Глава 9 конкуренція і монополія в ринковій системі

1. Основні поняття та категорії

Антимонопольна політика — комплекс заходів держави, спря­мованих на попередження, обмеження та припинення діяльності монополій.

Гарантувальний тип конкурентної поведінки — поведінка еко­номічних суб’єктів, покликана забезпечити довгострокову стабі­лізацію досягнутих на ринку позицій та їх посилення за рахунок поліпшення якості продукції, зміни її асортименту та надання до­даткових послуг, пов’язаних із гарантійним обслуговуванням.

Дискримінація цінова — принцип ціноутворення, за якого продавець встановлює різні ціни на різні одиниці одного і того са­мого товару чи послуги, які продаються одному покупцю або різ­ним категоріям покупців, причому різниця у цінах не зумовлена різницею у витратах на доставку товару чи обслуговування по­купців.

Дискримінація цінова другого ступеня — принцип ціноутво­рення, за якого різні одиниці випуску продаються за різними ці­нами, але кожний покупець, який купує однакову кількість бла­га, сплачує однакову ціну; практика встановлення цін на продук­цію залежно від обсягу її продажу.

Дискримінація цінова першого ступеня (абсолютна дискримі­нація) — встановлення кожному споживачеві індивідуальної

195

ціни на рівні його готовності платити за благо, тобто найвищої із цін, за якою споживач погоджується на купівлю певної одиниці товару або послуги.

Дискримінація цінова третього ступеня (на сегментованих ринках) — принцип ціноутворення, який передбачає виокрем­лення монополістом кількох окремих груп споживачів із різною еластичністю попиту, для кожної з яких встановлюється своя ціна реалізації (сегментація ринку).

Дуополія — тип ринкової структури, за якої є тільки два по­стачальники певного товару і між ними повністю відсутні моно­польні угоди щодо ціни, ринків збуту та ін.

Закон конкуренції — економічний закон, що виражає вну­трішньо необхідні сталі суттєві причинно-наслідкові взаємозв’яз­ки між економічними суб’єктами у боротьбі за найвигідніші умо­ви виробництва і реалізації товарів з метою одержання макси­мального прибутку.

І ндекс Лернера (ІЬ) — показник монопольної влади, який ви­значається як відношення різниці між ціною товару (Р) і гранич­ними витратами (МС) його виробництва до ціни:

_тт Р-МС _{в гг} 1

ІЬ = , або ІЬ = ,

Р Е_в

де Е_в — коефіцієнт цінової еластичності попиту. За умов доскона­лої конкуренції ІL-> 0; за умов монополістичної конкуренції діа­пазон його значень коливається в межах від 0,3 до 0,5; за умов

олігополії — від 0,6 до 0,8 (чим менше фірм на ринку, тим біль­

шим буде значення ІЬ); за умов чистої монополії ІЬ —»1.

І ндекс (коефіцієнт) ринкової концентрації обчислюється як сума ринкових часток (к.) для т найбільших компаній із загальної кількості п компаній, які належать до одного товарного ринку:

і=і

Індекс Херфіндаля — Хіршмана (І_нн) — показник ринкової концентрації, який обчислюється як сума квадратів часток усіх фірм, що діють на ринку (п):

п

І_нн = ^ , і -1,2,... п. Може набувати значення від 0 (за умов

і=і

повної деконцентрації ринку та його розподілу між значною кіль­

196

кістю дрібних фірм) до 1 (за умови повної монополії одного під­приємства). Якщо розраховувати ринкові частки у відсотках, то максимальне значення І_нн становить 10 000.

Картель — об’єднання декількох підприємств однієї галузі ви­робництва, учасники якого домовляються про частку кожного у загальному обсязі виробництва, ціну продукції та ринки збуту, зберігаючи при цьому власність на засоби виробництва і виготов­лений продукт, виробничу та комерційну самостійність.

К оефіцієнт конкурентоспроможності — показник, який ха­рактеризує здатність підприємства до виживання і виражає від­ношення ринкової вартості продукції (ТД) до сукупних витрат ви-

ПШ

робництва ТС • (ГС + УС): КК = .

ТС

Конгломерат — монополістичне об’єднання прибуткових різ- ногалузевих, технологічно не пов’язаних між собою підприємств, які оперують на різних сегментах ринку та зберігають високий ступінь самостійності. Крім бажання привласнити прибутки рен­табельних компаній, конгломеративні поглинання здійснюються з метою уникнення різких коливань кон’юнктури ринку під час криз.

Конкурентна політика — комплекс заходів держави щодо ство­рення, розвитку та захисту конкурентного середовища; політика, стратегічною метою якої є державна підтримка ефективної кон­куренції та створення однакових умов для всіх суб’єктів еконо­мічних відносин.

Конкурентоспроможність — наявність у економічного суб’єкта певних конкурентних переваг.

Конкуренція — економічне суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення інтере­сів, пов’язаних із реалізацією продукції, виконанням робіт, на­данням послуг одним і тим самим споживачам.

Конкуренція “хижацька” — один із видів недобросовісної кон­куренції, що передбачає “грабіжницьку” поведінку суб’єкта гос­подарювання, який займає домінуюче (або монопольне) станови­ще на ринку. Основними видами такої конкуренції є продаж това­рів за цінами, нижчими від їх собівартості, або демпінг; вста­новлення контрою над конкурентами з метою припинення їх діяльності; зловживання домінуючим становищем на ринку; встановлення залежності поставок конкретних товарів чи послуг від прийнятих обмежень стосовно виробництва; введення обме­

197

I

жувальних умов і укладання агентських угод щодо збуту продук­ції; таємні домовленості на торгах; неправдива інформація та ре­клама; копіювання товарів конкурентів; порушення якості, стан­дартів та умов поставок товарів чи надання послуг.

Конкуренція внутрішньогалузева — економічне суперництво між товаровиробниками однієї галузі економіки за вигідніші умо­ви виробництва та реалізації товарів з метою одержання надпри­бутку.

Конкуренція добросовісна (сумлінна) — суперництво, за якого конкуренти дотримуються правових та етичних норм взаємовід­носин з партнерами; основними методами такої конкуренції є під­вищення якості продукції; зниження цін (“цінова війна”); добро­совісна реклама; розвиток до- і післяреалізаційного обслугову­вання; створення нових товарів і послуг із використанням досягнень науково-технологічного прогресу тощо.

Конкуренція досконала — конкуренція, що виникає за умов існування великої кількості конкурентів (виробників, продав­ців), які пропонують покупцям продукцію, що має однакові якіс­ні параметри, або абсолютно ідентичну; при цьому частка кожно­го з конкурентів настільки мала, що майже ніхто з них не може впливати на ринкову ціну.

Конкуренція ефективна — ринкові умови, за яких фірми пере­бувають під розумно допустимим рівнем конкурентного тиску з боку наявних і потенційних конкурентів та споживачів, а роль держави полягає у тому, щоб забезпечити існування такого тиску на ринку.

Конкуренція міжгалузева — конкуренція між товаровиробни ками різних галузей економіки за найвигідніші умови (сфери) за стосування капіталу.

Конкуренція міжнародна — конкуренція виробників на світо­вому ринку за найвигідніші умови виробництва та реалізації то варів і послуг на світовому ринку.

Конкуренція міжпродуктова — суперництво товарів-замінни ків, тобто продуктів, створених з різнорідної сировини та з вико ристанням неоднакової технології, але призначених для задово лення ідентичних потреб.

Конкуренція нецінова — конкуренція, пов’язана зі стратегією боротьби, спрямованої на створення зовнішніх умов, які полііі шують реалізацію продукції: поліпшення якості продукції, мар

198

кетингові стратегії реалізації та післяреалізаційного обслугову­вання, реклама тощо.

Конкуренція нечесна (недобросовісна) — суперництво, за яко­го діяльність суб’єкта господарювання спрямована на одержання комерційної вигоди, досягнення та втримування домінуючого становища на ринку за рахунок введення в оману споживачів, партнерів, інших економічних суб’єктів і органів державної вла­ди. Основними методами такої конкуренції є переманювання фахівців-професіоналів; підкуп працівників підприємства-кон- курента; самовільне використання чи поширення конфіденційної науково-технічної, виробничої чи торгової інформації; поширен­ня неправдивих відомостей стосовно якості товарів, місця їх ви­робництва; технічне шпигунство, неправдива реклама (чорні тех­нології) тощо.

Конкуренція продуктова — суперництво суб’єктів господарю­вання, що розгортається навколо схожих, але не ідентичних това­рів, вироблених з однорідної сировини з використанням однорід­ної технології.

Конкуренція цінова — конкуренція, за якої головним методом боротьби з конкурентами є ціна. Розрізняють три групи методів цінової конкуренції: методи, які ґрунтуються на зниженні цін; методи, які ґрунтуються на підвищенні цін; методи, які ґрунту­ються на утриманні цін на незмінному рівні.

Консорціум — об’єднання на основі тимчасових угод банків та виробничих корпорацій з метою проведення спільних велико­масштабних фінансових операцій чи здійснення виробничих про­ектів (розміщення великих займів, будівництво морських кана­лів, портів, трубопроводів тощо).

Концентрація капіталу — збільшення обсягу капіталу за раху­нок капіталізації доходів.

Концерн багатогалузевий — об’єднання десятків і навіть со­тень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, тор­гівлі, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт та функціонують під фінансовим контро­лем головної фірми.

Креативний тип конкурентної поведінки — поведінка еконо­мічних суб’єктів, яка забезпечує отримання конкурентних пере­ваг шляхом запровадження інновацій (нових технологій, продук­тів, форм організації виробництва та збуту тощо).

199

Монополія — окремі наймогутніші підприємства або об’єдна­ння декількох підприємств, які виробляють переважну кількість певної продукції, завдяки чому впливають на процес ціноутво­рення і привласнюють високі (монопольні) прибутки.

Монополія білатеральна — тип ринкової структури, що харак­теризується протиборством єдиного постачальника та єдиного споживача, наприклад, при використанні електроенергії, водо- та газопостачанні.

Монополія відкрита — економічне явище, за якого фірма на деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, не маючи ніякого спеціального захисту від конкуренції.

Монополія закрита — галузь, захищена від конкуренції юри­дичними обмеженнями (патентним захистом, інститутом автор­ських прав та іншими адміністративними перешкодами).

Монополія природна — галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслу­говує весь ринок. У такій галузі мінімальний ефективний масш­таб виробництва товарів близький або навіть переважає ту кіль­кість, на яку є ринковий попит за будь-якою ціною, достатньою для покриття витрат виробництва. У цьому випадку розподіл ви­пуску між двома і більшою кількістю фірм призведе до того, що масштаби кожної будуть неефективно малі.

Монопольна (ринкова) влада — здатність суб’єкта економіч­них відносин чи групи таких суб’єктів за рахунок власної еконо­мічної сили здійснювати контроль над факторами зовнішнього середовища з метою збільшення прибутку та уникнення ризику в господарській діяльності.

Монопсонія — тип ринкової структури, що характеризується монополією покупця товару; обмежуючи закупівлі, покупець за безпечує собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини доходів продавця.

Олігополія — тип ринкової структури, за якої декілька вели­ких фірм монополізують виробництво та збут основної маси про­дукції та ведуть між собою нецінову конкуренцію.

Олігопсонія — тип ринкової структури, який характеризуєте ся наявністю невеликої вузькоспеціалізованої групи покупці н певного товару, які обмежують закупівлі товару, забезпечуючи собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини доходів продавця.

200

Пристосувальний тип конкурентної поведінки — поведінка економічних суб’єктів, яка забезпечує отримання конкурентних переваг шляхом копіювання у стислі терміни досягнень суперни­ків.

Ринок монополістичної конкуренції — ринок, на якому діє від­носно велика кількість економічних суб’єктів (від 10 до 100), ко-

_І

жен з яких має певний вплив на ціни внаслідок специфіки това- ру, що виготовляється, і таким чином може мати та реалізовувати

монопольну владу.

Синдикат — об’єднання декількох підприємств однієї галузі, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виготовлений продукт, тобто зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

Стратегія віолентів — стратегія фірм, які зі своєю гігантською силою намагаються домінувати на загальному ринку, витісняючи з нього конкурентів.

Стратегія екслерентів — стратегія фірм, які реалізують ризи­кові та надзвичайно вигідні (в разі успіху) економічні рішення.

Стратегія комутантів — стратегія фірм, які легко йдуть на кар­динальну зміну сфери комерційної діяльності, що інші фірми не спроможні зробити.

Стратегія патієнтів передбачає не просто спеціалізацію, а зо­середження всіх ресурсів на виробництві економічних благ, що користуються обмеженим попитом.

Трест — об’єднання підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби ви­робництва і виготовлений продукт, виробничу і комерційну само­стійність та отримують на суму вкладеного капіталу акції тресту, які надають їм право брати участь в управлінні та привласнювати відповідну частину прибутку.

Централізація виробництва — зростання обсягів виробництва продукції в результаті об’єднання декількох окремих підпри­ємств в одне із загальним управлінням.

Централізація капіталу — збільшення обсягу капіталу внаслі­док об’єднання або злиття раніше самостійних капіталів (напри­клад, утворення акціонерних компаній).

201

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

2. Тестові завдання

1. Завдання з вибором однієї правильної відповіді

1. За методами конкурентної боротьби розрізняють конкурен­цію:

а) цінову та нецінову, чесну і нечесну;

б) внутрішньогалузеву і міжгалузеву;

в) монополістичну та олігополістичну;

г) досконалу та недосконалу.

2. Коефіцієнт конкурентоспроможності визначається як від­ношення:

а) ринкової вартості товару до його собівартості;

б) затрат виробництва до ринкової вартості;

в) ринкової вартості товару до затрат на його виробництво;

г) змінних витрат товару до його загальних витрат.

3. Якщо в певній галузі тривалий час спостерігається висока прибутковість капіталу, то це означає, що:

а) у цій галузі функціонує велика кількість продавців і незнач­на кількість покупців певного товару;

б) є значні перешкоди на шляху проникнення до цієї галузі но вого капіталу;

в) має місце вільний вхід до галузі і вихід із неї, що дає можли­вість фірмам вчасно покинути галузь;

г) галузь перебуває у стані стагнації.

4. Концепція монополістичної конкуренції була розроблена:

а) А. Смітом;

б) А. Маршалом;

в) Дж.М. Кейнсом;

г) Е. Чемберліном.

5. Індекс Лернера розраховують як:

а) суму квадратів часток усіх фірм, які діють на ринку;

б) суму обсягів продажу усіх фірм, які діють на ринку;

202

в) відношення різниці між ринковою ціною та граничними ви­тратами до ринкової ціни продукції;

г) відношення валового прибутку фірми до її граничних ви­трат.

6. Демпінгові ціни застосовують для:

а) витіснення конкурентів з ринку;

б) збільшення маси прибутку;

в) зниження собівартості продукції;

г) зменшення величини граничних витрат.

7. Закон конкуренції виражає найсуттєвіші стійкі постійно повторювані причинно-наслідкові взаємозв’язки та взаємозалеж­ності:

а) всіх економічних явищ і процесів;

б) згідно з якими виробництво й обмін товарів мають здійсню­ватися на основі їхньої вартості;

в) між економічними суб’єктами у боротьбі за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою максимізації при­бутку;

г) згідно з якими відсутність торгових бар’єрів забезпечує про­даж певного товару в усіх країнах за однаковою ціною.

8. До умов, які характеризують ринок досконалої конкуренції не належать:

а) абсолютна мобільність ресурсів;

б) висока взаємозалежність підприємств;

в) відсутність бар’єрів для входження на ринок;

г) повна поінформованість економічних суб’єктів.

9. Концентрація капіталу характеризується:

а) збільшенням обсягу капіталу за рахунок капіталізації дохо­дів;

б) збільшенням обсягу капіталу внаслідок об’єднання або злиття раніше самостійних капіталів;

в) зменшенням обсягу капіталу внаслідок виокремлення рані­ше об’єднаних капіталів;

г) збільшенням обсягу капіталу внаслідок цінової дискримі­нації.

203

І

10. Креативний тип конкурентної поведінки не передбачає:

а) виробництво інноваційного товару;

б) стабілізацію досягнутих позицій на ринку;

в) зміну існуючої структури попиту та пропозиції;

г) запровадження нових форм організації виробництва.

11. Гарантувальний тип конкурентної поведінки передбачає:

а) забезпечення стабілізації досягнутих на ринку позицій на тривалу перспективу;

б) виробництво схожого з конкурентами товару;

в) забезпечення переваг над суперниками шляхом виробни­цтва інноваційних товарів;

г) попередження дій конкурентів у галузі модернізації вироб­ництва.

12. Пристосувальна конкурентна поведінка має місце тоді, коли підприємець:

а) прагне до нововведень;

б) має потужну інноваційну базу;

в) намагається скопіювати досягнення своїх суперників;

г) використовує нецінові методи конкурентної боротьби.

13. Міжгалузева конкуренція здійснюється у формі:

а) переливання капіталів між різними стадіями процесу ви­робництва;

б) впровадження досягнень науки і техніки, зниження витрат виробництва, підвищення якості продукції;

в) стихійної міграції капіталів із галузей з низькою до галузей з високою нормою прибутку;

г) стихійної міграції робочої сили з одного регіону в інший в межах глобальної економіки.

14. В основу класифікації типів ринків, запропонованої німе­цьким економістом Г. фон Штакельбергом, покладено критерій:

а) типу продукту, який реалізується на ринку;

б) типу конкуренції, що має місце на ринку;

в) кількості суб’єктів ринку з боку попиту і пропозиції;

г) ступеня впливу на ціну продукції окремого суб’єкта ринку.

15. Досконала цінова дискримінація має місце у випадку, коли:

204

а) на всі одиниці гомогенного товару встановлюється конкрет­на ціна, яка дорівнює ціні пропозиції;

б) на кожну одиницю гомогенного товару встановлюється своя ціна таким чином, що надлишок повністю залишається у покуп­ців;

в) на кожну одиницю гомогенного товару встановлюється своя ціна, яка дорівнює ціні попиту, і весь надлишок вилучається про­давцем;

г) на всі одиниці гомогенного товару встановлюється конкрет­на ціна, яка дорівнює ціні попиту.

16. Монополістичну конкуренцію розуміють як таку структу­ру ринку, за якої:

а) взаємодоповнюючі товари виробляються великою кількі­стю незалежних виробників;

б) взаємодоповнюючі товари виробляються невеликою кіль­кістю незалежних виробників;

в) виробники гомогенної продукції конкурують за зниження собівартості продукції;

г) взаємозамінні товари виробляються великою кількістю не­залежних виробників.

17. Олігополія — це ринкова структура, яка характеризується такими умовами:

а) товар однорідний, вхідні бар’єри відсутні, є один продавець і багато покупців;

б) незначна кількість виробників монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів;

в) товар однорідний, є багато продавців і один покупець;

г) товар однорідний, у галузі є один виробник і кілька покуп­ців.

18. Природна монополія характеризується тим, що:

а) зі зростанням обсягу виробництва середні витрати в довго­строковому періоді знижуються за широкого діапазону зміни об­сягів випуску продукції;

б) зі зростанням обсягів виробництва граничні витрати в ко­роткостроковому періоді дорівнюють загальним;

в) виникає стихійно, тоді як штучна монополія формується на основі домовленостей між конкретними фірмами;

205

г) зі зростанням обсягу виробництва постійні витрати в довго­строковому періоді збільшуються.

19. На відміну від досконалої конкуренції, за умов монополі­стичної конкуренції:

а) є високі бар’єри для входження на ринок;

б) фірми-конкуренти продають унікальні товари;

в) фірми-конкуренти продають гетерогенний товар;

г) у довгостроковому періоді фірми отримують економічний прибуток.

20. Метою цінової дискримінації є:

а) максимізація обсягу продажу;

б) зменшення кількості покупців;

в) зниження рівня добробуту споживачів;

г) встановлення максимальної ціни для кожного покупця.

21. Прагнучи до спільної максимізації прибутку, фірми мо­жуть організуватися в:

а) картель;

б) корпорацію;

в) природну монополію;

г) монополістично конкурентний ринок.

22. Монополія, яка виникає внаслідок того, що єдина фірма забезпечує ринок деяким товаром або послугою з меншими витра­тами, ніж це зробили б дві чи більше фірм, є:

а) простою;

б) легальною;

в) нелегальною;

г) природною.

23. Досконалою є конкуренція:

а) за якої відсутні зовнішні і внутрішні втручання у відносини ринкових контрагентів;

б) між кількома продавцями з приводу реалізації однорідних товарів;

в) між підприємцями за найвигідніші умови виробництва і ре­алізації диференційованих товарів;

206

г) між нечисленними учасниками ринку за зниження товар­них цін.

24. Наслідком об’єднання підприємств технологічно не пов’я­заних між собою галузей виробництва шляхом встановлення фі­нансового контролю над їхньою діяльністю є утворення:

а) тресту;

б) консорціуму;

в) конгломерату;

г) багатогалузевого концерну.

25. Консорціум утворюється внаслідок об’єднання:

а) підприємств однієї або кількох галузей промисловості, учас­ники якого втрачають право власності на засоби виробництва та вироблений продукт;

б) банків і виробничих корпорацій на основі тимчасових угод для спільного розміщення займу чи здійснення єдиного велико­масштабного проекту;

в) підприємств абсолютно різних галузей виробництва шля­хом встановлення фінансового контролю над їх діяльністю;

г) підприємств, що виготовляють однорідну продукцію.

26. “Мертвим вантажем” монополії є:

а) втрати суспільства внаслідок встановлення монополістом ціни на рівні граничних витрат;

б) втрати ефективності, які складаються із втрат частини спо­живчого та виробничого надлишків;

в) втрати суспільства внаслідок введення державою податку на одиницю продукції, яка випускається у монопольній галузі;

г) зниження ефективності внаслідок зменшення монополією витрат на науково-дослідні розробки.

27. Можливості монополіста встановлювати ціну на власну продукцію:

а) нічим не обмежені;

б) обмежені конкуренцією на ринку;

в) обмежені лише попитом споживачів;

г) обмежені доходами монополіста.

207

28. Перший антимонопольний закон у світі був прийнятий у:

а) Німеччині;

б) Росії;

в) Японії;

г) США.

29. Європейська антимонопольна політика спрямована на:

а) захист прав та інтересів споживачів;

б) боротьбу з іноземними монополіями;

в) протидію зловживанню монопольною владою;

г) усунення домінування окремих суб’єктів господарювання.

30. Українське антимонопольне законодавство визнає станови­ще суб’єкта господарювання монопольним, якщо ринкова частка:

а) одного суб’єкта господарювання перевищує 35 %, трьох — 50 %, п’ятьох — 75 %;

б) одного суб’єкта господарювання перевищує 35 %, чотирьох — 60 %, п’ятьох — 70 %;

в) одного суб’єкта господарювання перевищує 35 %, трьох — 50 %, п’ятьох — 70 %;

г) одного суб’єкта господарювання перевищує 30 %, трьох — 60 %, п’ятьох — 75 % .

2. Завдання на встановлення правильності тверджень ( так/ні)

1. Монополістична конкуренція — це тип ринкової структу­ри, представлений незначною кількістю виробників гетерогенної продукції, а вхід на ринок та вихід з нього ускладнені бар’єрами.

2. Цінова дискримінація — це принцип ціноутворення, від­повідно до якого фірма встановлює різні ціни на однакову продук­цію, причому різниця у цінах не зумовлена різницею у витратах.

3. Американська система конкурентної політики має регуля­тивний характер і спрямована проти недобросовісних монополі­стичних прийомів.

4. Якщо на ринку певного товару одному продавцю протисто­їть кілька покупців, то такий тип ринкової структури можна на­звати білатеральною монополією.

5. Якщо певна фірма віддає перевагу надзвичайно ризиковим видам бізнесу, то вона реалізує стратегію експлерентів.

208

6. Демпінгові ціни — це завищені ціни на товари і послуги, що продаються на внутрішньому та зовнішньому ринках.

7. Прихована цінова дискримінація має місце за сезонних розпродажів.

8. Монопольне становище є бажаним для кожного підприємця.

9. Наслідком концентрації виробництва є концентрація капі­талу.

10. Економічні кризи другої половини XIX ст. уповільнили концентрацію і централізацію виробництва та створення на цій основі монополій.

11. Інституційний тип монополізму пов’язаний з нерівністю умов конкуренції, які створює держава для різних суб’єктів гос­подарювання.

12. Діяльність природних монополій, а особливо їхня цінова політика, регулюється державою.

3. Завдання на встановлення відповідності

1. Установіть відповідність між термінами та сутністю явищ і процесів, які вони позначають.

209

Розділ II

Закінчення табл.

2. Установіть відповідність між видами цінової дискримінації та принципами ціноутворення.

210

Теоретичні основи ринкової економіки

3. Установіть відповідність між назвами показників та форму­лами, за якими вони обчислюються.

3. Творчі завдання

Завдання 1

На основі аналізу переваг і недоліків цінової та нецінової кон­куренції визначте метод конкурентної боротьби, який би ви обрали, діючи на олігопольному ринку гетерогенної продукції. Відповідь обґрунтуйте.

Завдання 2

Проаналізуйте та розкрийте на конкретних прикладах основні форми трансформації монополії у конкуренцію за умов глобаліза­ції, і навпаки.

Завдання З

На початку XX ст. президент США Т. Рузвельт, виступаючи перед Конгресом США, заявив, що “трести є диявольськими мон­страми, створеними товариством одержимих. З одного боку, я розтоптав би їх ногами, з іншого — не так швидко”. Чому, на вашу думку, висловлювання президента США щодо монополістичних об’єднань того часу є таким неоднозначним?

Завдання 4

Видатний англійський економіст В. Петті характеризував мо­нополію як “виключне право продажу”. На думку дослідника, особа, яка володіє цим правом, може продавати товар, на який це

211

право поширюється, оцінюючи його як їй заманеться чи за тією ціною, за якою їй заманеться, чи роблячи те й інше у рамках до­зволених їй меж. До основних умов утвердження подібної моно­полії В. Петті зараховував: 1) права винахідників, яким закон на­дає монополію на їхні винаходи на певний термін; 2) концентра­цію виробництва нових виробів, хоча б на початковому етапі, у руках найбільш кваліфікованих спеціалістів. Водночас вчений звертав увагу на те, що лише “небагато осіб, які відкрили щось нове, були коли-небудь, винагороджені монополією...”.

Джерело: Петти В. Трактат о налогах и сборах / В. Петти // Антоло­гия экономической классики : в 2 т. — Т. 1. — М.: Эконов, 1993. — С. 60.

Визначте причину виникнення монополії, на якій акцентував увагу В. Петті. Чи є, на вашу думку, ця причина вичерпною щодо характеристики сучасної монополії? Відповідь обґрунтуйте.

Завдання 5

Ознайомившись із працею засновника класичної школи полі­тичної економії А. Сміта, поясність, що мав на увазі вчений, коли писав: “...здійснюючи це виробництво так, щоб його продукт мав максимальну вартість, він переслідує лише свою власну вигоду, причому в цьому випадку, як і в багатьох інших, він невидимою рукою спрямовується до мети, яка зовсім і не входила в його на міри...”.

Джерело: Смит, А. Исследование о природе и причинах богатства на родов : пер. с англ. / А. Смит. — М. : Эксмо, 2007. — С. 443.

Завдання 6

Проаналізувавши висловлювання відомого західного еконо міста Дж.К. Гелбрейта, обґрунтуйте його відповідність сучасним тенденціям глобальної економіки.

“Держава стоїть над економічною діяльністю, особливо вони стоїть вище впливу чи влади окремої комерційної фірми, яка під порядкована ринку і, таким чином, споживачу. Обмежена подіб ним чином фірма не може бути домінуючою силою для держави. А держава, підкоряючись волі громадянина і виборця, не може бути відповідальною перед ким-небудь іншим”.

Джерело: Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество. Избранно«' / Дж. Гелбрейт. — М. : Эксмо, 2008. — С. 324.

212

Завдання 7

Чи є, на вашу думку, можливість розвитку конкуренції у галу­зях із природними монополіями? Відповідь обґрунтуйте графічно та аналітично.

Завдання 8

Чи можна, на вашу думку, вважати ринок конкурентним, якщо ціна на ньому визначається всіма покупцями і продавцями? Відповідь обґрунтуйте.

Завдання 9

Розкрийте сутність та проблеми регулювання природних мо­нополій в Україні. Якими, на вашу думку, можуть бути шляхи вирішення цих проблем?

Завдання 10

Охарактеризуйте рекламно-пропагандистську діяльність суб’єктів господарювання і дайте оцінку її економічної доціль­ності.

Завдання 11

Дайте порівняльну характеристику обґрунтованих в економіч- ній теорії підходів до висвітлення економічних наслідків та ефек­тивності олігополії.

4. Задачі

Задача 1

На певному ринку функціонують п’ять фірм. Обсяг реалізації І -ї фірми дорівнює 100 тис. грн, 2-ї — 120 тис. грн, 3-ї — 85 тис. грн, 4-ї — 80 тис. грн, 5-ї — 150 тис. грн. Обчисліть коефіцієнт Херфіндаля — Хіршмана та зробіть висновки щодо рівня концен­трації на цьому ринку.

Задача 2

Ринкова ціна товару, запропонованого фірмою “Пролісок”, до- рівнює 10 грошовим одиницям, а граничні витрати становлять 9 грошових одиниць. Розрахуйте індекс монопольної влади Лерне­ра та визначте, на якому ринку функціонує фірма.

') і

Задача З

Загальний обсяг реалізації товару на ринку становить 820 млн грн. Обсяг реалізації п’ятьох найбільших фірм дорівнюють: 1-ї — 120 млн грн, 2-ї — 100 млн грн, 3-ї — 80 млн грн, 4-ї — 180 млн грн, 5-ї — 90 млн грн. Розрахуйте коефіцієнт концентрації ринку та визначте тип ринку відповідно до чинного антимонопольного законодавства України.

Задача 4

На ринку функціонують дві фірми, які конкурують між собою: “Альфа” і “Омега”. Проаналізувавши економічні показники ді­яльності цих фірм, подані в табл. 9.1, обчисліть коефіцієнти їх­ньої конкурентоспроможності та зробіть відповідні висновки.

Таблиця 9.1. Економічні показники діяльності фірм

5. Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення основного закону конкуренції.

2. Назвіть умови виникнення та види монополій в економіч ній системі.

3. Охарактеризуйте стратегії конкурентної боротьби в умовах ринкової економіки.

4. Розкрийте вплив міжгалузевої і галузевої конкуренції на ціноутворення.

5. Охарактеризуйте основні методи ведення конкурентної боротьби.

6. Дайте порівняльну характеристику досконалої і монопо­лістичної конкуренції.

7. Що характеризують показники концентрації та моно польної влади?

8. Назвіть основні бар’єри входу до галузі та охарактери зуйте їх.

214

Теоретичні основи ринкової економіки

9. Навіщо обчислюється коефіцієнт конкурентоспромож­ності?

10. Які види монополії вам відомі?

11. Чому класифікація монополій є досить умовною?

12. Дайте порівняльну характеристику усіх типів цінової дискримінації. Наведіть приклади їхнього застосування на прак­тиці.

ЛІТЕРАТУРА

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Ринкова економіка: осно­вні поняття і категорії: навч. посіб./В. Д. Базилевич, К.С. Базиле­вич. — К. : Знання, 2008. — 263 с. — (Вища освіта XXI століття).

2. Базилевич БД., Филюк Г.М. Природні монополії / В.Д. Ба­зилевич, Г.М. Филюк. — К. : Знання, 2006. — 367 с.

3. Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество. Избранное / Дж. Гелбрейт. — М. : Эксмо, 2008. — 1200 с. — (Антология экономической мысли).

4. Економічна теорія: Політекономія : підручник / [В.Д. Ба­зилевич, В.М. Попов, К.С. Базилевич, Н.І. Гражевська] ; за ред. д-раекон. наук., проф. В.Д. Базилевича. — 7-мевид., стер. — К. : Знання-Прес, 2008. — 719 с. — Гл. 9.

5. Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В.Д. Базилевича. — 3-тє вид., випр. і допов. — К. : Знання, 2006.

• Ч. 1. — 582 с. ; Ч. 2. — 575 с. — (Класичний університетський підручник).

6. Конкуренційне законодавство України : юрид. зб. — К., 2002. — 296 с.

7. Маркс К.Капітал /К. Маркс.//Маркс К. Твори/К. Маркс, Ф. Енгельс. — 2-ге вид. — К. : Держ. вид-во політ, л-ри УРСР, 1963. — Т. 23—26.

8. Петти В. Трактат о налогах и сборах / В. Петти //Антоло­гия экономической классики. — Т. 1. — М., 1993.

9. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной кон­куренции : пер. с англ. / Дж. Робинсон. — М. : Прогресс, 1986.

• 472 с.

10. Смит А. Исследование о природе и причине богатства на­рода : пер. с англ. / А. Смит. — М. : Эксмо, 2007. — 960 с.

215

11. Филюк Г.М. Конкуренція і монополія в епоху глобалізації : [монографія] / Г.М. Филюк. — Житомир : ЖДУ ім. Франка, 2009.

• 404 с.

12. Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции: реориентация теории стоимости : пер. с англ. / Э. Чемберлин. — М. : Экономика, 1996.

13. Шумпетер И. Теория экономического развития. Капита­лизм, социализм и демократия : пер. с нем., англ. / Й. Шумпетер.

• М. : Эксмо, 1983. — 130 с.

ВІДПОВІДІ ТА РОЗВ’ЯЗКИ Тестові завдання

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання на встановлення правильності тверджень (так/ні)

1. Ні. 5. Так. 9. Ні.

2. Так. 6. Ні. 10. Ні.

3. Ні. 7. Так. 11. Так.

4. Ні. 8. Так. 12. Так.

Завдання на встановлення відповідності

1. 1 — В; 2 — Д; 3 — Е; 4 — А; 5 — Є; 6 — К; 7 — 3; 8 — Ж; 9 —Г; 10 —І; 11 —Б.

2. 1—Б; 2 —В; З —А.

3. 1—В; 2—А; З —Б; 4 —Г.

216

Теоретичні основи ринкової економіки

Задачі

Задача 1

1. Індекс Херфіндаля — Хіршмана:

І_нн=^¥₁²,і = 1,2,...п.

І=1

2. Загальний обсяг виробництва всіх фірм на ринку:

ЕФ = 100,0 + 120,0 + 85,0 + 80,0 + 150,0 = 535.

3. Частка окремого підприємства на ринку: У_г=—.

Я

₌ .100 % = 18,69 %;

1. 535,0

₌ 1200 _{100% = 22} 43_0/о

2. 535,0

₌ _8М . _{г 0}о % = 15,89 %;

3. 535,0

₌ . юо % = 14,95 %;

4. 535,0

₌ 150^0 _{10() = 28} '

5. 535,0

4. Індекс Херфіндаля — Хіршмана:

/_Яя =І18,56² + 22,43² +15,89² +14,95² + 28,04² = 2114,6.

Відповідь: оскільки, І_нн >2000, то ринок є висококонцентро- ваним.

Задача 2

І ндекс монопольної влади Лернера:

217

_ТТ_Р-МС 10-9 _Лі 11^ — — — и, X.

р ю

Відповідь: оскільки індекс монопольної влади наближається до 0, то фірма функціонує на висококонкурентному ринку.

Задача З

1. Коефіцієнт концентрації ринку:

сд₅=І>г

і=1

2. Загальний обсяг виробництва всіх фірм на ринку:

Е<3 = 120,0+ 100,0+ 80,0 +180,0 +90,0 = 570.

3. Частка окремого підприємства на ринку: У_г=^>

_ 120Д) _₀Д46 ¹ 820,0

10^0 ₌

² 820,0

_у -80^0- ₌ о 096;

³ 820,0

то ₌

⁴ 820,0

_90₁0^ ₌

⁵ 820,0

5

4. Сіг_б=Х*_г =0,146 + 0,122 + 0,096 + 0,375 + 0,11 = 0,849.

І=1

Згідно з українським антимонопольним законодавством ринок вважається висококонцентрованим, якщо сумарна частка п’яти фірм на ринку перевищує 70 % .

Відповідь: згідно з українським антимонопольним законодав­ством ринок є висококонцентрованим.

218

Задача 4

Коефіцієнт конкурентоспроможності:

(КК) =—,

ТС

де КК — коефіцієнт конкурентоспроможності; 77? — ринкова вар­тість продукції; ТС — витрати виробництва.

1. Ринкова вартість продукції:

для фірми “Альфа”: 77? = Р = 50 000 8 = 400 000; для фірми “Омега”: 77? = Р ф = 60 000 8 = 480 000.

2. Загальні витрати:

для фірми “Альфа”: ТС = РС + УС = РС + АУС ■

200 000 + 50 000 3 = 350 000;

для фірми “Омега”: ТС = РС + УС = РС + АУС ■ (2 =

= 210 000 + 60 000 3 = 390 000.

4. Коефіцієнт конкурентоспроможності:

Ті? 400 000

для фірми “Альфа”: КК = = = 1,14;

ТС 350 000

77? 480 000

для фірми Омега : КК = = = 1,23.

ТС 390000

Відповідь: фірма “Омега” є більш конкурентоспроможною, ніж фірма “Альфа”.

219