Тема 6: Передання майнових авторських прав

1. Поняття та види договорів про передання майнових прав інтелектуальної власності:

Відповідно до ст. 626 ЦК України від 16 січня 2003 року, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. При цьому, відповідно до принципу свободи договору, що закріплений, зокрема, і у ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 1107 нового ЦК України встановлює невичерпний перелік видів договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності взагалі. Окремі з цих договорів можуть застосовуватися і щодо розпорядження майновими правами на твір, що є об’єктом авторського права. У цей перелік включаються такі види договорів:

1. ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

2. ліцензійний договір;

3. договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності;

4. договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5. інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Отже, хоча у даній нормі окремо і не виділяються авторські договори, можна зробити висновок, що ці договори можна включити у пункт 5, що зазначений вище, тобто до інших договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Також, виходячи із змісту ст. 1109 ЦК України, можна зробити висновок, що авторські майнові права на твір можуть передаватися і за ліцензійним договором, за яким одна сторона (ліцензіар або володілець виключних майнових прав інтелектуальної власності) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК України та іншого закону.

Останнім часом ліцензійні договори стають все більш універсальними і починають застосовуватися щодо розпорядження майновими правами на будь-які результати інтелектуальної, творчої діяльності, яким надається правова охорона відповідно до закону.

Сам термін «авторський договір» у ЦК України згадується лише у ст. 1072, у якій визначається черговість списання грошових коштів банком з рахунку клієнта у разі одночасно надходження до банку кількох рахункових документів (зокрема, у другу чергу списуються виплати за авторським договором). Більш детально, передання саме майнових авторських прав за авторським договором регламентується Законом України «Про авторське право і суміжні права».

2. Поняття та класифікація авторських договорів:

Використання творів, що охороняються відповідно до норм чинного законодавства, пов’язане із проблемою пошуку балансу між інтересами автора, публіки та користувача. Автори створюють твори і вимагають визнання своїх прав на них, громадськість хоче мати можливість користуватися ними безперешкодно, а користувач – неминучий посередник між автором і широкою публікою – хоче вести свої справи на найвигідніших умовах. Договори, предметом яких є відступлення майнових прав автора, крім спеціальної регламентації підпорядковуються і певним загальним правилам або вимогам, що містяться у чинному цивільному законодавстві, в тому числі і у Цивільному кодексі України (зокрема, це вимоги щодо вільної згоди сторін, їх дієздатності, предмету договору тощо).

Необхідно також зазначити, що передання майнових авторських прав слід відрізняти від переходу цих прав до іншої особи. Перехід – це більш широке поняття, яке охоплює й ті випадки, коли авторські права переходять до іншої особи не з волі автора (спадкування, перехід майнових авторських прав на службові твори тощо).

Авторський договір – це договір, за яким автор передає або зобов’язується передати іншій стороні свої права на використання твору в межах і на умовах, погоджених сторонами. Авторський договір має цивільно-правовий характер і є самостійним серед інших цивільно-правових договорів. Це означає, що на авторсько-правові відносини поширюються як загальні положення цивільного права, так і відповідні норми зобов’язального права, що стосуються порядку виконання договору, відповідальності за порушення його умов тощо.

Як особливий вид цивільно-правового договору авторський договір має окремі різновиди, кожний з яких має свою специфіку. Класифікацію існуючих авторських договорів здійснюють за різними критеріями:

1) залежно від виду твору, з приводу якого укладається договір: авторські договори на створення та використання літературних, музичних, аудіовізуальних, архітектурних та інших творів;

2) залежно від предмета авторського договору: авторські договори замовлення та авторські договори на використання вже готового твору;

3) залежно від того, чи стає придбавач авторських прав єдиним їх володільцем: авторські договори про передачу виключних і не виключних прав;

4) залежно від способу використання твору: видавничі, постановочні, сценарні договори, договори про депонування рукопису, договори художнього замовлення тощо.

Сторонами авторського договору є автор (або його правонаступник), з одного боку, і користувач його твору – з іншого. Авторський договір повинен укладатися у письмовій формі. В усній формі може лише укладатися авторський договір про використання творів у періодичній пресі.

3. Умови та зміст авторського договору:

Авторський договір, як і будь-який інший цивільно-правовий договір, повинен містити певні істотні умови, які визначені у законі. Відповідно до ст.ст. 32-33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» істотними умовами, які є характерними саме для авторського договору, є такі умови:

1) умови про способи використання твору та конкретні права, що надаються за авторським договором;

2) строк та територія, на які передаються відповідні авторські майнові права;

3) розмір винагороди і (або) порядок визначення розміру винагороди за використання твору, порядок і строки її виплати;

4) інші умови, які сторони вважатимуть суттєвими для цього договору.

Зазначені вище істотні умови авторського договору поширюються також і на інші договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, і на ліцензійні договори. При цьому необхідно враховувати, що не можуть бути предметом авторського договору права на використання твору, яких не було на момент його укладення (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Права на використання твору, що передаються за авторським договором, вважаються невиключними, якщо у договорі прямо не передбачено передання виключних прав на використання твору. При цьому усі майнові права на використання твору, які передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені у авторському договорі як передані відповідним суб’єктом авторського права, вважаються такими, що не передані, і зберігаються за ним.

Питання про строк дії договору та територію, на яку поширюються відповідні права вирішується сторонами самостійно при укладенні авторського договору. Закон України «Про авторське право і суміжні права» не містить наслідків невключення сторонами до умов договору умови про строк його дії та території, на яку поширюються відповідні права. Але за аналогією закону у цьому випадку можна застосовувати положення ч. 3 ст. 1110 та ч. 7 ст. 1109 ЦК України, які вказують такі наслідки для ліцензійних договорів, а саме:

1) за відсутності в авторському договорі умови про строк, на який передають право, договір може бути розірваний автором по закінченні 5 років від дати його укладення, якщо будь-яка із сторін авторського договору повідомить про це у письмовій формі іншу сторону за 6 місяців до розірвання договору. Якщо за 6 місяців до спливу цього 5-річного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається укладеним на невизначений строк. У цьому випадку кожна із сторін може у будь-який час відмовитися від договору, письмово попередивши про це другу сторону за 6 місяців до розірвання договору, якщо інший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін;

2) за відсутності у договорі умови про територію, на яку передаються відповідні права, дія цих прав за договором поширюється на всю територію України.

Щодо винагороди за авторським договором, то вона визначається у ньому як відсоток від доходу за використання твору, а якщо це неможливо здійснити у зв’язку із характером твору або особливостями його використання – як зафіксовану у договорі суму або іншим способом. Мінімальні ставки авторської винагороди, за межі яких не можна виходити сторонам такого договору, встановлює Кабінет Міністрів України. Так, постановою КМУ від 18 січня 2003 року за № 71 затверджено розміри винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм та порядок їх виплати, а постановою від 18 січня 2003 року за № 72 – мінімальні ставки авторської винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права та суміжних прав.

Слід також не забувати, що відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права», умови договору, які погіршують становище автора (його правонаступника) порівняно із становищем, встановленим чинним законодавством, є недійсними.

Зміст авторського договору, як і будь-якого іншого цивільно-правового договору, становлять права та обов’язки його сторін. Авторський договір є двостороннім, тобто відповідними правами і обов’язками наділяються обидві сторони. Обсяг прав і обов’язків сторін в авторських договорах різних видів є різним. Зокрема, як правило, основним обов’язком автора є створення та передача організації-замовнику свого твору, а основним обов’язком користувача, тобто організації, за замовленням якої створюють твір, є обов’язок прийняти та розглянути наданий автором твір, а також, у випадку його схвалення та прийняття – виплатити автору винагороду за використання цього твору.

4. Відповідальність сторін за порушення авторського договору; припинення дії авторського договору:

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за авторським договором сторони несуть відповідальність за порушення його умов. Відповідальність за авторським договором є одним із різновидів цивільно-правової відповідальності. Її можна визначити як міру державного примусу майнового характеру, що застосовується з метою відновити порушені права і задовольнити потерпілу сторону за рахунок сторони, яка порушила договірне зобов’язання. Основною метою відповідальності за порушення авторського договору є відновлення порушених прав і законних інтересів потерпілої сторони за рахунок порушника її прав, а особливістю відповідальності є те, що відповідальність автора, з одного боку, і відповідальність користувача, з іншого не співпадають ні за підставами, ні за обсягом.

Відповідно до чинного законодавства відповідальність автора за порушення обов’язків за договором може полягати в поверненні одержаного ним гонорару, односторонньому розірванні укладеного з ним договору, покладенні на нього обов’язку відшкодувати збитки користувача, а також у сплаті ним неустойки (пені). Зокрема, ч. 2 ст. 34 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначає, що якщо автор не передав твір замовникові відповідно до умов авторського договору замовлення, він повинен відшкодувати замовникові збитки, у тому числі упущену вигоду.

Умови реалізацій відповідних санкцій за порушення авторського договору визначається сторонами у конкретному договорі. Якщо ж питання відповідальності в авторському договорі не вирішені або вирішені не досить чітко, необхідно керуватися загальними положеннями цивільного права, до яких, зокрема, відноситься наявність вини автора або користувача в порушенні договірних зобов’язань; факт завдання шкоди (збитків); протиправність дій автора або користувача та причинний зв’язок між допущеним порушенням умов договору та наслідками цього порушення.

Окрім автора, відповідальність у певних випадках несе і користувач або замовник, зокрема: у разі порушення цілісності твору, невиплати автору обумовленої договором винагороди, порушення зобов’язання використати твір, якщо воно було покладено на нього відповідно до авторського договору тощо.

Щодо підстав, умов та наслідків припинення дії авторського договору, то це питання регулюється як загальними положеннями цивільного законодавства, так і спеціальними нормами авторського права, які відображають специфіку авторських договорів. Підставами для припинення дії авторського договору, зокрема, визнаються:

1. закінчення строку його дії;

2. взаємна угода сторін про припинення авторського договору;

3. угода про заміну одного зобов’язання іншим (новація);

4. неможливість виконання, викликана діями непереборних обставин, що не залежать від волі сторін;

5. смерть автора або ліквідація юридичної особи, що є стороною договору тощо.

Порядок припинення авторського договору чинне цивільне законодавство не регламентує. Іноді, наприклад, по закінченні строку дії авторського договору, це відбувається автоматично; в інших випадках оформляється спеціальною угодою сторін, зокрема шляхом обміну листами, або здійснюється на підставі односторонньої заяви однієї зі сторін. Якщо одна із сторін не згодна з розірванням договору або підставою такого розірвання, спір розглядають у судовому порядку.