41. Філософське трактування феномену безсвідомого

Досліджуючи свідомість, вчені дійшли висновку, що існують приховані фактори впливу на свідомість, тобто безе відоме. Зокрема, ідею безсвідомої мотивації свідомості розробляв австрійський психіатр Зігмунд Фрейд (1856–1939).

3. Фрейд вважав, що на свідомість діють об’єктивні відносно свідомості фактори, що відсутні в досвіді самої свідомості. їх він називав безсвідомими. До цих факторів належать психологічні та біологічні потреби, які викликають неусвідомлені переживання. Про це Фрейд образно говорив, що “Я” не “є господарем у власному домі”, і що свідомість людини змушена “задо

149

вольнятися мізерними відомостями про те, ЩО відбу. вається в її душевному ЖИТТІ безсвідомого .

Сутність поглядів Фрейда зводиться до таких положень. У людині прихована велика сила – “безсвіДо. ме” або, як він його назвав, Воно . Цією силою управляє, зокрема, такий інстинкт, як лібідо (лат. libido – прагнення, бажання, пристрасть) гіпотетична психічна енергія сексуальних прагнень. Сила та зміст безсвідомого проявляється в снах.

Крім “Воно” в людському духовному досвіді присутнє “Над-Я". Це – суспільні норми та соціальні настанови, традиції, ідеали, совість, ціннісні уявлення тощо, які домінують в культурі. “Над-Я” формує систему соціальних фільтрів. Те, що не пропускається через фільтри “Над-Я”, заганяється в безсвідоме, “витісняється” зі свідомості {“Я”) і спричиняє ПОТІМ до серйозних психічних розладів. Культура, розвиток цивілізації передбачають безкінечну роботу з відлучення людей від інстинктів. Але коли культура надмірно задавлює інстинкти, вони вириваються назовні, як джин із пляшки, і знищують її.

Фрейд вивчав безсвідоме з метою зрозуміти причини душевних розладів людей, психічних захворювань. На його думку, лікар-психотерапевт зобов’язаний допомогти хворому усвідомити безсвідоме, що діє за його спиною, і цим самим розширити сферу свободи людини, позбавити її від влади “Воно”.

“Воно”, за Фрейдом, з розвитком цивілізації виті сняється, але не зникає. Надмірний тиск “Над-Я” не мовби провокує зростання сили “Воно”. Витіснені без свідомі інстинкти – це порохова бочка, що готова ви бухнути раптово у вигляді психічних зривів чи со ціального бунту. Отже, людина виявляється заручни ком сил, що не піддаються її “Я”. Звідси і прагнення Фрейда знайти розумний баланс “Над-Я” і “Воно” і тим самим надати можливість “Я” вільно й розумно проявити себе, бути життєздатним. Поки людина живе в суспільстві, їй не позбутися впливу “Над-Я”.

азом із тим, поки вона живе і живим є її тіло, людина не зможе повністю позбутися сили інстинктів, треба осмислити існування цих сил, їх вплив і новити між ними якийсь компроміс. Лише в цьо

150

му випадку розширюється простір людської свободи а отже, і простір свідомості (“Я”).

Фрейд вимагав постійної роботи, застосування зусиль для перетворення “Воно” в “Я”. Хоча він і заявляв, що “людина не господар у своєму власному домі”, що “інтелект безсилий порівняно з людськими інстинктами”, але не прирікав людину на безнадію. Він був упевнений, що “там, де було “Воно” має стати “Я”. В кінцевому підсумку розум і свідомість виявляються сильнішими за “Воно”. Єдино можливим, за Фрейдом, і нормальним шляхом для людства в майбутньому – це жити, постійно звільняючись від тиску стихії безсвідомого і зміцнюючи в собі самосвідоме “Я”.

Однак у суспільстві XX ст. відбулися зміни, пов’язані з відмовою від традицій, ціннісних норм, ідеалів тощо. Абсолютизувалося значення і роль “Воно”. Безсвідоме (“Воно”) отримало верх над суспільним фільтром (“Над-Я”). В культурі і взагалі в суспільстві почалася небезпечна для суспільства і людства в цілому анархія розгнузданого “Воно”, інстинктів. “Я" занурилося в темний хаос “Воно”. Суспільство перестало рахуватися з “Над-Я”, відмовилося від соціальних норм і цінностей, і насамперед від сорому. Запанували безсоромність, смакування скритих пороків людини, її потаємних інстинктів і бажань.