11.3. Свобода слова і цензура.

Свобода слова і цензура - одна з демократичних свобод, визначених Конституцією України. Вона передбачає висловлення незалежних поглядів та переконань як в усній, так і в письмовій формі; є ознакою некорумпованого суспільства.

Свободу слова в Україні захищають 110 нормативно-правових документи: укази Президента, постанови Кабміну, Закони („Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації в Україні", „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" тощо).

Здавалося б, чітко визначена законодавча база має сприяти розвитку незалежних ЗМІ та викоріненню прополітичних інформаційних ресурсів, проте це не заважає „процвітанню" відверто агітаційних друкованих видань, телеканалів, які підтримують фактичного власника, економічних передач, 2/3 яких відзняті на замовлення конкретної особи. В той же час, не можна заперечити і прогрес, який став можливим лише після подій 2004 року. Кількість незалежних ЗМІ насправді зросла. Та разом з тим, відчутним стало і маніпулювання висловом „свобода слова", який намагаються приписати мало не кожній газеті, або телеканалу.

Працюючи на певного власника, одні журналісти бояться писати правду, в той час як інші просто женуться за високим гонораром. Законодавче права журналістів захищаються статтею 171 Кримінального Кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність за дії, спрямовані проти діяльності журналістів (це не надто турбує порушників).

Межа між свободою слова та законами моралі

Свобода слова повністю залежить від свободи в широкому розумінні. А остання в свою чергу передбачає не лише вільні дії та погляди, а й цілковиту відповідальність за скоєне, написане, або сказане.

Відповідно до Цивільного Кодексу України, кожен, про кого поширено недостовірну інформацію, може захистити свої права в суді. Проте, найбільше, чого можна досягти шляхом зіпсованих нервів та втраченого часу - це публічне вибачення обвинувачуваного. Тож чи варто?

Протягом декількох століть найбільшим „ворогом" ЗМІ залишалася цензура.

Свобода слова забороняє цензуру в будь-яких її проявах. Однак, кожна свобода повинна мати межі, бо в противному випадку, вона перетвориться на свавілля.

Яскравим прикладом цього є нещодавні події - публікації в європейських та українській газеті „Сегодня" карикатур на пророка Мухаммада (аж ніяк не Магомета). Ці карикатури порушили міжконфесійну та міжнаціональну злагоду, принизили почуття мусульман.

Вирок - вибачення керівництва видання перед представниками 16 мусульманських організацій України.

Карикатури на пророка Мухаммада - чергова ланка в протистоянні двох цивілізацій: Європейської та Близько Східної. Конфлікт між ними насправді існує. Європейська, демократична цивілізація, досягла небачених висот, і, вважаючи себе самодостатньою, намагається спокусити цивілізації з іншим менталітетом за допомогою своїх свобод та можливостей. В свою чергу, Близько Східна цивілізація не визнає свою поразку (оскільки колись була могутнішою), і не може відмовитися від традицій, якими раніше пишалася, щоб перейняти європейські.

На Близькому Сході панує ісламістська (анти-західна) ідеологія, виникнення якої спричинене падінням анти-західної ідеології СРСР, на який в свій час орієнтувався Близький Схід.

Мусульмани, спираючись на глибоке віросповідання, вважають Європу профанною, атеїстичною (на початку XX ст. тримали курс на зближення з нею, до переорієнтації на СРСР). Беручи до уваги різницю в менталітеті двох унікальних цивілізацій, можна зробити висновок, що їх споріднення неможливе. Залишається єдиний крок - боротьба, якщо не на військовому, то на інформаційному рівні точно.

Свобода слова не має дозволяти вільнодумство та можливість публічних утисків будь-якого прояву суспільного життя держави. Мають існувати межі допустимого з точки зору виключно етики, оскільки надіятися на свідомість всіх громадян — безглуздо.

Як відомо, найбільшим джерелом поширення недостовірної інформації є Інтернет. Причиною цього є те, що Цивільний кодекс та закони „Про друковані засоби масової інформації в Україні", „Про телебачення і радіомовлення" не визнають Інтернет-ресурси як ЗМІ. Тому журналісти не є зобов'язаними перевіряти інформацію, яку розміщують на сайтах.

З кожним роком впливовість Всесвітньої мережі збільшується, і ця тенденція загальна, притаманна не лише Україні. В українському сегменті понад ЗО тисяч серверів, а це в 10 разів менше, ніж в Росії, і в 100 разів - ніж в США. Регламентувати це Інтернет- середовище намагалися вже кілька разів, та вс

е

безуспішно: Міністерство транспорту та зв'язку хотіло створити Національний реєстр інформаційних ресурсів (наказ №153), проте опір з боку останніх був надто потужним. Міністр був вимушений оголосити про призупинення дії наказу (хоча в Мін'юсті він досі значиться як діючий).

Найбільший опір, звичайно ж, чинили прихильники „темників" (сайтів, які „поливають брудом" одну політичну силу на замовлення іншої), та порно-сайтів. Щоправда, „темники" зараз не настільки популярні та поширені, як декілька років тому, під час передвиборчої кампанії. Однак, без регламентування ця „культура" може відродитися і ще більше впливати на свідомість громадян.

Для відомих інформаційних сайтів (аудиторія яких є більшою, ніж у деяких друкованих видань) створення реєстрів тільки на користь. Дбаючи про авторитет і статус, дотримуючись правових норм, вони бажають стати повноцінними ЗМІ.

Гостро стоїть і питання дерусифікації Інтернету. На мою думку, кожен сайт, або газета, які поважають свою державу, повинні мати не тільки російську, а й українську версію обов'язково.

Свобода слова на даний час існує. Наступний крок — визначити та усвідомити що є цією свободою, а що - ні.

ЗМІ в Україні ігнорують суспільне важливі новини. Це, а також розміщення матеріалів за політичними замовленнями є нині головними порушеннями свободи слова, як показав моніторинг великих телеканалів і газет України.

В українському інформаційному просторі спостерігається тенденція до стерилізації новин, сказала Веиізспе \Уе11е науковий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар.

Переслідування опозиції, правозахисників та активістів "підприємницького Майдану", а також новини про зростання безробіття та інші соціальні негаразди, за словами авторів моніторингу за грудень, одностайно не висвітлюються вісьмома загальнонаціональними телеканалами. Лише СТЮ та "5 канал" "часом стають винятками з цього правила", каже Сюмар.

Найбільше замовчування суспільно-важливої інформації та вибіркове надання позитивів про владу, як сказала Сюмар, зафіксоване на Першому національному, який перетворився на "абсолютно радянський формат, що навіть не є форматом часів Кучми". Медіа-експерт вважає, що коли Перший національний повідомляє про такі суспільне важливі теми, як головний фінансовий документ країни - державний бюджет - "лише устами прем'єр-міністра, то йдеться про надзвичайно серйозний доказ існування цензури".

Політики «купують новини» в друкованих ЗМІ. В друкованій пресі автори моніторингу відзначили посилення "купівлі новин" політиками та подання інформації про переслідування опозиції винятково з позиції обвинувачення і без представлення думок самих переслідуваних чи їхніх адвокатів.

Якщо раніше медіа-експерти відзначали тривожні тенденції, то тепер, як зазначила Сюмар, йдеться лише про "очищений, стерильний телевізійний простір і постійне зниження ступеню дотримання стандартів свободи слова в друкованій пресі".