Заняття 6-7 як критикувати, не ображаючи?

Гострим словом, як і всіма речами,

які іржавіють, слід користуватися обережно.

Г.Ліхтенберг

Підлітковий вік — це період значних змін у становленні особис­тості. Однією з найважливіших нових рис в особистості підлітка в цей час є потяг самоствердження, бажання бути визнаним оточенням.

Конфлікти з батьками, вияви самовираження підлітків, які шокують до­рослих, а також зростання кількості асоціальних вчинків у цьому віці знач­ною мірою провокуються тим, що більшість хлопців та дівчат ще не володі­ють способами продуктивного спілкування з дорослими та ровесниками.

Заняття з психології спілкування спрямовані на те, щоб сформувати у підлітків навички ефективної комунікації, що, в свою чергу, має стати підґрунтям для запобігання негативній поведінці осіб цієї вікової групи.

На заняттях студенти ознайомлюються з базовими засадми теорії спілкуван­ня; вербальними та невербальними засобами комунікації; вчаться долати бар'єри у спілкуванні; навчаються правил ефективної взаємодії з різними типами людей; набувають навичок, уміння слухати.

Інформаційний матеріал програми супроводжується низкою прак­тичних завдань: проблемні запитання для мозкового штурму, опитувальники, тренінгові вправи, робота з роздатковим матеріалом.

Мета:

• ознайомити студентів з поняттям «критика», з думкою відомих людей про критику (Ліхтенберг, Демокріт, Сухомлинський), сформувати розумі­ння поняття «критика»;

• розвивати вміння слухати і чути один одного, прислухатися до думки інших, розвивати навички культури спілкування, вміння критикувати, не ображаючи при цьому співрозмовника; працювати в групах;• виховувати повагу до оточення, співпереживання, співчуття, вміння прийти на допомогу, підтримати один одного.

Обладнання: таблиці, малюнки, магнітофон (аудіозапис повільної інструментальної музики).

Хід заняття

І. Вступне слово вчителя

Сьогодні, як і півстоліття тому, цитують уривки з листа «Батько про­щає», який став справжнім шедевром журналістики. Перш ніж пояснити, що це за лист, хочеться запитати: «Як часто вас критикують?». Мабуть, часто. Ще свіжі спогади вчорашнього непорозуміння з матір'ю. А звину­вачувала вона вас у тому, що і вчитися могли б краще, і одяг варто було б охайно повісити в шафу, не розкидати недбало по всій кімнаті.

Батько, що написав листа, про який ми згадували раніше, був дуже схожим на усіх батьків і дуже часто критикував свого сина.

Ось як він про це згадує в листі:

«Я сердився на тебе. Я сварив тебе, коли ти збирався іти до школи, бо натомість того, щоб умитися, ти лише доторкнувся рушником до облич­чя... Я докоряв тобі за нечищені черевики...а ти...не промовивши й слова, побіг через кімнату... обійняв мене за шию і поцілував... а потім ти пішов, гупаючи сходами».

Завершуючи листа, батько просить пробачення і дає слово не крити­кувати більше свого сина.

Проблема: Чи сподобаємося ми людям, коли постійно вказуватимемо на їхні вади і критикуватимемо?

Відповіді студентів

Вчитель: «Демокріт говорив: «Ті, хто люблять ганити, не здатні на дружбу». Чому? Тому що, коли критикують, ми змушені захищатися і виправдовуватися. Крім того, критика небезпечна тому, що вражає люд­ську гідність, самоповагу, породжує образу.

Цікаво, що в минулому в німецькій армії ображеному солдатові не дозволялося одразу подавати скаргу. Спочатку він мав «виспатися» на своєму невдоволенні й охолонути. Якщо солдат подавав скаргу негай­но — його одразу карали».

Проблема: А хіба не варто було б такий закон застосувати у нашому житті — до однокласників, які постійно ображають і критикують, не доби­раючи слів, до батьків, які постійно скаржаться на своїх дітей, до всіх, хто полюбляє чинити скандали, до тих, хто в усьому бачить чужі помилки?