- •1.1. Домішки води
- •1.2. Показники якості води
- •1.3. Вимоги до води для виробництва харчових продуктів
- •1.4. Способи підготовки води технологічного призначення
- •2.1. Класифікація харчових добавок
- •2.2. Гігієнічна регламентація харчових добавок
- •2.3. Харчові добавки, що покращують зовнішній вигляд продуктів
- •2.4. Харчові добавки, які регулюють смак і аромат
- •2.5. Харчові добавки, які регулюють консистенцію
- •2.6. Харчові добавки, які збільшують термін зберігання продукту
- •2.7. Біологічно-активні добавки
- •3.1. Загальні відомості
- •3.2. Одержання посівного матеріалу для культивування мікроорганізмів
- •3.3. Приготування живильних середовищ
- •3.4. Процес стерилізації у виробництві ферментів
- •3.5. Підготовка повітря для аерування
- •3.6. Культивування мікроорганізмів у виробничих умовах
- •3.7. Послідовність отримання очищених ферментних препаратів
- •3.8. Одержання ферментних препаратів з рослин та органів і тканин тварин
- •4.1. Характеристика хлібопекарських дріжджів
- •4.2. Приготування живильного середовища
- •4.3. Вирощування дріжджів
- •Чотири пробірки - чотири колби об’ємом 100 см3 - чотири колби Пастера - дві колби Карлсберга,
- •4.4. Виділення, формування і упакування дріжджів
- •4.5. Висушування дріжджів
- •5.1. Отримання лимонної кислоти
- •5.2. Отримання молочної кислоти
- •5.3. Отримання оцту
- •6.1. Характеристика сировини
- •6.2. Приготування концентрату квасного сусла
- •6.3. Зброджування квасного сусла
- •6.4. Пастеризація і розлив готового квасу
- •6.5. Отримання квасів купажуванням
- •7.1. Класифікація лікеро-горілчаних виробів
- •Класифікація лікеро-горілчаних виробів за вмістом в них цукру і спирту
- •7.2. Характеристика сировини і напівфабрикатів
- •7.3. Виробництво горілок
- •7.4. Отримання лікеро-горілчаних виробів
- •8.1. Асортимент безалкогольних напоїв
- •8.2. Видобування і розлив мінеральних вод
- •8.3. Отримання безалкогольних напоїв
- •9.1. Класифікація чаю
- •9.2. Хімічний склад, біологічна і харчова цінність чаю
- •9.3. Виробництво чаю та інших видів чайної продукції
- •Технологія екстрактів і концентратів з хмелю
- •Технологія пектину
- •Технологія продуктів із сої
- •13.1. Класифікація і хімічний склад плодів та овочів
- •13.2. Доставка, прийом і зберігання сировини
- •13.3. Технологічні стадії, що застосовуються при консервуванні плодів і овочів
- •13.4. Основні способи впливу на мікрофлору продуктів
- •13.5. Тара для консервів. Види браку консервів в герметичній тарі
Технологія пектину
Пектин – один із найпоширеніших поліцукрів, який міститься в достатній кількості в рослинній сировині (плоди, ягоди, овочі, коренеплоди, яблучні та цитрусові вичавки). На сьогодні рівень технології пектину настільки вдосконалений, рентабельний і доступний, що його можна виробляти на кожному консервному й цукровому заводах, підприємствах виноробної та молочної промисловості.
Світове виробництво пектину нині становить понад 80 тис.т/рік. Основним виробником цитрусового пектину є американська фірма «Gercules Inc». Яблучний пектин виробляється в основному в Англії, Франції, Австрії, Швейцарії, Німеччині. Близько 40 т пектину з бурякового жому виробляють в Канаді. В Україні пектин виробляють у невеликих кількостях на дослідних підприємствах.
Завдяки здатності до комплексоутворення із важкими металами, яка залежить від рН середовища, пектин є незамінною речовиною у виробництві харчових продуктів лікувально-профілактичного призначення. Оптимальна профілактична доза пектину – 2 г на добу для осіб, що контактують із важкими металами, і не менше 15-16 г на добу – в умовах радіоактивного забруднення.
Не менш важливими властивостями пектинових речовин, які характеризують широкий спектр їх застосування в харчовій промисловості, є їх здатність до желеутворення, яка залежить від молекулярної маси пектину, ступеня естерифікації його молекули й вмісту функціональних груп, концентрації цукру в розчині, кількості баластних речовин, температури та рН середовища.
Крім того, пектин є поверхнево-активною речовиною і має яскраво виражені емульгувальні та піноутворювальні властивості.
Пектиновмісна сировина поділяється на три основні групи:
овочі: бульбоплоди (картопля), коренеплоди (буряк, морква), листяні (капуста, цибуля), плодові (баклажани, помідори), кабачкові (кавуни, дині, гарбузи), бобові (горох, квасоля, соя);
насінні (яблука, айва, груша), кісточкові (вишня, черешня), ягоди (виноград, смородина, полуниця, суниця, малина), цитрусові (лимони, апельсини, мандарини, інжир, гранати);
інші види промислової сировини також з високим вмістом пектину: чай, тютюн, соняшник, бавовна, кора хвойних порід дерев (сосна, ялина, модрина).
Сучасна промислова технологія пектину ґрунтується на кислотно-термічному гідролізі і складається з чотирьох основних груп процесів:
— підготовка сировини, гідролізне екстрагування пектину, очищення та концентрування пектинового екстракту;
— гідролітичне екстрагування пектину з рідкої фази у вигляді сухого продукту;
— одержання пектину з різними властивостями, які характеризуються тонким очищенням пектинового екстракту й коагуляту при оптимальних технологічних параметрах до досягнення відповідної швидкості желе- і комплексоутворення;
— процеси регенерації етилового спирту, що застосовується в процесах другої групи, утилізація відходів виробництва та очищення стічних вод.
В цілому враховуючи подібність технологічних стадій отримання пектину з різних видів сировини його виробництво з яблучного та бурякового жому і кошиків соняшнику можна навести таку схему цього виробництва.
Яблучний пектин |
Буряковий пектин |
Пектин із кошиків соняшників |
Підготовка сировини |
||
3-кратне промивання водою при температурі 30-35оС. |
Подрібнення бурякового жому. |
Подрібнення й промивання кошиків соняшнику |
Гідролізне екстрагування пектинових речовин |
||
10-кратна кількість розчину азотної кислоти, температура 70-80оС, тривалість – 3-3,5 год (екстракт А). 13-кратна кількість води, температура 45-50оС, тривалість – 1,5-2 годин (екстракт В) |
20-кратна кількість 1,3 %-ї соляної кислоти, температура 70оС, рН 0,6-0,8, тривалість – 2,5 год. |
15-кратна кількість 0,4%-ї соляної кислоти, температура 80оС, тривалість – 1,0-1,5 год. |
Змішування обох екстрактів, відстоювання протягом 2-4 год. |
Можливе повторне екстрагування |
|
Концентрування і відділення пектину |
||
Вакуум-випарювання екстракту. Температура в першому корпусі 70-75, у другому – 45оС. |
Фільтрування екстракту, його охолодження до 30-40оС |
Фільтрування екстракту, промивання крупки водою, змішування промивних вод з екстрактом |
Охолодження концентрату до 25оС. |
Осадженням пектину хлоридами алюмінію та амонію |
Сепарування пектинового екстракту, повторне фільтрування, охолодження, відстоювання |
Осадження пектинових речовин 3-кратною кількістю етилового спирту міцністю 90-95 % об. при рН 1,7-1,9. |
Зневоднювати коагулят бажано на пакетних пресах до вологості 75-76 %. |
Пресування осаду до вологості 75-76%. |
Центрифугування осаду. |
Багаторазове промивання аліфатичними спиртами. |
Трьох стадійна обробка осаду 50%-м, 70%-м і 66%-м водно-спиртовим розчином, у присутності 4%-ї соляної кислоти та 0,3-0,4%-го аміаку тривалість – 15-20 хв. |
Промивання осаду етиловим спиртом у співвідношенні 1:8. |
|
|
Висушування пектину |
||
Температура – 55-60оС, тривалість – 2-3 год. |
Температура – 50-60оС. |
Температура – 60-70оС. |
