2. Принципи (від лат. Рrinсipium – початок, основа) – вихідні положення будь-якого вчення, теорії, науки.

На основі пізнання закономірностей розробляються принципи розміщення продук-тивних сил – правила діяльності та управління економікою, основні положення економічної політики держави в реалізації законів роз-міщення.

Дотримання цих принципів дуже важливе при реалізації регіональної політики держави1.

Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил, якими керуються при вирішенні питань просторового розподілу підприємств і галузей, такі:

– наближення виробництва до джерел сировини, палива, споживачів;

– охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів і впровадження ресурсозберігаючих технологій;

– збереження здорових медико-гігієнічних умов життя і праці населення;

– обмеження надмірної концентрації промисловості в містах;

– вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей;

– зміцнення обороноздатності країни;

– урахування інтересів економічної інтеграції в європейський і світовий простір.

Принципи розміщення в різних країнах можуть бути подібними та відмінними. Важливість кожного принципу визначається стратегією і завданнями, конкретизованими у відповідній концепції. Керуючись принципами, які найчастіше є результатом врахування кількох закономірностей, можна досягти набагато більшого ефекту при розміщенні виробництва.

Щодо принципів РПС, у спеціальній літературі існують і інші думки. Так, С.І. Іщук вводить певні групи принципів, з яких основні зображені на рис.2.

Рис. 2. Принципи розміщення продуктивних сил

Принцип раціонального розміщення виробництва випливає із закономірності “ефективного розміщення продуктивних сил” і передбачає:

– наближення відповідних виробництв до джерел сировини, палива, енергії, води, трудових ресурсів, споживача;

– охорону природи та науковообгрунтоване природокористування, забезпечення здорових гігієнічних умов життя та праці населення;

– обмеження надмірної концентрації промисловості в містах.

Принцип комплексного розміщення виробництва випливає з однойменної законо-мірності і передбачає:

– комплексне використання природних та трудових ресурсів;

– встановлення ефективних виробничих зв’язків між підприємствами регіону;

–створення єдиної інфраструктури.

Принцип збалансованості і пропорційності розміщення виробництва вимагає дотримання:

– збалансованості між обсягом виробництва і наявністю сировинних, паливно-енергетичних, трудових, сільськогосподарських ресурсів регіону;

– пропорційності між галузями спеціалізації, допоміжними та обслуговуючими, між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, виробничою та невиробничою сферами.

Принцип обмеженого централізму перед-бачає органічне поєднання інтересів країни та її економічних районів.

3. Закономірності і принципи реалізуються на основі врахування факторів, що впливають на рпс.

Факторами розміщення продуктивних сил називають усю сукупність умов для найбільш раціонального вибору місця розташування господарського об’єкта, ТВК, розміщення підприємств певної галузі. У теорії РПС фактор розміщення є одним з центральних понять. При зміні складу факторів повинні змінюватися і місця розташування об’єктів.

Розрізняють такі групи факторів, які включають:

– природні – якісну і кількісну характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, природно-кліматичні й природно-транспортні умови;

– екологічні – природоохоронні та конструктивні заходи з метою ощадного використання природних ресурсів і забезпечення сприятливих умов для життєдіяльності людини;

– технічні – досягнутий і можливий рівень техніки та технології;

– економічні – вартість капіталовкладень, строки будівництва, ефективність виробництва, призначення та якість продукції, виробничі зв’язки, економіко-географічне і транспортне положення та ін.;

– соціально-демографічні – чисельність населення і його розміщення, кількісну та якісну оцінку трудових ресурсів і забезпеченість ними виробництва у розрізі областей і районів, стан виробничої і соціальної інфраструктури.

Кожна з цих груп поєднує багато факторів, серед яких розрізняють найважливіші (рис. 3).

Рис. 3. Фактори розміщення продуктивних сил.

1.3. Наукові методи аналізу територіальної організації народного господарства

1. Пізнавально-теоретичні можливості системного підходу.

2. Роль структурного аналізу при РПС.

3. Визначення ефективності розміщення вироб-ництва методом економіко-математичного моделювання.

4. Суть методів: економіко-статистичного, балансового, картографічного, районної планіровки.

5. Техніко-економічні показники аналізу тери-торіальної організації господарства.