11. Циклічні коливання в економіці: механізм циклу і його фази

Циклічні коливання в економіці були відомі давно, але до початку ХІХ ст. вони мали здебільшого сезонний характер, що було зумовлено переважанням сільського господарства і особливостями сільськогосподарського виробництва. Рух виробництва від початку однієї економічної кризи до початку наступної називається циклом. Як правило, ця послідовність наступна: криза → депресія → пожвавлення → піднесення . Графік.

На осі абсцис позначено час (t), на осі ординат – реальний ВВП (F). Лінія Т відображає динаміку реального ВВП. Лінія тренда згладжуються коливання реального ВВП на довгостроковому відрізку часу. На графіку показані також фактичні коливання реального ВВП у короткостроковому періоді: лінія АВ – криза, депресія – відрізки ВВ1 і ДД1, пожвавлення – лінія В1С, піднесення – СА1. Відстані між точками АА1 і ВД показують тривалість циклу.

Вихідною фазою циклу є криза. Ця фаза характеризується перш за все надвиробнитцвом товарів, скороченням кредитних ресурсів та підвищенням позичкового відсотка.

Фаза депресії настає після кризи. Її характерними особливостями є те, що припиняється падіння виробництва, але і відсутнє його зростання.

Пожвавлення як фаза циклу характеризується тим, що тут вперше після початку кризового падіння відбувається розширення попиту на засоби виробництва, на робочу силу, відновлюється економічне зростання, зростають прибуток і заробітна плата.

Піднесення характеризується тим, що економіка виходить на рівень, який перевищує всі попередні рубежі.

Абстрактна можливість криз у ринковій економіці закладена вже в простому товарному обігу і пов'язана з функцією грошей як засобу обігу.

На циклічний характер розвитку економіки впливає принцип акселерації. Цей принцип пояснює той факт, що певна зміна попиту у будь-який бік спричиняє значно більшу зміну у обсязі капіталовкладення, тобто інвестиції реагують на зміну попиту прискореною зміною, а це слід розглядати як фактор нестабільності економіки та каталізатор її кризових коливань.

На початку ХХ ст. у працях багатьох економістів була висловлена думка про існування великих циклів кон'юнктури

Циклічний характер розвитку економіки негативно впливає на процеси суспільного відтворення.

11. Причини безробіття і його економічні наслідки

Історично першою шкалою, що зробила спробу пояснити виникнення безробіття була класична політекономія (А.Сміт, Д.Рікардо). Представники цієї школи причину безробіття вбачали у надмірно високій зарплаті. Погляди представників класичної школи поділяють економісти неокласичної теорії.

Розрізняють три види безробіття:

1. Фрикційне. Породжується постійним рухом населення з одного регіону в інший, від професії до професії, а також зміною етапів життя (навчання, тимчасова робота, догляд за дитиною й інше).. Його ще визначають як добровільне безробіття.

2. Структурне. Має місце у випадку, коли попит і пропозиція на робочу силу не співпадають для різних видів праці й у різних регіонах.

3. Циклічне безробіття породжене загальним низьким попитом на робочу силу у всіх галузях, сферах, регіонах. Таке безробіття викликане загальним спадом, тобто фазою економічного циклу.

В економічній теорії існує поняття повної зайнятості. Економісти вважають фрикційне і структурне безробіття цілком неминучим. Тому рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття, а циклічне безробіття дорівнює нулю

Природний рівень безробіття – це такий рівень, при якому фактори, що підвищують і понижують інфляцію і безробіття знаходяться у рівновазі. Поняття природний рівень безробіття вимагає уточнення у двох аспектах:

1. цей термін не означає, що економіка завжди функціонує при природному рівні безробіття і тим самим реалізує свій виробничий потенціал.

2. природний рівень безробіття сам собою не обов'язково є постійним.

Визначення рівня безробіття здійснюється наступним чином. Все населення країни зменшується на ту кількість осіб, які не досягли 16 років і осіб, що знаходяться у спеціалізованих закладах .

Рівень безробіття= безробітні/робочу силу *100%.

На практиці важко встановити фактичний рівень безробіття. Розрізняють:

1. частково зайнятих – в офіційній статистиці всі зайняті неповний робочий день входять в категорію повністю зайнятих.

2. працівники, які втратили надію на отримання роботи.

3. неправдива інформація.

Головна «ціна» безробіття – невипущена продукція. Україна належить до країн з високим рівнем безробіття.