12. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Стаття 125, 129 Конституції України

Основним завданням судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.

Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в поряду, передбаченому КПК.

Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПУ, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

В апеляційному суді може бути переглянути рішення, яке не набрало законної сили. Абсолютна більшість рішень в апеляційних судах – без змін залишають.

В апеляційному суді в судове рішення можуть бути внесені зміни, в бік пом’якшення покарання.

Суд апеляційної інстанції має право:

• залишити вирок чи ухвалу без змін;

• змінити вирок чи ухвалу;

• скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

• скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

• скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;

• скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

• залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу – без задоволення;

• скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;

• скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;

• змінити судове рішення.

13. Обов’язковість рішень суду

Статті 124 та 129 Конституції України

Основною засадою судочинства є обов’язковість рішень суду.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Обов’язковість виконання судових рішень забезпечується державою. За умисне невиконання удових рішень службовою особою встановлена кримінальна відповідальність.

14. Презумпція невинуватості.

Стаття 62 Конституції України.

Стаття 17 Кримінально процесуального кодексу України.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

У разі скасування вироку суду як неправосудного, держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Обов’язок доказування винуватості особи покладено на слідчого, прокурора.

15. Повага до гідності особи, невтручання в її особисте і сімейне життя.

Статті 28 та 32 Конституції України

Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Кожний громадянин має право знайомитись в органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також права на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конференційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.

Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, погрожувати застосувати таке поводження.

Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людські гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.