Приклад проведення розрахунків розслідування

Автомобіль ГАЗ-24 рухався по проїзній частині дороги із сухим асфальтобетонним покриттям на відстані S_n=4 м від тротуару, на якому стояв пішохід. Коли між автомобілем і пішоходом була відстань S, водій побачив, що пішохід почав переходити проїзну частину дороги в напрямку, перпендикулярному руху автомобіля. Водій загальмував автомобіль, однак уникнути наїзду на пішохода не зміг.

Автомобіль вдарив пішохода бічною поверхнею автомобіля на відстані l=1,2 м від передньої частини автомобіля, перемістився після удару на відстань S_н=20 м. Довжина сліду юза шин на покритті S_ю=40 м.

Встановити, чи міг водій уникнути наїзд на пішохода,використавши максимальні експлуатаційні якості автомобіля при грамотному і своєчасному прийняті рішення.

Встановлено, що за умовами стану проїзної частини дороги коефіцієнт зчеплення можна прийняти φ=0,8.

Приймаємо приблизну швидкість пішохода V_n=0,6÷0,8 м/с.

Приклад розв’язку

Визначаємо максимальне уповільнення j_з.max, м/с²,автомобіля в момент екстреного гальмування за формулою (1.1)

м/с².

Обчислюємо швидкість автомобіля V_м, м/с, в момент наїзду на пішохода за формулою (7.3)

м/с.

Обчислюємо швидкість автомобіля, V, м/с, перед початком гальмування за формулою (7.2)

м/с.

Визначаємо зупинний шлях S₀, м, за формулою (7.4)

м.

Визначаємо час руху автомобіля, t_н, с, до наїзду за формулою (7.5)

с.

Визначаємо час руху пішохода, t_n, с, по проїзній частині дороги за формулою (7.6)

с.

Умову своєчасності гальмування автомобіля можна записати в такий спосіб t_н≥t_n.

У нашому випадку t_н<t_n, тобто умова своєчасності гальмування невиконана. Водій діяв із запізненням і автомобіль встиг переміститися з положення I в положення ІІ (рис. 7.1).

Щоб встановити, чи міг водій уникнути наїзду на пішохода, якби не допустив цього запізнювання, а діяв вчасно, визначається проміжок часу t_зап, с, прострочений водієм,за формулою (7.8).

с.

За цей проміжок часу автомобіль, рухаючись з початковою швидкістю V, переміститься на відстань, S_зап, м, визначається за формулою (7.9)

м.

Відстань між передньою частиною автомобіля і пішоходом в момент початку руху останнього по проїзній частині дороги S, м визначається за формулою (7.10)

м.

В результаті розрахунків відстань S=172 м між передньою частиною автомобіля і пішоходом в момент початку руху останнього по проїзній частині дороги більше шляху зупинення м. Це дає нам можливістьробити висновок, що водій міг, застосувавши екстрене гальмування, зупинити автомобіль до лінії проходження пішохода.

Отримані результати розрахунків правомірні для технічно справного автомобіля і нормального стану здоров'я водія.

Для виконання практичної роботи № 7 необхідно згідно наданого варіанту (варіант вибираємо за номером в навчальному журналі) зробити розрахунки всіх фаз дорожньо-транспортного випадку, встановити причини його виникнення і з'ясувати поведінку окремих учасників.

Вихідні дані для виконання практичної роботи № 7 наведені в таблиці 7.1.

Порядок виконання роботи

1. Ознайомитися і законспектувати загальні поняття про дорожньо-транспортну експертизу дорожньо-транспортної пригоди.

2. За формулою 1.1 визначити максимальне уповільнення автомобіля в момент екстреного гальмування.

3. За формулою 7.3 визначити швидкість автомобіля в момент наїзду на пішохода.

4. За формулою 7.2 визначити швидкість автомобіля перед початком гальмування.

5. За формулою 7.4 визначити зупиночний шлях S₀.

6. За формулою 7.5 визначити час руху автомобіля до наїзду.

7. За формулою 7.6 визначити час руху пішохода.

8. Визначити чи виконувалась умова своєчасності гальмування автомобіля (водій діяв із запізненням).

9. Встановити чи міг водій уникнути наїзду на пішохода і дані занести в таблицю 7.2 [9].

Рекомендована література

1. Афанасьев Л.П. и др. Конструктивная безопасность автомобиля: Учебное пособие для студентов втузов, обучающихся по специальностям «Организация дорожного движения». – М.: Машиностроение, 1983. – 212 с.

2. Иларионов В.А. и др. Теория и конструкция автомобиля: Учебник для автотранспортных техникумов: – М.: «Машиностроение», 1979. – 303 с.

3. Бочаров Е.В. и др. Безопасность дорожного движения: Справочник. – М.: Росагропромиздат, 1988. – 284 с.

4. Талицкий И.И. и др. Безопасность движения на автомобильном транспорте: Справочник. – М.: Транспорт, 1988. – 158 с.

5. Коноплянко В.И. Организация и безопасность дорожного движения: Учебник для вузов. – М.: Транспорт, 1991. – 183 с.

6. Немцов Ю.М., Майборода О.В. Эксплуатационные качества автомобиля, регламентированные требованиями безопасности движения. – М.: Транспорт, 1977.

7. Залуга В.П., Буйленко В.Я. Пассивная безопасность автомобильной дороги. – М.: Транспорт, 1987. – 189 с.

8. Волошин Г.Я. и др. Анализ дорожно-транспортных происшествий. – М.: Транспорт, 1987. – 240 с.

9. Додатки до методичних вказівок 032-245 для виконання практичних робіт з дисципліни ”Безпека дорожнього руху” студентами напряму підготовки 6.070106 «Автомобільний транспорт»денної та заочної форми навчання. – Рівне: НУВГП, 2013. – 31с.