3.5 Облік розрахунків по щорічних відпустках і тимчасовій непрацездатності

Установлюються такі види відпусток:

1.Щорічні відпуски:

• основна відпустка;

• додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

• додаткова відпустка за особливий характер праці;

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2.Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;

3.Творча відпустка;

4.Соціальні відпустки:

• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5.Відпустка без збереження заробітної плати.

Щорічно основну та додаткову відпустки надають працівникові з тим, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.

Щорічні відпустки на другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідно робочого року. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим органом, і доводиться до відома усіх працівників. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору, це обумовлено статтею 6 Закону України „Про відпустки”.

Інвалідам І і ІІ груп надається щорічно основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам ІІІ групи – 26 календарних днів.

Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці надається тривалістю до 35 календарних днів.

Щорічна відпустка на вимогу працівника може бути перенесена на інший період в таких випадках: при тимчасовій непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку; при виконанні працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати; при настанні строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом.

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило , до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Оплата відпусток розраховується, виходячи із середньої заробітної плати, обліченої за 12 місяців, що передують місяцю відпустки. Одержана сума заробітку за 12 місяців ділиться на кількість календарних днів за цей період, за виключенням святкових і неробочих днів, установлених чинним законодавством України. Одержаний результат множать на кількість календарних днів відпустки. Святкові і неробочі дні, які припадають на період відпустки, при розрахуванні тривалості відпустки не ураховуються і не оплачуються.

При звільненні працівника згідно з його заявою нараховують компенсацію за невикористану відпустку, тривалість якої визначається тривалістю роботи працівника після чергової відпустки.

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган проводить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого часу.

Для визначення середнього заробітку включають зарплату нараховану за виконану роботу ( відпрацьований час ) за відрядними розцінками, тарифними ставками, посадовими окладами незалежно від форми і системи оплати праці, прийнятої на підприємстві; вартість продукції, виданої в порядку натуральної оплати працівникам сільського господарства; надбавки та доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за класність водіям автомобілів, трактористам-машиністам, за звання майстра, бригадира, персональні та інші надбавки, передбачені законом); за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування, премії за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів, винагороди за стаж роботи; оплату браку і простоїв не з вини працівників; заробітну плату до кінцевого розрахунку після закінчення року, зумовлену системами оплати праці в сільському господарстві, допомогу з тимчасової непрацездатності.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.

На підприємстві у листку непрацездатності роблять такі записи:

• особа, яка уповноважена вести облік робочого часу, проставляє дні непрацездатності, а також неробочі дні за період хвороби;

• у відділі кадрів на підставі трудової книжки зазначається страховий стаж. А для осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується право на пільгу.

• Комісія або уповноважена особа із соціального страхування зазначає розмір належної допомоги (60%, 80%, 100%), а також кількість днів, за які її призначають. Відсоток оплати листка непрацездатності визначають згідно зі статтею 37 Закону про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням.

Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) в таких випадках:

• у разі захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

• у разі хвороби дитини до 14 років і необхідності догляду за неї;

• у разі хвороби члена сім’ї і необхідності догляду за ним;

• у разі догляду за дитиною віком до 3 років або за дитиною-інвалідом у віці до 16 років у випадку хвороби матері чи іншої особи, яка доглядає цю дитину;

• у разі карантину, який накладено санітарно-епідеміологічною службою;

• у разі тимчасового переведення застрахованої особи за медичним висновком на більш легку, нижчеоплачувальну роботу;

• у разі протезування за медичними показаннями у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства;

• у разі санаторно-курортного лікування.

Відповідно до статті 36 Закону про страхування на випадок тимчасової втрати працездатності допомога не надається, якщо громадянин:

• перебуває у відпустці без збереження заробітної плати;

• захворів або одержав травму під час споєння злочину;

• навмисно заподіяв шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи або інших обов’язків або симуляції хвороби;

• перебував під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

• примусово лікувався за постановою суду;

• захворів або одержав травму в наслідок алкогольно-наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з ним;

• перебував у творчій відпустці або додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Застрахованій особі можуть не виплатити допомогу з тимчасової непрацездатності, якщо в період хвороби він порушував режим, встановлений лікарем, або не з’являвся без поважних причин у призначений строк на медичний огляд.

У цьому випадку ця особа втрачає право на допомогу з дня допущення порушення на строк, встановлений комісією або уповноваженою особою із соціального страхування на підприємстві.

Сезонним (тимчасовим) працівникам, які виконують сільськогосподарську і будівельні роботи у сільській місцевості, допомога з тимчасової непрацездатності не нараховується, оскільки згідно з чинним законодавством на їх заробіток не нараховується соціальних внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Сума допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від середньоденного (середньогодинного) заробітку і страхового стажу.

Допомога з тимчасової непрацездатності застрахованим особам залежно від страхового стажу встановлено в таких розмірах :

• 100% середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких понад 8 років;

• 80 % середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких від 5 до 8 років;

• 60 % середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких менше 5 років.

Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати на період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Тривалість відпустки визначена у такому обсязі: до пологів 70 календарних днів, після пологів 56 календарних днів. У разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей 70 календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 – 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів (90 днів – до пологів, 90 днів - після пологів).

З першого січня 2006 року застрахованим особам за рахунок коштів Фонду надаються :

• допомога при народженні дитини – у розмірі 8500 грн. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини у сумі 3400 грн., решта – протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

• Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на 1 особу за попередні 6 місяців, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше 114 грн. на місяць.

• Допомога на поховання в розмірі 1200 грн.

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується тільки за основним місцем роботи, де знаходиться трудова книжка.

Перші 5 днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві оплачується за рахунок коштів підприємства. Починаючі з шостого дня непрацездатності і за весь період до відновлення працездатності оплачується за рахунок Фонду тимчасової втрати працездатності.

Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.99 р. №1105-ХІV встановлено нарахування допомоги в розмірі 100% середнього заробітку.

Підставою для надання цієї допомоги є два документи – листок непрацездатності та акт про нещасний випадок (акт розслідування професійного захворювання) за встановленою формою.

Допомога з тимчасової непрацездатності оплачується за рахунок Фонду з першого дня непрацездатності:

1. у разі догляду за хворою дитиною – не більше ніж за 14 календарних днів. Якщо дитину необхідно помістити до стаціонару разом із застрахованою особою, то допомогу виплачують за весь строк перебування застрахованої особи на стаціонарі;

2. у разі догляду за хворим членом сім’ї - не більше ніж за 3 календарних дні, а в окремих випадках не більше ніж за 7 календарних днів;

3. у разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років, без обмеження строків виплат;

4. у зв’язку з карантином, який накладено санітарно-епідеміологічною службою, - за весь час відсутності на роботі з цієї причини;

5. у зв’язку з переведення застрахованої особи за медичним висновком на більш легку, нижчеоплачувальну роботу – не більше ніж за 2 місяці;

6. у разі здійснення протезування за медичними показаннями у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства – за весь час перебування там з урахуванням часу на проїзд туди і назад;

7. у разі санаторно-курортного лікування допомога з непрацездатності надається застрахованій особі, якщо недостатньо щорічної основної і додаткової відпустки на лікування та і проїзд туди і назад.

Розрахунковим періодом допомоги за тимчасової непрацездатності, є останні 6 місяців (з 1-го по 1-ше число), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Якщо хворий працівник відпрацював менше 6 календарних місяців, середню заробітну плату визначають за фактично відпрацьовані календарні місяці. У разі, коли працівник захворів, працювавши менше календарного місяця, розрахунок здійснюють за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається з встановленої місячної тарифної ставки (посадового окладу) на момент настання страхового випадку. За неповного робочого дня заробітна плата обчислюється з частини місячної тарифної ставки.

Для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності в бухгалтерії роблять такі розрахунки:

1. Визначають суму виплат, на які нарахувалися внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

2. Визначають середньоденну заробітну плату за формулою:

СД₁ = Зп /К _{р. д}

де СД₁ – середньоденна заробітна плата працівників за 6 місяців, які враховувалися для розрахунків; Зп – сума заробітної плати за попередні шість місяців;

К _{р. д} - кількість фактично відпрацьованих робочих днів протягом шести місяців.

3. Обчислюють зальну суму допомоги з тимчасової непрацездатності (Д₁), у тім числі за рахунок підприємства (Д₂) і за рахунок Фонду (Д₃). Зробити це можна за формулою:

Д₁ = СД₁ * Ч д. н. * В %,

де СД₁ – середньоденна заробітна плата; Ч д. н – число невідпрацьованих робочих днів згідно з листком непрацездатності; В % - відсоток розміру виплат, що залежить від страхового стажу та деяких інших умов.

4. Розраховують суму допомоги, що виплачується за рахунок підприємства:

Д₂ = (Д₁ * Ч _{Д. Н. В. П.} ) / Ч_{Д. Н} ,

де Ч _{Д. Н. В. П} - число невідпрацьованих робочих днів у поточному місяці, що припадають на перші 5 календарних днів непрацездатності і оплачує їх підприємство.

5. Розраховують суму допомоги, що виплачується за рахунок Фонду непрацездатності, у тім разі, якщо число днів непрацездатності перевищує 5 днів

Д₃ = Д₁ – Д₂ .

Ця послідовність використовується тільки для розрахунку суми допомоги з тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворювання або травмою, яка не пов’язані з нещасним випадком на виробництві. Решту допомог з тимчасової непрацездатності розраховують в три етапи і визначають загальну суму допомоги, яка виплачуються в повному обсязі за рахунок Фонду непрацездатності