3. Суїцидальна поведінка в студентському віці

Самогубство в загально-психологічному аспекті трактують як поведінку людини спрямовану на її знищення. "У розгляді суїцидальної поведінки важливим є соціально-психологічні, біологічні, суспільні фактори, які впливають на її мотивацію".[5] В посібнику з психології суїциду самогубство трактують як навмисне самоушкодження зі смертельним фіналом.[6]  Проте не всі дії людини які мають в наслідку її смерть можна вважати за суїцидальні. Самогубством вважають лише той вчинок, який людина зробила усвідомлено (галюцинації, стан психозу можуть спровокувати такий вчинок, проте смерть за таких умов кваліфікується як нещасний випадок).Самогубство, як вважає психолог кризового стаціонару для суїцидентів О.Калашникова, — це слабість, капітуляція, воно ніколи не може бути виправданим, навіть тоді, коли людина втратила все — кохання, здоров'я, віру в себе, сенс життя. Якщо людина вирішує позбавити себе життя, це означає, що в її свідомості відбуваються суттєві зміни. Сенс життя є фундаментальною життєвою категорією. Людина вирішує позбавити себе життя, коли під впливом тих чи інших обставин її існування втрачає сенс."Вихідним в етико-психологічному аналізі самогубств треба вважати категорію життєвого сенсу — одну з найзагальніших, найбільш інтегрованих характеристик розуміння життя та відчуття життя особистості"

Суїцид в період студентського віку

"Різні люди по-різному адаптуються до негативних змін у соціумі (сфера стосунків з протилежною статтю, сфера навчання, сімейні стосунки):

• вступають в боротьбу з тими, кого вони вважають противниками;

• просять допомоги;

• намагаються уникнути травмуючих впливів" звинувачують себе в тому, що сталось;

• "опускають руки" та ін.

Визначальним чинником вибору конкретної моделі поведінки є позиція особистості, визначення та оцінка нею характеру змін. Нерідко такій позиції властиві амбівалентність, суперечливість, лабільність (лат. Labilis – нестійкий; мінлива невизначеність). Суїцидонебезпечною вважають позицію суб'єкта, щодо змін у ситуації, яку він тлумачить як безвихідну, безнадійну, програшну".[8]Кожна людина, не дивлячись на повсякденну заклопотаність мріє про щастя, і звісно, що у кожної людини своє уявлення про нього, але чи задумувались ми що таке щастя? Щаслива людина, це людина, яка має сенс свого життя і впевнено крокує до нього, долаючи всі можливі перешкоди на своєму шляху. Але що робити, якщо постають такі перешкоди, які на перший погляд неможливо подолати, коли здається, що все, чого ти досягав було марним. Такі переломні моменти можуть траплятися в різні періоди життя людини, проте нас зараз цікавить саме підлітковий вік, адже він є найскладнішим та найсуперечливішим періодом особистісного становлення. Саме в цей період змінюється соціальний статус дитини, розширюються та в деякій мірі переорієнтовуються контакти, відбувається відносне звільнення від батьківської опіки, і головне – формується новий світогляд, а з ним приходять нові цілі, ідеали, уявлення. У цей період у підлітка відбуваються зміни в будові тіла, розвивається мислення, виникає потреба у спілкуванні з однолітками. Прагнення бути незалежним від старших призводить до непорозумінь, конфліктів. В цей період формуються особливості характеру, підліток обирає собі ідеали, авторитети. Підліток починає шукати себе в цьому світі, намагається зрозуміти свою соціальну призначеність, а його внутрішній світ постійно ускладнюється і вимагає все більшої приватності.Наштовхуючись на нерозуміння та невідповідність в своєму житті реальності та омріяних ідеалів майбутнього підліток може піти на жахливий крок. Період статевого дозрівання , перехідний період є одним із найнебезпечніших періодів, адже за статистикою саме в цей час скоюється одна з найбільших частина суїцидів ( найвищий рівень суїцидальних спроб спостерігається у 16 –17 і 18-24 – літніх, існує навіть визначення пубертатний суїцид) Чому саме в цьому віковому періоді людина схильна до автоагресивної поведінки ((грец. аutos- сам agressio – напад) – специфічна форма особистісної активності, спрямована на завдання шкои своєму соматичному або психічному здоров'ю)?.[9]  На думку Юнга, всі культурні і соціальні аномалії необхідно розглядати в світлі давніх архетипів. А мотиви і причини, що штовхають підлітка до здійснення самогубства, необхідно шукати в глибинах його духовного світу.Майже в усіх архаїчних товариствах період статевого дозрівання розглядався як найважливіший момент життя людини. Це час, коли підліток стикається з найважливішою миттю свого життя, з моментом ініціації.Ініціація — це ритуал, член архаїчної общини в якому переходить від безвідповідального, природного, інерційного існування (дитинства) до нового життя. Він стає повноправним членом колективу. Підліток в ході цього ритуалу вмирає для тваринного життя і знов народжується для "нового життя". Він стає "новою людиною".Оскільки сьогодні немає ритуалів з ініціації та сакральних обрядів, то замість умовної смерті і сакральної драми все закінчується смертю тотальною, після якої не існує нового народження. Передчуваючи, що міфологічний період буття закінчується, деякі найчутливіші діти переживають це настільки гостро, що не можуть прийняти недосконалу усічену реальність дорослих. У студентів причиною самогубства може стати ряд таких проблем, як складність адаптації до нових умов, відсутність опіки батьків, комунікативні труднощі, формування взаємовідносин з протилежною статтю, різке падіння самооцінки під час навчання, проблеми скупченості у гуртожитку, неможливість побути на один з собою, своїми проблемами, ранні шлюби.Спробуємо проаналізувати деякі з цих чинників.    

. Шляхи та методи допомоги суїцидентам

Дослідження суїцидальності молоді, як і суїцидальності загалом, пов'язане з труднощами отримання, пізнання об'єктивної інформації. Хворі з суїцидальними тенденціями потребують медичної, насамперед психіатричної допомоги.

Можна виділити два рівня допомоги:

• запобігання суїциду;

• допомога після реалізації суїцидальної спроби. 

Коротко проаналізуємо кожну з них, детальніше зупинившись на першій, адже цю допомогу може надати кожен з нас. Загальновідомо, що більшість студентів висловлююють свої наміри  про самогубство, зазначаючи, що життя вратило для них сенс, вони не бачать себе в майбутньому. Завдання родичів і друзів, почувши таке висловлювання не проігнорувати його, а спробувати ввійти в довіру, пам"ятаючи, що не потрібно боятися прямого запитання про майбутні наміри. Кожна людина в своєму житті прагне спілкування, тож допоможемо один одному. Не варто перконувати себе в тому, що після невдалої суїцидальної спроби, юнак ніколи більше до цього не повернеться. Статистика доводить, що майже половина з тих, хто здійснив незавершений суїцид, повторюють суїцидальні спроби. Серед них приблизно 10 % - протягом першого року. Потрібно пам'ятати, що якщо дитина спромоглася на цей вчинок, без надання належної допомоги, вона спробує це знову і знову.Іноді ми можемо несерйозно сприймати суїдидальні спроби, вважаючи, що дитина таким чином хоче привернути до себе увагу, проте більшість діє дуже серйозно, і треба зробити все для запобігання такого вчинку, щоб потім не шкодувати все своє життя.Після суйдидальної спроби, перша невідкладна допомога надається психіатром, який вводить в організм психофармакологічних препаратів для зняття психомоторного збудження. Тактика лікаря-психіатра залежить від конкретної ситуації та психосоматичного стану хворого. Одних хворих у постсуїцидальному періоді госпіталізують у психіатричну лікарню, інших, якщо необхідна спеціалізована допомога, - в соматичну лікарню. Із соматичних лікарень, куди суїцидентів було направлено для надання необхідної медичної допомоги, після консультацій лікарів – психіатрів їх переводять до психіатричного стаціонару, де їх очікує обмежувальний режим та медикаментозне лікування в окремо відведених палатах. Питання про можливість виписки із лікувального закладу вирішує комісія лікарів, які керуються певними чинниками, задля запобігання повторих спроб. Після виписки із лікарні, суїциденти продовжують перебувати під наглядом суїцидологічного кабінету психоневрологічного диспансеру. 

Висновки

Акт самогубства особливо вражає людську свідомість тоді, коли його вчиняє юна людина. Наявність суїциду, наркоманії та алкоголізму (існує тісний взаємозв'язок між наркоманією, алкоголізмом, депресією і суїцидальною поведінкою) серед молоді, а особливо його зростання глибоко вражає.В роботі подано короткий екскурс поглядів на феномен суїциду в світовій історії, визначено поняття суїциду. Основна частина роботи присвячена аналізу  зовнішніх чинників суїцидальності серед студентів, адже суїцидальні настрої і суїцидальна поведінка пов'язані з глибинною кризою у світогляді, ціннісно-оріїнтаційній сфері особистості (життя втрачає сенс, стає тужливим і безрадісним, а майбутнє – безперспективне і позбавлене цінності). Це чинники пов'язані з качанням у вищому учбовому закладі (зміна стандартних умов життя, зміна оточення, вихід з-під опіки батьків, матеріальна невлаштованість у житті, збільшення інтелектуальних навантажень).

У зв'язку з цим виділено та проаналізовано класифікацію криз, пов'язаних з циклом навчання у вищому учбовому закладі за Н. Хазратовою, а саме:

• криза адаптації до умов навчання у вузі (1 курс);

• криза "середини" навчання (2-3 курси);

• криза завершення навчання і переходу в інший соціальний статус (5 курс - початок трудової діяльності);

• криза відрахування з вузу, яка створює деривацію такого необхідного у 20-річному віці почуття причетності.

Крім того в роботі звернута увага на такий суїцидальний чинник, як неможливість побудови здорових взаємовідносин з протилежною статтю.

За основу взята класифікація причин кризи взаємостосунків з протилежною статтю за І.Попиком, де зазначено, що основними проблемами у побудові взаємовідношень є:

• проблеми, пов'язані з високим рівнем вимог до свого обранця;

• проблема пов'язана з пошуком (на підсвідомому рівні) партнера, який має реалізувати в житті ті плани, які особистість не здатна реалізувати самостійно;

• проблеми на комунікативному рівні;

• проблеми пов'язані з нав'язаними стереотипами (розмежування обов'язків між хлопцем і дівчиною, страх перед статевим зближенням, проблеми створення сімейних стосунків);

• та проблеми пов'язані з втратою коханою людини, чи то від її смерті, чи від розриву стосунків.

Кожна з цих проблем може сильно вразити остаточно ще не сформовану психіку молодої людини, і без надання вчасної і належної допомоги може призводити до патологічних висновків. У зв'язку з цим зазначено, якими методами і шляхами можна надавати допомогу суїцидально налаштованим студентам. Основним методом допомоги є спілкування з фахівцем, який шляхом віднайдення основної причини кризової ситуації, зорієнтовує свої сили на вихід із становища, головними серед яких мають бути  любов до дитини, чесність з нею, компромісність та відвертість.