Основні бойові дистанції в рукопашному бою.

Існує (умовно) сім основних дистанцій:

1. Дистанція боротьби в захваті та обхваті для задушливих прийомів, прийомів на шию та кидків;

2. Дистанція для ударів головою, ліктем, коліном;

3. Дистанція для ударів рукою;

4. Дистанція для ударів ногою;

5. Дистанція для ударів холодною зброєю та в стрибку;

6. Дистанція для метання холодної зброї: ножів, сокир, списів, сюрикенів тощо;

7. Дистанція для використання вогнепальної зброї, арбалетів тощо.

Логічно, що послідовність навчання рукопашному бою повинна починатись з першої та закінчуватись сьомою. Саме тому, рукопашник повинен уміти вести бій на всіх вказаних дистанціях, з використанням зброї або без неї.

Основні принципи рукопашного бою.

При виконанні любого прийому самозахисту необхідно виконувати вказані дії у вказаній послідовності:

1. Ухід з лінії атаки з блоком;

2. Захват та контрудар (розслаблюючий) при чому бажано одночасно;

3. Виведення тіла противника з рівноваги (кидком, підсічкою, чи запрокидуванням додолу);

4. Добиваючий удар, або больовий контроль;

5. Зв’язування та конвоювання.

Боротьба в партері.

При боротьбі в партері використовується головний принцип рукопашного бою - „принцип удава”: Для боротьби використовують всі частини тіла одночасно, немов удав, обвиваючи супротивника ногами та руками. Також свою голову втягують в плечі (проти задушення) і ніколи не витягувати своїх кінцівок (запобігання больовим прийомам).

Кидки.

Всі кидки виконуються за основними принципами:

1. Супротивника перед кидком треба вивести з рівноваги за принципом використання сили супротивника (“потягни падаючого” туди куди він готов упасти);

2. Кидок виконувати “від стегна”;

3. Вже під час виконання кидка виконати добиваючий удар;

4. Не втратити рівноваги та захват;

5. Використати захват для больового контролю або задушення;

Володіння холодною зброєю.

Зброя – це продовження руки. Тому всі принципи нанесення ударів рукою тут використовуються в повній мірі. Зброя суттєво збільшує можливості бійця (дистанцію, руйнівні наслідки для тіла супротивника, та покращує захист свого). Треба вчитись використовувати особливості кожного виду зброї. Тож , щоб добре володіти зброєю та не зашкодити собі, треба спочатку оволодіти рукопашним боєм без зброї.

Володіння вогнепальною зброєю.

Вогнепальна зброя - теж продовження руки, яка стріляє. Тому всі принципи рукопашного бою застосовуються в повній мірі. Особливість вогнепальної зброї полягає в тому, що вона має ще більші можливості для ураження противника навіть на значних дистанціях (де недієздатні ані лук, ані арбалет). Та володіти, наприклад пістолетом, без рукопашної підготовки в повній мірі не можливо. В реальному вогневому контакті не має часу на використання прицільного пристрою пістолета (цілика та мушки) та на прийняття зручного положення для стрільби. Треба стріляти з будь-якого положення, рухаючись. Бо інакше вб’ють.

Для влучного пострілу на невеликих дистанціях (3-15 метрів, а нерідко і більших) достатньо десятих секунди. Щоб не робило тіло: падало, крутилось, бігло, и т.п. для влучного пострілу необхідно не звертати на це уваги. Тобто це робиться автоматично (підсвідомо). Тіло не повинно відволікати від головного процесу: швидко і точно навести руку з пістолетом на обрану мішень, яку чітко бачать очі (або чують вуха) та плавно (без ривка) натиснути на спусковий гачок.