Тема 18. Санкції та контрзаходи у міжнародному праві

Інститут санкцій в міжнародному праві. Санкції і контрзаходи як види правомірного примусу щодо правопорушника. Доктрина міжнародного права про санкції як примусові заходи, які здійснюються виключно міжнародними організаціями. Проект статей Комісії міжнародного права ООН про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 2001 р.

Поняття і характерні особливості санкцій. Дискусія стосовно юридичної, політичної чи моральної природи санкцій та їх примусовий характер щодо незалежних держав, над якими відсутня вища влада.

Співвідношення міжнародно-правової відповідальності і міжнародно-правових санкцій. Санкціоновані й несанкціоновані примусові заходи.

Сучасна система міжнародно-правових санкцій та контрзаходів, їх типи, види і форми. Контрзаходи, які здійснюються державами в порядку самодопомоги. Самооборона, репресалії, реторсії, розрив дипломатичних і консульських відносин, невизнання.

Санкції, які здійснюються державами з допомогою міжнародних організацій. Призупинення прав і привілей, що випливають із членства в міжнародній організації, відмова в членстві, позбавлення можливості міжнародного спілкування, розрив економічних зносин, колективні збройні заходи.

Умови правомірності застосування міжнародно-правових санкцій. Режим застосування міжнародно-правових санкцій. Норми, що визначають правомірний початок застосування міжнародно-правових санкцій. Норми, що визначають компетенцію по застосуванню міжнародно-правових санкцій. Норми, що визначають об’єкт застосування міжнародно-правових санкцій. Норми, що визначають умови пропорційності міжнародно-правових санкцій. Норми, що визначають умови припинення застосування міжнародно-правових санкцій.

Механізм застосування міжнародно-правових санкцій. Проблема ефективності застосування міжнародно-правових санкцій.

Порядок застосування санкцій в системі ООН та їх ефективність. Застосування санкцій в межах регіональних організацій (ЛАД, АС) та спеціальні органи з контролю.

Тема 19. Міжнародна юстиція

Історія міжнародного правосуддя. Змішані комісії із судовими функціями, міжнародні арбітражні суди, третейські суди, “змішані суди”. Постійний арбітражний Суд (1892 р.) Постійна палата третейського суду (1900 р.). Постійна палата міжнародного правосуддя (1921 р.). Історія створення і практична діяльність Постійної палати міжнародного правосуддя.

Правова основа діяльності, компетенція та судочинство наступних судових та арбітражних установ:

Міжнародний Суд ООН (1945 р.). Правова основа діяльності, склад, компетенція та судочинство Міжнародного Суду ООН. Юридична природа обов’язкової юрисдикції Суду в усіх правових спорах, що визначені у ст. 36 Статуту Міжнародного Суду. Правові норми, що застосовує Міжнародний Суд ООН (ст. 38 Статуту). Рішення та консультативні висновки Міжнародного Суду.

Регіональні й спеціальні міжнародні судові установи. Міжнародний трибунал з морського права. Суд Європейського Союзу. Європейський Суд з прав людини в межах Ради Європи. Міжамериканський Суд з прав людини 1969 р. Економічний Суд Співдружності Незалежних Держав 1992 р. Міжнародний трибунал по Руанді (1994 р.). Міжнародний трибунал по колишній Югославії (1993 р.). Міжнародний кримінальний суд (2002 р.).

Міжнародний арбітражний (третейський) суд. Конвенція про мирне врегулювання міжнародних сутичок від 5 (18) жовтня 1907 р. (розділ IV). Третейський запис, компроміс.