35. Недоліками лінійної структури управління є:

1. Швидка зміна працівників, поганий комунікаційний зв’язок.

2. Порушення єдності розпорядництва, зниження відповідальності за виконану роботу.

3. Потреба керівникові виконувати різноманітні управлінські функції, відсутність фахівців з реалізації окремих управлінських функцій.

4. Неефективність діяльності підприємства, низькі економічні показники.

36. Перевагами функціональної структури управління є:

1. Вивільнення лінійних керівників від знання всіх сторін управління; диференціація їх роботи; швидкість створення нових функціональних служб.

2. Одержання підлеглими несуперечливих вказівок; повна відповідальність за результати роботи.

3. Забезпечення наказів необхідними ресурсами; вивільнення керівників від виконання посадових обов’язків.

4. Підвищення ефективності комунікацій; взаємозв’язок зовнішнього і внутрішнього середовища.

37. Недоліки функціональної структури управління:

1. Порушення єдності розпорядництва, зниження відповідальності за виконану роботу.

2. Керівник виконує різноманітні управлінські функції, відсутність фахівців з реалізації окремих управлінських функцій.

3. Швидка плинність кадрів, поганий комунікаційний зв’язок.

4. Неефективна діяльність підприємства, поганий комунікаційний зв’язок.

38. Секційна (дивізіональна) структура застосовується:

1. В підприємствах з невеликими обсягами діяльності.

2. В підприємствах, які працюють в різних галузях або різних регіонах.

3. В закладах громадського харчування.

4. В неформальних групах.

39.Середовище прямого впливу включає:

1. Фактори, які впливають на діяльність організації і відчувають на собі прямий вплив діяльності організації.

2. Швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні організації.

3. Кількість інформації, якою володіє організація або особа з приводу конкретного фактора, а також є функцією впевненості в цій інформації.

4. Число факторів, на які організація зобов’язана реагувати, а також рівень варіативності кожного фактора.

40.Число факторів, на які організація зобов’язана реагувати, а також рівень варіативності кожного фактора – це:

1. Рухомість середовища.

2. Складність зовнішнього середовища.

3. Невизначеність зовнішнього середовища.

4. Внутрішнє середовище організації.

41.Фактори, які не мають прямого негайного впливу на діяльність організації, але тим не менше впливають на неї це:

1. Середовище прямого впливу.

2. Середовище побічного впливу.

3. Внутрішнє середовище організації.

4. Міжнародна обстановка.

42. Постачальники, нетрудові ресурси, закони і державні установи, споживчі, конкуренти це:

1. Середовище прямого впливу.

2. Середовище побічного впливу.

3. Внутрішнє середовище організації.

4. Міжнародна обстановка.

43. Споживачі, конкуренти, державні установи, постачальники, фінансові установи, джерела трудових ресурсів це:

1. Зовнішнє середовище організації.

2. Внутрішнє середовище організації.

3. Елементи комунікаційного процесу.

4. Логічні взаємовідносини рівнів управління.

44. До факторів прямого впливу зовнішнього середовища відносять:

1. Технологія, етап економіки, соціокультурні і політичні фактори, громадські організації.

2. Закони і нормативні акти.

3. Постачальники, споживачі, конкуренти, нормативна база.

4. Відносна кількість інформації про ринок товарів.

45. До факторів побічного впливу зовнішнього середовища відносяться:

1. Технологія, стан економіки, соціокультурні і політичні фактори, громадські організації.

2. Стан міжнародної економіки.

3. Постачальники, споживачі, конкуренти, нормативні акти.

4. Зовнішня і внутрішня інформація.

46. Фактори в середині організації, які впливають на її діяльність це :

1. Внутрішні перемінні.

2. Зовнішнє середовище.

3. Науково-технічний прогрес.

4. Міжнародні події.

47. Найважливішим внутрішнім ситуаційним фактором організації, що визначає її діяльність є:

1. Ціль.

2. Структура.

3. Завдання.

4. Технологія.

5. Люди.

48.Види робіт, які необхідно виконати певним способом та в зумовлений термін це:

1. Структура.

2. Завдання.

3. Технологія.

4. Люди.

49. Засіб перетворення вхідних елементів у вихідні це:

1. Структура.

2. Завдання.

3. Технологія.

4. Цілі.

50. Конкретний, кінцевий стан або очікуваний результат організації це:

1. Структура.

2. Завдання.

3. Технологія.

4. Цілі.

51. Комунікаційний процес це:

1. Маршрут схеми руху предметів праці.

2. Діаграма, що відображає кількісне співвідношення.

3. Процес обміну інформацією між двома або декількома людьми, з метою розв’язання певної проблеми.

4. Спосіб наочного зображення виробничо-господарської діяльності.

52. Види комунікації в менеджменті:

1. Інформаційні, економічні.

2. Телефонні, телетайпні, організаційні.

3. Міжособові, організаційні.

4. Закодовані, комунікаційні.

53. Неформальні комунікації це:

1. Комунікації між неформальними групами.

2. Комунікації між формальними групами.

3. Канал розповсюдження чуток.

4. Комунікації між рівнями і підрозділами.

54.Сукупність повідомлень, які відображають конкретний стан явища, події, виробничо-господарської діяльності це:

1. Комунікації.

2. Документація.

3. Діловодство.

4. Інформація.

55.За повнотою охоплення явищ інформацію поділяють на:

1. Разову, періодичну, довгострокову.

2. Повну, часткову, надлишкову.

3. Фінансову, бухгалтерську, технологічну.

4. Достовірну, недостовірну, планову.

56.Трудовий колектив це:

1. Група людей, що працюють на певному підприємстві або організації.

2. Група людей, які працюють в організаційно-виділеному структурному підрозділі підприємства виробничого або управлінського характеру.

3. Група людей, об’єднаних загальними цілями, завданнями, відносинами співробітництва і взаємодопомоги на основі поділу і кооперації праці.

4. Група людей, сформована спонтанно на основі симпатій, антипатій, взаєморозуміння.