Види повідомлень за способом сприйняття

Види повідомлень	Приклади повідомлень
Візуальні	Форма предметів, колір, тексти, малюнки, скульптури, візуальні сигнали
Звукові	Музика, спів птахів, доповідь, усне спілкування
Тактильні	Твердий хліб, гладка поверхня
Нюхові	Різкий запах, їдкий запах диму, запах парфумів
Смакові	Солоний огірок, солодка цукерка, гіркий перець
Комбіновані	Тверде червоне солодке яблуко, кінофільм

Сигнал — матеріальний носій інформації, що містить у собі або несе інформацію, кодовану у певний спосіб. Інше визначення, сигнал - це будь-яка фізична величина (наприклад, температура, тиск повітря, інтенсивність світла, сила струму і т.п.), що змінюється з часом.

Аналоговий сигнал — сигнал, що безперервно змінюється по амплітуді і у часі (напруження, що плавно міняється, струм або температура). Інформація в аналоговому вигляді міняє своє значення поступово. Прикладами аналогових способів передачі сигналу є людська мова, звукозапис на магнітні стрічки, показники ртутного термометра, годинника зі стрілками, ваги пружині, спідометра автомашини, електричні сигнали телефону і радіо, телевізійні сигнали тощо.

Дискретний (цифровий) сигнал – сигнал, який може приймати лише кінцеве число значень в кінцевому числі моментів часу (дискретний — не безперервний). Цифровим він називається тому, що його окремі значення ми можемо перерахувати, тобто кожному значенню сигналу ми можемо поставити у відповідність число. Інформація у дискретному вигляді міняє своє значення з певним кроком. Найяскравішим прикладом дискретного способу зображення інформації є обчислювальні процеси у комп'ютерах, також показники електронного годинника або термометра, ваги з гирями, будь-який текст.

Інформаційні процеси – це процеси збирання, пошук, опрацювання, нагромадження, зберігання, передавання і захисту інформації. Інформаційні процеси відбуваються у людському суспільстві, у живій природі й у технічних системах.

Збирання інформації — це сукупність операцій, заходів та процедур, метою яких є здобуття інформації, потрібної для прийняття рішення, розв'язування задачі, досягнення поставленої цілі тощо. До основних методів збирання інформації належать: спостереження, вимірювання, експеримент, опитування, анкетування, тестування.

Пошук інформації — це сукупність операцій, заходів та процедур, метою яких є знаходження потрібної інформації у фонді даних, що зберігаються.

Опрацювання інформації — це сукупність цілеспрямованих дій над здобутою інформацією з метою отримання нової інформації. Опрацювання інформації звичайно складається з декількох етапів і може містити такі, як: фільтрація, формалізація, структурування, суто опрацювання, перетворення

Нагромадження інформації — це її підготовка для подальшого використання. Процес нагромадження інформації передбачає здійснення таких операцій, як: сортування, упорядкування, систематизація.

Зберігання інформації - це комплекс дій, метою яких є захист нагромадженої інформації від втрати, зіпсування, зруйнування, пошкодження.

Передавання (або транспортування) інформації є процесом переміщення даних від одного пункту до іншого (або декількох інших). У будь-якому процесі передавання інформації завжди можна виділити таких його учасників: джерело інформації, звідки вона надходить; приймача (або споживача) інформації (одного чи декількох), який її отримує; канал, за яким здійснюється передавання інформації.

Захист повідомлень – це процес створення умов, що не допускають втрати, пошкодження, несанкціонованого доступу або зміни повідомлень.

Біт – це кількість інформації, що необхідна для однозначного визначення однієї з двох рівномірних подій (0, 1); найменша одиниця вимірювання інформації.

Байт – послідовність довжиною із восьми бітів.

Біт, байт, кілобайт, мегабайт, гігабайт, терабайт – основні одиниці виміру кількості інформації в комп’ютері.

1 Байт = 8 біт;

1 Кілобайт = 1024 байти

1 Мегабайт = 1024 Кбайти

1 Гігабайт = 1024 Мбайти

1 Терабайт = 1024 Гбайти

Позиційна система числення – це система, в якій той самий числовий знак (цифра) в запису числа має різне значення залежно від того місця (розряду), де його розташовано. Будь – яка позиційна система характеризується своєю основою – кількістю різних знаків або символів, що використовуються для подання чисел у цій системі. Тож десяткова система – це позиційна система числення з основою 10.

Двійкова система числення – це система, в якій для запису чисел використовуються дві цифри 0 і 1. Основою двійкової системи числення є число 2.

Код – це система умовних знаків, символів, літер для передачі, збереження та опрацювання інформації.

Кодування – це процес заміни знаків одного набору знаками іншого набору при збережені змісту тієї інформації, яка за допомогою цих знаків подається.

Кодова таблиця - це таблиця, що встановлює відповідність між символами алфавіту і двійковими числами. Ці числа називаються кодами символів і відповідають внутрішньому зображенню символів у комп'ютері.

АSСІІ - це скорочення від American Standart Coode for Information Interchange - американський стандарт кодів для обміну інформацією. У цій таблиці кожний символ кодується двійковим числом, що складається з семи розрядів.

Звуковий сигнал – це хвиля зі змінними частотою та амплітудою коливань. Чим більша амплітуда сигналу, тим він гучніший, а чим більша частота, тим вище тон.

Глибина кодування (І) – це кількість біт, що використовуються для кодування різних рівнів сигналу або стану. Кількість різних рівнів сигналу визначається за формулою: N = 2I.

Частота дискретизації (М) – це кількість вимірювань рівня звукового сигналу за одиницю часу. Дана характеристика вказує на якість звучання і точність кодування. Вимірюється в Гц, може приймати значення від 8 до 48 кГц.

Інформатизація – це процес створення оптимальних умов для максимально повного задоволення в інформаційних проблемах різних суб’єктів на основі використання інформаційних ресурсів із застосуванням прогресивних технологій.

Інформаційна система - сукупність апаратних та програмних засобів, які забезпечують автоматизацію, збирання, накопичення, опрацювання, систематизацію, зберігання, подання й передавання інформації.

Інформаційне суспільство – це суспільство, до всіх сфер діяльності членів якого входять комп’ютери та комп’ютерні технології для здійснення інформаційних процесів.

Інформаційний простір (information space) - інтегральний електронний інформаційний простір, що утворюється при використанні електронних мереж передачі даних. Сфера або сфери в сучасному суспільному житті світу, в яких інформаційні комунікації грають провідну роль.

Інформаційні ресурси – це відомості, які становлять цінність для суспільства і можуть бути оцінені подібно до матеріальних ресурсів (бібліотеки, архіви, фонди, банки даних, інші інформаційні системи).

Інформаційна безпека - захист інформації від будь-яких випадкових або зловмисних дій, результатом яких може з'явитися нанесення збитку самої інформації, її власникам або підтримуючої інфраструктурі.

Інформаційно–пошукові системи (ІПС) — це різновид автоматизованих інформаційних систем, які призначені збереження, пошуку і видачі необхідної інформації користувачу.

Інновація (innovation, novation) - результат творчої діяльності, направленої на розробку, створення й розповсюдження нового вигляду виробів, технологій, впровадження нових організаційних рішень і так далі, що задовольняють потреби людини і суспільства, а разом з тим викликають соціальні та інші зміни.

Інноваційний процес (innovative process) - комплексна діяльність зі створення, освоєння, використання й розповсюдження нововведень. Під нововведенням звичайно розуміється якийсь засіб (новий метод, методика, технологія, навчальна програма та ін.). Діяльнісна структура інноваційного процесу є сукупністю таких компонентів: мотиви, мета, завдання, зміст, форми, методи та результати.

Мультимедіа ( англ. multimedia) — технологія подання інформації в комп’ютерних системах, яка поєднує різні форми: текстову, графічну, звукову, анімаційну, відеоінформацію. Частиною мультимедіа є технології, які дозволяють за допомогою комп’ютера інтегрувати, обробляти й одночасно відтворювати різноманітні типи сигналів, різні середовища, засоби й способи обміну інформацією. Забезпечують зберігання величезних масивів даних, довільного інтерактивного доступу до їхніх елементів і відтворення на екрані ПК відеосюжетів із звуковим супроводом.

Інформаційна технологія (ІТ) – це сукупність засобів і методів, які використовуються для реалізації інформаційних процесів: збирання, зберігання, передавання, опрацювання і захисту повідомлень.

Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) – інформаційні технології з використанням комп’ютерів, комп’ютерних мереж та інших засобів зв’язку. Використання ІКТ забезпечує високу швидкість опрацювання даних, їх швидкий пошук, надійне зберігання і захист, доступ до джерел даних незалежно від місця їх розташування тощо.

Етапи розвитку інформаційних технологій

Номер етапу	Назва етапу	Часовий інтервал	Приклади носіїв даних, засобів передавання та опрацювання даних
І	Етап ручних технологій	Від стародавніх часів до середини ХV ст.	Носії даних – глиняні дощечки, папіруси, береста, палиці із зарубками, картини. Засоби передавання – сигнальні вогнища, барабанний бій, персональні посланці, голубина пошта, перші поштові служби для передавання державних документів. Засоби опрацювання – мозок і пальці людини, ручні обчислювальні прилади
ІІ	Етап механічних технологій	Від середини ХV ст. до середини ХІХ ст.	Носії даних – книги, газети, журнали, фотопластини. Засоби передавання – поштові служби. Засоби опрацювання – друкарські машинки, фотоапарати, механічні обчислювальні прилади
ІІІ	Етап електричних технологій	Від середини ХІХ ст. до 40х років ХХ ст.	Носії даних – платівки, кіноплівки, магнітні плівки. Засоби передавання – телефон, телеграф, радіо. Засоби опрацювання – фонографи, грамофони, електричні друкарські машинки, електромеханічні обчислювальні прилади, магнітофони, ротапринти
ІV	Етап електронних технологій	Від 40х років ХХ ст. до наших днів	Носії даних – магнітні й оптичні диски, електронні мікросхеми. Засоби передавання – телебачення, комп’ютерні мережі, засоби мобільного зв’язку. Засоби опрацювання – електронні калькулятори, комп’ютери

Нові (комп’ютерні) ІТ – технології, пов’язані з використанням комп’ютерів і програмного забезпечення для збереження, захисту, опрацювання і передачі інформації.

Інформаційна культура людини — це система знань, умінь і досвіду людини, яка дає змогу їй вільно орієнтуватися в інформаційному середовищі та свідомо здійснювати свою інформаційну діяльність у роботі з використанням комп’ютерних технологій, сучасних технічних та програмних засобів.

Комп’ютерна грамотність ( англ. computer lite­racy) — комплекс знань і практичних навичок, необхідних для використання комп’ютерних технологій у професійній діяльності, побуті, для здобуття освіти.

Компетентність (від лат. competens – належний, здатний) – міра відповідності знань, умінь і досвіду особистості, визначеного соціально-професійного статусу реальному рівню складності виконуваних ним задач і розв'язуваних проблем.

Інформатична компетентність передбачає наявність у людини знань, умінь і навичок у галузі інформатики і здатність розв’язувати необхідні (у тому числі й нові) теоретичні та практичні задачі з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Інформаційна компетентність — це інтегративне утворення особистості, яке віддзеркалює її здатність до визначення інформаційної потреби, пошуку інформації та ефективної роботи з нею у всіх її формах та представленнях – як в традиційній, друкованій формі, так і в електронній формі; здатності щодо роботи з комп’ютерною технікою та телекомунікаційними технологіями, та здатності щодо застосування їх у професійній діяльності та повсякденному житті.

Засоби навчання – це сукупність об’єктів, які забезпечують процес отримання учнями знань, оволодіння практичними навичками і вміннями. В широкому розумінні під засобами навчання розуміють всі матеріальні об’єкти, які забезпечують досягнення цілей навчального процесу, а також всю сукупність форм, методів і змісту навчання. У вузькому розумінні засоби навчання – це навчальні і наочні посібники, демонстраційні пристрої, технічні засоби, інформаційно-комунікаційні засоби, верстати, інструменти, меблі тощо.

Класифікація за формою подання інформації і сприйняття її органами відчуття людини:

1. Візуальні (зорові) – підручники і посібники, таблиці, схеми, зразки і моделі натуральних об’єктів, карти тощо.

2. Звукові (аудіо) – програвачі платівок і лазерних дисків, магнітофони, музичні інструменти, синтезатори тощо.

3. Комбіновані (аудіовізуальні) – кінофільми, відеофільми, телебачення, комп’ютерні мультимедійні системи тощо.

Класифікація засобів навчання за основною дидактичною функцією:

1. Інформаційні засоби (підручники і навчальні посібники).

2. Дидактичні засоби (таблиці, плакати, відеофільми, програмні засоби навчального призначення, демонстраційні приклади).

3. Технічні засоби навчання (аудіовізуальні засоби, комп'ютер, засоби телекомунікацій, відеокомп'ютерні системи, мультимедіа, віртуальна реальність).

Архітектура ЕОМ – це опис сукупності пристроїв та блоків ЕОМ і зв’язків між ними.

Згідно з ідеями Джона фон Неймана обчислювальна машина має складатися з таких основних компонентів:

Оперативна пам'ять (ОП). Цей пристрій ми раніше називали пам'яттю, його також називають оперативним запам'ятовуючим пристроєм чи скорочено ОЗП. Оперативна пам'ять складається з пронумерованих комірок, у кожну з яких може бути записане одне двійкове число.

Арифметично-логічний пристрій (АЛП). Цей пристрій може виконувати певний набір команд, що відповідають арифметичним та логічним опера­ціям. Результат виконаної команди зберігається в АЛП до надходження на­ступної команди.

Пристрій управління (ПУ). Цей пристрій забезпечує читання та запис інформації до комірок пам'яті. Він також формує сигнали для керування роботою АЛП та зовнішніх пристроїв.

Зовнішні пристрої (ЗП). Роль таких пристроїв виконують, насамперед, пристрої введення та виведення інформації. В реальних ЕОМ такими пристроями є клавіатура, монітор, принтер.

Схема роботи: за допомогою будь-якого зовнішнього пристрою у пам'ять комп’ютера вводиться програма. Пристрій курування зчитує зміст пам’яті, де знаходиться перша команда (інструкція) програми і організовує її виконання. Після виконання першої команди, пристрій керування зчитує наступну команду в т.д.

У ході еволюції обчислювальних машин АЛП та ПУ були об'єднані в одну схему мікропроцесора, а архітектура комп'ютерів значно ускладнилася. Однак основні принципи конструювання ЕОМ, які були зазначені фон Нейманом, залишаються у силі.