Висновок
Охорона такої важливої категорії земель як землі сільськогосподарського призначення є важливим і невід’ємним процесом розвитку сільського господарства. Сама по собі охорона земель є системою правових, організаційних економічних та інших заходів спрямованих на раціональне використання земель,запобігання необґрунтованому вилученню земель.
Стандартизація і нормування в галузі охорони земель полягають у забезпеченні екологічної та санітарно гігієнічної безпеки громадян шляхом визначення вимог щодо якості земель, родючості ґрунтів, допустимого антропогенного навантаження та господарського освоєння земель. Рекультивація порушених земель – це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів,спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель. На відміну від рекультивації, консервація земель – це припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечними для їх здоров’я.
Усі вищевказані заходи розроблені з метою,як найдальшої цілі-покращення, як найближчої-збереження якості земель задля реалізації можливості виготовлення, переробки та випуску на ринок екологічно чистої продукції. Відновлення техногенно забруднених земель, вилучення їх з обігу з цією ж метою.
Україна має величезний потенціал у сфері сільського господарства: розкішні ресурси, працьовита нація, довготривалий досвід… Однак, маючи такий величезний потенціал у даній сфері, все ж чогось не вистачає, аби вивести державу на міжнародний ринок як гідного конкурента. Причин цьому можна називати вдосталь. Однією з таких необхідно виділити проблему реального застосування процедур відновлення родючості грунтів та належного контролю за станом погіршення земель і обов’язкового притягнення до відповідальності порушників законодавства у даній сфері.
Список використаної літератури:
Земельний кодекс України від 25.10.2001 р.// Урядовий кур'єр від 15.11.2001 — № 211
Закон України « Про охорону земель» від 19.06.2003 р.// Голос України від 29.07.2003 — № 139
Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» // Офіційний вісник України від 01.08.2003 — 2003 р., № 29, стор. 29, стаття 1432
Наказ Держкомзему «Про затвердження порядку консервації земель» від 17.10.2002 р.// Офіційний вісник України від 07.03.2003 — 2003 р., № 8, стор. 162, стаття 323
Бекаревич М.О., Масюк М.Т., Чабан І.П., Забануєв В.О. Рекультивація земель:проблеми,рішення,перспективи/ /Вісник Дніпр. держ. аграр. ун-ту.-2002 р.
. Ільюшенко І.В. Деякі аспекти правової охорони та використання земель// Право України-2009р.
Кудінов В. Правове регулювання охорони земель їх стан та перспективи// Земельне право-2009 р.
Мірошниченко А.М., Марусенко Р.І. Коментар до ЗКУ.
Оверковська Т.О. Правові форми охорони земель від забруднення та псування за законодавством України// Юридичні науки 2007р.
Погрібний О.О/ Аграрне право України: Підручник / За ред. О.О. Погрібного. — К. : Істина , 2007. — 448 с.
Хомяченко С.І. Правова охорона земель і державний контроль за використанням і охороною земель //Держава і право .спецвипуск-2003 р.
Чабан І.П., Заболуєв В.О. Основні напрями рекультивації земель і раціонального їх використання в чорноземній зоні України// Вісник ХНАПУ 2008р.