1. Студентська група її види

Студентська група є елементом педагогічної системи. Функції управ­ління вона здійснює через зворотний зв'язок: викладач - група, група - ви­кладач (куратор). У психології навіть є поняття груповий суб 'єкт - спіль­ність людей із відповідними характеристиками, групові санкції - сукуп­ність засобів, за допомогою яких група стимулює нормативну поведінку кожного її члена.

Груповий суб'єкт має такі психологічні особливості:

1) Це взаємопов'язана, взаємозалежна і взаємовідповідальна група людей, яка залучена до різноманітних форм спільної (сумісної) діяль­ності: спілкування, групові дії і поведінка, загальна групова активність її членів і міжгрупові стосунки.

2) Здатність групи до саморефлексії : формується образ групи і по­чуття «Ми», що містить групову оцінку, групові домагання, психоло­гічну готовність до колективних видів спільної діяльності, індивідуаль­не обличчя групи (згуртованість-роз'єднаність, сумісність-несумісність, щирість-нещирість, конфліктність-безконфліктність, толерантність-не-терпимість, стійкість-мінливість, доброзичливість-агресивність, повага-зневага та ін.), спілкування (цілеспрямованість-безцільність, контактність-ізольованість, комунікабельність-замкнутість, компетентність-некомпетентність, комфортність - дискомфортність та ін.).

Таким чином, груповий суб'єкт характеризується вищим рівнем ак­тивності, цілісності та автономності у процесі сумісної діяльності її чле­нів.

Студентська група - спільність автономна й самодостатня. Вона здат­на сама вирішувати свої внутрішні проблеми, а її активність пов'язана з соціальним життям інституту (факультету), університету, розв'язанням соціальних питань (як приклад, студентські будівельні загони, участь у роботі органів студентського

самоврядування тощо).

Студентська група формально-логічно характеризується як первин­на, реальна, мала група, офіційно створена (зовнішньо організована), яка може вміщувати в себе й неформальні мікрогрупи . Вона створюється у вищому навчальному закладі, що зумовлюється потребами педагогічного управління (як і клас у школі, група в дитячому садку).

Студент зазвичай входить до складу різних соціальних груп. Л.І. Марісова виокремлює вісім видів малих груп, в одній або в декількох із яких перебуває за період навчання студент, серед них:

1) студентська академічна група, існування якої зумовлене специфі­кою організації навчального процесу у ВНЗ і яка спеціально створюється для успішного здійснення навчально-виховних функцій;

2) студентські наукові гуртки, науково-теоретичні семінари її про­блемні групи, функціонування яких зумовлене необхідністю залучати всіх студентів сучасного ВНЗ до якогось виду науково-пошукової ро­боти;

3) студентські групи, існування яких зумовлене формою організації позанавчального виховною пронесу та необхідністю розвитку громад­сько-політичної й організаторської активності молоді, формування гро­мадянської і політичної її свідомості;

4) трудові студентські групи, існування яких зумовлене необхідніс­тю організації трудового виховання студентів і забезпечення їхньої по­треби у праці;

5) групи художньої самодіяльності та спортивні команди, органі­зація яких зумовлена необхідністю естетичного й фізичного виховання студентів, задоволення їхніх потреб в активній художній діяльності та фізичному розвитку;

6) родинно-побутові малі групи, які пов'язані з веденням домашніх справ, підтриманням родинних стосунків, проведенням культурного до­звілля в сім'ї, заняттям за інтересами і розвагами;

7) ситуативні, епізодичні або довготривалі групи, існування яких пов'язане з проведенням організованого спільного відпочинку та оздо­ровлення студентів, спільного проживання в гуртожитку;

8) студентські неформальні групи, які виникають не санкціоновано на основі особистих симпатій, приязні, взаємної привабливості.

Ми будемо переважно вести мову про студентську академічну гру­пу, яка визначається як більш-менш постійна в межах навчального року сукупність студентів, що об'єднані завданням гуртової навчально-про­фесійної діяльності та перебувають у безпосередньому контакті один з одним. Вона є одним з основних елементів навчально-виховної системи вищої школи.

Студентів у академічній групі поєднує:

• загальна мета і завдання професійної підготовки;

• спільна навчально - професійна діяльність;

• зв'язки ділового та особистісного характеру (активна участь кожного студента в житті групи - хороша школа надбання належного досвіду жити й працювати в будь-якому виробничому колективі);

• однорідність складу групи за віком (пізня юність або рання дорос­лість);

• висока поінформованість один про одного (і про успіхи, і про особис­те життя);

• активна взаємодія у процесі комунікації;

• високий рівень студентського самоврядування;

• обмежений терміном навчання у ВНЗ час існування групи.

Між студентами встановлюються, по-перше, функціональні зв'язки, які визначаються розподілом функцій між студентами як членами групи; по-друге, емоційні зв'язки, або міжособистісні комунікації, які виника­ють на основі симпатій, загальних інтересів. У зв'язку з цим у студент­ській групі може бути така структура:

1. Офіційна підструктура, яка характеризується цільовим призначен­ням групи - професійна підготовка, сприяння становленню особистості майбутнього фахівця. Вона ґрунтується на авторитетності офіційного ке­рівника - старости, який призначається дирекцією (деканатом), а також інших керівників, які здійснюють рольове управління групою, організо­вують ділові стосунки між членами групи (профорг, культорг , редактор та ін.) - це ділова сфера взаємин.

2. Неофіційна підструктура виникає тоді, коли відбувається поділ групи на мікрогрупи , які виникають на основі однакових інтересів, про­яву емпатії , симпатії один до одного - це емоційна сфера взаємин. Мікро­групи, які виникають на основі спільних інтересів, взаємної прихильнос­ті студентів, характеризуються такими ознаками:

• висока частота комунікативної взаємодії;

• спільні культурні пріоритети і переконання, загальні ціннісні орієнта­ції;

• взаємообмін і копіювання моделей поведінки членів групи, стилю вза­ємодії і спілкування (групові звички і ритуали, внутрішньогруповий сленг тощо);

• можлива диференціація соціальних ролей (наприклад, «лідер групи» і «підлеглий», «генератор ідей» і «організатор» тощо);

• взаємозалежність індивідуальних і спільних цілей;

• мікрогрупа може коригувати поведінку окремих своїх членів.

Під час роботи зі студентською групою куратор (викладач) обов'яз­ково повинен вивчати особливості обох її соціально-психологічних підструктур (офіційної і неофіційної), враховувати стадію становлення структури групи, а саме:

а) відсутність структури взагалі (кожен сам собою або наявні лише попарні зв'язки («діади»);

б) структура, що формується (є мікрогрупи з декількох членів, а інші залишаються самі по собі);

в) конкуруюча структура (наявність 2-3 конкуруючих між собою мікрогруп );

г)взаємодіюча структура (наявність декількох мікрогруп , що активно взаємодіють при організації та здійсненні спільної діяльності).

Для вивчення структури групи та міжособистісних взаємин у ній за­стосовують метод соціометрії (Дж . Морено), референтометричний метод (A.B. Петровський), активні інтеракційні методики (В.В. Власенко) та ін.

Потрійно підкреслити, їло емоційні (неформальні) взаємини у студент­ській академічній групі формуються та проявляються у всій своїй повноті та глибині. Це пояснюється сенситивністю юнацького віку до інтимно - особистісних стосунків, бурхливим проявом потреби в емоційно-насиче­ному спілкуванні, у коханні та дружбі. Тривалість спільного проведення вільного часу в колі своїх ровесників найдовша саме в цьому віці.

Підвищена емоційність юнацькою віку, яскравість переживань спри­яє розгортанню емоційно-особистісних стосунків - дружби, кохання, емоційної прихильності, відданості, готовності підтримувати один одно­го. У членів групи розвивається почуття групової ідентичності: члени групи визначають себе словом «Ми», студенти готові підставити плече, прийти на допомогу один одному, вони емоційно залучені до справ своєї групи, радіють її успіхам, хвилюються за невдачі.