Тема 3. Прийняття управлінських рішень практичне заняття 3 – 2 год.

1. Суть та характерні особливості управлінських рішень. Вимоги до управлінських рішень.

2. Класифікація управлінських рішень за різними критеріями.

3. Етапи та процедури розробки і реалізації управлінського рішення. Підготовка, прийняття та реалізація управлінського рішення.

4. Прийняття управлінських рішень в умовах визначеності, ризику та невизначеності ситуації.

5. Моделі та методи прийняття рішень.

Література [3,5,7]

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Питання для дискусій

1. У яких ситуаціях менеджер не може прийняти рішення і чому?

2. Яка різниця між одноособовим, колегіальним, колективним рішенням і груповим рішенням?

3. Які рішення слід приймати колективно і чому?

4. Наведіть приклади ситуацій, коли найкращим способом прийняття рішення буде „колективне обговорення”. Відповідь обґрунтуйте.

5. Які рішення слід приймати одноосібно і чому?

Теми для рефератів

1. Класифікація управлінських рішень.

2. Моделі та методи прийняття рішень.

3. Підготовка прийняття та реалізація управлінського рішення.

Запитання для самостійної роботи

1. Вкажіть рекомендації щодо прийняття рішень в умовах ризику.

2. Вкажіть рекомендації щодо прийняття рішень в умовах невизначеності.

3. Чи правильним буде твердження, що усі не програмовані рішення є ризикованими, а усі програмовані без ризикові. Відповідь обґрунтуйте.

4. чи можуть менеджери уникнути прийняття ризикових рішень. Відповідь обґрунтуйте.

5. чи є правильним твердження, що рішення які приймаються в умовах визначеності не існує?

6. Наведіть приклад рішень що приймаються в організації де Ви (знайомі) працюєте в умовах ризику.

7. Наведіть приклад ситуацій коли найкращим способом прийняти рішення буде „метод Дельфі”.

Практичні завдання Ситуаційне завдання

Валерій Євдокимов - президент виробничого підприємства у Луцьку. Сьогодні Валерій прийшов на роботу раніше, але, як завжди, побачив багато документів для нього. Валерій запитав свого референта Романа про їх зміст. Роман відповів, що ці папери надійшли учора ввечері. Більшість із них - виробничі замовлення та листи на дозвіл із філіалу у Рівному.

Тому керівник попросив референта коротко розповісти про ці документи, вважаючи, що так виграє у часі. Між ними відбулася така розмова:

РОМАН. Перший лист - замовлення на затвердження рішення про купівлю землі площею 5 га недалеко від Рівного на суму 200 тис. гривень.

ВАЛЕРІЙ. Добре, я підпишу де.

РОМАН. Наступний лист - прохання на затвердження рішення про купівлю процесора на суму 1 600 гривень.

ВАЛЕРІЙ. Я про це нічого не знаю. Запитай у них, для чого їм потрібний цей процесор. Можливо, купимо дешевший?

РОМАН. Добре. Наступне замовлення на нову вивіску при вході на завод вартістю 950 гривень,

ВАЛЕРІЙ. Я схвалюю це.

РОМАН. Наступний лист стосується оплати 90 гривень дорожньому відділу за технічний огляд наших автомобілів.

ВАЛЕРІЙ. Добре.

РОМАН. Наступний лист - прохання від спортивного клубу про спонсорську допомогу на суму 300 гривень.

ВАЛЕРІЙ. Поки що почекаємо. Зберіть мені більше інформації про цю справу.

РОМАН. Наступне замовлення на суму 1750 гривень для ремонту нашого офісу.

ВАЛЕРІЙ. Добре, я підписую це.

РОМАН. І останнє замовлення на суму 770 гривень від швейної фабрики за пошиття робочого одягу для наших працівників.

ВАЛЕРІЙ. Це я підписую без коментарів.

Робота над документацією тривала понад годину. І так щодня - уся вхідна інформація, листи, факси - проходили тільки через Валерія.

Зразу ж після цього до Валерія зателефонував директор заводу-філіалу з Рівного. Розмова зайняла хвилин п'ятнадцять, а тому Валерій запізнився на нараду з начальниками цехів.

Після наради до Валерія прийшов директор ще одного заводу-філіалу. Бесіда стосувалася кризи на цьому заводі і тривала майже сорок хвилин. Після неї Валерій дивувався, чому директор заводу самостійно не прийняв рішення. Євдокимов думав:

Немає значення, скільки рішень я приймаю, справ і проблем нагромаджується усе більше та більше. Здається, я знову запізнюся на обід.

Ввечері дорогою додому Валерій Євдокимов запитав себе: Чому я такий зайнятий? Я знаю, чому мені не вистачає часу. Я завжди займаюся вирішенням поточних проблем і зовсім не маю часу на розгляд майбутніх справ, на процвітання фірми. А більшість людей вважає, що у мене легка робота.

Запитання

1. Враховуючи роботу Валерія, що б ви йому порекомендували щодо зміни управлінського процесу.

2. Як, на вашу думку, менеджер може навчитися результативніше використовувати свій час?

3. Як може референт (секретар) більш ефективно та корисно допомагати керівникові?