3.2 Емпірично-теоретичні методи дослідження

До емпірично-теоретичних методів досліджень можна віднести методи абстрагування, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, правового моделювання.

Розглянемо метод абстрагування. Метод історично виник раніше методу діалектичного-матеріалізму, але не втратив своєї актуальності для науково-правових досліджень до сьогодні, та навряд чи втратить її у майбутньому.

Цінність методу абстрагування полягає в тому, що за його допомогою можна абстрагуватися від розмаїття змісту конкретного явища, навмисно випустивши з поля зору його численні сторони та риси, але, при цьому, виявити найбільш характерне та суттєве [1].

Зазначений метод дозволяє визначити закон існування явища, причинно-наслідкові та просторово-часові зв’язки, їхню кількісну та якісну характеристику – відкрити та визначити категорії, які є найбільш загальними, фундаментальними поняттями в сфері права, засобом пізнання дійсності, з метою її подальшого перетворення. Загальновживаними категоріями, які використовуються при наукових дослідженнях у сфері права є явище і суть, форма і зміст, аналіз і синтез, причина і наслідок, право і безправ'я тощо [2].

Що є явищем та сутністю, комп’ютерної програми, як об’єкта авторського права? Явище – це зовнішнє виявлення сутності, форма її прояви [5], це те, зовнішні ознаки чого можна виділити і побачити, навіть візуально, в практичному житті [2].

Категорія сутність відображає ядро, головні риси явища, об’єкту, які не лежать на поверхні, а потребують дослідження і застосування теоретичного абстрактного мислення. Це суттєві властивості, зв’язки, протиріччя та тенденції розвитку об’єкту [5].

Відповідно до законодавства України [6] та норм Бернської конвенції комп’ютерні програми охороняються як літературні твори. Проте, за зовнішніми ознаками, комп’ютерна програма відрізняється від літературного твору та, швидше за все, відрізняються вони і за сутністю.

Так, зовнішніми ознаками літературного твору, як явища, є об’єктивна форма його вираження, система і послідовність викладення матеріалу тощо. Ці ознаки притаманні літературному твору як у рукописному вигляді, так і у вигляді друкованого видання. Зазначені ознаки також притаманні і комп’ютерним програмам. Але в процесі створення і використання комп’ютерних програм з’являються ще й такі ознаки як інтерактивність, функціональність тощо.

Якщо вести мову про функціональність, то саме вона вказує на призначення комп’ютерних програм, це не стільки питання інформативності, скільки управління, керування комп’ютером, з елементами інтерактивності, для досягнення певної мети. Тобто, комп’ютерна програма, як робоча складова комп’ютера – є технічним рішенням, яке забезпечує його роботу у відповідності з конкретним алгоритмом.

У відповідності до принципу метода абстрагування здійснюється рух пізнання в одному напрямку по спіралі від емпірично-конкретного до понятійно-конкретного через абстрактне. Сутність ефективної функціональності комп’ютерних програм та їх ринкової привабливості закладена у алгоритмі програм та логічних зв’язках між елементами їх структури. У зв’язку з цим доречно згадати вислів автора публікації [7] про те, що цінним є те, що дає інтелектуальна власність, а не те, чим вона є.

Наступним методом емпіричного та теоретичного дослідження є метод аналізу та синтезу. Його застосовують як окремо, так і у поєднанні зі згаданим методом абстрагування. Дійсно, у процесі пізнання спочатку спостерігається загальна картина предмету, при цьому частковості залишаються в тіні. Для вивчення цих частковостей предмет дослідження подумки розкладається на складові частини або сторони, що і є аналізом.

За допомогою аналізу, в основному, фіксується те специфічне, що відрізняє між собою частини предмета [5]. На відміну від методу абстрагування, аналіз дозволяє виділити та дослідити найбільш характерне та суттєве не тільки об’єкта права в цілому, а також його складових.

У виданні [8] викладене тлумачення терміну “програмне забезпечення” як програми для комп’ютера та інші матеріали, розроблені для використання при роботі з комп’ютерами. Це включає описи програм і пояснювальний матеріал, що стосується застосування комп’ютерних програм, наприклад опису завдання та інструкцій для користування.

Типові положення Всесвітньої організації інтелектуальної власності визначають комп’ютерну програму як набір команд, що дозволяє, за їх включення до машинозчитуваного середовища, змушувати машину, що володіє можливостями оброблення інформації, виконувати конкретну функцію, завдання, одержувати певний результат і видавати про це інформацію [9].

Закон України “Про авторське право та суміжні права” визначає комп’ютерну програму, як набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, вираженому у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, вираженому у вихідному або об’єктному кодах) [6].

Беручи до уваги наведені визначення, розкладемо програмне забезпечення, як об’єкт цивільного права, на складові: комп’ютерна програма та її складові у коді, що виконується, їх назви, інтерфейс програмного забезпечення та його елементи, опис програми, пояснювальний матеріал і інструкції для користування.

Слід зазначити, що окремими об’єктами правовідносин може виступати комп’ютерна програма також у об’єктному та вихідному кодах. Розкладаючи програму у об’єктному коді на складові, отримуємо окремі програмні модулі та блоки, функціонально пов’язані між собою, що складають її структуру. Здійснюючи аналіз програми у вихідному коді, отримуємо окремі її фрагменти, які логічно пов’язані між собою згідно з алгоритмом програми.

Слід зазначити, що розкладати до нескінченності предмет досліджень на його складові неможливо. В кожній галузі знань існує певна межа, за якою вже знаходяться властивості та закономірності.

Використовуючи метод синтезу, дослідник має можливість подумки об’єднати аналізовані елементи, розкриваючи при цьому те суттєве, що зв’язує їх в єдине ціле. Російський мислитель О.Герцен, кажучи про діалектичний зв’язок між цими двома методами зазначив (переклад автора): "Ні синтез, ні аналіз не можуть довести до істини, тому що вони суть дві складові, два моменту одного повного пізнання" [11].

У залежності від способу застосування методи аналізу та синтезу до об’єкта правового дослідження бувають прямими, зворотними та структурно-генетичними [4].

Метод аналізу та синтезу є прямим, або емпіричним, якщо за допомогою нього виділяються для дослідження окремі частини об’єкту та виявляються його властивості.

Якщо правник-науковець базує свої дослідження на причинно-наслідковому зв’язку різних правових явищ, або дії будь-якої правової закономірності, то такий метод аналізу та синтезу є зворотним, або елементарно-теоретичним. При цьому виділяються та з’єднуються правові явища, які здаються суттєвими, в той же час другорядні – ігноруються.

Структурно-генетичний метод аналізу та синтезу дозволяє виділити у складному правовому явищі ті елементи, які мають вирішальний вплив на всі інші сторони об’єкта правового дослідження.

Важливим, але досить ризикованим, методом наукового дослідження є індукція. За своєю суттю це процес виведення загальної тези з низки окремих тверджень, менш загальних, або одиничних факторів. Наведемо окремі твердження зі сфери права інтелектуальної власності:

винахід є результатом творчої діяльності людини.

інтелектуальний продукт – результат інтелектуальної (розумової) діяльності людини втілений на матеріальний носій.

для набуття прав автором на літературний твір останній має бути вираженим у об’єктивній формі.

право інтелектуальної власності є складовою цивільного права.

об’єкт цивільного права це те, з приводу чого виникають певні правовідносини.

Тепер спробуємо вивести загальні тези:

для виникнення прав на результат інтелектуальної діяльності людини, він, перед усім, повинен мати ознаки інтелектуального продукту;

певні правовідносини з приводу будь-якого об’єкту права інтелектуальної власності, можуть виникнути за умови того, що він є результатом інтелектуальної діяльності людини та втілений на матеріальний носій.

Певний ризик у застосуванні методу індукції пов’язаний. в першу чергу з тим, що отримана загальна теза не завжди віддзеркалює, деталізує всі правові відмінності, нюанси та обмеження. Тому, аби не піти хибним шляхом наукового дослідження, це треба мати на увазі.

Перша із загальних тез, безумовно, є вірною для всіх об’єктів права інтелектуальної власності, але це ще не означає, що для набуття автором прав, наприклад, на винахід, він не повинен відповідати умовам охороноздатності.

Деякі джерела [5], говорять про таке поняття, як повна індукція. Суть полягає у тому, що, базуючись на розгляді кожного елемента окремої множини, робиться загальний висновок щодо всіх її складових. Розглянувши кожний об’єкт права інтелектуальної власності як товар, можна стверджувати, що вона, як така, за умови майнової оцінки прав на неї та постановки на бухгалтерський облік, також може перетворюватися на нематеріальний актив підприємства та виступати у ролі товару в господарчому обігу.

Слід зазначити, що метод індукції також використовується для встановлення наслідкового зв’язку. Якщо декілька подій досліджуваного правового явища мають лише одну загальну обставину, а всі інші обставини різні, то саме ця обставина є причиною виникнення явища, яке розглядається.

Нехай правовим явищем буде перетворення об’єкту інтелектуальної власності на нематеріальний актив. Незважаючи на те, який це об’єкт, як він створений, коли, ким, згідно з якими нормативними актами на нього отримана правова охорона тощо, тільки вартісна оцінка прав та поставлення його на бухгалтерський облік дає змогу стати йому нематеріальним активом. Тобто, вартісна оцінка прав об’єкту інтелектуальної власності є тією самою обставиною для виникнення нематеріального активу. Таке застосування індукції є методом єдиної подібності.

При існування двох подій, які різняться лише однією обставиною, і в одній з яких досліджуване правове явище наступає, а в іншій – ні, саме ця обставина і є причиною виникнення явища.

Наприклад, існує два технічних рішення, які заявляються, як потенційні винаходи. Після проведення експертизи на відповідність умовам охороноздатності на один з них видано патент, на іншій ні, через те, що другий не має винахідницького рівня. Тобто, відповідність потенційного об’єкту промислової власності умовам охороноздатності є саме тією, необхідною, обставиною для видачі на нього охоронного документу (патенту). Таке застосування індукції є методом єдиної розбіжності.

Для науково-правових досліджень можлива комбінація розглянутих двох методів індукції, як об’єднаний метод подібності та розбіжності.

Існує також метод супутніх змін, коли обидва вони перебувають у причинно-наслідковому зв’язку, тобто виникнення або зміна одного явища викликає певну зміну іншого явища.

Нехай першим правовим явищем буде укладання договору фірмою А про передачу своїх майнових прав на використання комп’ютерної програми фірмі Б. Другим правовим явищем – законний продаж фірмою Б, за погодженням з фірмою А, програми іншому суб’єкту господарювання. Внесення узгоджених змін та доповнень фірмами А і Б до свого договору є зміною першого правового явища. Наприклад, ці зміни носять певні територіальні обмеження прав на використання комп’ютерної програми фірмою Б. Як наслідок, факт продажу фірмою Б програми іншим суб’єктам господарювання понад зазначених територіальних обмежень, може стати протиправною дією, тобто відбувається зміна другого правового явища.

Більш складним є метод сит. Він полягає у тому, що коли складне явище викликане складною причиною, яка являє собою сукупність певних обставин, деякі з яких є причиною частини явища, а решта цього явища викликається обставинами, що залишилися.

Зворотнім до методу індукції є метод дедукції, який дає змогу, ґрунтуючись на знанні загальних властивостей всієї множини, робити висновок щодо якогось її елементу. Це процес розгляду від загального до часткового або менш загального [5].

Ще одним методом емпірично-теоретичного дослідження є метод правового моделювання, використання якого є однією з характерних рис сучасного науково пізнання. Це теоретичне оперування об’єктом, за умови, що предмет дослідження замінюється його аналогом, вивчення якого дає змогу збагнути предмет пізнання. Завдяки правовому моделюванню є можливість здійснити дослідження правовідносин, які виникають навколо певного об’єкту, за умови відсутності його в якості оригіналу.

Нехай існує правова система захисту комп’ютерних програм. Вона постає об’єктом теоретичного оперування зі всіма її складовими, зв’язками, правовідносинами тощо. Предмет досліджень – певний нормативний акт, який планується розробити. Аналог предмета – модель цього акту, його шаблон, з окресленими метою, функціями тощо.

Чи є необхідність та доцільність у розробленні предмету досліджень? Який вплив він матиме на чинну систему нормативних актів держави в цілому та систему правового захисту комп’ютерних програм? Чи виникнуть додаткові правовідносини з приводу цього, яких змін зазнають існуючі акти? Чи створить прийняття цього нормативного акту сприятливі умови для подальшого правового, економічного, соціально-політичного, науково-технічного розвитку держави, її інтеграції до світового співтовариства?

Досліднику необхідно мати чітку відповідь на ці та інші питання, аби процес науково-правової творчості був результативним та ефективним. Неоціненну допомогу в цьому надасть використання саме методу правового моделювання.