- •Тема №1. Цивільне право в системі права України. Цивільне законодавство.
- •1. Поняття цивільного права як галузі права.
- •2. Предмет цивільного права.
- •3. Метод цивільно-правового регулювання.
- •4. Функції цивільного права.
- •5. Принципи цивільного права.
- •6. Система цивільного права.
- •7. Поняття цивільного законодавства. Співвідношення цивільного права і цивільного законодавства.
- •Об’єкти цивільних правовідносин.
- •1. Поняття та види об’єктів цивільних правовідносин.
- •8. Дія цивільного законодавства в часі, просторі та за колом осіб.
- •2. Речі як об’єкти цивільних правовідносин.
- •3. Гроші та валютні цінності як об’єкти цивільних правовідносин.
- •4. Поняття та основні види цінних паперів.
- •5. Послуги та дії як об’єкти цивільних правовідносин.
- •7. Особисті немайнові блага як об’єкти цивільних правовідносин.
- •Фізичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •1. Поняття правоздатності фізичної особи. Співвідношення цивільної правоздатності та суб’єктивного цивільного права.
- •Поняття та види цивільної дієздатності.
- •Повна цивільна дієздатність
- •Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
- •Визнання фізичної особи недієздатною.
- •5. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення померлою.
- •6. Ім’я та місце проживання фізичної особи. Акти цивільного стану.
- •Тема № 4. Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •1. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •2. Види юридичних осіб.
- •3. Порядок утворення юридичної особи.
- •4. Припинення діяльності юридичної особи.
- •Тема № 5. Правочини
- •1. Поняття та види правочинів.
- •2. Умови дійсності правочинів.
- •2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
- •3. Поняття недійсного правочину.
- •1. Поняття представництва та повноваження представника.
- •2. Підстави виникнення та види представництва.
- •3. Поняття, форма та строк дії довіреності.
- •Разова довіреність видається представнику на укладення одного правочину. Після здійснення дій представника, повязаних з його укладенням, разова довіреність втрачає силу.
- •4. Передоручення та припинення довіреності.
- •5. Поняття та види строків у цивільному праві. Строки та терміни.
- •6. Поняття та види строків позовної давності.
- •7. Зупинення, переривання та поновлення строків позовної давності.
- •Тема № 7. Право власності
- •1. Поняття та зміст права власності.
- •2. Підстави виникнення та припинення права власності.
- •В) привласнення загальнодоступних дарів природи;
- •7) Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.
- •Відповідно до ст. 346 цк України право власності припиняється у разі:
- •3. Форми власності.
- •4. Право приватної власності фізичних осіб
- •5. Право приватної власності юридичних осіб.
- •6. Право державної власності.
- •Відповідно до ч. 4 ст. 343 цк України у разі виявлення скарбу, що є пам’яткою історії та культури, право власності на нього набуває держава.
- •Ст. 354 цк України: до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.
- •7. Право комунальної власності.
- •Суб’єктом права комунальної власності виступає територіальна громада.
- •8. Право спільної власності. Відповідно до ч. 1 ст. 355 цк України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
- •Відповідно до ст. 356 цк України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Для спільної часткової власності характерними є:
- •Ст. 364 цк України передбачає, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
- •Тема № 8. Захист права власності.
- •1. Основні засади захисту права власності. Система цивільно-правових засобів захисту права власності.
- •2. Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
- •4. Позов про визнання права власності
- •5. Позов про виключення майна з опису (звільнення з-під арешту).
- •6. Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності
- •7. Визнання правочину недійсним як спосіб захисту права власності
- •8. Зобов’язально-правові засоби захисту права власності
- •Тема № 9. Загальні положення про зобов’язання. Цивільно-правовий договір.
- •Поняття та склад зобов’язання.
- •Підстави виникнення цивільно-правових зобов’язань.
- •Система цивільно-правових зобов’язань.
- •Поняття та значення договору.
- •Зміст договору.
- •Форма цивільно-правового договору.
- •Види договору.
- •Укладення, зміна та розірвання договору.
- •Виконання зобов’язань. Забезпечення виконання зобов’язань.
- •Поняття та принципи виконання зобов’язань.
- •Суб’єкти виконання зобов’язань.
- •3. Предмет виконання зобов’язання.
- •4. Строк, місце та спосіб виконання зобов’язання.
- •5.Поняття та загальна характеристика видів забезпечення виконання зобов’язань.
- •6.Поняття та значення неустойки. Види неустойки.
- •7. Поняття поруки як виду забезпечення виконання зобов’язань.
- •8. Завдаток, його відмінність від авансу.
- •9. Гарантія як вид забезпечення зобов’язань.
- •Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.
- •Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі.
- •Право застави припиняється у разі:
- •10. Притримання я вид забезпечення виконання зобов’язань.
- •Тема № 11.
- •Відповідальність за порушення зобов’язання.
- •1. Поняття, особливості та функції цивільно-правової відповідальності.
- •Форми та види цивільно-правової відповідальності.
- •Загальні та спеціальні умови цивільно-правової відповідальності. Підстави звільнення особи від цивільно-правової відповідальності.
- •Припинення зобов’язання.
- •Поняття припинення зобов’язання.
- •Окремі способи припинення зобов’язань.
- •Додаткова:
- •Література Основна:
5. Право приватної власності юридичних осіб.
Ст. 325 ЦК України встановлює, що суб’єктами права приватної власності є не тільки фізичні особи, але і юридичні особи. Поняття юридичної особи (ЮО) розкривається у ст. 23 ЦК України. До числа таких осіб не належать юридичні особи, які засновані на державній чи комунальній власності, які, як відомо, володіють закріпленим за ними майном на праві господарського відання та праві оперативного управління.
Для права власності ЮО характерні певні закономірності:
1) ЮО є єдиним власником належного їй майна.
2) Власністю ЮО є майно, передане їй як вклад засновниками, учасниками, а також майно, вироблене і набуте ЮО на інших підставах у процесі діяльності.
3) ЮО, як і інші власники, мають право здійснювати щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону і не порушують охоронювані законом інтереси інших осіб.
4) ЮО набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки через органи, що діють відповідно до закону, інших правових актів та установчих документів.
5) В установчих документах визначаються джерела формування майна ЮО, порядок розпорядження майном, поділу прибутків і збитків тощо.
6) ЮО відповідають за своїми зобов’язаннями усім належним їм майном.
Об’єктами права власності ЮО може бути в принципі будь-яке майно виробничо-господарського призначення, за винятками, встановленими законом, та придбане на підставах, не заборонених законом.
Перелік майнових об’єктів, джерела формування власності ЮО передбачені у ЦК України, ЗУ „Про господарські товариства”, „Про споживчу кооперацію”, „Про об’єднання громадян” та ін.
6. Право державної власності.
У ст. 318 ЦК України вказано, що суб’єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦК України. Отже, суб’єктом права державної власності є держава, утворена Українським народом, за винятком виключної власності народу.
Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Об’єктами державної власності є майно ВРУ та утворених нею державних органів, майно Збройних Сил України, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ, оборонні об’єкти, кошти республіканського бюджету, НБУ, майно навчальних закладів, майно державних підприємств, об’єкти соціально-культурної сфери, майно, передане Україні іншими державами.
Державна власність виникає на різних підставах, які можуть бути як загальними, характерним для всіх суб’єктів власності, так і спеціальними, властивими тільки державній власності. До останніх належать:
набуття права власності на скарб, який є культурною чи історичною цінністю;
викуп пам’яток історії та культури;
реквізиція;
конфіскація.
Відповідно до ч. 4 ст. 343 цк України у разі виявлення скарбу, що є пам’яткою історії та культури, право власності на нього набуває держава.
Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі до двадцяти відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила міліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування.
Якщо пам’ятка історії та культури була виявлена у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі до десяти відсотків від вартості скарбу кожна.
Відповідно до ст. 352 ЦК України Якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам’ятки історії та культури їй загрожує пошкодження або знищення, державний орган з питань охорони пам’яток історії та культури робить власнику пам’ятки відповідне попередження.
Якщо власник пам’ятки історії та культури не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв’язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом державного органу з питань охорони пам’яток історії та культури може постановити рішення про її викуп.
У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам’ятки історії та культури позов про її викуп може бути пред’явлено без попередження.
Викуплена пам’ятка історії та культури переходить у власність держави.
Викупна ціна пам’ятки історії та культури визначається за згодою сторін, а в разі спору — судом.
Ст. 353 ЦК України передбачає, що у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція).
В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.
Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду.
У разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо.
Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення, якщо це можливо.
У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов’язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв’язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.
