- •Тема 1. Основи побудови фінансового обліку та організація облікового
- •1. Суть фінансового обліку, його властивості, мета і завдання.
- •Нормативно-правове регулювання фінансового обліку в Україні.
- •Загальні принципи побудови фінансового обліку. Принципи облікової політики підприємства.
- •Облікова політика держави.
- •2. Облікова політика підприємства
- •4. Моделі фінансового обліку.
- •5. Особливості діяльності підприємств різних галузей економіки та їх вплив на організацію обліку.
5. Особливості діяльності підприємств різних галузей економіки та їх вплив на організацію обліку.
Особливості обліку в торгівлі.
Торгівля – це господарська діяльність, пов'язана з реалізацією товарів. Товар - це продукт праці, вироблений для обміну чи продажу, який має споживчу та мінову вартість.
Торгова діяльність – це "ініціативна самостійна діяльність юридичних осіб і громадян із здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку... Торгова діяльність може здійснюватись у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торгово-виробничій (громадське харчування) сфері".
Оптова торгівля може здійснюватись через оптові бази, товарні склади, склади-холодильники, склади-магазини. Вона, як правило, є проміжною ланкою між виробником продукції і роздрібною торгівлею.
Роздрібна торгівля здійснюється через магазини (продовольчі, непродовольчі, спеціалізовані, універмаги, універсами, торгові комплекси тощо), дрібно-роздрібну мережу (палатки, кіоски, ятки, павільйони, торгові автомати), пересувну мережу (автома-газини, авторозвозки, лавки-автопричепи, візки, розноски, столики). В роздрібній торгівлі товари реалізуються, як правило, кінцевому споживачеві — населенню.
Дохід торгівлі формується за рахунок встановленої націнки на товари.
Ціна товару складається:
в оптовій торгівлі — з оптової ціни промислового підприємства (як сформована із собівартості та прибутку підприємства) та оптово-збутової націнки;
в роздрібній торгівлі — з ціни оптової торгівлі (або підприємства) і торгової націнки.
Непрямі податки (ПДВ, акцизний збір) розраховуються понад визначену ціну реалізації на всіх етапах реалізації товарів. У в роздрібній торгівлі націнка встановлюється з урахуванням ПДВ. Розмір націнки торгові підприємства визначають самостійно, виходячи зі стану ринку.
Розрахунки з покупцями в оптовій торгівлі здебільшого здійснюють в безготівковій формі, в роздрібній — виручка надходить готівкою в каси торгового підприємства.
Згідно із Законом [2] підприємства торгівлі та громадського харчування повинні здійснювати розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО).
Реєстратор розрахункових операцій — це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовано фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або кількості проданих товарів (наданих послуг). До РРО відносять: електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА), електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касову систему, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
РРО повинні бути зареєстровані та опломбовані у встановленому порядку. Дозволяється застосовувати тільки ті РРО, які включені до Державного реєстру. Постановою Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002 р. затверджено вимоги до реалізації фіскальних функцій РРО.
У разі виходу РРО з ладу або відключення електроенергії (не більш як 72 год.) розрахункові операції здійснюються з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки.
Статтею 17 Закону [2] передбачено штрафні санкції за невикористання РРО.
Згідно зі ст. 10 Закону постановою [5] Кабінету Міністрів України затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено не використовувати РРО, а вести розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій. Зокрема, без РРО можуть здійснюватись пересувна торгівля, роздрібна торгівля на ринках (крім кіосків, магазинів тощо), торгівля газетами, журналами на підприємствах поштового зв'язку, якщо обсяг їх в асортименті перевищує 50 %, продаж транспортних квитків у кіосках і салонах транспортних засобів, продаж страв безалкогольних напоїв у буфетах вищих навчальних закладів тощо.
Особливості галузі зумовлюють особливості обліку в ній:
У торгівлі немає витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, але є витрати, пов'язані зі зберіганням та реалізацією товарів. Ці витрати називаються витратами обігу і обліковуються на рахунках 93 "Витрати на збут" і 92 "Адміністративні витрати".
Торгові підприємства закупають товари за купівельними цінами, а продають дорожче — за цінами продажу. В оптовій торгівлі облік придбаних товарів ведеться за купівельними цінами або за продажними. В роздрібній торгівлі товари обліковують за купівельними цінами або за цінами продажу [П(С)БО 9], якщо інші методи оцінки використовувати недоцільно. До прийняття національних стандартів облік за цінами продажу був єдиним дозволеним у роздрібній торгівлі. Це зумовлено великою номенклатурою товарів і продажем їх у невеликій кількості. Вираховувати купівельну і продажну ціну кожних реалізованих 300 г товару недоцільно і трудомістко. Тому при обліку за цінами продажу на підприємствах роздрібної торгівлі при придбанні товарів на них відразу встановлюється торгова націнка (кредит рахунку 285 "Торгова націнка") і далі визначається обсяг реалізації тільки за цінами продажу. В кінці місяця розраховується середня величина торгових націнок в продажній вартості реалізованих товарів і, відповідно, купівельна вартість реалізованих товарів.
3. Фінансовий результат від реалізації товарів у торгівлі визначають як різницю між цінами продажу без ПДВ (доходом від реалізації) та купівельними цінами (собівартістю) реалізованих товарів і витратами обігу. Ціни продажу, відповідно, мають встановлюватися в такому розмірі, щоб окупити витрати обігу і забезпечити певний рівень прибутку.
Специфічні рахунки для обліку в торгівлі:
28 "Товари" (з відповідними субрахунками); 902 "Собівартість реалізованих товарів"; 702 "Дохід від реалізації товарів";
92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" — для обліку витрат обігу.
С
хема
обліку надходження та реалізації товарів
і витрат обігу в торгівлі:
Схема обліку в торгівлі в цілому не дуже відрізняється від схеми обліку на промислових підприємствах. Основна відмінність полягає у відсутності рахунку 23 "Виробництво", немає витрат на виробництво і списання їх на рахунок 26 "Готова продукція".
У роздрібній торгівлі схема обліку дещо відрізнятиметься від наведеної, ці питання розглянуто в параграфі 5 цього розділу.
Оподаткування і податковий облік у торгівлі здійснюються згідно із законодавством.
Особливості:
клас професійного ризику виробництва для сплати збору на страхування від нещасних випадків на виробництві в роздрібній торгівлі (і в торгівлі автомобілями) — 5, в оптовій торгівлі — 23;
в торгові підприємства, створені після набуття чинності декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 р. № 56, сплачують збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;
підприємства, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними виробами, сплачують збір на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства в розмірі 1 % від суми виручки від реалізації.
Щодо основних ділянок бухгалтерського обліку, то облік суттєво не відрізняється від обліку в промисловості:
облік грошових коштів ведеться згідно з постановами правління НБУ (див. розділ 2, параграф 1); особливістю є обов'язковість застосування РРО при розрахунках готівкою і можливість здавання виручки до банку торговим підприємствам, які здійснюють торгівлю вночі, вранці наступного дня;
облік оплати праці, фінансова звітність, облік розрахункових операцій, облік капіталу, необоротних активів тощо суттєво не відрізняється від інших галузей;
торгові підприємства витрачають досить значні кошти на рекламу, зокрема, на рекламування товарів у вітринах; ці питання розглянуто в розділі
Особливості обліку в будівництві.
Будівництво — це спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт (секція Р за КВЕД).
Об'єкт будівництва — сукупність будівель і споруд або окремі будівлі і споруди, будівництво яких здійснюється за єдиним проектом.
Підгалузі будівництва:
житлове;
промислове;
транспортне;
сільськогосподарське;
культурно-побутове та ін.
Будівництво здійснює підрядник (будівельно-монтажна організація) на кошти замовника.
Підрядник — юридична особа, яка укладає будівельний контракт, виконує передбачені будівельним контрактом роботи і передає їх замовникові.
Замовник — учасник контракту, який визначає умови складання контракту, приймає закінчені роботи і здійснює розрахунки за них з підрядником.
Взаємовідносини між ними регулюються договорами на весь термін будівництва.
Будівельний контракт — договір про будівництво.
Форма контракту, порядок його укладання регулюються Положенням [2].
Замовник виконує такі функції:
здійснює фінансування будівництва;
визначає умови укладання підрядного контракту;
здійснює контроль за ходом будівництва;
приймає закінчені об'єкти;
здійснює розрахунки з підрядниками тощо.
Замовник може здійснювати будівництво господарським, підрядним або змішаним способом.
Традиційна форма генпідрядних відносин полягає в наступному:
Замовник вирішує організаційні питання відведення земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, здійснює підготовку до укладання будівельного контракту тощо. Для виконання проектно-пошукових робіт замовник залучає спеціалізовану проектну організацію. Виконання будівельних робіт доручає підряднику.
Генеральний підрядник: виконує загальні будівельні роботи власними силами; виконання спеціальних робіт доручає субпідрядникам.
Будівництво об'єктів здійснюється згідно із затвердженою документацією.
Підрядник здійснює будівництво згідно із законодавчо встановленими нормами: ДБН, СНІП, ГОСТ, ДСТУ.
Оподаткування у будівництві здійснюється згідно із законодавством. Особливості:
згідно з пунктами 5.1.20 Закону про ПДВ до 2004 р. звільнялись від оподаткування операції з продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання;
визначення фінансового результату з метою оподаткування податком на прибуток здійснюється особливим чином як за довгостроковими договорами. Згідно з п. 7.10 Закону про прибуток, під терміном "довгостроковий договір" розуміють будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, які будуть включені до основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних актів, пов'язаних з таким виготовленням чи будівництвом за умови, що такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу. Особливості визначення доходів і витрат за довгостроковими будівельними контрактами будуть розглянуті далі;
не включаються в дохід генпідрядника суми, отримані для перерахування субпідрядникам, вони обліковуються як транзитні платежі;
— клас професійного ризику виробництва для сплати збору на страхування від нещасних випадків — 52.
Особливості будівництва і обліку в ньому настільки значні, що це призвело до прийняття єдиного галузевого стандарту — П(С)БО 18 "Будівельні контракти":
Тривалість виробничих циклів зумовлює велику частку незавершеного виробництва і особливі умови розрахунків із замовниками — оплата, як правило, здійснюється за виконані етапи робіт, вартість яких визначається згідно з П(С)БО 18; будівельні організації нерідко вимушені залучати позикові кошти у зв'язку з повільним оборотом власних коштів.
Об'єкти будівництва непорушні, немає переміщення об'єктів до покупця, але мають місце витрати на переміщення будівельних машин і механізмів до об'єкта будівництва, на спорудження тимчасових (нетитульних) споруд.
Будівельні організації, як правило, до початку робіт знають конкретного замовника, з яким укладають договір, від якого отримують кошти на будівництво і який приймає об'єкт на місці після закінчення будівництва. Це зумовило необхідність обліку витрат і доходів у розрізі будівельних контрактів; особливості такого обліку розкрито в П(С)БО 18.
Будівельні ділянки розкидані на великій території, перебувають на значній відстані від керівництва, їх місце постійно змінюється, що послаблює контроль за виконанням робіт, зберіганням матеріалів.
Наявність допоміжних виробництв, різноманітність видів робіт (монтажні, штукатурні, оздоблювальні, санітарно-технічні, електротехнічні тощо) та їх різна трудомісткість ускладнюють первинний та аналітичний облік.
Об'єкти будівництва знаходяться просто неба, кліматичні умови призводять до матеріальних втрат внаслідок дії дощу, морозу, снігу, вітру.
Специфічні рахунки для обліку в будівництві:
703 "Дохід від реалізації робіт і послуг";
903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг";
113 "Тимчасові (нетитульні) споруди";
"Незавершені будівельні контракти";
"Проміжні рахунки".
Проміжні рахунки — рахунки за виконані роботи за будівельним контрактом, передані замовнику для оплати.
Специфічними первинними документами в будівництві [4] є журнал обліку виконаних робіт (форма № КБ-6), Акт приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в (додаток Е), Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрати, форма № КБ-3 (додаток Є).
Акт за формою № КБ-2в складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за них на основі журналу КБ-6. Акт складається щомісячно при виконанні будівельною організацією робіт із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств державної форми власності. Довідка КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за них з підприємствами, незалежно від форми власності цих підприємств та джерел фінансування підрядних робіт. У разі складання акта КБ-2в у довідці вартість виконаних підрядних робіт за період з початку року визначається як сума вартості робіт згідно з актами за попередні періоди.
Облік грошових коштів, оплати праці, основних засобів тощо ведеться, як і в інших галузях.
Методи нарахування амортизації основних засобів будівельні організації обирають, як правило, різні для різних груп основних засобів; частіше прямолінійний і, для деяких видів будівельних машин, виробничий.
Є певні особливості в обліку будівельних матеріалів, найбільші особливості -— в обліку доходів, витрат, розрахунків із замовниками.
Особливості обліку в сільському господарстві.
Сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) — це вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування й призначена для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі (секція А за КВЕД).
Сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), риболовне й рибальське господарство) — це юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування й переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше ніж 75 % загальної суми виручки.
Особливості обліку, пов'язані головним чином з обліком засобів виробництва, витрат і готової продукції:
1) Головним засобом виробництва в сільському господарстві є земля; вона не зношується, амортизація на неї не нараховується ні в бухгалтерському, ні в податковому обліку.
Земельні ділянки мають різну продуктивність, яку можна підвищувати при розумному використанні.
Земельні ділянки територіально знаходяться в різних місцях, тому виробництво здійснюється на великих площах з переміщенням сільськогосподарських машин і механізмів.
2) Специфічними засобами виробництва є живі організми — тварини і рослини, вирощування яких залежить від природ них і біологічних факторів і триває часто кілька років.
Бухгалтерський облік повинен забезпечити облік змін у них — приплід, приріст живої маси тощо, що потребує специфічних методів і прийомів.
Вплив природних умов зумовлює сезонність сільськогосподарського виробництва, тому витрати на виробництво тут визначаються один раз на рік, на відміну від інших видів діяльності.
Тривалість виробничих циклів визначає необхідність розмежування витрат за виробничими циклами, які не збігаються з календарним роком — витрати попередніх років під врожай поточного року, витрати поточного року під урожай майбутніх років та ін.
Облік витрат ведеться за видами культур, за видами і віковими групами тварин, за виробничими підрозділами тощо.
Від однієї сільськогосподарської культури або одного виду худоби отримують кілька видів продукції, що потребує відповідного розмежування витрат.
Готова продукція в багатьох підгалузях сільського господарства, особливо в рослинництві, отримується одноразово в період дозрівання рослин, що висуває жорсткі вимоги до організації обліку виходу продукції, її збереження, переробки та реалізації.
Значна частина сільськогосподарської продукції використовується для власних потреб — корми, насіння тощо, що потребує чіткого відображення в обліку руху продукції на всіх стадіях внутрішньогосподарського обороту.
9) Вплив природних умов спричиняє те, що вихід готової продукції прямо не залежить від витрат на її виробництво.
Специфічні рахунки для обліку в сільському господарстві:
"Робоча і продуктивна худоба";
"Багаторічні насадження";
155 "Капітальні інвестиції на "Формування основного стада"; 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" (насіння, корми, отрутохімікати тощо);
21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі"; 23 "Виробництво", субрахунки:
"Витрати рослинництва";
"Витрати тваринництва";
"Витрати підсобних промислових виробництв";
"Витрати допоміжних виробництв";
27 "Продукція сільськогосподарського виробництва".
Характеристика автотранспортних підприємств та особливості обліку в них
Автомобільний транспорт (АТ) — це матеріальна основа виробничого процесу автотранспортних підприємств, в якому переміщення вантажів є одночасно і виробничим процесом, і продукцією.
За КВЕД автомобільні перевезення відносяться до секції:
код 60.22.0 — пасажирські транспортні перевезення;
код 60.24.1 — діяльність автомобільного вантажного транспорту.
Продукція автотранспорту вимірюється в тонно-кілометрах або пасажиро-кілометрах.
Виробничі процеси автотранспортних підприємств (АТП) значно відрізняються від будь-яких інших підприємств. Діяльність АТ не пов'язана з сировиною. Предметом його праці є вантаж.
Функції А Т:
самостійне здійснення пасажирських і вантажних перевезень;
сприяння роботі залізничного транспорту з вивезення вантажів зі станції;
заміна у містах і приміських зонах іншого виду транспорту (рейкового, гужового).
Види господарських операцій в АТП:
експлуатаційні перевезення пасажирів і вантажів;
гаражне обслуговування і зберігання рухомого складу, технічне обслуговування і ремонт автомобілів, причепів та їх агрегатів;
транспортно-експедиційне обслуговування;
навантаження порожніх автомобілів;
перегін нових автомобілів із заводів;
утримання і експлуатація транспортних агрегатів станцій технічного обслуговування вантажних автостанцій.
Основні складові елементи транспортного процесу на всіх підприємствах незалежно від роду діяльності такі:
навантаження вантажів або посадка пасажирів на рухомий склад у пунктах відправлення;
переміщення вантажів і пасажирів дорогами між пунктами відправлення їх призначення;
розвантаження вантажів або висадка пасажирів у пунктах призначення;
технічне обслуговування транспортних засобів.
В АТП висуваються особливі вимоги до водіїв та автомобілів: обов'язкове проходження медичного огляду водіїв — не рідше ніж раз у 2 роки, а також щоденний огляд лікаря перед виїздом із гаража; автомобіль також щоденно перевіряється механіком перед виїздом, про що робиться відповідний запис у подорожньому листі автомобіля.
В АТП здійснюється нормування роботи водія згідно з Положенням та нормування витрачання палива та автомобільних шин залежно від пори року, кількості жителів у місті, поворотів маршруту на дорозі, типу двигуна, маси автомобіля, наявності кондиціонера тощо згідно з нормами.
Вантажо- та пасажироперевезення підлягають обов'язковому ліцензуванню відповідно до Закону.
Перевізники зобов'язані проводити обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Це передбачено Законом України та Постановою Кабінету Міністрів України, де обумовлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільної відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за збиток, нанесений третім особам унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ці витрати включають до складу валових витрат і собівартості перевезень.
Особливості обліку в АТП.
На АТП мають місце такі виробничі процеси — процес постачання (купівля бензину, запчастин, контейнерів); процес реалізації послуг; відтворення технічного стану засобів праці.
Витрати АТП визначаються за видами виробництв: основне, допоміжне, обслуговуюче.
Калькуляційною одиницею є відповідні одиниці вимірювання окремих видів перевезень (робіт, послуг).
Значну частину загальних витрат становлять витрати на паливно-мастильні матеріали (ПММ), ремонт, технічне обслуговування (ТО), обов'язкове проходження технічного огляду в органах ДАІ. Такий огляд проводиться щорічно, за що справляються певні платежі (транспортний збір, розмір якого залежить від літражу двигуна і типу транспортного засобу (ТЗ), збори за проходження технічного огляду та за отримання талона).
Для нарахування амортизації рухомого складу в бухгалтерському обліку часто обирають виробничий метод.
6. АТП є платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів і збору за забруднення навколишнього середовища.
7. Водіям та технічному персоналу видається спеціальний одяг, згідно з наказом, який обліковується на рахунку МШП або МНМА (залежно від облікової політики підприємства).
