5. Тематика та образи літератури 40-50-х років

- Батьківщини в дусі тогочасної тоталітарної ідеології (отчий поріг, мати, діти, кохана, батьківська хата);

• війни, розгортаючи її здебільшого вшир, за рахунок нових тематично-проблемних аспектів, сюжетів і характерів (лише поодинокі відтворювали внутрішньо-психологічні моменти, що проникали у світ людської душі)

• “робітнича” і “колгоспна”, де змальовувалися люди і народ, але таким творам бракувало уваги до людської особистості, не досить розкривалася особистість.

Образи: образ Матері, що поєднав у собі тему жінки-матері (ніжно-душевна, героїчна, трагічна), матір-Україну, яка чекає своїх синів-визволителів (М.Рильський “Слово про рідну матір”, П.Тичина “Матері забуть не можу”, А.Малишко цикл “Україно моя”, оповідання О.Довженко “Мати”, Ю.Яновський “Син”, “Мати” та ін.).

Зміни на краще відбулися в літературному процесі на кінець 50-х років – критика відзначила: “збагачення гуманізму”, “посилення аналітичного й людинознавчого пафосу”, відчутна “ліризація” відбувається у зверненні до сфери тонких переживань людини, до роздумів над взаємодією думки й почуття, матеріального й духовного, “красивого й корисного” (М.Рильський), пожвавлення творчих пошуків, урізноманітнення художньо стильових форм і інтонацій, тобто відбувається демократизація письменницького інтересу, відображається щоденне буття людини, її будні, її побут, але позитивні тенденції реалізувалися лише частково, у чомусь сильніше, у чомусь слабше.

Яскравою сторінкою в українській літературі цього періоду була літературна творчість О.Довженка, якою почав займатися в роки війни. Виступає у пресі з публіцистичними статтями, згодом друкує свої оповідання і новели, наполегливо працює над кіноповістю “Україна в огні” (на довгий час вилученою з літературного процесу). Вражає своєю унікальністю лірико-філософська “автобіографічна” кіноповість “Зачарована Десна”, двопланова композиція якої за своєю інтелектуальністю та образною насиченістю розгортається між світом дитини і світом дорослого, розкриваючи єдність людської особистості й людського духу не розчеплену часовими площинами.

Особливою і неповторною сторінкою була гумористика Остапа Вишні. Тематика творів завжди була пов’язана із злободенними проблемами свого народу. У своєму світобаченні – проникливий лірик, ніжний син своєї землі, зачарований красою природи. Кількома виразними штрихами персоніфікованої метафори на тлі пейзажу створюється відповідний настрій, здебільшого життєрадісний і оптимістичний. Манера письма відрізняється лаконічністю, влучністю, дотепністю, іронічністю.

Глосарій

Кіноповість – новий жанр художньої літератури, який виник і розвинувся в ХХ столітті, як симбіоз красного письменства і кіно, як і драматичні твори передбачає втілення на театральній сцені або екранізована, бо в її основі закладено багато прийомів кіномистецтва (подрібнення дії на короткі епізоди, лаконічність діалогу та авторських пояснень, монтажний характер епізодів тощо).

Гумореска – невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю, сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої естетичної критики у дотепній, парадоксальній, подеколи оксиморонній формі, в аспекти морально-етичних критеріїв, що унеможливлюють цинізм. Масні вислови та вульгарщину егалітарного штибу.

Усмішка – різновид гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею, специфіка жанру полягає в поєднанні жартівливих замальовок, жанрових сценок, фейлетонних компонентів з елементами семантичної дотепності.