Людина на материку

Вважається, що перші люди з’явилися в Південній Америці близь­ко 20 тис. років тому. Це були представники амеріндської гілки монголоїдної раси, які через сушу в районі Берінгової протоки 40-50 тис років тому проникли з Чукотки в Північну Америку. Поступово вони заселили територію нинішньої Канади, США, Центральну Америку, а потім перейшли через Панамський перешийок у Південну Америку. Проте індіанці мають багато спільних рис і з корінними жителями Океанії (широкий ніс, хвилясте волосся, схожі знаряддя праці). Окремі вчені вважають, що жителі материка прийшли з Океанії. Більшість вчених, проте, вважає, що вплив населення Океанії на жителів Південної Америки відбувся пізніше. А Тур Хейєрдал, навпаки, вважав, що саме індіанці Південної Америки заселили більшість островів Полінезії. Для доказу своєї гіпотези він побудував з вальсового дерева пліт «Кон-Тікі» і в 1947 р, здійснив мандрівку з перуанського порту Кальяо до острова Ангатав в архіпелазі Туамоту в Полінезії.

З XVI ст. почалося проникнення на материк європейців, спочат­ку іспанців і португальців, а потім вихідців з інших країн Європи, які різко змінили антропологічний та етнічний склад населення. Крім того, в ці часи почали завозити в Південну Америку для роботи на плантаціях тропічних культур представників негроїдної раси з Африки.

У зв’язку з тим, що більшість населення Південної Америки розмовляє іспанською та португальською мовами, які відносяться до романської групи мов, а в середні віки, шли материк заселявся європейцями основною мовою в цій групі була латинь, тому материк разом з Центральною Америкою називають Латинською Америкою.

Цивілізації в Південній Америці виникали, як і скрізь, лише на базі землеробської культури. Землеробство виникло в передгір’ях Анд в V тисячолітті до н. е. на основі маїсу (кукурудзи). З часом були створені десятки її сортів з різним вегетаційнім періодом та якістю. Крім того, вирощували боби, перець, гарбуз, картоплю, томати, квасолю та ін. Були створені ефективні зрошувальні системи. Тваринництвом практично не займалися, лише були одомашнені лами та розводили індиків.

Поступово розвиваючись, землеробство досягає дуже високого рівня в Андах і в І тис. н. е. на базі зрошувального землеробства виникають перші індіанські держави Південної Америки - Мочіка, Тіауанако та ін. На межі II тисячоліття вони з не зовсім зрозумілих причин розпадаються. Незадовго до проникнення європейців в Андах формується велика держава - імперія інків, яка проіснувала лише двісті років і була завойована іспанськими конкістадорами.

В низовинних районах континенту індіанці до заселення євро­пейцями (а подекуди і до сьогоднішнього дня) продовжували жити фактично в умовах первісного ладу, коли полювання та рибальство поєднувалося з примітивним землеробством. Недавно виявилося, що індіанці басейну Амазонки, рівнини Можос в Болівії, на півночі та північному сході материка створили системи інтенсивного землеробства з дренуванням грунту майже 2 тис. років тому. Об’єм земляних робіт свідчить про те. що в цих районах жили сотні тисяч людей і вони були добре організовані. На плато Мату-Гросу на заході Бразильського нагір’я, яке вважалося незаееленим у перші періоди заселення материка, знайдено стоянки прадавньої людини десятитисячолітньої давності з багатим і різноманітним наскельним живописом. Все це свідчить про те, що в історії заселення Південної Америки ще багато чого невідомого.

Корінні жителі материка дали світу картоплю, кукурудзу, маніок, гарбуз, арахіс та інші культури.

Зараз на материку проживає близько 300 млн. людей. В основному населення зосереджене вздовж узбережжя та на Ла-Платській низовині; величезні простори Амазонії, Анд. Патагонії заселені слабо, подекуди вони зовсім безлюдні.