Бюлетені

Служби інформагентств організовані таким чином, щоб якнайшвидше відправляти клієнтам гарячі новини. Тож коли один із репортерів має головне повідомлення, звичайні новини перериваються. Одного разу у відділі новин передплатника може пролунати дзвінок. Зараз у деяких місцях на принтерах встановлені електронні будильники. Крім того, слова на екрані часто починають миготіти, надаючи нового смислу розсилці під назвою «flash», описану нижче. Одразу після цього йде гаряча новина. Крім того, журналісти мають бути в курсі поточних новин, тож їм треба бути готовими до таких бюлетнів у розсилці.

Існує три стандартні заголовки, які використовують головні інформагенції для позначення гарячих новин:

Блискавка. Сюди входять історії, які зацікавлюють негайно всіх і кожного: висадка людини на Місяці, результати президентських виборів, великий терористичний акт, початок чи закінчення великої війни. Деякі репортажі про терористичний акт, що трапився у Сполучених Штатах 11 вересня 2001 року, також надсилалися із позначкою «flash».

Блискавка була запроваджена АР після землетрусу у Сан-Франциско у 1906 році. У часи, коли телетайпи мали великі дзвоники, коли приходила подібна інформація, близько десяти дзвоників голосно дзвонили. Інколи цілі роки проходили без спалахів. Коли ж один з’являється, більшість радіо- і телевізійних каналів перервуть свої програми, щоб повідомити гарячу новину.

Бюлетень. До цієї групи належать новини, які зацікавлюють одразу майже кожного: авіакатастрофи, попередні результати президентських виборів, землетрус за межами країни. Крім того, бюлетені використовуються тоді, коли інформагентства хочуть повідомити своїх клієнтів про те, що попередня історія була неточною.

Терміново. Це гарячі новини, які особливо важливі, але не настільки неймовірні, як попередні групи новин. .

Аудіо та відеоджерела новин

Інформаційні розсилки не містять фактора, принципово важливого для радіоновин, — звуку. Вони можуть пояснити, що сказав президент, але не можуть дати слухачам можливості почути голос президента, котрий говорить ці слова. Зазвичай репортери записують такі промови на плівку для місцевих сюжетів. Інформаційні агентства надають головні інформаційні аудіопослуги, за допомогою супутника пересилають записи голосів героїв сюжетів та репортерів тим клієнтам, які хочуть за це платити.

Головні телевізійні корпорації — ABC, CBS, NBC, CNN і Fox — постачають свої філіали відеоматеріалами, подібними до аудіоматеріалів, які отримують філіали радіостанцій — один чи кілька разів на день. Крім того, телевізійні станції можуть окремо передплатити спеціальний відеосервіс, такий як Ассошіейтед Пресс Television News (APTN), який надає своїм клієнтам відеоматеріали новин.

Поліцейське радіо

Поліцейські повинні спілкуватися один з одним, іноді перебуваючи на великій відстані, часто поспішаючи. Вони використовують спеціальне радіо, яке цілком дозволяється слухати громадянам. Багато радіо- і телевізійних станцій підслуховують перемовини поліцейських і пожежників — таким чином вони дізнаються про головні події так само швидко, як і поліція. Якби поліцейські вели свої переговори по сотовому телефону, це було б не на руку журналістам, оскільки підслуховувати телефонні розмови протизаконно. Однак, на щастя, більшість поліцейських відділень все ще користуються радіо, яке зазвичай швидше і легше використовувати для передачі інформації про потенційні місця злочинів — інформацію, яку репортери прагнуть почути. Під час розмов по радіо поліцейські шифрують різні події спеціальними номерними кодами, які позначають різні рівні серйозності. Знаючи ці коди, журналіст може швидко, майже підсвідомо, виділити важливу інформацію серед ефіру поліцейського радіо.

Поліцейське радіо і телетайп містять чутки, а не факти. Перш ніж видати в ефір інформацію, отриману через поліцейське радіо, або по телефону, чи навіть від когось особисто, журналісти повинні завжди її перевіряти. Крім того, слід пам’ятати, що Федеральна комісія зв’язку США забороняє ретрансляцію записів, зроблених з радіо поліцейських, пожежників чи міських транспортних служб.