Доріжка (англ. Track) — частина магнітного диска, вміст якої може бути прочитаний однією головкою читання-запису за повний оберт диска без її перемикання.

Апаратне забезпечення (hardware) - сукупність з'єднаних між собою різноманітних пристроїв, що входять до складу комп'ютера.

Пристрої виведення – це пристрої, що призначені для виведення обробленої комп’ютером інформації з метою її подальшого використання.

Пристрої введення – це пристрої, що призначені для введення інформації в комп’ютер з метою її подальшої обробки.

Архітектура ПК — це склад і взаємне поєднання пристроїв апаратної частини комп'ютера.

Конфігурація ( англ. configuration) –– група машин, об’єднаних і запрограмованих для роботи як єдина інтегрована система.

Базова конфігурація ПК – мінімальний набір апаратних складових, яких достатньо для початку роботи з комп’ютером.

Периферійні пристрої – це пристрої, що призначені для обміну інформацією між людиною та комп’ютером з метою розв’язання конкретної задачі.

Системний блок - основний вузол комп’ютерної системи, усередині якого встановлені найважливіші компоненти.

Power – кнопка, що розташована на передній частині системного блоку та призначення для включення ПК.

Reset - кнопка, що розташована на передній частині системного блоку та призначення для перезавантаження операційної системи у випадку зависання.

Пристрій безперервного живлення – це автоматичний пристрій, що встановлюється між джерелом енергії та обладнанням, що забезпечує живлення обладнання за рахунок акумуляторних батарей при відключені від основного електроживлення.

Стабілізатор – це пристрій, що контролює вхідну та вихідну напругу, що йде до комп’ютера та йог складові.

Клавіатура - сукупність розміщених у певному порядку клавіш пристрою, що використовується для ручного введення і редагування даних, а також керування виконанням окремих операцій.

Клавіші клавіатури поділяються на групи: Алфавітно-цифрова група клавіш, Службові клавіші, Функціональні, Додаткова цифрова група клавіш, клавіші керування курсором.

Shrift , Ctrl, Alt – використовують в комбінації з іншими клавішами для формування команд.

Tab – клавіша табуляції, при введенні тексту вона використовується, щоб швидко пересувати курсор.

Escape – для відмови від виконання початкової операції.

Backspace – натиснення на цю клавішу знищує останній набраний символ.

Print Screen – збереження поточного вигляду екрану в спеціальній ділянці оперативної пам’яті, що називається буфером обміну.

ScrollLock - використовується для перемикання режимів роботи у деяких програмах.

Pause(Break) – припинення/переривання поточного процесу.

PageUp/PageDown – переводить на одну сторінку вгору або вниз.

Home/End – переводить курсор у початок або кінець поточного рядка відповідно.

Insert - клавіша-перемикач режимів вставки та заміни.

Delete - використовується для видалення символу, що знаходиться праворуч від поточного положення курсору.

Enter – підтвердження команди вводу, переведення курсору на новий рядок.

Пробіл – використовується для введення символу пробілу в рядок тексту, що набирається.

CapsLock – служить для переходу на верхній регістр на деякий час.

NumLock - клавіша-перемикач між режимом уведення цифр і режимом керування курсором.

Основні комбінації клавіш:

Ctrl+X – Вирізати,

Ctrl+C – Копіювати

Ctrl+V – Вставити

Ctrl+A – Виділити все

Ctrl+Z – Відміна останньої дії

Ctrl+P - Друк

Ctrl+S - Зберегти

Shift + Ctrl (Alt) – Зміна розкладки клавіатури

Alt + F4 – Закриває активну програму

Ctrl+ Alt+ Delete – Виклик диспетчера завдань

Курсор – миготливий символ на екрані монітора, що вказує позицію вставки символу введеного з клавіатури

Маніпулятор (англ. grabber hand) — 1. Пристрій для виконання певних операцій під керуванням комп’ютера. 2. Пристрій для спрощеного керування комп’ютером (маніпулятор «миша», ігрові маніпулятори типу «джойстик», трекбол, тачпад, світлове перо, сенсорний екран, акордова клавіатура, мікрофон, диктофон).

Миша — це пристрій, за допомогою якого можна керувати місцезнаходженням курсору на екрані дисплея і вибирати об'єкти для подальшої роботи.

Трекбол (Trackball) — пристрій, вмонтований у переносний комп'ютер і призначений для маніпулювання "курсором". Аналог миші для переносних комп'ютерів (notebook, laptop). Активний елемент - слідкуюча кулька (track ball), що обертається у довільному напрямку за допомогою пальця. Пара сенсорів  відслідковує обертання кульки у горизонтальному та вертикальному напрямах. Графічний курсор на екрані відтворює ці рухи. У використанні трекбол, як правило, складніший ніж маніпулятор миша.

Джойстик (англ. Joystick, joy (радість) та stick (палиця) ) — пристрій-рукоятка управління в комп'ютерних іграх: важіль на підставці, який можна відхиляти у двох площинах. На важелі можуть бути різного роду гашетки і перемикачі. Словом «джойстик» в побуті називають важіль управління, наприклад, в мобільному телефоні.

Тачпад (англ. touchpad — «дотиковий майданчик»), або се́нсорна пане́ль – служить для переміщення курсору залежно від рухів пальця користувача, використовується, як заміна комп'ютерної «миші». Найчастіше застосовується в ноутбуках.

Світлове перо – зовні нагадує кулькову ручку або олівець, з’єднаний з одним із портів введення-виведення комп’ютера проведенням. Введення даних здійснюється в результаті дотиків або проведення ліній пером по екрану монітора. Світлове перо також може бути елементом дигітайзера (графічного планшета). У цьому випадку пером пишуть або малюють по поверхні планшета.

Графічний планшет або Дігітайзер (від англ. graphics tablet або graphics pad, drawing tablet, digitizing tablet, digitizer - перетворювач на цифрову форму)— периферійний пристрій для вводу планшетного типу, призначений для введення інформації у цифровій формі. Графічний планшет складається з електронного планшета, на якому може бути прямокутне меню та курсор. Він має власну систему координат, і при переміщенні курсора по планшету, координати руху по його поверхні передаються в комп'ютер. Ці дані стають координатами точкового об'єкта або однією з точок або лінії або полігону. Розміри планшета варіюються від А4 до А0

Монітор – це пристрій, що слугує для відображення текстової і графічної інформації, що надходить від відеокарти; перетворює цифрову і (чи) аналогову інформацію у відеозображення. Колір отримують у результаті використання кольорових фільтрів, які поділяють біле світло на складові кольорової схеми RGB (Red — червоний, Green — зелений, Blue — синій).

Монітори поділяють за розмірністю зображення:

• двовимірний (2D) — одне зображення для двох очей;

• тривимірний (3D) — для кожного ока формують окреме зображення.

Основні параметри монітора:

• cпіввідношення сторін екрану (4:3, 16:9);

• розмір діагоналі;

• роздільна здатність;

• глибина кольору;

• розмір зерна (пікселя);

• частота оновлення екрану (Гц);

• час відгуку пікселів;

• кут огляду.

Роздільна здатність монітора - це число точок зображення, які відтворюються по горизонталі та вертикалі.

Відеоконтролери (адаптери) – внутрішньосистемні пристрої, що безпосередньо керують моніторами і виведенням їх на екран. Зображення на екрані монітора визначається відеосигналом, який надходить на монітор від спеціального пристрою - відеоадаптера. Відеоадаптер - це зазвичай окрема плата, яка вставляється до відповідного слоту на материнській платі. Команди з формування зображення надходять від мікропроцесора до відеоадаптера, де згідно з ними конструюється зображення. Це зображення заноситься до внутрішньої пам'яті відеоадаптера, що називається відеопам'яттю. На основі вмісту відеопам'яті формується вихідний сигнал відеоадаптера (відеосигнал), який подається до монітора.

ЕПТ (CRT) – монітор на основі електронно-променевої трубки. Зображення на екрані монітора утворюється в результаті опромінення люмінофорного покриття гостро направленим пучком електронів, які розігнано у вакуумній колбі. Для одержання кольорового зображення люмінофорне покриття має точки або смужки трьох типів, які світяться червоним, зеленим і синім кольорами. Щоб на екрані всі три промені сходилися строго в одну точку й зображення було чітким, перед люмінофором ставлять маску – панель із регулярно розміщеними отворами чи щілинами. Частина моніторів оснащена маскою з вертикальних дротиків, що підсилює яскравість і насиченість зображення.

РК – рідкокристалічні монітори. Екран LCD-монітора являє собою дві прозорі пластини з тонким шаром рідких кристалів між ними. З появою електричного поля світло, що проходить через рідино кристалічну панель відбивається від неї, змінює площину поляризації. Для того щоб людське око могло розрізняти зміни в поляризації світлового потоку, додаються два поляризаційні фільтри. Екран розділено на окремі елементи, до яких підведені електроди, що створюють електричне поле. Колір одержують у результаті використання трьох фільтрів, які виділяють три основні компоненти із випромінювання джерела білого світла.

Схема будови рідиннокристалічного монітора така.

Плазмовий (PDP) – плазмові екрани створюються шляхом заповнення простору між двома скляними поверхнями інертним газом, наприклад аргоном. На скляну поверхню поміщено маленькі прозорі електроди, на які подається високочастотна напруга. Під дією на газовій ділянці, що прилягає до електрода, виникає електричний розряд. Плазма газового розряду одержує світло в ультрафіолетовому діапазоні, що викликає світіння частинок люмінофора у видимому для людини діапазоні. Фактична кожен піксель на екрані працює як звичайна флуоресцентна лампа (лампа денного світла).

Монітор FED- їх вважають найперспективнішими. У принципі їх дії покладено процес, схожий на той який застосовується в CRT- моніторах. Застосовується люмінофор, який світиться під впливом електронного променя. Головна відмінність між CRT і FED моніторами: CRT-монітори мають три пушки,які випускають три електронні промені, які послідовно сканують панель, вкриту люмінофорним шаром, а у FED-моніторі – безліч маленьких джерел електронів за кожним елементом екрана, вони містяться у просторі, за глибиною меншій, ніж потрібно для CRT. Кожне джерело керується окремим електронним елементом (як це відбувається в LCD-моніторах), і кожний піксель потім випромінює світло завдяки впливу електронів на люмінофорні елементи (як у традиційних CRT-моніторах). При цьому FED-монітори дуже тонкі.

Проекційні – відеопроектор і екран розміщені чи окремо об'єднані в одному корпусі (як варіант через дзеркало або систему дзеркал).

Принтер – пристрій для друку текстів та графічних зображень на папір. Процес друку називається виходом на друк, а документ, що вийшов – роздруківка або тверда копія.

Матричний принтер – це пристрій, на якому зображення формується друкуючою головкою, яка складається з набору головок (голкова матриця), що приводиться в дію електромагнітами. Головка пересувається по-рядково вздовж аркуша, при цьому голки вдаряють по паперу через фарбувальну стрічку, формуючи точкове зображення.

Струйний принтер - на папері формуються зображення точками від струменів фарби. Головка такого пристрою – це ємність з фарбою, що розпилюється через сопло (одне або декілька). За прохід головка «напилює» лінію із кольорових точок. Папір переміщується, і лінія за лінією ми отримуємо малюнок чи текст.

Лазерний принтер - на папері формуються зображення запіканням фарби, яка оброблена лазерним промінням. Промінь від лазерного діода потрапляє на спеціальний фотобарабан, нагріває і намагнічує його у визначених точках. Барабан набирає із катриджа чорнило у вигляді порошка-тонера і приклеює лінію за лінією їх на папір. В кінці папір проходить через нагріті тефлонові валики, які намертво припаюють тонер до паперу. А фотобарабан очищається від залишків тонера і розріджується у вузлі очищення.

Плотер — це пристрій виведення інформації з комп'ютера, призначений для зображення графіків, діаграм, креслень на папері великих форматів. Їх також називають ще графопобудовниками.

БФП (багато функціональний пристрій) – це пристрій в якому суміщено принтер, сканер, копіювальний апарат та навіть факс і факс-модем. Функції копіювання вони можуть виконувати навіть без комп’ютера. Як і принтери вони бувають струйні та лазерні. Для струменевих БФП як до струменевих принтерів доступні СНЧП (система неперервної подачі чорнил).

Копіювальний пристрій - пристрій, призначений для одержання копій документів, фотографій, малюнків і інших двомірних зображень на папері й інших матеріалах. На відміну від поліграфічних машин може використовуватися для виготовлення малих тиражів книг, брошур та ін.

Сканер (англійською scanner) — пристрій для створення запису зображення у цифровому поданні з готового зображення на поверхні. Результат сканування можна зберегти як графічний файл. Якщо зображення містить текст, його у подальшому можна розпізнати за допомогою програми розпізнавання тексту. Залежно від способу сканування та об'єктів сканування існують такі сканери:

• планшетний — найпоширеніший вид сканерів, бо забезпечує максимальну зручність для користувача — високу якість і прийнятну швидкість сканування. Планшет, усередині якого під прозорим склом розташовано механізм сканування. Планшетні сканери відносять до систем з рухомим дзеркалом (оригінал нерухомий), які мають інтегровану сканувальну головку;

• ручний — дешевий і мобільний, але має низьку роздільну здатність, малу швидкість роботи, вузьку смугу сканування. Можливі перекоси зображення, бо важко переміщати сканер зі сталою швидкістю;

• аркушопротяжний — аркуш паперу вставляють у щілину і протягують напрямними роликами. Може мати менші розміри, у порівнянні із планшетним, але спроможний сканувати лише окремі аркуші, що обмежує його застосування переважно офісами компаній. Багато моделей мають пристрій автоматичної подачі, що дозволяє швидко сканувати велику кількість документів. Таку ж конструкцію мають фотосканери — пристрої для сканування фотовідбитків;

• планетарний (орбітальний) — застосовують для сканування книг або документів, що легко ушкоджуються. При скануванні немає контакту зі сканованим об'єктом на відміну від планшетного сканера;

• барабанний — оригінал розташовується на внутрішній або зовнішній стінці прозорого циліндра (барабана);

• слайд-сканери — слугують для сканування плівкових слайдів. Їх виробляють і як самостійні пристрої, і як додаткові модулі до звичайних сканерів.;

• сканери штрих-коду — невеликі, компактні моделі для сканування штрих-кодів товарів у магазинах.

Планшетні сканери влаштовано таким чином.

Характеристики сканерів:

• формат поверхні сканування (А4, А3 тощо);

• оптична роздільність (у точках на дюйм, dots per inch — dpi);

• швидкість роботи (кількість сторінок на хвилину);

• глибина кольору (вимірюється в бітах, чорно-білі сканери є 1-бітні, 24-бітні, 32-бітні).

Роздільна здатність сканера - це величина, яка показує зі скількох точок сканер може побудувати зображення.

Розрядність сканера  (глибина розпізнавання кольору).- це величина, яка означає кількість інформації, яка потребується для оцифровки кожної точки зображення.

Модем — це пристрій, що призначений для обміну інформацією з іншими комп'ютерами та здійснює перетворення сигналів телефонної мережі на сигнали комп'ютера, і навпаки.

Телекомунікації — це засоби передачі інформації на відстань.

Інфокомунікації (infocommunication) - сукупність телекомунікації (електрозв’язку) та інформатики, що забезпечує доставляння сигналів електрозв’язку від джерел до споживачів з можливістю ідентифікації їхнього інформаційного змісту й використання оптимальних методів обробки сигналів, включаючи методи передачі, маршрутизації, перетворення сигналів і програмування.

Системний блок– це основний вузол, усередині якого містяться найважливіші компоненти ПК. Пристрої, які знаходяться в середині системного блока, називають внутрішніми, а пристрої, що під’єднуються ззовні називають зовнішніми. Зовнішні пристрої, які призначаються для введення, виведення і збереження даних, називають периферійними.

Порт (розєми, гнізда) – це складний пристрій, що має свої мікросхеми.

• LPT, або паралельний порт (рис. 1.11), через який сигнал передається в двох напрямках по восьми паралельним лініям (передає одночасно 8 електричних імпульсів), реалізує більш високу швидкість інформації. Його використовують для приєднання принтера, в окремих випадках сканера та плотера. Швидкість передачі даних – від 800 Кбіт/с до 16 Мбіт/с залежно від налаштувань в BIOS Setup. Паралельні порти позначаються індексами LPT1, LPT2 і т.д.

Сьогодні даний тип порту майже не використовується – його замінив більш швидкісний і функціональний USB-порт.

• COM, або послідовний порт, – Послідовно передаються електричні імпульси, які несуть інформацію. Для послідовного порту характерною є послідовна у часі передача даних (біт за бітом) з початку в одну, а потім в другу сторону. Якщо в комп'ютері кілька послідовних портів, вони мають імена від СОМ1 до СОМ4. До них зазвичай приєднують пристрої, що не потребують високої передачі даних, наприклад мишу й модем.

Сьогодні цей порт використовується все рідше через швидкісну обмеженість, і скоро він взагалі зникне.

• USB – послідовна універсальна шина; забезпечує високошвидкісне приєднання декількох периферійних пристроїв (сканер, цифрова камера та ін.). Данні по USB можуть передаватися в асинхронному і синхронному режимах. Теоретична швидкість – від 12 до 480 Мбіт/с (залежно від специфікації порта).

• PS/2 – паралельний порт, що використовують для підключення миші і клавіатури. По функціональності він майже ідентичний COM-порту, проте він швидший і компактніший

На будь-якій материнській платі є два таких порта. В великій кількості нема необхідності, оскільки підключення деяких клавіатур і Миші здійснюється через інший порт.

Порт VGA та DVI - Порт VGA (аналоговий) та DVI (цифровий) слугує для підключення до комп’ютера монітора, проектора. Як правило, відео карта оснащується двома типами портів. При потребі підключити, наприклад, двох аналогових кабелів, використовують «переходник» з цифрового на аналоговий.

• IEEЕ1394, або FireWire, – послідовний порт, здатний передавати дані зі швидкістю більше 400 Мбіт/с, який використовується для підключення до комп'ютера цифрових відеопристроїв, що потребують швидкої передачі великої кількості інформації. Часто до такого порту приєднують безпровідні мережні адаптери (карти, мости, маршрутизатори, точки доступу і т.д.)

Порти FireWire бувають двох типів. В більшості настільних комп'ютерів використовуються шестиконтактні, а в ноутбуках - чотирьохконтактні

• Ethernet-порт, призначений для під'єднання комп'ютера до локальної мережі. На будь-якій материнській платі присутній інтеграваний мережний контролер, розрахований на підключення мережного кабелю з роз'ємом RJ-45. такий контролер здатний забезпечити функціонування мережі зі швидкістю 10/100 Мбіт/с, хоча частіше зустрічаються контролери зі швидкістю роботи 100/1000 Мбіт/с мережного стандарту Ethernet 802.3 (провідна мережа). Випускаються материнські плати, що мають два інтегрованих мережних контролера.

Аудіо вхід і вихід. Серед цих виходів є гнізда для підключення колонок, мікрофона, MIDI-клавіатури (копія фортепіано) та ін

Колір		Функція
	рожевий	Аналоговий вхід для мікрофону.
	блакитний	Аналоговий вхід line-in для запису звуку із зовнішнього джерела (музичний центр, домашній кінотеатр тощо).
	світло-зелений	Аналоговий вихід для динаміків або навушників, у системах об'ємного звуку - вихід для передніх динаміків
	чорний	Аналоговий вихід для тильних динаміків.
	помаранчевий	Цифровий вихід (S/PDIF), іноді аналоговий вихід для центральних або низькочастотних динаміків.

Блок живлення – пристрій, який перетворює електроживлення мережі в постійний струм низької напруги, що подається на електронні схеми комп’ютера.

Материнська плата (системна плата, базова плата, англійською motherboard, mainboard, MB) — плата, на якій розташовано (до якої приєднано) основні компоненти комп'ютера. Ця плата забезпечує зв'язок між усіма пристроями ПК за допомогою передачі сигналу від одного пристрою до іншого.

Специфікація материнських плат. Специфікація визначає не лише розмір материнської плати, але і її функціональні особливості, наприклад наявність різної кількості слотів шин, інтегрованих контролерів і т.п.

Формфактор (form factor) - Механічний конструктив компонентів комп’ютера, що визначає їх фізичний інтерфейс (форм-фактор на корпуси (tower, desktop і ін.), мікросхеми і тому подібне). Фізичні розміри пристрою.

Шлейф – стрічковий тип кабелю, багатожильний кабель, в якому жили розташовані паралельно, поруч один з одним. Шлейфи звичайно використовують для підключення жорстких дисків, оптичних дисководів та інших вузлів до материнської плати комп’ютера.

Шини - набори провідників, по яких відбувається обмін сигнала­ми між внутрішніми пристроями комп'ютера;

Слоти - розніми для підключення додаткових пристроїв.

- Слоти модулів ОЗП, до яких приєднуються модулі оперативної пам'яті відповідного типу.

- PCI (Peripherial Component Interconnect). Стандарт підключення зовнішніх пристроїв, введений в ПК на базі процесора Pentium. За своєю суттю, це також інтерфейс локальної шини з роз'ємами для під'єднання зовнішніх компонентів. Даний інтерфейс підтримує частоту шини до 66 МГц і забезпечує швидкодію до 264 Мбайт/с незалежно від кількості під'єднаних пристроїв. Важливим нововведенням цього стандарту була підтримка механізму plug-and-play, суть якого полягає в тому, що після фізичного підключення зовнішнього пристрою до роз'єму шини PCI відбувається автоматичне конфігурування цього пристрою. (TV-тюнерів, звукових карт, карт для захоплення відео, мережевих карт, Wi-Fi-модулів та ін.);

- РСІ-Express – швидка шина для відеокарти, створена з використанням програмної моделі PCI.

Послідовна шина PCI Express,що розроблена Intel та її партнерами, замінила паралельну шину PCI і її розширений та спеціалізований варіант AGP. Шина може бути використана для підключення пристроїв: мережних плат, звукових карт, відеокарт та інших.

Різні пристрої потребують різної пропускної здатності від шини. Тому мережна карта може бути підключена до PCI Express x1, а сучасні відео карти потребують PCI Express x16, що має в 16 разів більшу пропускну здатність.

Незважаючи на схожість назви, шини PCI і PCI Express мають мало спільного. Протокол паралельної передачі даних, що використовується в PCI, накладає обмеження на ширину смуги пропускання і частоту роботи шини; послідовна передача даних, що застосовується в PCI Express, забезпечує можливість маштабування (в специфікаціях описуються застосування PCI Express 1x, 2x, 4x, 8x, 16x и 32x).

Шина PCI працює на частоті 33 або 66 МГц і забезпечує пропускну здатність 133 або 266 Мб/сек. Частота, на якій працює шина PCI Express - 2.5 ГГц, що дає пропускну здатність 2500 МГц / 10 * 8 = 250 * 8 Мбіт/сек = 250 МБ/сек (через надлишкове кодування для 8 біт даних реально передається 10 біт інформації) для кожного пристрою PCI Express x1 в одному напрямі.

- FSB (Front Side Bus). Починаючи з процесора Pentium Pro для зв'язку з оперативною пам'яттю використовується спеціальна шина FSB. Ця шина працює на частоті 100-133 МГц і має пропускну здатність до 800 Мбайт/с. Частота шини FSB є основним параметром, саме вона вказується в специфікації материнської плати. За шиною PCI залишилася лише функція підключення нових зовнішніх пристроїв.

- AGP (Advanced Graphic Port— удосконалений графічний порт). Спеціальний шинний інтерфейс для підключення відеоадаптерів. Розроблений у зв'язку з тим, що параметри шини PCI не відповідають вимогам відеоадаптерів на швидкодію. Частота цієї шини - 33 або 66 МГц, пропускна здатність до 1066 Мбайт/с.

PCMCIA (Personal Computer Memory Card International Association) — стандарт міжнародної асоціації виробників плат пам'яті для персональних комп'ютерів). Цей стандарт визначає інтерфейс підключення плоских карт пам'яті невеликих розмірів і використається в портативних персональних комп'ютерах.

- USB (Universal Serial Bus-універсальна послідовна магістраль). Стандарт універсальної послідовної шини визначає новий спосіб взаємодії комп'ютера з периферійним обладнанням. Він дозволяє підключати до 256 різних пристроїв із послідовним інтерфейсом, причому пристрої можуть під'єднуватися ланцюжком. Продуктивність шини USB відносно невелика і складає 1,55 Мбіт/с. Серед переваг цього стандарту слід відзначити можливість підключати і відключати пристрої в "гарячому режимі" (тобто без перезавантаження комп'ютера), а також можливість об'єднання декількох комп'ютерів у просту мережу без використання спеціального апаратного та програмного забезпе-чення.

- ATA (IDE) (Advanced Technology Attachment, підєднання по продвинутій технологій) – паралельний інтерфейс підключення накопичувачів (жорстких дисків і оптичних приводів) до комп’ютера. Сьогодні витіснений своїм послідовником – SATA. Дозволяють передавати дані зі швидкістю 100 і 133 Мбайт/с.

Після появи SATA інтерфейс ATA перейменовано у PATA (Parallel ATA). PATA (Parallel ATA) - є попередником SATA і до його появи називався IDE та призначений для підключення старих носіїв інформації, цей інтерфейс зберігається на нових материнських платах для забезпечення сумісності.

- SATA (SerialATA - Serial Advanced Technology Attachment) – послідовний інтерфейс обміну даними з накопичувачами інформації (як правило, жорсткий диск і привід гнучких дисків). SATA результат розвитку інтерфейсу ATA (IDE). Швидкісні показники якої доосягають 600 Мбайт/с. SATA служить для підключення накопичувачів інформації (жорстких дисків, оптичних приводів) зі швидкістю передачі даних залежить від ревізії SATA: 1.x - до 1,5 Гбіт/с; 2.x - до 3 Гбіт/с; 3.x - до 6 Гбіт/с.

- eSATA (External SATA) — інтерфейс підключення зовнішніх пристроїв, що підтримують режим «гарячої заміни» (англ. Hot-plug). Був створений пізніше SATA (в середині 2004). Основні особливості eSATA:

• Розєми більш стійкі і конструктивно розраховані на більшу кількість підключень (~9000).

• Обмежений по довжині кабелю даних (близько 2 м).

• Швидкість передачі даних вища USB і IEEE 1394.

• Значно менше навантаження на процесор.

External Serial ATA (eSATA) - такі роз'єми використовуються для підключення зовнішніх жорстких дисків, при цьому передача даних здійснюється значно швидше в порівнянні з USB 2.0

- Floppy - роз'єм для підключення приводу дискети 3,5. Як не дивно, ці носії все ще не повністю вийшли з вживання;

- Роз'єми для підключення блоку живлення. Основний роз’єм, що живить всі компоненти (ATX) має 24 контакти. Живлення центрального процесора може мати 4 або 8 контактів (залежно від потужності процесора, на який розрахована материнська плата). До даного роз'єму при складанні комп'ютера підключається кабель від блоку живлення. Кабель фіксується в гнізді за допомогою спеціальної засувки, яка служить не стільки фіксатором, скільки запобіжним засобом, який має перешкоджати випадковому відключенню кабелю.

- Роз'єми для підключення передньої панелі. До цих роз'ємів підключаються кнопки включення і перезавантаження (Power і Reset), а також світлодіоди (контрольні індикатори), розташовані на передній панелі Вашого ПК.

Центральний процесор (Central Processing Unit, CPU) – це пристрій, що призначений для виконання арифметико-логічних операцій над інформацією та керування роботою комп'ютера; мікросхема, яка обробляє інформацію та керує всіма пристроями комп¢ютера.

Інтерфейс - цей термін означає конструкцію процесора, яка визначає особливу форму процесорного слота на материнській платі.

Процесорне гніздо, або слот (сокет), слугує для установки центрального процесора

Основними параметрами процесорів є:

Кількість ядер, що впливає на швидкодію ПК; Ця технологія дозволила здійснювати одночасно обчислення у кількох центрах (ядрах). Внаслідок цього істотно підвищилась швидкодія. На 2013 рік масово доступні прцесори з 2, 3, 4 і 6 ядрами і 2, 3 та 4-модульні процесори покоління Buldozer. У серверів використовують 8-ядерні процесори Xeon і Nehalem (Intel) та 12-ядерні Opteron (AMD).

Тактова частота визначає кількість елементарних операцій (тактів), що виконуються процесором за одиницю часу. Тактова частота сучасних процесорів вимірюється у МГц (1 Гц відповідає виконанню однієї операції за одну секунду, 1 МГц=106 Гц). Чим більша тактова частота, тим більше команд може виконати процесор, і тим більша його продуктивність. Перші процесори, що використовувалися в ПК працювали на частоті 4,77 МГц, а сьогодні робочі частоти найсучасніших процесорів досягли позначки в 2 ГГц (1 ГГц = 103 МГц).

Розрядність процесора показує, скільки біт даних він може прийняти і обробити в свої регістрах за один такт. Розрядність процесора визначається розрядністю командної шини, тобто кількістю провідників у шині, по якій передаються команди. Сучасні процесори сімейства Intel є 32-розрядними.

Робоча напруга процесора забезпечується материнською платою, тому різним маркам процесорів відповідають різні материнські плати. Зараз робоча напруга процесорів не перевищує 3 В. Пониження робочої напруги дозволяє зменшити розміри процесорів, а також зменшити тепловиділення в процесорі, що дозволяє збільшити його продуктивність без загрози перегріву.

Кеш-пам'ять. Обмін даними усередині процесора відбувається у декілька разів швидше, ніж обмін з іншими пристроями, наприклад, з оперативною пам’яттю. Для того, щоб зменшити кількість звернень до ОП, усередині процесора створюють буферну ділянку – так звану кеш-пам'ять. Коли процесору потрібні дані, він спочатку звертається в кеш-пам'ять, і лише якщо там потрібних даних немає, відбувається його звернення в ОП. Приймаючи блок даних з оперативної памяті, процесор заносить його одночасно і в кеш-пам'ять.

Сьогодні існує тільки два реальних виробника процесорів - AMD і Intel.

Герц [Гц] (hertz, Hz) Міжнародна одиниця вимірювання частоти, яка дорівнює одному коливанню за секунду. Названа на честь Генріха Герца (Heinrich Hertz, 1856-1894).

Чипсет (від англ. Chipset, системна логіка, мікропроцесорний комплект) – це сукупність мікросхем, що забезпечують узгоджену спільну роботу складових частин комп'ютера і їх взаємодію між собою.

Як правило, чіпсет складається з двох основних мікросхем, які частіше називають "північним" і "південним" мостами.

Північний міст (North bridge, системний контроллер) – це частина системної логіки материнської плати, що забезпечує роботу основних вузлів комп'ютера – центрального процесора, оперативної пам'яті, відеокарти. Саме він керує роботою шини процесора, контролера оперативної пам'яті та шини PCI Express, до якої приєднується відеокарта. У деяких випадках північний міст може містити інтегрований графічний процесор.

Південний міст (controller hub, контролер введення-виведення) – забезпечує підключення до системи менш швидкісних пристроїв, які не вимагають високої пропускної здатності - жорсткого диска, мережевих плат, оптичними приводами, аудіоплати і т.д., а також шин PCI, USB та ін., в які встановлюються різного роду додаткові пристрої. Клавіатура і миша також замикаються на південний міст.

Оперативна пам'ять (RAM - Random Access Memory - пам'ять з довільним доступом, оперативний запам'ятовуючий пристрій (ОЗП)) – набір мікросхем, призначених для тимчасового зберігання даних на ввімкнутому ПК. Один із пристроїв від якого залежить швидкодія всього комп'ютера. Її задача – своєчасне постачання процесору необхідної інформації. Винайдена у 1958 році американськими винахідниками Джеком Кілбі та Робертом Нойсом

Існує багато різних типів оперативної пам’яті, але за фізичним принципом дії розрізняють динамічну пам’ять (DRAM) та статичну пам’ять (SRAM). Мікросхеми динамічної пам’яті використовуються в якості основної оперативної пам’яті комп’ютера, а статичної – в якості допоміжної пам’яті (кеш-пам’яті). Конструктивно оперативна пам’ять виготовляється у вигляді модулів, які вставляються у відповідні роз’єми на материнській платі. Модулі пам’яті розрізняються за типом модуля, ємністю, частотою роботи (швидкістю передачі даних) та часом доступу до комірки пам’яті. За цими показниками розрізняють наступні модулі пам’яті:

SIMM (Single In-line Memory Module) – форм-фактор модулів пам’яті з однорядним розміщенням контактів, які широко застосовувалися в комп’ютерних системах 90х років. Найбільш поширені 30- і 72-контактні модулі. SIMM модулі мали ємність: 4 Мб, 8 Мб, 16 Мб, 32 Мб. Час доступу у цих модулях становив 50-70 нс (наносекунд – мільярдна доля секунди).

DIMM (Dual In-line Memory Module) – форм-фактор модулів пам'яті DRAM, який прийшов на зміну SIMM. Основною відмінністю DIMM є те, що контакти в ньому розташовані на обох сторонах модуля, тобто в два ряди. Вони є найбільш поширеними у вигляді 168-контактних модулів. Ці модулі виготовлялися з показниками ємності: 32 Мб, 64 Мб, 128 Мб, 256 Мб, 512 Мб та 1024 Мб. Час доступу в них складав 7-10 нс.

DDR SDRAM (Double Data Rate Synchronous Dynamic Random Access Memory) – тип оперативної пам’яті з подвоєною швидкістю передачі даних, який виконується у вигляді 184-контактного DIMM-модуля (рис. 1.12 а). Ці модулі працюють на частотах 100, 133, 200, 266, 333, 400 МГц. Ємності таких модулів можуть складати 128 Мб, 256 Мб, 512 Мб, 1024 Мб, 2048 Мб. Час доступу, характерний для них – 5-8 нс.

DDR2 SDRAM – тип оперативної пам’яті, яка є послідовником DDR. Вона виконується у вигляді 240-контактного DIMM-модуля (рис. 1.12 б). Основна відмінність DDR2 від DDR – здатність працювати на набагато більшій тактовій частоті – 800 МГц і вище. Ємності модулів DDR2 можуть складати: 256 Мб, 512 Мб, 1024 Мб, 2048 Мб. Час доступу в таких модулях складає 3-5 нс. Прикладом специфікації такого модуля пам’яті може бути запис: DDR2-667 1024 Mb PC2-5300, де 5300 – швидкість передачі даних, яка для даної моделі становить 5300 Мб/с.

DDR3 SDRAM – тип оперативної пам’яті, яка єнаступною розробкою по відношенню до DDR2. DDR3 забезпечує зменшення споживання енергії на 40% в порівнянні з модулями DDR2, завдяки застосуванню 90-нм технології виробництва, що дозволяє понизити експлуатаційні струми і напруги (1,5 В, у порівнянні з 1,8 В для DDR2 і 2,5 В для DDR). Крім того, тактова частота таких модулів досягне 1600 МГц.

POST- програму (Power-On Self Test) –програма самотестування при включені.

BIOS (Basic Input/Output System – базова система введення/виведення) – це програмне забезпечення, що починає працювати одразу після ввімкнення комп'ютера; місток між апаратною і програмною частиною комп'ютера. В BIOS містяться параметри конфігурації і настройки материнської плати і всіх встановлених і підключених до неї пристроїв; визначає послідовність завантаження комп’ютера.

CMOS пам'ять – це мікросхема, де зберігають дані про гнучкі і жорсткі диски, про процесор, про деякі інші пристрої материнської плати. Той факт, що комп'ютер чітко відстежує час і календар (навіть і у вимкненому положенні), теж пов'язаний з тим, що параметри системного годинника постійно зберігаються (і змінюються) в CMOS.

Звукова карта – це пристрій, що складається з звукового процесора і інших допоміжних компонентів, за допомогою яких формується сигнал необхідного рівня і окраски. Установка звукової карти дозволяє використовувати комп'ютер для цифрової обробки звуку, підключення до нього акустичних систем, електронних музичних інструментів (синтезаторів, мікрофонів тощо)

Відеокарта (відеоадаптер, графічний адаптер) – це пристрій, що перетворює графічний образ, що зберігається в пам’яті комп’ютера або самого адаптера, в іншу форму, що призначена для подальшого виведення на екран монітора.2.Слугує для формування і виведення на монітор зображення 2D (двовимірного, плоского) і 3D (об'ємного).

Основні типи ввідеоадаптерів:

MDA (Monochrome Display Adapter - монохромний дисплейний адаптер). Цей адаптер надавав однокольорове негативне зображення й міг відображати лише алфавітно-цифрову інформацію. Можливості виведення графіки чи отримання кольору взагалі не були передбачені.

CGA (Color Graphic Adapter) – текстовий і графічний режими, до чотирьох кольорів;

EGA (Enchanced Graphic Adepter) – текстові і графічні режими, 16 кольорів із палітри в 64 кольори;

VGA (Video Graphics Adapter) – текстові й графічні режими, одночасне відтворення 256 кольорів з 4096 можливих та роздільною здатністю 640х480.

SVGA (Super VGA) – текстові й графічні режими, до 16 млн кольорів (так званий True Color), роздільна здатність 640х480, 800х600, 1024х768, 1152х864, 1280х1024 крапок і далі.

Мережна карта (мережна плата, мережний адаптер, Ethernet-адаптер, NIC (англ. network interface card, HBA)) – пристрій, що дозволяє комп’ютеру взаємодіяти з іншими пристроями мережі; для підключення комп'ютера до локальної або глобальної мережам.

Кулер – це сукупність вентилятора і радіатора, що встановлюється на компоненти комп'ютера з підвищеним тепловиділенням: центральний процесор, графічний процесор, мікросхеми чипсету, блок живлення.

Дисковод – пристрій для запису й зчитування інформації з дисків.

Дисковод гнучких дисків служить для запису та зчитування інформації з гнучких магнітних дисків. Вони є засобами оперативного перенесення невеликих обсягів інформації з одного комп'ютера на інший. На сьогодні найпоширенішими є гнучкі магнітні диски (дискети) діаметром 3,5 дюйма і ємністю 1,4 Мб.

Дисководи гнучких дисків бувають зовнішні (рис. 2.12 б) та внутрішні (рис. 2.12 а).

Рисунок 2.12 – Дисковод гнучких дисків

Дисковод компакт-дисків служить для зчитування і запису інформації на компакт-диски CD (обсягом до 700 Мб) та DVD (обсягом до 4.7 Гб). Принцип дії цього пристрою полягає в зчитуванні числових даних за допомогою лазерного променя, який віддзеркалюється від поверхні диска.

Розрізняють дисководи CD-ROM (тільки для зчитування даних), CD-R використовуються для зчитування даних з компакт-диска й одноразового запису на спеціальні CD-R диски, CD-RW використовуються для зчитування даних із компакт-диска і багаторазового запису на спеціальні CD-RW диски.

Основний параметр дисководів компакт-дисків: швидкість зчитування та запису даних (32Х, 48Х, 52Х - для зчитування, 6Х, 8Х і більше - для запису; 32Х означає 32*150 Кбайт/с, оскільки перші дисководи мали одноразову швидкість запису, яка дорівнювала 150 Кбайт/с).

Сьогодні більш популярними стають дисководи DVD-ROM, які забезпечують зчитування даних зі спеціальних DVD-дисків. Ємність одного такого диска може становити 5 Гбайт і більше.

Універсальні цифрові диски DVD. Назва DVD спочатку розшифровувалась як Digital Video Disk – диск для цифрового відеозапису. Нині під назвою DVD розуміють Digital Versatibel Disk – універсальний цифровий диск. Ці диски мають такий самий розмір, що й звичайні СD, але вміщують до 4.7 Гбайт даних, тобто за ємністю замінюють 7 стандартних дисків CD-RОМ. На таких дисках випускаються мультимедійні ігри, відеофільми відмінної якості. Такі приводи можуть, як і жорсткі диски, підключатися до материнської плати за допомогою ATA-, SATA-рознімань. Також оптичні приводи бувають зовнішні (рис. 2.13) та внутрішні (рис. 2.14).

Рисунок 2.13 – Зовнішній привод компакт-дисків

Рисунок 2.14 – Внутрішні приводи компакт-дисків

Поширення DVD-дисків дещо гальмує боротьба трьох основних форматів: DVD-R/RW, DVD+R/RW, DVD-RAM. Формат DVD-RAM забезпечує високу надійність зберігання інформації, але не сумісний з двома попередніми форматами, які мають приблизно однакові характеристики.

Останнім часом у продажу з'явились універсальні мультиформатні приводи читання/записування СD-DVD-дисків (наприклад, DVD+-RW Asus DRW-1604Р-D/WHT), що практично зводить до нуля конкуренцію форматів.

Окрім оптичних дисків, існують blu-ray (рис. 2.15). Односторонній blu-ray диск може містити 25Гбайт інформації. Такі диски називаються BD-R, але вони поки що дорогі.

Рисунок 2.15 – Blu-ray приводи компакт-дисків

П ристрої читання та запису інформації на зовнішні носії – цілий ряд пристроїв, які виконуються у розмірах 3,5² (дюйма), або 5,25² під відповідні відсіки системного блоку і забезпечують процес зберігання та обміну інформацією засобами зовнішніх носіїв (гнучких магнітних дисків, оптичних дисків, флеш-карток, магнітооптичних дисків, магнітних дисків підвищеної щільності тощо).

Найдовше (з 1981 року) в комп’ютерних системах використовуються дисководи (приводи) гнучких магнітних дисків (ГМД) розміром 3,5² (рис.1.5). Цей привід здійснює читання та запис інформації на відповідний носій (дискету), що обертається зі швидкістю 300 об/хв, під впливом магнітного поля, яке створюють дві магнітні головки (окремо для читання та запису). Головка фізично контактує з гнучким диском і таким чином намагнічує поверхню, захищену від пилу рухається заслінкою, яка автоматично відкривається, коли диск вставляється в дисковод.

Дисководи для дискет поставляють дані в систему через кабель, підключений до роз’єму на материнській платі. Він відрізняється від IDE контролера, використовуваного для жорстких дисків, і швидкість передачі даних набагато менше.

Дисковод ГМД, до недавнього часу, входив у стандартну комплектацію системного блоку.

Невід’ємною складовою сучасних системних блоків є дисководи оптичних дисків типу: CD, DVD, HD DVD та Blu-ray.

Н айпершими з них почали застосовуватися CD- приводи (рис 1.6), які здійснювали тільки операцію зчитування інформації з дисків CDROM (Compact Disk Read Only Memory). Такі приводи почали розміщувати у відсіках замість застарілих дисководів гнучких магнітних дисків розміром 5,25². Технологія зчитування інформації CD-приводом з диска базується на застосуванні променя лазера довжиною 780 нм, який, опромінюючи поверхню диска, або повертається на сприймаючий фотодіод, або розсіюється. Таким чином подається інформація про логічний 0 чи 1. Для проведення операції запису інформації застосовуються CD-R-приводи (для одноразового запису дисків) та CD-RW-приводи (для багаторазового перезапису дисків), в яких використовуються відповідні диски. Основною характеристикою CD-приводів є швидкість читання та запису інформації, яка представляється у вигляді цілого числа. Це число кратне 150 Кбайт/с. Наприклад, 48-швидкісний привід забезпечує максимальну швидкість читання (або запису) CD дисків, яка дорівнює 48 × 150 = 7200 Kб/с (7,03 Mб/с). Для CD-RW-приводів вказують 3 таких числа, наприклад 52×32×52×, де перше число вказує на швидкість запису, друге - швидкість перезапису, третє – швидкість читання інформації.

Н аступним поколінням приводів для зчитування інформації з оптичних дисків типу DVD (Digital Versatile Disc), якими зараз комплектуються системні блоки, є DVD-приводи . Аналогічно CD-приводам вони є трьох типів: DVD-ROM – тільки для зчитування інформації з дисків, DVD-R та DVD-RW для запису та перезапису дисків відповідно.

DVD-приводи мають такі ж розміри, як і CD-приводи і розміщуються у відсіках 5,25² системного блоку. Більший об’єм даних (до 17 Гб), який здатний записати DVD-привод на DVD диск, обумовлено застосуванням в ньому лазера з меншою довжиною хвилі, зокрема 650 нм. DVD-приводи здатні працювати також із CD-дисками, оскільки фізичні розміри CD і DVD дисків однакові. Основними характеристиками DVD- приводів є швидкості читання, запису та перезапису інформації.

Зазначені характеристики наводяться окремо для всіх типів дисків, з якими він може працювати. При цьому треба враховувати те, що одиниця швидкості (1×) читання/запису DVD складає 1,38 Мб/с, що приблизно відповідає 9-й швидкості (9×) читання/запису CD. Наприкад, 16-швидкісний DVD- привід забезпечує швидкість читання (або запису) DVD дисків рівну 16 × 1,32 = 21,12 Мб/с. Зокрема, характеристика DVD-привода може виглядати так: 10×10× DVD+R9/-R9 DL, 12× DVD-RAM, 18×8×18×6×16× DVD+R/+RW/-R/-RW/-ROM, 40×32×40× CD-R/-RW/- ROM (де: R9 DL – це тип диска, зокрема односторонній двошаровий; DVD-RAM - Random Access Memory — диски багаторазового запису з довільним доступом. Поняття пам'яті з довільним доступом передбачає, що в процесі звернення до даних не враховується порядок їх розташування).

Н айсучаснішими приводами оптичних носіїв є HD DVD-привод для роботи із HD DVD дисками (High Definition DVD – DVD високої чіткості) (рис.1.8.) та BD-привод для роботи із Blu-ray Disc (blue ray – голубий промінь) (рис.1.9).

П ри зовнішній схожості з попередніми типами приводів, головною відмінністю їх є те, що в них застосовується «синій» (технічно це синьо-фіолетовий) лазер з довжиною хвилі 405 нм. Це дозволяє записувати на відповідні HD DVD та BD диски до сотень гігабайт інформації. Проте, не зважаючи на однотипність лазера, який застосовується в обох типах приводів, технології запису та зчитування інформації у них різні.

Кожний із приводів підтримує роботу також із оптичними дисками попередніх поколінь, тобто з CD та DVD, а деякі моделі і з дисками суміжної технології. Обидва типи приводів мають моделі, які здатні здійснювати зчитування, запис та перезапис інформації. Як і в попередніх випадках, характеристиками таких приводів є швидкості цих операцій, які зазначаються окремо для усіх типів дисків, з якими вони можуть працювати. За одиницю швидкості передачі інформації для BD-дисків прийнято значення 4,5 Мб/с. Тобто, якщо на BD-приводі вказано значення швидкості запису 2X, то максимальна швидкість запису складає 2×4,5=9 Мб/с. Так для BD-привода повна характеристика може мати вигляд: 2×2×2× BD-R/-RE/-ROM, 3× HD DVD-ROM, 4×4× DVD+R9/-R9 DL, 8×8×8×6×8× DVD+R/+RW/-R/-RW/-ROM, 24×16×32× CD-R/-RW/-ROM (де: BD-RE – позначення диска з можливістю перезапису інформації). Для HD DVD-привода запис характеристик майже аналогічний.

Д о категорії сучасних пристроїв читання та запису інформації на електронні носії (флеш-карти), можна віднести картрідери, які розміщуються у відсіках 3,5² системного блоку. Основними характеристиками картрідерів є кількість роз’ємів та перелік типів флеш-карт, з якими вони можуть проводити операції читання/запису інформації. Як правило, картрідери мають до 5 роз’ємів, хоча перелік типів флеш-карт завжди перевищує кількість роз’ємів.

Це пояснюється здатністю одного роз’єма працювати з цілою групою носіїв, які об’єднуються за певними характеристиками. Такі групи об’єднують наступні типи флеш-карток:

· Compact Flash (CF), Compact Flash II (CF II), MicroDrive (MD).

· Memory Stick (MS), MS Pro, MS Pro Ultra II, MS ROM, MS Duo, MS Pro Duo, MS MagicGate (MS MG), MS Pro MG, MS Pro Duo MG, MS Memory Select Function.

· Secure Digital (SD), Multi Media Card (MMC), RS-MMC.

· Smart Media (SM), Smart Media RAM.

· Mini-SD, TransFlash (TF).

С тример (англ. tape streamer) - пристрій для резервного копіювання великих обсягів інформації. В якості носія тут застосовуються касети з магнітною стрічкою ємністю 1 - 2 Гбайта і більше.

Стримери дозволяють записати на невелику касету з магнітною стрічкою величезну кількість інформації. Вбудовані в стример засоби апаратного стиснення дозволяють автоматично ущільнювати інформацію перед її записом і відновлювати після зчитування, що збільшує обсяг інформації, що зберігається.

Недоліком стримерів є їх порівняно низька швидкість запису, пошуку і зчитування інформації. На даний момент стримери є застарілими і тому використовуються вони на практиці дуже рідко.

Розшифровка типового позначення конфігурації ПК Сучасні ПК характеризуються досить високою складністю конструкції, що переглядає хоча б уже з їхнього типового позначення, наприклад: Pentium/133, RAM 8 Mb EDO, 256 Kb PB cache, HDD 2,5 Gb SCSI-W, FDD 3,5", CD-ROM 8-x SCSI, SVGA card DiamondStealth 2000 3D 2Mb PCI, SVGA 15" Sony 15SF-II, 0,28 L/R, Sound Blaster, faxmodem 14,4 Kbod, Enternet card GE 2500+PCI, 2S/1P, Keyboard 101, mouse Microsoft, minitower.

Розшифруємо ці позначення: Pentium/133 - тип процесора, тактова частота 133 Мгц; RAM 8Mb EDO - тип ОЗП, об'єм 8 Мбайт; 256 Kb PB cache - кеш-пам'ять об'ємом 256 Кбайт; HDD 2,5 Гбайта, шина SCSI-W; FDD 3,5" - НГМД розміром 3,5"; CD-ROM 8-x SCSI - накопичувач CD-ROM, восьмишвидкісний, шина SCSI; SVGA card DiamondStealth 2000 3D 2 Mb PCI - відеокарта для тривимірної графіки з об'ємом пам'яті 2 Мбайти й шиною PCI; SVGA 15" Sony 15SF-II 0,28 L/R - монітор SVGA фірми Sony розміром 15", піксел 0,28 мм, з низьким рівнем паразитного випромінювання; Sound Blaster - звукова карта; faxmodem 14,4 Kbod - факсмодем зі швидкістю роботи в лінію 14,4 Кбод; Enternet card GE 2500+PCI - мережна карта, шина PCI; 2S/ IP - 2 послідовних порти й 1 паралельний порт; Keyboard 101 - клавіатура з 101 клавішею; mouse Microsoft - миша фірми Microsoft; minitower - корпус ПК.

Програмне забезпечення (software) – комплекс програм, що забезпечують функціонування комп'ютера при його використанні для розв’язання задач.

ПЗ: системне ПЗ – сукупність програм і програмних комплексів для забезпечення роботи комп'ютера (Базове ПЗ (ОС, Операційні оболонки), Сервісне ПЗ або утиліти (програми діагностики працездатності комп'ютера, програми обслуговування дисків, програми обслуговування мережі, антивірусні програми, програми архівації даних), пакети прикладних програм – комплекс взаємопов'язаних програм для розв'язання задач конкретної предметної галузі (Наприклад, пакет загального призначення Microsoft Office), інструментарій технології програмування – сукупність програм і програмних комплексів, які забезпечують технологію розробки, налагодження та впровадження програмних продуктів.

Драйвер – комп'ютерна програма, за допомогою якої операційна система отримує доступ до приладу.

Утиліта - сервісна програма, що допомагає керувати файлами, отримувати інформацію про комп'ютер, діагностувати й усувати проблеми, забезпечувати ефективну роботу системи. Утиліти — сервісні програми, що розширюють можливості ОС.

Архів – організована сукупність даних або програм для тривалого збереження на зовнішніх носіях інформації з метою забезпечення можливості подальшого їх використання.

Архівація – це процес і метод кодування інформації, що архівується, в стан, який потребує найменшого простору для збереження.

Архіватори — це програми, що перетворює зміст файла в більш компактну форму за рахунок побудови коду з мінімальними втратами.

Якщо при стисканні даних відбувається зміна їхнього вмісту, то метод стискання називається стисненням із втратами, тобто при відновленні (розархівуванні) даних з архіву не відбувається повне відновлення інформації. Такі методи часто називаються методами стискання з регульованими втратами інформації. Зрозуміло, що ці методи можна застосовувати тільки для таких типів даних, для яких втрата частини вмісту не приводить до істотного перекручування інформації. До таких типів даних належать відео- і аудіодані, а також графічні дані. Методи стискання з регульованими втратами інформації забезпечують значно більший ступінь стискання, але їх не можна застосовувати до текстових даних. Прикладами форматів стискання із втратами інформації можуть бути:

JPEG - для графічних даних;

MPG - для відеоданих;

MP3 - для аудіоданих.

Якщо при стисканні даних відбувається тільки зміна структури даних, то метод стискання називається стисненням без втрат. У цьому випадку, з архіву можна відновити інформацію без втрат (повністю). Ці методи стиснення можна застосовувати до будь-яких типів даних, але вони дають менший ступінь стиснення в порівнянні з незворотніми методами стиснення. Приклади форматів стискання без втрати інформації:

GIF, TIFF - для графічних даних;

AVI - для відеоданих;

ZIP, ARJ, RAR, CAB, LH - для довільних типів даних.

Існує багато різних практичних методів стиснення без втрати інформації, які, як правило, мають різну ефективність для різних типів даних і різних обсягів. Однак, в основі цих методів лежать три теоретичних алгоритми: