гладильні машини з одним валком і рухливою поверхнею, що пресує.

Параметрами для класифікації побутових гладильних машин є довжина валка, мм; споживча потужність, Вт; конструктивне виконання машин для установки і користування. Установлено дві довжини валка 650 і 850 мм. За конструктивним виконанням розрізняють настільні, підлогові. Машина складається з підстави, гладильного валка (катка) і гладильного башмака (преса).

Побутові електричні гладильні преси. На підставі преса розміщені гладильна дошка і гладильний башмак, а також інші вузли і деталі. Тканина розкладається на гладильній дошці і притискається гладильним башмаком за допомогою механізму притиску. До основних параметрів гладильного преса відносяться зусилля притиску башмака, потужність до 1300 Вт, габаритні розміри, наявність додаткових функцій: вбудований парозволожувач, пристрій автоматичного відключення і звуковий сигнал при порушенні режиму роботи.

Надійність праски визначається середнім терміном служби; середнім напрацюванням на відмову; середнім часом відновлення працездатності стану праски і ремонтоздатністю конструкції.

Праски упаковують в папір чи коробку з картону. Праски одного типу упаковують у дерев'яні ящики масою брутто 35 кг, з внутрішньою прокладкою 172

водонепроникного паперу. Якщо праски перевозять в контейнерах, то допустимо навантаження без упаковки в ящик.

Упаковані праски зберігають в вентильованих приміщеннях з відносною вологістю не менш 75 %.

Машини і вироби для механізації кухонних робіт

Багато процесів, що пов'язані з готуванням їжі і миттям посуду в домашніх умовах відрізняються тривалістю і трудомісткістю. Тому використання електромеханічних виробів і машин по обробці харчових продуктів сприяє не тільки зниженню витрат часу на готування блюд, але і підвищенню якості готового продукту.

Машини і вироби для механічної обробки харчових продуктів випускаються з індивідуальним і універсальним приводами.

До асортименту машин для обробки продуктів з індивідуальним приводом відносять - м'ясорубки, кавомолки, соковижималки, міксери, овочерізки, морожениці, електроножі.

М'ясорубки складаються з електропривода і насадки. Вони бувають шнековими і безшнековими. У безшнекових м'ясо подрібнюється обертовими ножами. Шнекові за конструкцією нагадують м'ясорубки з ручним приводом, але відрізняються вузьким і більш високим розтрубом для завантаження м'яса.

Основними функціональними властивостями м'ясорубок є продуктивність (кг/год), маса одночасного завантаження і рівень якості, що оцінюють питомою продуктивністю (кг/Вт-год.).

Кавомолки використовують для розмелу твердих зерен кави, горіхів, крупи, цукру й інших сухих продуктів. Кавомолки виготовляють двох типів: ударної і жорнової дії.

Кавомолки ударного типу дроблять зерна кави ножами, а кавомолки жорнової дії подрібнюють їх зубцюватими дисками. Показниками функціональних властивостей кавомолок є величина разового завантаження кави (г), продуктивність (г/с), ступінь розмелу (%).

Соковижималки призначені для одержання соків із фруктів, овочів, ягід і працюють на принципі здрібнювання, використання відцентрових або сил пресування.

Важливою властивістю соковижималок є спосіб видалення з центрифуги віджатих залишків. Найбільш поширені соковижималки автоматичні (плоди й овочі подрібнюються тертковими дисками і відкидаються на сітку фільтра) і напівавтоматичні (гніт вилучається без зупинки і розбирання соковижималки, тобто через верхній розтруб при повороті вручну важеля викидання).

Міксери призначені для приготування кремів, коктейлів, соусів, змішування рідин та ін. Вони класифікуються за типом виконання (ручні і настільні), виду насадок, кількості швидкостей, ступеня комфортності.

Овочерізки виготовляють дисковими (ножі розташовані в обертовому

173

диску) і барабанними (ножі перебувають за межами диска). У сучасному асортименті представлені міні-овочерізки для здрібнювання малої кількості продуктів. Вони являють собою чашу з ножем-насадкою усередині і відомі за назвою «блендер».

Морожениці призначені для готування м'якого мороженого в домашніх умовах. Вони складаються з електродвигуна і чаші, у якій розміщають робочі елементи (мішалка і збивалка).

Електричний ніж має робочу частину, що складається з двох зубцюватих лез, що роблять зворотно-поступальний рух.

Ломтерезка складається з наступних елементів: опорної плити, пересувної каретки, дискового ножа і пристосування, що регулює товщину скибочок продукту 0.. .24 мм.

До універсальних кухонних машин (УКМ) входить кілька машинних агрегатів (м'ясорубки, овочерізки, соковижималки, міксери, кавомолки, тістомішалки та ін.), що мають загальний електропривод. Вони дозволяють переробляти одночасно від 10 до 3 кг продуктів.

Посудомийні машини. У побутових посудомийних машинах застосовують механічний, заглибний і водострумний способи мийки.

Механічний спосіб заснований на використанні щіток різного типу для миття однотипного посуду масового виробництва.

Заглибний спосіб мийки аналогічний активаторному способу, застосовуваному в пральних машинах: посуд занурюється в бак з миючим розчином, а активатор підсилює дію розчину.

Водострумний спосіб мийки заснований на фізико-хімічному і гідравлічному впливі струменя миючого розчину на поверхню посуду.

Класифікація побутових посудомиючих машин заснована на наступних ознаках: номінальна місткість камери, що виражається числом комплектів посуду, що завантажуються одночасно; ступінь автоматизації; напрямок завантаження; установка в побутових приміщеннях; наявність елементів комфортності.

Машини і прилади для підтримки мікроклімату в приміщеннях

Для нормальної життєдіяльності і збереження здоров'я людей необхідно підтримувати у приміщенні мікроклімат з оптимальними параметрами середовища. До таких параметрів відносять температуру повітря (20 ± 2 °С), відносну вологість (50 ±10 %), газовий склад (20 % кисню), відсутність пилу і продуктів згоряння газу, швидкість переміщення повітря та ін.

Побутові опалювальні прилади

До побутових опалювальних приладів відносять: електрокаміни, електроконвектори, електрорадіатори, електротепловентилятори.

Електрокамін - інфрачервоний обігрівач, за конструкцією заснований переважно на променистому обігріві. Від інших інфрачервоних обігрівачів електрокаміни відрізняються високою температурою нагрівання і наявністю відбивача, що концентрує променистий потік теплоти у напрямку об'єкта, що 174

обігрівається.

Електроконвектор функціональним призначенням приладу є

нагрівання навколишнього повітря шляхом природної конвекції. Має невелику масу, працює безшумно і надійно, можна установити в будь-якім місці приміщення.

Електротепловентилятор -- прилад з тепловіддачею переважно примусової конвекції, рух повітря в якому викликається механічними засобами. Він виконує дві цільові функції: вентилятора й обігрівача. Наявність струменя гарячого повітря дозволяє використовувати прилад не тільки для загального опалення приміщення, але і для місцевого обігріву.

Електрорадіатор - прилад з тепловіддачею випромінюванням і конвекцією від зовнішньої поверхні. За конструкцією розрізняють низькотемпературні радіатори з рідким проміжним теплоносієм: панельні і секційні (опалювальні панелі з розподіленим по обсязі нагрівальним елементом), так називаючі сухі прилади.

Побутові кондиціонери

Побутові кондиціонери являють собою апарати для створення мікроклімату шляхом комплексної обробки повітря. За принципом дії вони відносяться до апаратів компресійного типу і складаються з двох відсіків: зовнішнього - теплого і внутрішнього - холодного. Основними робочими вузлами кондиціонера є: холодильний агрегат; вентилятори - осьовий і відцентровий; пульт керування. Компресор, конденсатор, осушувач і розширник розташовані в зовнішньому відсіку, а випарник - у внутрішньому.

За основними виконуваними функціями побутові кондиціонери підрозділяють на типи.

Перший тип призначений для охолодження й осушення повітря. Другий тип використовується для охолодження, осушення і нагрівання повітря. Третій тип використовується для нагрівання повітря вбудованими електронагрів-никами.

За компонуванням основних і функціональних вузлів кондиціонери підрозділяються на моноблочні і роздільні. У моноблочних кондиціонерів всі елементи холодильної машини конструктивно об'єднані в один блок. У роздільного кондиціонера елементи холодильної машини конструктивно об'єднані в два чи більше число блоків.

Побутовий кондиціонер, у якого мається окремий корпус - називається сплит-система. Такий поділ блоків має ряд переваг: знизити рівень шуму у приміщенні, спростити монтаж системи.

За місцем установки моноблочні кондиціонери поділяються на підлогові і стаціонарні віконні.

Побутові кондиціонери характеризуються наступними функціональними властивостями: продуктивністю повітря, вентильованого в одиницю часу (м³/г) і номінальною продуктивністю переміщення холоду, тобто здатністю знижувати температуру повітря в одиницю часу (ккал/г), витратою електроенергії, масою кондиціонера.

175

Побутові вентилятори

Вентилятори складаються з лопастевої крильчатки, електродвигуна, стійки і підстави вентилятора, сполучного шнура, приладів для включення і регулювання роботи вентилятора.

Класифікують вентилятори за наступними ознаками:

за призначенням -• на вентилятори для обдування, обдування і переміщення повітря, припливу і витяжки повітря;

від місця встановлення - на вентилятори настільні, настінні, настільно-настінні, підлогові, універсальні чи підлогово-настінні, віконні, для витяжки каналів, стельові, автомобільні;

за принципом дії - на осьові, відцентрові, діаметральні (тангенціальні), діагональні;

за ступенем захисту від вологи - на вентилятори бризгозахисного виконання (віконні вентилятори) і звичайного (інші вентилятори);

за числом швидкостей обертання - на одношвидкісні і багатошвидкісні;

у залежності від зміни напрямку потоку повітря - на вентилятори без зміни потоку повітря, зі зміною напрямку потоку повітря, з неавтоматичною й автоматичною зміною напрямку потоку повітря у вертикальній і горизонтальній площинах без зміни положення вентилятора, із круговою зміною напрямку потоку повітря, а також реверсивні вентилятори - з електричним реверсом обертання крильчатки;

за типом захисного огородження - на вентилятори без огородження, з огородженням відкритого типу і закритого типу.

Зволожувачі повітря призначені для зволоження повітря у період опалювального сезону, коли в приміщенні різко знижується вологість. Принцип дії зволожувачів заснований на випарюванні води або на її розпиленні. Найбільш ефективні зволожувачі з розпиленням води. Розпилення води відбувається за допомогою відцентрового насоса, що з великою швидкістю відкидає воду на стінки і грати, у результаті чого повітря в приміщенні не тільки зволожує, але й іонізується.

Зволожувачі даного типу характеризуються продуктивністю по розпиленню води (л/г), місткістю бачка (л), масою без води (кг), номінальною потужністю (Вт). Випускають зволожувачі з нерегульованою і регульованою продуктивністю за розпиленням води.

Кліматизери - це прилади для часткового зволоження і зниження температури повітря. Вони як би поєднують вентилятор і зволожувач, їхня робота заснована на використанні адіо-батичного випарювання води при продуванні вентилятором повітря через зволожені фільтри, при цьому повітря частково очищується.

Надплитні фільтри призначені для очищення повітря від пилу, сажі й інших часток, що виділяються при готуванні їжі, нейтралізації запахів, стерилізації повітря (у режимі циркуляції) і викиду забрудненого повітря 176

назовні (у режимі витяжки). Система фільтрів складається з компонентів, розташованих у визначеній послідовності: фільтр грубого очищення (попередній), фільтр тонкого очищення (аерозольний), фільтр газового очищення, блок з каталізатором, електростатичний повітряний фільтр.

Машини для прибирання приміщень

До машин для прибирання приміщень відносять пилососи і натирачі підлоги.

За призначенням розрізняють пилососи загального і спеціального призначення. Універсальні пилососи призначені не тільки для вакуумного чищення виробів, але і для розпилення порошків. Виділяють пилососи для сухого і вологого збирання (пилососи миючого типу).

За організацією повітряного потоку в корпусі пилососи бувають прямоточні і вихрові. У прямоточних пилососах напрямок руху повітряного потоку збігається з подовжньою віссю пилососа і повітровсмоктувального агрегату, розташованого горизонтально. У вихрових пилососів агрегат розташований вертикально, а повітряний потік рухається по окружності.

За умовами експлуатації виділяють пилососи ручні і підлогові. Пилососи ручні в залежності від конструктивних особливостей і способу експлуатації поділяються на штангові, ранцеві, автомобільні.

За наявністю елементів комфортності пилососи поділяють на моделі звичайної і підвищеної комфортності.

За числом ступенів очищення вихідного повітря від пилу вироби представлені моделями, що мають від одної до семи ступенів фільтрації.

За оформленням корпусу вироби випускаються у формі кулі, циліндра, ранця, котушки і т.д.

За способом переміщення підлогові пилососи випускаються на салаках, роликах, а також без спеціальних пристосувань.

Вітчизняні пилососи поділяються за типорозмірами. В основі цього розподілу лежать конструктивні особливості моделі і номінальна потужність.

Конструктивними вузлами і пристосуваннями пилососів є корпус, повітровсмоктувапьний агрегат, насадки і приставки, гнучкий шланг, фільтри, приналежності для збору пилу, сполучний шнур, елементи комфортності.

Основними споживними властивостями, що характеризують побутові пилососи, є пилоочисна здатність на підлозі і килимі (%), ефективність пиловловлення фільтра пилососа, місткість пилозбірника (г), зручність користування, безпека, а також естетичні показники і надійність.

При транспортуванні пилососи необхідно захищати від атмосферних осадків і механічних ушкоджень.

Пилососи зберігають у вентильованих приміщеннях при температурі не нижче 5°С і відносної вологості повітря 80 %.

Машини для натирання підлоги, їх класифікують за числом і видом виконуваних операцій, продуктивності, числу щіток, наявності елементів комфортності. Машини для натирання підлоги можуть бути призначені тільки

177

для натирання підлоги, натирання підлоги з відсмоктувачем пилу, нанесення мастики, миючих засобів та ін.

За числом щіток машини для натирання підлоги випускаються одно-, двох-, трьохщіточні.

Ступінь комфортності натирачів підлоги визначається числом і наявністю пристроїв, що підвищують зручність експлуатації.

До технічних показників машин для натирання підлоги відносяться: номінальна потужність, Вт; габаритні розміри, маса, кг, продуктивність, м /г.

Продуктивність натирачів підлоги визначають по площі підлоги, що він може обробляти за 1 годину.

Машини для натирання підлоги укладають в окрему коробку, на котру наносять маркіровочні дані. Натирачі перевозять кожним видом транспорту в контейнерах чи вагонах. При транспортуванні натирачі необхідно захищати від атмосферних осадків і механічних ушкоджень.

Зберігають натирачі у вентильованих приміщеннях при температурі не нижче 5 °С і відносної вологості повітря 80 %.