Інформаційні ресурси

Відділ новин має бути добре оснащеним. Солідний запас газет і періодики, можливо, навіть папка із вирізаними важливими статтями, — це старт. Все це має доповнюватися основними книгами: ґрунтовним словником, енциклопедією, атласом, довідником.

Всі місцеві і регіональні телефонні довідники мають бути у відділі новин, щоб можна було перевіряти імена з адресами, а також знаходити потрібні номери. Крім того, у багатьох відділах новин купують «зворотні довідники», впорядковані за адресами, а не за іменами. З таким довідником репортер легко може зателефонувати людям, які живуть біля дороги, де трапилася аварія, чи будинку, сусідньому з тим, де скоєно вбивство, і швидко отримати коментар.

Також у відділі новин має бути детальна мапа місцевих вулиць. Крім того, має бути карта, яка позначає зону покриття станції — територію, на якій сигнал добре чути, — що допоможе визначити, місцевого характеру сюжет чи ні. Набір дорожніх мап прилеглих територій повинен бути завжди під рукою. Кожна станція повинна мати власний архів, де зберігатимуться її історії за останні кілька років.

Бази даних

Багато журналістів газет і журналів звикли шукати предмет, про який вони пишуть, у комп’ютерних «базах даних», таких як NEXUS, що містять електронні файли всіх головних подій, які публікувалися в країні. Набравши словосполучення «важкий метал», ви отримуєте перелік усіх статей, де згадувалися ці два слова. Комп’ютер видасть вам підбірку за поточний рік, або за минулий рік, або ж взагалі за всі роки починаючи з 1985-го... Ви можете скористатися будь-якою з цих історій.

Супутники

Сьогодні можна транслювати будь-яку кількість потрібних філії подій — промови кандидатів під час передвиборчої кампанії, промови переможців і переможених після закінчення кампанії, прес-конференції, судові справи, спортивні матчі, живі репортажі з місць подій. Станція може відстежувати ці трансляції і, якщо щось буде для неї цікавим, записати собі потрібний матеріал для новин.

На головних телерадіокомпаніях навіть є свої супутникові канали, призначені спеціально для зв’язку з філіалами. Пристрої, підключені до цих каналів, називають репродукторами. Журналіст, котрий поспішає закінчити свіже повідомлення про промову президента, може почути через такий репродуктор, що «президентський кортеж щойно залишив Організацію Об’єднаних Націй». Деякі станції, передусім телевізійні, використовують супутник для передачі живих репортажів власних репортерів із сусідніх міст чи штатів.