- •Класифікація інфекційних хвороб
- •Улаштування і режим інфекційної служби
- •Основи профілактики інфекційних хвороб
- •Вчення про епідемічний процес
- •Джерело збудника інфекції
- •Джерело при зоонозах
- •Механізм передачі
- •Іі. Крапельний механізм
- •Сприйнятливість та імунітет
- •Ііі. Трансмісивний
- •Епідеміологічне обстеження осередку інфекційної хвороби
- •Дезінсекція
- •Заходи стосовно сприйнятливого організму
- •Організація щеплень.
- •Методи діагностики інфекційних хвороб
- •Анамнез хвороби
- •Методи лабораторної діагностики
- •Принципи лікування
- •Відновлення водно-електролітного балансу (регідратація)
- •Догляд за хворими
- •Лабораторна діагностика.
- •Профілактика.
- •Етіологія.
- •Ускладнення:
- •Профілактика.
- •Ботулізм
- •Єрсиніози
- •Псевдотуберкульоз
- •Ротавірусний гастроентерит
- •Догляд.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Респіраторно-синцитіальна хвороба
- •Риновірусна хвороба
- •Аденовірусна хвороба
- •Інфекційний мононуклеоз
- •1 Міс і більше. Іноді температура тіла субфебрильна і навіть нормальна.
- •Диференціальна діагностика.
- •Менінгококова хвороба
- •2 000 Здорових носіїв і більше.
- •Лабораторна діагностика.
- •Контингенти, які підлягають обов’язковому обстеженню на малярію:
- •Вірусний гепатит с
- •Диференціальна діагностика.
- •Правець
- •100 000 Мо, для новонароджених – 1 500 - 2 000 мо на 1 кг маси тіла. Перед введенням сироватку необхідно підігріти до 37*с.
- •Показання для проведення екстреної профілактики
- •Лептоспіроз
- •Диференціальна діагностика.
- •6. Генералізована.
- •Ветеринарні:
- •1990 Р. Відмінено щеплення за умови високого рівня охоплення щепленням тварин).
- •Бруцельоз
- •Токсоплазмоз
- •Вроджений токсоплазмоз
Ііі. Трансмісивний
здійснюється з участю кровосисних членистоногих тому, що збудники кров'яних інфекцій локалізуються у закритій кровоносній та лімфатичній системах.
Специфічні переносники, в організмі яких збудник накопичується, а іноді й проходить певний цикл розвитку передає інфекцію під час кровососання (малярійний комар), з фекаліями (воші - висипний тиф), через гемолімфу (кліщі - енцефаліт). Крім того кліщі передають інфекцію трансоваріально своєму потомству і стають резервуаром тривалого зберігання інфекції у природі.
Для кров'яних інфекцій характерно: чітка сезонність, пов’язана з активністю членистоногих та природна осередковість (реєструються в певній місцевості).
ІV. Контактний механізм
властивий для інфекцій зовнішніх покривів і здійснюється:
а) прямим контактом (у тому числі статевим)- венеричні хвороби, сказ;
б) непрямим (контактно-побутовим) уможливлює перенесення стійких збудників. З джерела вони потрапляють на різноманітні предмети вжитку (білизну, одяг, дверні ручки, ванну, взуття тощо), де довго зберігаються. При корості, дерматомікозах.
Вертикальний – різновид контактного, забезпечує перехід збудників від матері до плода через плаценту, а також під час пологів (вірусні гепатити В,С, ВІЛ)
Парентеральний шлях теж характерний для вірусних гепатитів В,С та ВІЛ – інфекції - передається під час парентеральних втручань, операцій, обстежень нестерильним медичним інструментарієм.
Сприйнятливість та імунітет
Третьою ланкою епідпроцесу є сприйнятливий організм, оскільки лише в ньому може розвинутись інфекційний процес у відповідь на вторгнення мікроорганіму
Сприйнятливість – це видова здатність організму реагувати на інфікування розвитком хвороби або носійства. Вона буває високою, яка відзначається особливостями збудників (патогенністю, адаптованістю до організму хазяїна, інфекційною дозою), а також залежить від організму хазяїна (стану імунітету). Тоді захворювання проявляються яскравими клінічними ознаками.
Разом з тим, людина має видову несприйнятливість, що передається за спадковістю.
Відповідно це – резистентність макроорганізму, тобто природна несприйнятливість. Вона базується на багатьох неспецифічних і специфічних факторах захисту.
Фактори неспецифічної резистентності: шкіра, слизові оболонки, миготливий епітелій, нормальна мікрофлора, лізоцим, шлунковий сік, фагоцитоз, гуморальні фактори (норм. антитіла, комплемент, лейкіни, інтерферон).
Специфічні фактори. Імунітет – властивість організму оберігати свою антигенну постійність впродовж життя.
ІМУНІТЕТ
Імунітет може бути природженим і набутим. Природжений імунітет у свою чергу буває видовим, завдяки якому люди не заражаються багатьма хворобами тварин, і материнським (пасивним), що зумовлений наявністю у новонароджених антитіл, отриманих від імунної матері через плаценту або з грудним молоком. Саме цей імунітет оберігає дітей перших
3-6 міс життя від краснухи, кору та деяких інших інфекційних хвороб.
Після перенесеної інфекції виробляється природний (активний ) імунітет. Набутий природний імунітет після хвороби може бути стерильним (коли збудник видалений з організму цілком) і нестерильний (при зберіганні збудника в макроорганізмі) – туберкульоз, бруцельоз, сифіліс.
Штучний імунітет створюється організмом активно, у відповідь на введену вакцину, або виникає пасивно, після введення імунної сироватки чи імуноглобуліну, що містять антитіла до певного збудника.
На формування імунітету впливають:
індивідуальні особливості (у одних – імунітет формується, у інших – ні);
вік (у дітей, осіб старечого віку – знижений);
особливості харчування (нестача білків, вітамінів – знижує);
клімат (у південних р-нах формується активніше);
екологія (Чорнобильська аварія змінила реактивність людей).
Крім індивідуального, розрізняють колективний імунітет – імунний прошарок населення.
Колективний – несприйнятливість суспільства. Він створюється внаслідок перенесеної епідемії або масовій вакцинації і завдяки високого матеріального та культурного рівня. Вакцинацію можна вважати успішною, якщо після неї в колективі не менше 80% осіб набуває повноцінного імунітету. Тоді створюється достатній імунний прошарок населення (частка осіб, які несприйнятливі до певної інфекційної хвороби).
