С

Палермський камінь

тародавній Єгипет залишив багато зразків міфологічної літератури. Тут у храмах місцеві священнослужителі-жерці робили порічні записи про найважливіші події, переважно політичного характеру, а також про різноманітні стихійні лиха, затемнення сонця, місяця тощо. Тому, не випадково, саме в Єгипті знайшовся найдавніший історичний текст, відомий під назвою «Палермський камінь» (від назви міста, де він зберігається з 1877 р. – м. Палермо на італійській Сіцілії). «Палермський камінь» як артефакт являє собою плиту чорного базальту (діориту), на якій поміщено запис про період історії Давнього Єгипту в 6 – 7 століть, починаючи від додинастичного часу ( кінець ІV тис. до н.е.). Розміри плити були до р уйнування приблизно 43 см висоти і 25 см ширини. Порічні записи, які можна означити як аннали були нанесені на плиту за правління фараона Неферіркара (2400 р. до н.е.). Фахівці дійшли висновку, що аннали укладалися з використанням документів. У першому рядку плити згадуються сім додинастичних фараонів, серед яких: Сека, Хаіу, Тіу, Теш, Ніхеб, Уаджіадж, Мехет. Ці царі правили в Нижньому Єгипті наприкінці ІV тис. до н.е. Окрім імен про цих правителів нічого більше невідомо. Плита розділена на регістри. Верхній регістр містить імена додинастичних фараонів, другий – належить Хор Аха і Джеру, третій – фараону Дену, четвертий – фараону Нінетеру, п’ятий – Хасехемуї і Нетерірхету, шостий регістр – Снофру. Інший бік плити містить інформацію про правління Менкаура, Шепсескафа, Усеркафа, Сахура, Неферіркара. «Палермський камінь» є найважливішим джерелом з хронології Давнього Єгипту, містить цінні свідчення з економічної, релігійної і військової політики фараонів Раннього і Давнього Царств.

Іншими найдавнішими записами, які містили свідчення з історії Давнього і Середнього Царств Єгипту, були численні автобіографії вельмож, написи номархів – правителів окремих областей Єгипту. Чимало історичного матеріалу залишилося в повчаннях фараонів. Ці записи зроблені не тільки на каменях і стінах гробниць, але й на папірусах і табличках. Найважливіші і доленосні події історії Стародавнього Єгипту увічнені в написах і барельєфах на стінах численних храмів. Особливе місце серед них займають «Аннали Тутмоса». Це – ієрогліфічний текст, нанесений на стіни Карнакського храму бога Амона в Фівах. У цих записах оповідається про походи фараона в Палестину, Сирію, Нубію. Варто зазначити, що «Аннали Тутмоса» є витягами із детальних щоденників військових дій, що не дійшли до нас. Тут йдеться про військові дії, битви під стінами азіатських міст, перелік здобичі, захопленої під час війни. Єгиптологам вдалося навіть встановити автора цього тексту. Ним виявився «царський писар» Чаіні. В тексті «Анналів Тутмоса» є й його авторські слова: «Все, що робив його величність щодо міста, щодо цього негідного ворога-князя і його нікчемного війська – увічнено в поденних записах під іменем (відповідного дня), під іменем відповідного походу. Цього занадто багато, щоб увіковічнити письмом цього запису – воно вже увічнене в кожному сувої в храмі Амона донині». Тобто, як бачимо, традиція літописання в період Нового Царства вже була доволі розвиненою.

Опис битви фараона Рамсеса ІІ з хеттами під стінами Кадеша зберігся на стінах храмів у Луксорі, Абу-Симбелі і Рамессеумі. Доволі яскраво описана війна Рамсеса ІІІ з лівійцями і «морськими народами» на стінах заупокійного храму цього фараона. Стіни єгипетських храмів містять чимало текстів про військові подвиги таких фараонів Нового Царства як Аменхотеп ІІ, Сеті І , Мернепта та інших.

Майже одночасно з єгипетською культурою розвивалася культура в перших державних утвореннях Месопотамії – Шумері, Аккаді, Давньовавілонській державі та низці інших, які з’явилися у ІV – ІІІ тисячолітті до н.е. Функціонування державного апарату потребувало запровадження діловодства, внаслідок чого з’являється обширна документація. Згодом розвиток писемності зумовлює створення текстів, які вже не мають практичного значення, але покликані впливати на свідомість простих людей. Від цих давніх часів збереглися написи правителів (царів) месопотамських міст-держав. В них йшлося про велич, могутність, мудрість, славні перемоги, щедрі дари храмам і жерцям. Правителі піклувались про те, в якому світлі вони постануть перед потомками. Для зміцнення влади важливо було також показати підданим божественне походження влади і приналежність царя до богів. Оскільки написи робилися на камені, або на глиняних табличках, до наших днів дійшло кількасот тисяч текстів такого змісту.