- •1.2 Східні слов'яни Рис. 1.2.1. Проблема етногенезу слов'ян
- •Протягом х-хіі ст. Зростає велике (феодальне) землеволодіння
- •До 21,8 га в залежності від місцевості), що стали єдиною одиницею оподаткування. Найкращі орні землі виділялися під великокнязівські фільварки, інші розподілялися між селянами
- •Наслідки
- •Таб. 2.3.4. Соціальна структура суспільства Великого князівства Литовського в XIV — сер. XVI ст.
- •XVI століття XV століття
- •Польську добу
- •3. Нова історія україни 3.1. Українські землі у складі Речі Посполитої (друга половина XVI — перша половина XVII ст.). Люблінська унія 1569 р.
- •Теорія "Єдиної колиски"
- •Таб. 3.3.3. Перебіг бойових дій національно-визвольної війни під проводом б. Хмельницького (1648 — 1657 рр.)
- •Внутрішні
- •4. Новітня історія україни 4.1. Україна на початку XX ст. (1900-лютий 1917 р.) Таб. 4.1.1. Етнічний склад населення України на поч. XX ст.
- •Таб. 4.1.10. Характер землеволодіння селянства південноукраїнських губерній у роки проведення Столипінської аграрної реформи
- •Повноваження
- •Економічні досягнення індустріалізації'
- •80% Дорослого населення Північної Буковини та приду- найських українських земель були неписьменними або малописьменними
- •3 Млн. Військовополонених і було вбито 3,9 млн. Мирного населення.
- •Проголошення у Львові 30 червня 1941 р. Самостійної української держави
- •Наслідки
- •54 Кримінального кодексу
- •— 1960 Рр. Капіталовкладення держави у сільське господарство республіки зросли в 6 разів порівняно з 1946 — 1950 рр.
- •Апеляційні загальні суди
- •Таб. 4.9.4. Зміни в структурі сільськогосподарських підприємств (станом на 1 квітня 2002 р.)
- •Таб. 4.9.5. Категорії' земель України за характером їх використання
Таб. 4.1.10. Характер землеволодіння селянства південноукраїнських губерній у роки проведення Столипінської аграрної реформи
|
Кількість господарств |
У них землі |
||||||||
Губернія |
|
У тому числі |
У тому числі |
|||||||
Усього |
Общинних |
Подворних |
Общинної |
Подворної |
||||||
кількість |
% |
кількість |
% |
Усього |
Десятин |
% |
Десятин |
% |
||
Катерино славська |
270824 |
268080 |
99,2 |
2144 |
оо о" |
2531076 |
257540 |
99,5 |
13536 |
ІЛ о~ |
Таврійська |
132876 |
122341 |
92,1 |
10535 |
о, |
1957532 |
1548084 |
,3 7 |
404898 |
20,7 |
Херсон ська |
294297 |
274497 |
93,3 |
19829 |
Ґч N0 |
2291208 |
2005846 |
87,5 |
285362 |
,5 гч |
По регіону |
697997 |
664889 |
9,7 |
32508 |
т |
6779816 |
6071470 |
95,4 |
723796 |
4,6 |
123
Рис. 4.1.11. Ліквідація аграрного перенаселення в Російській
імперії на поч. XX ст.
(реалізація третього напряму Столипінської аграрної
реформи)
^^“Кількість селян переселенців (у тис. чол.)
Кількість селян переселенців, що повернулася назад (у тис. чол.)
124
Рис.
4.1.12. Українська
еміграція
напередодні
Першої
світової
війни
700
тис.
чол.
85
тис.
чол.
55
тис.
чол.
400
тис.
чол.
1,3
тис.
чол.
790
тис.
чол.
у
Далекий
Схід
900
тис.
чол.
А
125
Рис.
4.1.13. Україна
в
планах
іноземних
держав
на
поч.
Першої
світової
війни
126
Рис.
4.1.14. Україна в Першій світовій війні
(1914 — 1918 рр.)
127
Українська
національно-демократична
революція
1917-1920 рр.
Боротьба
за
відродження
державності
України
Рис.
4.2.1. Соціальне
обличчя
українського
села
перед
революцією
1917-1920 рр.
Класові групи |
Кількість господарств, % |
Землеволодіння, % |
Бідняки |
57,1 |
12,3 |
Середняки |
29,9 |
22,2 |
Сільська буржуазія |
12,2 |
30,4 |
Поміщики |
0,8 |
29,9 |
Держава, уділи, церква |
— |
5,2 |
У 1913 р. територія Східної України становила 465,2 тис. км2. Населення (за переписом 1920 р.) — 25 млн. 451,3 тис. чол. (81,7%—
■ в % ■ ■ ■ ■■ ■■ ■ ■ ■ ■ V V ш ■■■
сільських жителів). Напередодні Першої світової війни в Україні налічувалося близько 4 млн. селянських господарств. Характерною рисою українського села було глибоке розшарування й різке погіршення становища основної маси селянства
128
Рис. 4.2.2. Програмні завдання Центральної Ради
У політичній сфері
ї
Проголошення автономії України, закладання основ національного самовизначення, самостійного управління.
Згуртування навколо української ідеї численних політичних партій, рухів, союзів.
Початок процесу державотворення.
Діяльність першого українського парламенту, формування вищих виконавчих органів.
Запровадження української символіки
У правовій сфері
ї
Творення і вдосконалення діяльності законодавчих органів.
Гарантування громадських прав.
Заборона смертної кари.
Проголошення незалежної судової влади.
Запровадження Конституції УНР
Завдання
І
У соціально- економічній сфері
ї
Скасування приватної власності на землю.
Встановлення 8-годинного робочого дня.
Запровадження державного контролю за виробництвом.
Боротьба з безробіттям
У національно- культурній сфері
ї
Розв'язання національного питання на демократичних засадах.
Визнання прав українського народу на свою культуру, на свою мову
У зовнішньополітичній сфері
X
У військовій сфері
Налагодження дипломатичних стосунків з іншими країнами
X
Формування українізованих військових частин, загонів "Вільного козацтва"
Головне завдання, яке прагнула вирішити Центральна Рада — це домогтися національно-територіальної автономії' для України у складі Росії. Національно-територіальна автономія, як визначив її' М. Грушевський, — це територіальне об'єднання всіх етнічних українських земель, організоване на основах широкого демократичного громадського самоврядування. Об'єднання самостійно вирішуватиме усі свої справи: економічні, культурні, політичні, утримуватиме військо, розпоряджатиметься своїми дорогами, доходами, землями, природними багатствами, матиме власні законодавство, адміністрацію і суд. Іншими словами, автономна Україна повинна мати всі державні атрибути
129
Рис.
4.2.3. Структура
вищих
органів
влади
в
Україні
(перш.
пол.
1917 р.)
130
Рис.
4.2.4. Аграрне
законодавство
Центральної
Ради
рони
землі
і
сільськогосподар-
ського
кредиту
для
допомоги
розвитку
українського
села
131
Рис.
4.2.5. Причини
поразки
Центральної
Ради
132
Рис.
4.2.6. Доба
Гетьманату:
загальна
характеристика
(квітень-грудень
1918 р.)
Назва України |
|
Політичний режим |
|
Форма правління |
|
|
|
||||
|
н |
|
|
||
Українська Держава |
|
Авторитарний |
|
Монархія (гетьманат) |
|
П. Скоропадський — нащадок давнього гетьманського роду, великий землевласник, генерал- майор Російської імперії, особистий ад'ютант Миколи II. Після березня 1917 р. запропонував свої послуги Центральній Раді (пропозиція була відкинута). Очолив рух Вільного козацтва. Став на чолі опозиції Центральній Раді
