Тема 1. Поняття і сутність менеджменту практичне заняття 1 – 2 год.

1. Поняття менеджменту, його зміст та місце в системі соціально-економічних категорій.

2. Рівні менеджменту: операційний, організаційний, стратегічний. Завдання менеджменту на кожному рівні.

3. Системний, ситуаційний та процесний підходи у менеджменті Основні поняття системного підходу: система, підсистема, елемент та їх характеристика.

4. Модель менеджера. Вимоги до менеджерів. Критерії успіху менеджменту.

Література [1, 5, 7, 9]

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Питання для дискусій

1. Дайте визначення менеджмент, яке на вашу думку в найбільшій мірі відображає його суть.

2. Що є об’єктом і суб’єктом, суб’єктом та предметом науки менеджмент.

3. Чи може бути бізнесмен менеджером, а менеджер бізнесменом.

4. Як ви розумієте поняття рівнів менеджменту.

Теми для рефератів

1. Наука і мистецтво менеджменту.

2. Головні функції менеджменту.

3. Базові управлінські навики.

4. Принципи управлінської роботи.

Запитання для самостійної роботи

1. Який з підходів до менеджменту ви вважаєте найкращим і чому?

2. Які переваги у процесного підходу до менеджменту як науки над іншими підходами.

3. Які переваги у ситуаційного підходу до менеджменту як науки над іншими підходами.

4. Якби організація була закритою системою то який вигляд вона мала?

5. Які ролі реалізовує менеджер виконуючи обов’язки по прийняттю рішень?

Практичні завдання Ситуаційне завдання

Генрі Форд І та Альфред П. Слоун молодший були видатними керів­никами, що вписали свої імена в історію менеджменту. Вони протистояли один одному у 20-х pp. ХХ-го ст., коли вперше виникла концепція управління як професії та наукової дисципліни.

Генрі Форд — класичний тип авторитарного підприємця, який завжди наполягає на своєму, зневажаючи наукові теорії. Переконаний у власній правоті та безпомилковості, він вважав своїх підлеглих "помічниками", "виконавцями". На фірмі „Форд Мотор” лише одна людина залишала за собою право ухвалювати важливі рішення з будь-якими наслідками — гам Г. Форд. Якщо "помічник" мав сміливість висловити свою думку, наміть аргументовану, яка не збігалася з думкою Форда, він, як правило, втрачав роботу. Жодна ініціатива не схвалювалася, Г.Форд особисто приймав рішення з будь-яких питань.

Форд дуже критично й вороже сприйняв пропозиції А. Слоуна щодо реорганізації компанії „Дженерал Моторс” і насміхався над ними: „Людина безцільно проводить час, відповідальності кожен уникає, потураючи мудрос­ті ледарів, що дві голови краще ніж одна”. Загальні принципи Форда иилначались однією фразою: "Будь-який покупець може придбати авто­мобіль такого кольору, якого тільки забажає, до тих пір, поки автомобіль залишається чорним".

У Форда було достатньо підстав аби насміхатися з Слоуна. За 12 років Форд перетворив крихітну механічну майстерню в гігантську галузь, що змінила американське суспільство. Більш того, він зробив це, збагнувши як продукувати автомобіль, що продавався лише за $290, сплачуючи при цьому одну із найвищих ставок того часу - $5 за тиждень. Так багато людей купили його знамениту модель „Т”, що в 1921 р. „Форд Мотор” контролював 56% ринку легкових автомобілів і заодно майже весь світовий ринок.

Фірма „Дженерал Моторс” була в той час конгломератом з кількох напівнезалежних компаній, хаотично змішаних за колючим дротом, контролювала лише 13% ринку і плавно дрейфувала до неминучого банкрутства. На щастя, сім'я Дюпонів, з метою врятування величезних капіталовкладень и акції „Дженерал Моторс” прийняла на себе провадження її справ ще до тих нір, поки не відбувся фінансовий крах. П’єр С. Дюпон призначив президентом фірми Альфреда П. Слоуна.

Слоун швидко втілив у дійсність плани, з яких насміхався Генрі Форд. Реорганізована „Дженерал Моторс” мала велику та впливову групу управління, а більшість людей отримало право самостійно приймати важливі рішення.

Слоун як особистість був протилежністю Форда. Останній був впертою, жорсткою, своєрідною людиною, що спиралася на інтуїцію, а улюбленими термінами Слоуна стали «концепція», «методологія» та «раціональність».

У той час, як „Форд Мотор” зберігала вірність чорній моделі „Т” та традиціям, згідно з якими бос керує, а решта підкоряється його розпоряд­женням, управлінська команда Слоуна втілила у життя нові концепції, засновані на вивченні потреб споживача та на врахуванні індивідуальних відмінностей покупців. Фірма „Дженерал Моторс” запровадила часті зміни моделей, сталевих оформлень та ін., пропонуючи ринку широкий асортимент продукції та доступний кредит. Ринкова частка „Форд Мотор” стрімко скорочувалася, а рейтинг її керівництва помітно впав. У 1927 р. фірми була змушена зупинити складальний конвеєр, для його переоснащений під випуск вельми запізнілої моделі „А”. Це дозволило „Дженерал Моторс” захопити 43,5% ринку автомобілів, залишивши Форду близько 10%.

Незважаючи на жорстокий урок, Форд так і не зумів визнати свої помилки. Замість того, щоб вчитися на досвіді „Дженерал Моторс” він вперто продовжував дотримуватися стратегії, яка принесла йому успіх на початку діяльності. За наступні 20 років фірма „Форд Мотор” ледве втримувалися на третьому місці в автомобільній індустрії і майже щороку втрачали кошти. Від банкрутства її врятувало лише звернення до резерву готівки я $1 млрд., який Форд заощадив у більш вдалі часи. За цей час компанія „Крайслер” впевнено вийшла на друге місце в промисловості, наслідуючи поведінку „Дженерал Моторс”.

Запитання:

1. Хто на Вашу думку у підсумку виявився кращим менеджером і чому?

2. Хоча з тих часів минуло багато років, більшість сучасних крупних корпорацій організовані схожим чином з колишньою „Дженерал Моторс”. Чим це зумовлено?