Рекультивація та консервація земель
При тимчасовому використанні земель сільськогосподарського призначення для інших потреб встановлюється обов’язок рекультивації таких земель. Відповідно до ст. 166 ЗУ «Про охорону земель», рекультивація порушених земель-це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів спрямованих на відновлення ґрунтового покриву,поліпшення стану та продуктивності порушених земель. Землі які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації. Для рекультивації порушених земель,відновлення деградованих земель угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних та гірничобудівних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.
Ст. 52 ЗУ «Про охорону земель», встановлює що при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних та інших робіт, пов’язаних з порушенням ґрунтового покриву, відокремлена ґрунтова маса підлягає зняттю, складуванню, збереженню та перенесенню на порушенні або малопродуктивні земельні ділянки відповідно до робочих проектів з рекультивації . При знятті ґрунтового покриву здійснюється пошарове зняття і роздільне складування верхнього, найбільш родючого шару ґрунту та інших прошарків ґрунту відповідно до структури ґрунтового профілю, а також материнської породи. Об’єм грантової маси що підлягає зняттю і роздільному складуванню визначається в проектах рекультивації порушених земель [2].
Рекультивація земельних ділянок здійснюється шляхом пошарового нанесення на малопродуктивні земельні ділянки або рішення без ґрунтового покриву знятої ґрунтової маси, а в разі потреби і материнської породи в порядку, який забезпечує найбільшу продуктивність рекультивованих земель.
Під керівництвом М.О. Белахевича розроблені і впроваджені у виробництво раціональні моделі рекультивованих земель для сільськогосподарського використання :
1. найбільш сприятливі і родючі породи ,без укладання на їхню поверхню горно земельної маси.
2. включає 2 шари:
- нижній шар являє собою найбільш родючі породи.
- верхній складається з горноземної маси товщиною 50 см.
3. 2 шари, але верхній шар складається з горноземної маси і має підвищену товщину до 60-80 см.
4. сприятливі породи або їхні сумісні з локальним внесенням чорноземної маси у траншеї або ями.
5. 3 шари нижній-несприятлива або фітотоксична порода,другий шар-ізолює й охороняє верхній шар від несприятливого впливу фітотоксичної породи,третій – горноземна маса.
6. модель ефективна, якщо видобуток корисних копалин відбувається при порушенні верхньої товщі, що має порівняно легкий гранулометричний склад, а в нижній залягають відкладення важкого грунтолометричного складу [5].
На сьогоднішній день, основними напрямами фундаментальних і прикладних досліджень з рекультивації земель є:
1. розробка нормативів зняття гумусованого шару на і середньо змитих землях для запобігання надмірного збіднювання чорноземної маси.
2. вивчення процесів сучасного ґрунтоутворення у фітомеліоративних кормових сівозмінах;
3. вивчення ефекту взаємодії між фіто меліорацією,добривами і товщиною насипного шару чорнозему:
4. визначення садоприродності різних варіантів рекультивованих земель:
5. удосконалення механізму взаємним між гірничодобувними підприємствами, землевпорядними організаціями і новими агроформуваннями в областях з метою комплексного природокористування техногенних ландшафтів [12].
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про охорону земель» консервація земель – це припинення господарського використання на визначений термін та залучення або засінення деградованих земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також технічно забруднених земельних ділянок на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію ,а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров’я [2].
Відповідно до ст.171 ЗКУ до деградованих земель відносяться:
1. земельні ділянки ,поверхні яких порушені внаслідок землезсувів, повеней, добування корисних копалин,тощо;
2. земельні ділянки з перезволоженими,еродованими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та ін.
До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями,низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективними [10].
Більш детально поняття консервації земель врегульоване Порядком консервації земель затвердженими Наказом Держкомзему 17.10.2002 р. №175. Даний порядок є обов’язковим для керівництва в роботі державними органами виконавчої влади, розповсюджується на власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів місцевого самоврядування.
Власник землі або землекористувач, у тому числі орендар, подає заяву або клопотання до відповідної державної адміністрації (сільської, селищної, міської ради) за місцезнаходженням земельної ділянки, указуючи причини необхідності проведення консервації земель.
Якщо деградовані ,малопродуктивні й техногенно забруднені земельні ділянки розташовані на землях запону, подання про їх консервацію здійснює місцевий орган земельних ресурсів або природоохоронний орган.
При вивільненні деградованих ,малопродуктивних та техногенно забруднених земель,які перебувають у власності або в користуванні, у тому числі орендовані, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель, видає вказівку (припис) з питань використання та охорони земель та/або Державна екологічна інспекція, видає припис про припинення їх господарського використання [4].