Поняття і зміст правової охорони земель.
На законодавчому рівні поняття охорони земель закріплено у ст.162 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ):охорона земель – це система правових,організаційних,економічних та інших заходів,спрямованих на раціональне використання земель,запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення,захист від шкідливого антропогенного впливу,відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історично-культурного призначенн. Майже аналогічне визначення даного поняття міститься в ЗУ «Про охорону земель» [1].
Варто зазначити, що забезпечення раціонального використання,відновлення і охорони земель проблемна не лише України,а й багатьох інших країн світу. Людство за всю історію свого розвитку втратило понад 2 млрд. га господарських угідь, що значно перевищує загальну площу сучасних угідь. Нині у світі на одну людину припадає в середньому 0,3 га землі,а 30 років тому було 0,6 га [6].
Нажаль, доводиться констатувати,що ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у середньому в Європі. Основними причинами низької віддачі земельного потенціалу в Україні є тривале безпосереднє ставлення до землі, недосконала технологія обробки землі та виробництва сільськогосподарської продукції, неврахування науково обґрунтованих методів ведення землеробства, невиконання природоохоронних,комплексно-меліоративних,протиерозійних та інших заходів по збереженню земель, а також недосконалість чинного законодавства.
Відповідно до ст. 164 ЗКУ визначається зміст охорони земель. Охорона земель включає: а) обґрунтування забезпечення досягнення раціонального землекористування; б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необгунтованого їх вилучення для інших потреб; в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, пересушення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; г) збереження природних водно – болотних угідь; и) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь [1].
У даному випадку варто приділити особливу увагу раціональному використанню земель як складової її охорони. Охорона земель і використання земельних ресурсів не тільки не суперечить одне одному, а й тісно пов’язані між собою. Система раціонального використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий, відтворювальний характер і передбачати збереження ґрунтів , обмеження негативного впливу на них, а також на рослинний і тваринний світ, водні джерела та інші компоненти навколишнього середовища. Правові засоби охорони земель визначають межі необхідної і можливої поведінки людей щодо використання земельних ресурсів і ті наслідки ,які настають при відхиленні від них.
Важливим є досвід правової охорони земель у зарубіжних країнах. Так,зокрема, Земельний кодекс Молдови дає державі право конфіскувати землю у випадку її невикористання або зниження родючості ґрунтів , а також застосування методів обробки землі, які суперечать місцевим планам боротьби з ерозією. В Італії та Франції закони, що регулюють питання використання землі, передбачають відносно легкі міри покарання за її нераціональне використання або невикористання взагалі .В Японії існують більш жорсткі заходи проти землевласників ,які не обробляють сільськогосподарські землі або обробляють їх неефективно [11].
Відповідно до ЗУ «Про охорону земель», система заходів у галузі охорони земель включає:
1) державну комплексну систему спостережень;
2) розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель;
3) створення екологічної мережі;
4)здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів земель;
5) економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони використання земель і підвищення родючості ґрунтів;
6) стандартизацію і нормування [2].
Деякі із цих заходів і будуть розкриватися у даній індивідуальній роботі.
Варто відмітити,що реалізація вищевказаних заходів охорони земель неможлива без здійснення державою належного контролю. Він являє собою специфічну форму діяльності державних органів,посадових осіб та інших суб’єктів. Звертає на себе увагу той факт, що контроль, по-перше, здійснюється за усіма без винятками суб’єктами земельних відносин; по-друге, стосується всіх земель, тобто земель, які обмежені державними кордонами України,незалежно від форми власності та землю, її цільового призначення [13]. Дане питання на сьогоднішній день регулюється ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель».