Гігієнічне значення житла

Житлові умови мають велике значення для збереження здоров'я людини та її працездатності. Тому потрібно, щоб кож­не житлове приміщення відповідало санітарно-гігієнічним вимо­гам.

У квартирі має бути світло, сухо, тепло і достатньо просторо. Більшу частину дня житлові кімнати мають освітлюватись со­нячним світлом. В одному з вікон кожної кімнати має бути ква­тирка.

Улітку потрібно довше тримати вікна відчиненими, оскільки скло не пропускає ультрафіолетових променів, які сприятливо впливають на людський організм. Відчиняти вікна потрібно ще й для того, щоб кімнати добре провітрювалися.

Добре і правильне освітлення допомагає зберегти зір. Бруд­не, запилене скло затримує майже половину сонячних променів. Тому потрібно постійно піклуватися про чистоту віконного скла.

Сирість з'являється, коли в кімнаті перуть і сушать білизну, довго кип'ятять воду. Щоб запобігти цьому, потрібно уникати прання в житловому приміщенні або під час прання довше трима­ти відкритими вікна.

Як зберегти будинок у чистоті? Кожна господиня може по своєму відповісти на це запитання. Однак корисно дати деякі за­гальні поради.

Квартиру потрібно прибирати щодня, інакше накопичується багато пилу, який осідає на підлозі, меблях, речах. Повітря в кім­наті завжди перебуває в русі, тому піднімає пил, а люди ним ди­хають. Це шкідливо для здоров'я, оскільки пил часто спричинює захворювання горла, легенів.

Підлогу потрібно мити не рідше ніж 1—2 рази на тиждень. Протирати вологою ганчіркою слід не тільки предмети, які роз­ташовані зверху, а й темні кутки, місця за меблями і під ними. Меблі, які важко пересувати під час прибирання, рекомендується ставити дещо відступивши від стіни.

Віник потрібно злегка змочувати водою. Якщо цього не зро­бити, то пил лише переганятиметься з місця на місце, а не вида­лятиметься з приміщення.

Обстановка житла має створювати враження простору, від­чуття чистоти і свіжості. Якщо ж кімната обставлена меблями та різними предметами заради "краси", то вона завжди здаватиметь­ся тісною і захаращеною.

Фізіологічне та гігієнічне значення води, вимоги до якості води

Вода — джерело життя. Усі живі організми містять у собі воду. Якщо без повітря життя можливе, адже існують деякі організми-анаероби, то без води життя на Землі неможливе. Понад 70 % по­верхні земної кулі займають океани й моря, 3 % — річки та озера. Частка прісної води становить 0,3 % усіх запасів води.

Організм людини на 60 % складається з води. Вода входить до складу секретів, екскретів, крові, лімфи і навіть кісток, зубної ема­лі. Відомо, що втрата організмом 10 % води небезпечна для життя. Лише декілька днів людина може проіснувати без питної води.

В організмі людини вода виконує важливу роль, бере участь в усіх процесах життєдіяльності. Так, вода підтримує кислотно-основний стан (КОС), нормативну структуру й життєдіяльність тканин і органів. Розчиненими у воді мінеральними солями під­тримується осмотичний тиск. За участі води відбувається процес теплообміну, гідролізу жирів, вуглеводів, дезамінування аміно­кислот. З водою до клітин організму надходять пластичні, енер­гетичні матеріали, біологічно потрібні компоненти, а також ви­водяться продукти обміну.

Вода — чудовий розчинник. У воді містяться кальцій, натрій, хлор, йод, фтор. Нестача у воді йоду призводить до такої хвороби як зоб, а фтору — до карієсу зубів. Наявність у воді хімічних речовин може спричинити деякі хвороби і навіть смерть, а наявність бакте­рій — такі інфекційні хвороби, як холера, гепатит, дизентерія.

Окрім фізіологічного, вода має велике гігієнічне значення, могутній оздоровчий вплив. її широко використовують для загар­тування, особистої гігієни, обтирання, обливання, полоскання, зрошень. Водні процедури справляють механічний, термічний і хімічний вплив на організм. Найефективніша форма загартуван­ня — купання у відкритих водоймах.

Велике гігієнічне, оздоровче і загартовувальне значення ма­ють лазні й сауни. Залежно від вологості і температури повітря лазні поділяють на парові й сухожарові.

У лікуванні при різних захворюваннях широко застосовують ванни. Залежно від температури води розрізняють холодні, про­холодні, теплі, гарячі ванни. Є лікувальні ванни: хвойні, шавлі­єві, вуглекислі, кисневі, азотні, перлинні, хлоридні, йодобромні, сірководневі, сульфідні, радонові.

Сприятливий вплив на організм людини справляють ліку­вальні мінеральні води. Це природні води, що містять підвищені концентрації тих чи тих мінеральних (рідше органічних) компо­нентів і газів з певними фізичними та хімічними властивостями.

У природі є вода різного стану: сніг, град, тумани. Така вода приховує у собі силу-силенну загадок. Отож цілком слушний ви­слів "вода — диво природи".

Дія шкідливих факторів зовнішнього середовища у період вагітності.

На розвиток плода істотний вплив справляють екзогенні фактори:

• фізичні (радіаційні і механічні),

• хімічні (лікарські речовини, алкоголь, нікотин, наркотики, хімічні речовини, застосовувані в побуті і на виробництві),

• гіпоксія,

• неповноцінне харчування вагітної.

Ефект радіаційного впливу залежить,

по-перше, від того, у який період вагітності він мав місце;

по-друге, від дози, виду і потужності радіаційного випромінювання;

по-третє, від індивідуальної чутливості організму.

Найбільше вразливий зародок у передімплантаційний період; у період активного органогенезу іонізуюча радіація може сричинювати розвиток вад у плода і формування так званої радіаційної ембріопатії. Механізм дії іонізуючого випромінювання пов'язаний із його прямою дією на плід, а також із порушенням обміну речовин, ферментативних процесів, порушенням проникності клітинних мембран, що відбуваються в організмі жінки. Тератогенний ефект також залежить від дози, виду і потужності іонізуючого випромінювання. Вади розвитку зазвичай зумовлені великими дозами радіації. Сумарна доза від фракційного опромінення менше небезпечна, ніж аналогічна доза гострого опромінення.

Найчутливіша до променевого ушкодження центральна нервова система, особливо нейробласти. Для радіаційної ембріопатії характерні: симетрична затримка внутрішньоутробного розвитку з формуванням мікроцефалії або гідроцефалії, вад очей (катаракта, колобома), а надалі різного ступеня вираженості дефектами психомоторного розвитку. Найбільший індикатор можливої радіаційної ембріопатії - підвищена частота комплексу цитогенетичних аномалій у клітинах периферійної крові.

Наслідком аварії на Чорнобильській АЕС є радіаційне забруднення великих територій України. Особливістю формування дози опромінення проживаючого на забруднених територіях населення є довгострокова дія радіонуклідів, проникнення їх в організм із їжею. Проведеними дослідженнями встановлено, що загальний рівень хромосомних аберацій у дітей із зон радіаційного контролю в тричі вищий, ніж у дітей, народжених у тому ж 1992 р. у "чистих" регіонах (відносно екологічно чистих). Серед нащадків жінок, евакуйованих із 30-кілометрової зони, і жінок-ліквідаторів наслідків аварії домінує жіноча стать, що свідчить про інтенсивний внутрішньоматковий добір. Наявність у вагітних із контрольованих зон дисфункціональних змін у системі гіпофіз — щитоподібна залоза може бути однією з причин збільшення кількості ускладнень вагітності і пологів: хронічна гіпоксія плода визначається в 45,8%, передчасні пологи - у 9,8%. Показники перинатальної смертності також вищі, ніж у контрольній групі. У новонароджених дітей від матерів, що перебували в період вагітності в умовах клінічного синдрому дизадаптації, спостерігали такі порушення: дихальні розлади, набряково-геморагічний синдром, порушення мозкового кровообігу, терморегуляції, патологічні серцево-судинні реакції, пригнічення фізіологічних рефлексів, зміни м'язового тонусу. У 2,8 разу порівняно з 1985 роком підвищилася кількість асфіксій, значно частіше виявляють затримку внутрішньоутробного розвитку плода. Підвищилася перинатальна захворюваність.

Промисловий синдром плода пов'язаний з екологічними катастрофами, забрудненням навколишнього середовища:

• повітря,

• питної води,

• накопиченням у продуктах пестицидів і нітратів.

Проблема забруднення навколишнього середовища - гігієнічна проблема глобального масштабу, що впливає на все населення. Для людей, зайнятих на шкідливому виробництві, концентрація цих речовин значно збільшується. Вплив шкідливих речовин на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку може справляти тератогенну дію.

Промисловий синдром плода частіше відзначають у жінок, що живуть біля бензоколонок, на перехрестях великих доріг, в екологічно неблагополучних зонах, працюють шоферами, на бензоколонках, хімічних підприємствах, у сільському господарстві з отрутохімікатами, на металургійних підприємствах, виробництвах сірки й азоту. Кожна хімічна речовина має специфічний характер ураження. Наприклад, при контакті з ртуттю в 60% випадків у плода виявляють мікроцефалію, затримку психомоторного розвитку, сліпоту, глухоту, судоми, вади розвитку очей;

при контакті зі свинцем - часто спостерігають мимовільні аборти і мертвонародження, вади розвитку центральної нервової системи.

Продукти неповного згорання нафти, свинець, кремній, з'єднання хлору, пестициди, добрива й інші шкідливі речовини і їхні продукти накопичуються в плаценті, що призводить до порушення її бар'єрних і інших функцій, гіпоксії плода, трофічних розладів у плода, насамперед до порушення функціонального стану печінки і мозку. Промисловий синдром плода не має чітко окресленої клінічної картини, характеризується :

• народженням недоношеної дитини,

• можливо, із затримкою внутрішньоутробного розвитку (усіх типів),

• ускладненим перебігом адаптаційного періоду: вираженою транзиторною жовтяницею, схильністю дитини до кровоточивості (пов'язаною з дефіцитом вітаміну К), інфекцій, вираженої втрати маси тіла і повільного її відновлення, порушеннями з боку центральної нервової системи.

Отже , ми розглянули всі питання плану сьогоднішньої лекції і можна зробити певні висновки