1.2.3 Мийні засоби

Мийні засоби являють собою продукти для видалення забруднень за рахунок миючої дії. Найважливішими з них є мила і синтетичні мийні засоби (СМЗ).

Мила: склад, властивості й основні види

Мила складаються з натрієвих і калієвих солей природних і синтетичних жирних кислот, головним чином: стеаринової- С^Н^СООН, пальмітинової -СІзНзІСООН і олеїнової - С₁₆Н₃зСООН. Усі вони розчинні у воді і мають миючу дію.

Мила одержують при взаємодії жирової сировини з їдким натром. Основною органічною сировиною для виробництва твердих жирових мил служать природні тверді жири (сало) і жири, отримані при переробці рідких (рослинних) і риб'ячих жирів, а також жирозамінники - синтетичні жирні кислоти, каніфоль (смоляні кислоти) і нафтенові кислоти.

З твердих жирів і їхніх жирних кислот і натрієвого лугу одержують тверді мила, а з рідких жирів і їхніх жирних кислот і натрієвого лугу мазеподібні. При використанні калієвого лугу навіть із твердих жирів і їхніх жирних кислот отримують мазеподібні і рідкі мила.

В тім, тверді тваринні жири є високоякісними харчовими продуктами, тому для виробництва мила в даний час їх використовують у меншій кількості. Основною жировою сировиною для твердих господарських мил є переважно тверді жирові продукти, що одержують при переробці менш цінних рідких жирів. Ці тверді жири, які називають саломасом, одержують у процесі гідрогенізації рідких рослинних олій і риб'ячих жирів.

Жировою сировиною для виробництва господарського мила, особливо мазеподібного і рідкого, служать також соапстоки - побічні продукти жирової промисловості, що отримують при лужному рафінуванні (очищенню) жирів і олій.

Синтетичні жирні кислоти одержують окислюванням парафінових вуглеводнів (у присутності каталізаторів). За умови гарного очищення від супутніх домішок вони служать повноцінною сировиною, яка заміняє жирні кислоти з природних жирів.

Для омилення нейтральних жирів і нейтралізації жирних кислот необхідні лужні речовини. З них застосовують в основному їдкий натр (каустичну соду - №ОН) і кальциновану соду (№₂СОз). Кальцинована сода значно дешевше, ніж їдкий натр. Для рідких і спеціальних видів мила застосовують гідрат окису калію (КОН) і вуглекислий калій (поташ - К₂СОз).

Лужною неорганічною сировиною для виробництва мила служить також силікат натрію (рідке скло), який додають у невеликій кількості в окремі сорти 66

господарського мила для підвищення твердості й усунення липкості, обумовленої застосуванням значних кількостей каніфолі.

Основною особливістю виробництва туалетних мил є застосування низькомолекулярних і кращих за якістю жирів. Це забезпечує гарну розчинність мила і дає підвищене піноутворення не тільки в гарячій, але й у холодній воді. Кращим за складом і якістю вважається 80 %-ве туалетне мило, виготовлене майже винятково з тваринного сала і кокосової олії. У жирову суміш мил інших груп додають саломас: першої групи - до 20 %, другої- до 50 і третьої - до 70 %. Мила першої групи, як і 80 %-ве туалетне мило, володіють високою мийною здатністю, дають стійку піну, швидко підсихають. Мила другої і, особливо, третьої груп, мають трохи гіршу миючу дію, дають менш стійку піну і відрізняються підвищеної набрякаємістю у воді (погано сохнуть).

Для збереження експлуатаційних властивостей туалетних мил у твердій воді до їх складу додають синтетичні поверхнево-активні речовини (ПАР). За кордоном випускають синтетичні кускові мийні засоби (СКМЗ), активна основа яких містить до 10 % мила або взагалі його не містить. Основний недолік СКМЗ, що стримує збільшення їх виробництва і популярність у споживача, полягає у відсутності глянцю, гладкості, а також «скрипу» рук після миття -якостей, настільки звичних при користуванні звичайним туалетним милом. Крім того, наявність специфічного запаху представляє деяку проблему у відношенні дезодорування й ароматизації туалетних мил. Звичайно в такі мила додають трохи більше ароматичних речовин і проблем з ароматом не виникає.

В окремі спеціальні види туалетного мила додають важкоомилюючі жирові речовини, наприклад, ланолін (шерстний жир) і вазелін, що пом'якшує шкіру людини і запобігає її надмірній сухості після миття. Ланолін (1 %) вводять у мильну основу дитячого мила, що виробляють за поліпшеною рецептурою, причому без барвників і ароматичних речовин.

Туалетні мила забарвлюють водорозчинними аніліновими барвниками. До складу, як правило, додають парфумерні ароматизатори - натуральні ефірні олії (рожеве, гвоздикове й ін.) або синтетичні запашні речовини.

Технологічний процес виготовлення мила складається з двох груп операцій. В першу групу входить варіння мила, що представляє собою хімічний процес взаємодії жирів і жирозамінників з лугами. Вона закінчується готуванням водяних розчинів жирно-кислих солей різної концентрації. Друга група технологічних операцій має на меті надати милу товарний вид. У цю групу операцій входять охолодження і затвердіння концентрованого мильного розчину, сушіння і формування в шматки або розпилення в порошки, упакування готового продукту.

Асортимент господарських мил включає мила для прання і мила для миття посуду й інших господарських виробів.

Тверді мила для прання випускають в основному у вигляді кусків і порошків. Кускове господарське мило випускають зі вмістом жирних кислот 60, 70 і 72%. Тверде 60 %-вс господарське мило випускають у кусках вагою по 400 г, 70 %-ве - по 340 г, а 72 %-ве - по 250 г. Останнє є кращим твердим господарським милом.

67

Тверді мила для миття посуду й інших господарських виробів відрізняються вмістом соди й-, іноді наявністю тонко здрібненого абразивного порошку різних гірських порід.

Рідкі господарські мила застосовують для господарських і технічних цілей, а також у медицині і ветеринарії.

Туалетні мила на відміну від господарських мають більш різноманітний асортимент. Це обумовлено розмаїтістю їхнього складу, фарбування й обробки. їх випускають у твердому (у вигляді кусків і порошків) і в рідкому стані.

Тверді туалетні мила містять від 74 до 80 % жирних кислот. Застосовуються вони в гігієнічних цілях, а також у медицині. Конкуренція яка підсилюється на ринку гігієнічних засобів, привела до того, що асортимент туалетних мил за останні два десятиліття перетерпів зміни в зовнішньому оформленні й у створенні зручної товарної форми. Туалетні мила часто випускають з бактерицидними добавками. Це можуть бути спеціальні антисептичні мила медичного призначення і мила, що дезодорують, розраховані на масового споживача. Особливо широке поширення мила з дезодоруючою і бактерицидною дією одержали в США, де вони складають 46 % ринку туалетного мила. В основі туалетних мил, призначених для лікувальних і дезинфікуючих цілей, лежать лікувальні і дезинфікуючі речовини (дьоготь, тимол, крезол, борна кислота та ін.).

Рідкі туалетні мила, що призначаються для миття волосся, являють собою водно-спиртові розчини калієвих солей жирних кислот (близько 20 %).

СМЗ: склад., властивості й основні види

На відміну від мила, синтетичні мийні засоби - це складні суміші, що складаються з поверхнево-активної речовини (чи їх суміші), неорганічних солей І органічних компонентів, що підвищують ефективність мийного засобу. Внаслідок розмаїтості ПАР і корисних домішок (активаторів) з них можна приготувати велику кількість мийних засобів за різними рецептурами і різноманітного цільового призначення. Більш того, синтетичні поверхнево-активні речовини і синтетичні мийні засоби можуть бути приготовлені зі заздалегідь заданими властивостями. Це дозволяє виробляти СМЗ різноманітного асортименту для прання різних тканин (бавовняних, вовняних, шовкових, штучних і синтетичних) і для інших побутових цілей.

Вибір компонентів і розвиток виробництва СМЗ визначаються не тільки природою і властивостями ГІАР і корисних домішок, але і їх сукупною споживчою цінністю. Синтетичні мийні засоби поряд з високою миючою здатністю повинні бути високо економічними при виробництві і споживанні; добре біологічно розкладатися у водоймах; бути нетоксичними для людей, тваринних і водяних організмів; мати гарний товарний вигляд. Виконання цих різноманітних вимог до СМЗ досягається шляхом підбору компонентів, який здійснюється на підставі фізико-хімічпих властивостей кожної складової і їх сумісності.

Із поверхнево-активних речовин практичне застосування знайшли алкілсульфати, алкілсульфонати та алкіларилсульфонати. Всі вони являють 68

собою кристалічні речовини, які легко розчиняються у воді. Вміст їх у СМЗ коливається від 10 до 40 %. Перспективними є біологічно м'які ПАР (алкілсульфати вищих жирних спиртів), які відрізняються гарною миючою здатністю, біологічним розпадом і нешкідливістю.

Серйозним недоліком сучасних СМЗ є підвищення зольності випраних ними тканин. Здатність СМЗ до прання у жорсткій воді - важлива перевага їх у порівнянні з жировими милами. Однак при цьому спостерігається відкладення нерозчинних кальцієвих і магнієвих солей на волокнах тканин. Це приводить до підвищення жорсткості тканин, зниження їхніх гігієнічних властивостей, утруднює процес висушування випраної білизни і знижує комфортність його використання, зменшує зносостійкість і довговічність білизни.

Негативний вплив деяких СМЗ на властивості тканин, що підлягають пранню, частково знижується шляхом додання в їх склад триполіфосфатів. Так, триполіфосфат натрію значно пом'якшує жорстку воду, що дає можливість прати у воді будь-якої жорсткості; утримує забруднення в мийному розчині, підсилюючи тим самим дію поверхнево-активних речовин. Завдяки його зм'якшуючій дії різко знижується осідання солей жорсткості і можливе підвищення зольності тканини після прання, а також підтримується миюча здатність засобу. Але в той же час, фосфорні солі самі є джерелами забруднення навколишнього. середовища, тому їх широке застосування в мийних засобах небезпечне серйозними екологічними наслідками і не може вважатися перспективним.

Крім поверхнево-активних речовин і триполіфосфатів до складу СМЗ входить і ряд інших компонентів, що виконують різні функції.

Карбоксиметилцелюлоза, будучи високомолекулярною поверхнево-активною речовиною, бере участь у видаленні з тканини забруднень і при цьому утримує їх у мийному розчині, не даючи знову осісти на тканині.

Силікат натрію бере участь у мийному процесі, запобігаючи осіданню забруднень на тканину, і в той же час захищає металеве покриття пральної машини від іржавіння. Крім того, він додає порошкоподібному мийному засобу сипкість.

До складу практично всіх СМЗ додаються запашні речовини (парфумерні віддушки), що дають приємний запах мийному засобу і випраній білизні.

Корисними добавками в складі СМЗ, крім названих вище, можуть бути відбілюючи, підсинюючі, підкрохмалюючі, антистатичні і знезаражуючі засоби. Для кращого випирання білизни із білковими забрудненнями у деякі СМЗ додають біологічно активні речовини (ензими).

Подальший вплив на зміну складів мийних засобів робить перехід ло низькотемпературних умов прання. У процесі триваючих пошуків способів економії енергії створення мийних засобів, ефективних для прання в холодній воді, набуває великого значення. Зниження температури прання з 90 до 60 С знижує витрати енергії приблизно на 50 %. Тенденція зниження температури прання відповідає також збільшенню обсягів синтетичних тканин, що

69

піддаються пранню; випуску кольорових тканин; нестійкістю їх барвників до високих температур прання.

Технологічна схема готування синтетичних мийних засобів полягає в складанні композиції, змішуванні і розчиненні всіх компонентів рецептури. Для одержання порошкоподібних засобів використовують сушіння. Далі йде розфасовка й упакування готового продукту.

Сучасний асортимент СМЗ дуже великий. Підбір доцільного складу (композиції) синтетичного мийного засобу дозволяє легко виробляти мийні препарати найрізноманітнішого призначення. Побутові СМЗ у залежності від призначення поділяють на наступні основні групи: для прання бавовняних і лляних тканин (рН середовища 10,0 - 11,5); виробів з вовняних, шовкових тканин (рН 7,0 - 8,5); тканин зі штучних і синтетичних волокон, універсальні СМЗ (рН 9,0 - 9,5); а також СМЗ для прання сильно забруднених тканин.

Основну масу СМЗ, що випускаються зараз, - близько 90 % - складають тверді мийні засоби у вигляді порошків або гранул. Кускові СМЗ являють собою тверді мийні засоби, які за зовнішнім виглядом і фізичними властивостями аналогічні кусковому милу, однак відрізняються від нього більш високою густиною (менш стираються), меншою розчинністю, стійкістю до солей жорсткості. При очищенні сильно забрудненої поверхні кускові СМЗ більш ефективні, чим кускові мила; при малому вмісті миючої речовини (10 -40 %) з ними досягаються кращі результати, чим при застосуванні мил з концентрацією ПАР (жирних кислот) 60 - 80 %.

У значно меншій кількості випускають рідкі мийні засоби і пасти. Рідкі СМЗ (особливо за кордоном) знайшли більш широке застосування, чим пасти і гелі, оскільки для їх одержання потрібно набагато менше витрат енергії і придатні будь-які пристрої, призначені для дозування рідини. На відміну від порошкоподібних СМЗ вони добре і швидко розчиняються, не порошать, не розсипаються при транспортуванні і збереженні і тим самим менше викликають роздратування дихальних шляхів та інші алергійні прояви. До недоліків рідких СМЗ відносять труднощі при одержанні концентрованих розчинів через обмежену розчинність мийних речовин і при використанні активних добавок, а також можлива зміна товарного вигляду при тривалому збереженні.

Пасти, а також гелі в більшості випадків застосовують як піномиючі засоби. Однак при тривалому зберіганні препарат стає негомогенним (розшарується) і це погіршує його споживні властивості.

Для підвищення якості прання використовують допоміжні засоби, до яких відносяться водопом'якшуючі, відбілюючі, підсинюючі, підкрохмалюючі, антистатичні, дезинфікуючі та інші засоби. Останнім часом їх випускають як самостійну продукцію і вони займають значну частку ринку мийних засобів.

До водопом 'якшуючих засобів відносяться різні гарно розчинні у воді лужні засоби у вигляді порошків і брикетів, що містять кальциновану соду, фосфати натрію, силікат натрію й ін. Пом'якшення жорсткої води відбувається шляхом утворення нерозчинних сполук, які переходять в осад, із солями кальцію і магнію, що містяться у воді, або сполук, що утримуються в розчині і не осаджуються на тканині. 70

До відбілюючих засобів відносяться перекисні солі й оптичні відбілювачі у вигляді порошків, пігулок і рідини. Перекисні солі містять кисень у зв'язаному стані і виділяють його при нагріванні. Кисень відбілює тканини шляхом окислювання барвних речовин. Оптичні відбілювачі являють собою білі прямі барвники. Підвищення ступеню білизни за їх допомогою досягається завдяки тому, що вони мають здатність поглинати частину ультрафіолетових променів денного світла, перетворювати їх і відбивати у вигляді синє-блакитного світла. Частка відбитих променів стає більше, тому білість збільшується. Підкрохмалюючі засоби (на основі крохмалю і полівінілацетатної емульсії) надають тканинам певну щільність, жорсткість та сприяють меншому забрудненню.

Антистатики - це засоби для зменшення електризації виробів із хімічних волокон. Вони містять ПАР, які створюють на тканинах тонку плівку, що утримує вологу й знижує їх електризуємість. Випускають їх у вигляді окремих препаратів ("Антистатик", "Поліен" та ін.) або додають в композицію СМЗ ("Зридаи", "Злона" та ін.).

Допоміжні засоби для прання можуть бути і комплексними, коли до їх складу входять і відбілюючі, і підкрохмалюючі речовини і антистатики.

Серед нових форм мийних засобів можна виділити засіб у виді листків нетканих матеріалів, просочених рідким мийним засобом. Для просочення нетканого матеріалу використовують склад, у який входять аніонні і неіоногенні ПАР, лужні наповнювачі, парфумерні віддушки, відбілювачі, летучі розчинники. Такі матеріали, шо найчастіше випускаються у вигляді рулонів, мають перфорацію і тому зручні для дозування мийних засобів. Крім того, вони позбавлені недоліків пральних порошків, при використанні яких можливі дратівливі реакції дихальних шляхів людини.

Витиснення мила синтетичними мийними засобами обумовлено їх властивостями, особливостями прання та іншими факторами, такими, як зміни в структурі вироблених тканин, підвищення вимог до результатів прання, зміни способів прання та ін.

В процесі прання господарським милом з'являються наступні небажані ефекти:

• виділення лугу, що позначається на міцності вовняних, шовкових і змішаних текстильних виробів на їх основі;

• утворення у жорсткій воді кальцієвих і магнієвих солей, на що даремно витрачається не менш ЗО % мила;

• осідання кальцієвих і магнієвих солей мила на текстильні вироби, що приводить до їх запрання, погіршення гігієнічних властивостей виробів (жорсткий гриф, погане вологовбирання, погіршення повітрообміну і т. ін.):

• необхідність прання при підвищених температурах (60-80 °С), що неприйнятне для прання текстильних виробів із синтетичних і штучних тканин.

На відміну від господарського мила СМЗ у процесі прання виявляють ряд позитивних властивостей. До них можна віднести наступні:

71

• регульована величина лужності в залежності від виду тканини, що підлягає пранню;

• стійкість проти солей жорсткості води і, як наслідок, більш ощадлива витрата СМЗ;

• відсутність осідання кальцієвих і магнієвих солей на виробах, що перуться, тобто збереження першопочаткової білості, свіжості та м'якості:

• можливість регулювати за допомогою складу мийного засобу температури прання, тобто створення ощадного режиму для тканин, чуттєвих до температури;

• надання синтетичним мийним засобам за рахунок різних домішок додаткових функцій відбілювання, дезинфекції, зняття електризації, видалення білкових забруднень і т. ін.

Інтенсивне витиснення мила синтетичними мийними засобами відбувається в результаті бурхливого зростання виробництва хімічних волокон, збільшення комбінацій із синтетичних і натуральних волокон; росту обсягів виробництва функціонального одягу для спорту і відпочинку, спецодягу; подальшого збільшення обсягів виробництва пофарбованих тканин, у тому числі білизни пастельних тонів; більш частим пранням верхнього одягу; використання особливих аксесуарів. У зв'язку з цим у даний час активно розробляються рецептури спеціальних мийних засобів для окремих видів тканин.

Переважне застосування СМЗ пов'язане також зі зміною способу прання: зараз широко використовуються пральні машини, у тому числі й автоматичні, у яких застосовуються тільки синтетичні мийні засоби. Особливо помітні переваги синтетичних мийних засобів при зіставленні витрат праці на прання милом і СМЗ.

Однак СМЗ притаманні і деякі недоліки. Негативні дії синтетичних мийних засобів можуть виявлятися в ушкодженні шкірного покриву людини лужними сполуками. Останні викликають набрякання, роздратування, знежирення шкіри. СМЗ містять у собі більше лужних солей, тому вони сильніше ушкоджують шкірний покрив, чим мила. Неповна відповідність багатьох СМЗ сучасним екологічним вимогам зобов'язує більш критично підходити до оцінки їх надмірно широкого вжитку, незважаючи на багато переваг і відсутність деяких недоліків, притаманних жировим милам. У природоохоронному аспекті мило було і є найкращим мийним засобом.

Сьогодні в Україні активно здійснюється продаж таких закордонних виробників, як Ргосіег & ОатЬІе (Агіеі, Тісіе, Вопих Тіх), шіієуєг (Ото, 8игІ), Непкеї («Хенко», «Ера», «Диксан», «Лиск», «Персія»), Сиззоп (Е), Вепскізег (Возіа, Еапга, Ьір), Вавег (Саіа). Вітчизняна продукція представлена українсько-турецьким спільним підприємством "Ольвия-Веїа", а також відкритим акціонерним товариством "Час" (Оаіа, Оапа та ін.). 72

Особливості оцінки якості миючих засобів

Відповідно до вказівок чинних нормативних документів якість мийних засобів оцінюють органолептичними і лабораторними методами.

При органолептичній оцінці якості мийних засобів звертають увагу на їхній зовнішній вигляд, однорідність, колір і запах. Усі мийні засоби (кускові, порошкоподібні, пастоподібні) повинні мати одноманітний світлий колір, без сторонніх включень. Рідкі мийні засоби не повинні розшаровуватись і мати осадок.

Консистенцію куска мила перевіряють на дотик. Господарське мило повинне бути твердим, нелипким, без розшарувань. Колір і запах установлюють після розрізування куска мила. Господарське мило повинне бути без запотіння у вигляді оліїстих виділень на поверхні, неприємного запаху окислених олій, гнильного запаху риби. Колір господарського мила 72 %-ного - від світлого до темно-жовтого, 60 %-ного від жовтого до ясно-коричневого. Колір синтетичних порошкоподібних мийних засобів - біло-жовтий чи ясно-жовтий, а запах - парфумерної віддушки.

Мило і СМЗ повинні бути без сторонніх механічних домішок і забруднень.

Якість мийних засобів характеризується, в першу чергу, їх розчинністю, здатністю до піноутворення і миючою здатністю. Господарське мило повинне добре розчинятися у воді при температурі 60-70 °С, а туалетні мила, синтетичні мийні і допоміжні засоби - у воді кімнатної температури. Миючу здатність оцінюють за ступенем білизни тканин, досягнутої після прання.

До основних лабораторних показників якості мийних засобів відносять вміст у них активних миючих речовин й інших складових частин (компонентів), а також небажаних домішок. Вміст активної миючої речовини фактично характеризує сортність мийного засобу. Важливими показниками якості є показники піноутворювання в миючому розчині (обсяг і стабільність піни).

Жирові мила. Усі мила (кускові, порошкоподібні і мазеподібні) повинні бути однорідними за кольором і не мати сторонніх включень. Рідкі мила не повинні мати осаду.

Якість господарського мила тим вище, чим світліше його колір (від світлого до кремового). Темне забарвлення, як правило, свідчить про погане очищення вихідної сировини. Не допускаються гнильний, прогірклий і рибний запахи. Туалетні мила повинні мати приємний запах (віддушки).

Кускове мило повинне бути твердим на дотик, без нальотів солей, плям і липкості, без тріщин і деформацій. Слабкий запах нафтенових кислот допускається лише в 60 %-ному твердому господарському милі.

За лабораторними показниками якість мила тим вище, чим більше в ньому міститься жирних кислот (жирно-кислих солей) і чим менше неомиленого жиру і вільного лугу. Усі ці показники нормуються.

Загальний вміст жирних кислот (жирно-кислих солей) у твердих господарських милах указується на кусках при штампуванні (у відсотках).

73

Туалетні мила повинні містити жирних кислот (%, не менш): тверді - 74, рідкі -

20.

Основні показники якості мила: твердість, розчинність, стійкість до стирання, миюча здатність і піноутворююча спроможність, а також збереження первісних властивостей при тривалому зберіганні (забезпечуються складом жирової суміші, підібраним для даного сорту мила).

Синтетичні мийні засоби. Про якість СМЗ судять по їхній миючій здатності і по показниках органолептичної і лабораторної оцінки. Миючу здатність установлюють шляхом дослідного прання зразків тканини з наступним визначенням на відповідному приладі ступеню їх білості. Чим вище білість тканини, що переться, тим вище миюча дія засобу.

Органолептичними методами оцінюють зовнішній вигляд, колір і запах СМЗ. За зовнішнім виглядом вони повинні бути однорідними порошками або гранулами (не більше 3 мм у поперечнику) білого або ясно-жовтого кольорів. В рідких СМЗ не повинно бути розшарування й осідання.

Істотною споживною властивістю СМЗ є запах. Не допускаються запахи, пов'язані з недостатнім очищенням компонентів СМЗ, зокрема запах нафтопродуктів. Допускається слабкий запах парфумерних віддушок, якщо вони додавалися в СМЗ.

До лабораторних показників якості синтетичних мийних засобів відносяться: рН водяного (1 %-ного) розчину, вміст основних миючих поверхнево-активних речовин (спирторозчинних), а також несульфірованних сполук, вміст лужних солей, вологи, карбоксиметилцелюлози, оптичних відбілювачів та ін. Піноутворюючу здатність нормують лише в деяких (піномиючих) СМЗ, переважно для ручного прання.

Основним показником якості синтетичних мийних засобів, що характеризують їх споживну цінність, є вміст (у відсотках) спирторозчинних поверхнево-активних речовин. Цей показник рівноцінний вмісту жирних кислот у милі і регламентується в нормативній документації.

При оцінці якості СМЗ враховується вміст і інших компонентів -алкілоламідів, карбоксиметилцелюлози, перекісних і оптичних відбілювачів та ін. Ці компоненти і корисні добавки містяться в СМЗ у невеликих кількостях, тому визначення обмежують позитивними якісними реакціями на їх присутність у складі СМЗ.

У лабораторних умовах звертають основну увагу на фізико-хімічні показники, особливо на здатність до піноутворювання, змочування, емульгування і солюбілізації. Цими властивостями і визначається, в основному, миюча здатність СМЗ.

Упаковують пральні порошки в міцні, акуратно виготовлені коробки (без внутрішніх пакетів), па яких указують відповідні маркірувальні дані. Особливо важливою є інструкція про призначення і спосіб застосування СМЗ.

СМЗ зберігаються відносно довго, за винятком засобів, що містять перекисні солі. На упакуванні таких засобів указують місяць виготовлення і термін зберігання, тому що ефективність їх дії через 6-9 місяців різко 74

погіршується. В усіх випадках СМЗ варто захищати від впливу атмосферних опадів (при транспортуванні, зберіганні).

1.2.4 Різні хімічні товари Засоби для чищення

Засоби для чищення складають велику групу товарів побутової хімії. З а складом їх можна підрозділити на абразивні і безабразивні. Перші видаляють побутові забруднення механічним шляхом і містять в основі абразивні матеріали (пемзу, кварцовий пісок, мелене скло, крейду та ін.), другі - хімічним шляхом і виробляються на основі поверхнево-активних речовин. Крім того, до їх складу можуть входити лужні солі, фосфати, розчинники, (вода, спирт, скипідар, бензин), дезинфікуючі речовини та інші добавки. При необхідності створення блискучої вологозахисної плівки до складу засобів для чищення додають воскоподібні речовини.

Основним показником якості засобів для чищення сїх чистяча здатність. У засобів для чищення харчового посуду важливим показником якості с елюіруємість — це здатність чистячих засобів змиватися з обробленої ними поверхні (важко змиваються поверхнево-активні речовини).

Асортимент засобів для чищення групують за призначенням: для чищення порцелянових, фаянсових, емальованих поверхонь; для чищення скляних поверхонь; для чищення виробів з чорних і кольорових металів; для чищення і миття посуду; для чищення виробів із пластичних мас; для чищення пофарбованих олійною фарбою дерев'яних поверхонь; для чищення м'яких меблів, килимів, фетру, ворсових тканин; для видалення шумовиння; для видалення іржі; для чищення і догляду за кухонними плитами і каналізаційними трубами; інші засоби (кроти обмерзання, запотівання скла і т. ін.)

При прийманні засобів що чистять і полірують, звертають увагу на їхній зовнішній вигляд, консистенцію, однорідність, колір, запах. Порошкоподібні засоби повинні бути однорідними (без грудок), а рідкі - - без осаду. У пастоподібних засобах не повинне бути розшарування.

Плямовивідні засоби

Плямовивідні засоби - це суміші органічних розчинників, розчини кислот і окислювачів. Плямовивідні засоби мають різний склад, що підбирається виходячи з характеру плям і призначення засобу.

За призначенням ці засоби поєднують у чотири групи: для виведення жирних і олійних плям; для виведення плям від чорнил: для виведення плям від кави, ягід< фруктів і інших плям органічного походження; для виведення плям від іржі.

За консистенцією Плямовивідні засоби можуть бути рідкими і у вигляді паст і порошків.

75

Мінеральні добрива

Добривами називають речовини, що містять необхідні для росту рослин елементи, внесені в грунт. З хімічних елементів для збільшення врожайності і росту рослин найбільший інтерес представляють азот, фосфор і калій. У залежності від змісту головних життєво корисних елементів мінеральні добрива підрозділяють на азотні, калійні і фосфорні.

До азотних добрив відносять селітри (аміачна, натрієва, калієва й ін.), сечовину, сульфат амонію й ін. Застосовують їх при осінній чи весняній обробці ґрунту і для підгодівлі рослин.

Найважливішими калійними добривами є хлористий калій, сірчанокислий калій, калійна селітра.

З фосфорних добрив кращим є суперфосфат. Він легко розчиняється у воді і добре засвоюється рослинами.

У продаж надходять також змішані добрива (удобрювальні суміші) і мікродобрива.

Змішані добрива (удобрювальні суміші) являють собою механічні суміші основних видів добрив, іноді з добавками інших солей, корисних для рослин. Серед удобрювальних сумішей виділяють городні, плодово-ягідні, квіткові суміші.

Мікродобрива являють собою хімічні речовини, що містять цинк, бор, кобальт, марганець і інші метали, необхідні рослинам у малих кількостях. Як мікродобрива застосовують переважно буру, технічну борну кислоту, мідний купорос, сірчанокислий марганець.

Хімічні засоби для догляду за автомобілем

В даний час у продаж надходить велика кількість хімічних засобів для догляду за автомобілем, що одержали назву «автокосметика». За призначе н- н я м засоби для догляду ,за автомобілем можна розділити на такі групи: засоби для мийки кузова автомобіля; засоби для очищення кузова автомобіля; засоби для усунення дефектів лакофарбового покриття кузова автомобіля; засоби для полірування кузова і його захисту від зовнішніх впливів.

Більшість автомобільних шампунів являють собою концентрати мийних і захисних засобів. Вони призначені для видалення бензоолійної плівки, дорожнього пилу й інших забруднень з максимальною безпекою для лакофарбового покриття. Роль захисних елементів у шампунях грають воски. Англійське слово \\ах (віск) нерідко включений у назву шампуню, наприклад, Ноі \¥ах чи 2ір \¥ах. При' застосуванні при кожному митті засобів, які вміщують багато активних компонентів, оновлюється захисний шар на лакофарбовому покритті.

Засоби для сухого миття надходять у продаж у вигляді рукавиць і серветок, просочених очищувачем, їх звичайно використовують для видалення пилу, що зібрався на кузові за ніч. Видаляючи більш сильні забруднення «всуху» (наприклад, прилиплий до поверхні автомобіля пісок), власник автомобіля ризикує серйозно зашкодити лакофарбове покриття. Тому засоби для сухого миття варто застосовувати з певною обережністю. 76

Іноді навіть після самої ретельної мийки на кузові залишаються плями бруду, з якими не справився шампунь, бампер покривається крапками комах, що розбилися на швидкості, низ дверей і крил забризкується бітумом і т. ін. Подібні забруднення видаляються з використанням спеціальних препаратів.

При нанесенні препаратів для чищення застосовують аплікатури і спонжи. Це ті ж губки, що відрізняються від звичайних наявністю двох шарів різної м'якості.

Дефекти фарбування часто помітні на кузовах автомобілів після ремонту. Для усунення дефектів фарбування, як правило, потрібно перефарбування ділянки чи навіть кузова цілком. Однак у деяких випадках можна обійтися шліфуванням і поліруванням поверхні шліфувальними пастами з різним зерном абрачиву, а також шліфувальними шкурками з зерном не більш 5мкм(Р-1200-Р-1500).

Відновити первісний глянець покликані автомобільні поліролі. Вони заповнюють нерівності лакофарбового покриття, одночасно видаляючи окислену фарбу, і поверхня починає рівніше відбивати світло, яскравіше блищати, відновлюється насиченість кольору. Крім того, поліроль створює на лакофарбовій поверхні свого роду захисний бар'єр, який відштовхує вологу і бруд, що перешкоджає окислюванню і хімічному руйнуванню емалі під дією шкідливих речовин з повітря, а також шкідливому впливу ультрафіолетових променів.

Як і шампуні для миття, автополіролі містять воски. Однак плівка, що створюється восками на лакофарбовому покритті кузова, недостатньо довговічна. Продовжити термін її служби покликані спеціально синтезовані полімери, які забезпечують зчеплення з лакофарбовим покриттям на молекулярному рівні. 'З них. найбільш відомі силікони і тефлон. Силікони являють собою кремнійорганічні полімерні сполуки, що підвищують адгезійну міцність плівки, а тефлон, який зберігає виняткову хімічну стійкість і еластичність як при високих, так і при низьких температурах, гарантує покриттю довговічність.