Системи управління запасами

Двома основними системами управління запасами є:

1. Система «з фіксованою кількістю» (інші назви – Система з фіксованим розміром замовлення; Система з фіксованим обсягом замовлення; Двобункерна система).

2. Система «з фіксованим часом» (інші назви – Система з фіксованою періодичністю замовлення; Система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями).

Графічна інтерпретація функціонування цих систем представлена на рис.7.5.

У системі «з фіксованою кількістю» замовлення постійно контролюють рівень запасів. Коли кількість знижується до певного рівня (точки замовлення), видається чергове замовлення на поповнення запасів, при цьому замовляється завжди одна й та сама кількість. Фіксованими величинами (регулювальними параметрами) в цій системі є:

• обсяг замовлення;

• точка замовлення.

Точка замовлення – параметр, що позначає нижню межу запасу, по досягненні якої необхідно організувати чергове замовлення на поставку; рівень запасу на момент організації замовлення має бути достатнім для продовження безперебійної роботи операційної системи, а страховий запас при цьому має лишатися недоторканним.

Рис. 7.5. Графічна інтерпретація функціонування систем управління запасами

Ця система є найдоцільнішою для управління запасами з такими характеристиками:

• відносно непередбачуваний або випадковий характер попиту (потреби);

• високі витрати зберігання;

• високий рівень збитку, який виникає в разі відсутності запасів;

• висока питома вартість предметів постачання;

• можливості отримання знижок з ціни залежно від кількості, що замовляється.

Основною перевагою цієї системи є те, що рівень максимального бажаного запасу на складі є меншим, ніж у системі з “фіксованим часом”, внаслідок чого виникає можливість скорочення витрат на утримання запасів. Натомість, недоліком є необхідність постійного контролювання наявності запасів на складі та їх руху.

Як вже зазначалося, ця система інколи зветься «Двобункерною», оскільки весь запас поділяється на дві частини (немов би зберігається у двох окремих бункерах): перша частина – запас, що забезпечує роботу операційної системи від моменту поставки до моменту розміщення наступного замовлення (так званої точки замовлення); друга частина – запас, що забезпечує роботу операційної системи від моменту розміщення замовлення на поповнення запасу до дати здійснення поставки (див. рис. 6.6.).

Р ис. 7.6. Двобункерна система

У системі «з фіксованим часом» замовлення на поповнення запасів розміщуються з заданою періодичністю, наприклад, один раз на два тижні. Обсяг, що замовляється, щоразу інший і залежить від залишку, який лишається на момент розміщення замовлення на складі. Фіксованими величинами (регулювальними параметрами) у цій системі є

• інтервал замовлення;

• максимальний рівень запасу на складі.

Ця система найбільше підходить для управління запасами з такими характеристиками:

• відносно постійний рівень попиту (потреби);

• низькі витрати зберігання;

• незначні видатки, навіть якщо запаси скінчилися;

• знижка з ціни залежить від вартості замовлень відразу на декілька предметів.

Основною перевагою цієї системи є те, що при її застосуванні немає потреби здійснювати постійне контролювання наявності запасів на складі. Недоліками можна вважати необхідність високого рівня максимального бажаного запасу та – наслідок цього – зростання витрат на утримання запасів на складі за рахунок збільшення площ, що відводяться під запаси.

АВС-аналіз

З урахуванням того, що на сучасному підприємстві у виробничому процесі можуть використовуватися сотні, тисячі (а у деяких випадках – і десятки тисяч) номенклатурних позицій матеріальних ресурсів, управління запасами доцільно будувати на принципі вибірковості по відношенню до окремих позицій і груп номенклатури. Виходячи з обсягів річного використання матеріалів їх групування здійснюють за методом АВС, котрий широко застосовується в світовій практиці управління запасами. В основу цього методу покладено принцип розподілу «80:20», виходячи з якого в ході проведення АВС–аналізу запаси розподіляються на три класифікаційні групи.

АВС-аналіз наголошує на тому, що існує критична меншість (категорія А) та тривіальна більшість (категорії В та С) позицій матеріально-сировинних ресурсів. Ідея полягає в тому, щоб у питаннях щодо придбання, зберігання, дотримання порядку відпуску ТМЦ у виробництво сконцентрувати увагу на критичній меншості позицій, не приділяючи надмірної та невиправданої уваги тривіальній більшості.

Найчастіше за критерій, за яким здійснюється розподіл, обирають річні витрати на придбання та зберігання кожної з номенклатурних позицій матеріально-сировинних ресурсів. Хоча можливим є використання й інших підходів, наприклад, диференціація ТМЦ за ступенем їх дефіцитності; небезпеки для людини чи довкілля тощо.

Визначення річної вартості запасів у грошовому виразі в процесі АВС–аналізу здійснюється в наступний спосіб:

1. з’ясовується річна потреба виробництва у кожній одиниці ресурсу по кожній номенклатурній позиції (у натуральних вимірниках);

2. по кожній номенклатурній позиції обсяг потреби в натуральному виразі перемножується на ціну одиниці матеріального ресурсу;

3. шляхом сумування отриманих значень визначається річна вартість запасів.

Після цього визначається питома вага кожної з номенклатурних позицій у річній вартості запасів та здійснюється розподіл по категоріях А, В, С.

Категорія А – до цієї категорії запасів потрапляють ті номенклатурні позиції, на частку яких припадають найбільші сумарні річні витрати щодо закупівлі та зберігання. Це – найбільш цінні запаси (на їх частку припадає до 70 – 80 % від загальної вартості всіх запасів виробництва). Але – дуже нечисленні запаси (всього-на-всього від 5 до 20 % від загальної кількості найменувань усіх статей матеріальних ресурсів).

Категорія В – це та, на яку припадає середній рівень річних витрат щодо придбання матеріальних ресурсів. Запаси цієї категорії складають близько 30 % від загальної кількості найменувань та 10 – 25 % від загального обсягу в вартісному виразі.

Категорія С – до цієї категорії потрапляє решта (і дуже численна решта!) позицій (до 50 – 60 %, а інколи й більше), сумарні річні витрати на придбання та зберігання яких є вельми низькими (всього-на-всього від 5 до 15 % від загальної вартості усіх виробничих запасів).

Графічно результати АВС-аналізу можуть бути представлені у вигляді стовпчикової діаграми (рис. 6.7.).

Рис. 7.7. Метод АВС

(форма графічного представлення результатів аналізу)

Політика управління запасами, що базується на АВС-аналізі, включає в себе такі пункти: