Глава 12 ринкові відносини в аграрному секторі економіки

1. Основні поняття та категорії

Абсолютна рента — різниця між вартістю і суспільною ціною ииробництва сільськогосподарської продукції. Утворюється на всіх земельних ділянках за умов існування монополії приватної власності на землю; не входить у витрати виробництва сільсько­господарської продукції.

Аграрні відносини — відносини між економічними суб’єктами :і приводу володіння та використання землі, інших об’єктів влас­ності, пов’язаних із землею, а також виробництва, розподілу, об­міну і використання сільськогосподарської продукції.

Агропромислова інтеграція — органічне поєднання на основі посилення щільності економічних зв’язків сільськогосподарсько­го виробництва з галузями промисловості, транспорту, торгівлі тощо, які обслуговують сільське господарство та доводять його продукцію до споживача.

Агропромисловий комплекс (АПК) — організаційно-еконо- мічна форма інтеграції сільськогосподарських, промислових і збутових видів діяльності; сукупність галузей економіки, зайня­тих виробництвом, збереженням, переробкою та доведенням до споживача сільськогосподарської продукції, а також виробни­цтвом засобів виробництва для цих галузей.

265

Б ухгалтерська, або фактична, земельна рента (R_n) — рента, величина якої дорівнює сумі економічної та нормальної земель­них рент,тобто

Нормальна рента, як і величина нормального прибутку, пови­нна бути додатною величиною, тобто > 0.

Диференційна земельна рента — рента, пов’язана з диференці­йованими якісними характеристиками землі як економічного ре­сурсу; має дві форми: диференційна земельна рента І та диферен­ційна земельна рента II.

Диференційна земельна рента І — додатковий дохід, отрима­ний на кращих за природною родючістю та місцезнаходженням земельних ділянках, що виникає внаслідок різної природної ро­дючості ґрунтів, різної віддаленості земель від транспортних шляхів та ринків збуту. Її величина у видобувних галузях зале­жить від наближеності ресурсів до переробних підприємств, а в будівництві — від наближеності до міст або до центру в містах.

Диференційна земельна рента II — додатковий дохід, отрима­ний внаслідок підвищення штучної (економічної) родючості ґрун­тів за рахунок додаткових вкладень капіталу в землю. У видобув­них галузях виникає внаслідок застосування сучасних техноло­гій, які скорочують час пошуків корисних копалин та вмож­ливлюють їх добування з раніше недоступних глибин.

Екологічна рента — додатковий дохід, отриманий внаслідок перевищення ціни на екологічно чисту продукцію над ціною про­дукції, виробленої традиційним способом.

Економічна рента — надлишок над нормальною земельною рентою, який постає у формах диференційної ренти І і диферен- ційної ренти II.

Економічна (штучна) родючість — наслідок поліпшення яко­сті земель шляхом додаткових вкладень капіталу (внесення до­брив, використання засобів захисту рослин, зрошення, осушення, насадження лісозахисних смуг, окислення, олужнення і т. ін.).

Земельна рента — додатковий дохід, що має місце в галузях сільського господарства, видобувній промисловості, будівництві внаслідок існування монополії приватної власності на землю та монополії на землю як об’єкт господарювання.

Земля — визначальний фактор будь-якого виробництва, пред­мет праці та головний засіб сільськогосподарського виробництва.

266

На відміну від фізичного капіталу, земля — нерукотворний і тому первинний ресурс, який не амортизується і не відтворюється.

Монополія на землю як об’єкт господарювання — монополія, що зумовлює існування диференціальної ренти внаслідок обме­женості землі за площею в цілому, обмеженості земель сільсько­господарського призначення, різної якості земель за природою та штучною (економічною) родючістю, відмінностей у місці розта­шування земель.

Монополія приватної власності на землю — монополія, що зу­мовлює існування абсолютної (класична та марксистська теорії) чи нормальної (неокласична теорія) ренти. К. Маркс пов’язував утворення абсолютної земельної ренти з більш високою органіч­ною будовою капіталу в обробній промисловості порівняно з сіль­ським господарством. Згідно з марксистською концепцією моно­полія приватної власності на землю закріплює високу норму при­бутку в сільському господарстві. Різниця між вартістю і суспільною ціною виробництва утворює абсолютну ренту, яка привласнюється земельними власниками, незалежно від якості та місця розташування їхніх земельних ділянок. Представники сучасної неокласичної теорії визнають існування нормальної рен­ти, але не досліджують абсолютну ренту.

Монопольна рента — надприбуток, який отримує економічний суб’єкт, що має виключне (монопольне) становище на ринку вна­слідок свого таланту, особливих організаторських та управлін ських здібностей, наявності у власності обмежених земель, при­датних для вирощування унікальних сортів сільськогосподар­ської продукції тощо.

Нормальна земельна рента — неявні (вмінені) витрати, пов’язані з альтернативними можливостями використання зем лі; мінімальний дохід, який можна було б отримати від викори­стання землі не для вже обраної, а для іншої досяжної мети; вхо­дить у витрати виробництва фермера, який виробляє сільськогос­подарську продукцію.

Орендна плата — плата, яку орендар сплачує власнику земель­ної ділянки за користування нею. Якщо в оренду здається земля, на якій розміщені будівлі, споруди, дороги, лінії електропередач, водопроводи і т. ін., то орендна плата за землю буде вищою за ве­личину земельної ренти (і?) на величину амортизації основного капіталу, що знаходиться на цій земельній ділянці (А), та відсот­ка (в абсолютному вимірі) на вкладений в землю капітал (і):

267