4. Оподаткування товарів в залежності від місця доставки товарів.

Є ряд методичних рекомендацій щодо визначення митної вартості як окремих товарів, так і за певних умов поставки.

Окремі особливості визначення митної вартості товарів залежно від базисних умов поставки наведені в Інструкції №307.

Так, при ввезенні товарів на митну територію України їх митна вартість визначається за фактурною вартістю

Фактурна вартість - це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або повинна компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі (рахунку-проформі для договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельної угоди купівлі-продажу або мін) до бази цін CIF-український порт, CIP-пункт призначення на кордоні України, CPT-пункт призначення на кордоні України чи DAF-кордон України. При цьому якщо товари куплені на умовах, відповідно до яких пункт поставки (призначення) розміщений поза митною територією України (наприклад, EXW-Будапешт, FOB-Токіо, CIF-Рига, DAF-Брест), то до фактурної вартості додаються додаткові, не включені витрати з доставки товарів до моменту перетину митного кордону України.

Для випадків, коли умовами поставки передбачено пункт призначення, який міститься на митній території України (наприклад, CIP-Миколаїв, DDP-Львів), з фактурної вартості відраховуються витрати, які мали місце після моменту перетину митного кордону України.

При вивезенні товарів з митної території України їх митна вартість наводиться за фактурною вартістю до бази цін FOB-український порт, DAF-кордон України (пункт призначення на митному кордоні України) або CIP-пункт призначення на митному кордоні України. При цьому якщо товари продані на умовах, відповідно до яких пункт поставки (відвантаження) розміщений на митній території України (наприклад, EXW-Київ або FCA-Чернігів), то до фактурної вартості додаються витрати з доставки вантажу до моменту перетину митного кордону України.

Для випадків, коли умовами поставки передбачено пункт поставки (призначення), розміщений за межами митної території України (наприклад, CIF-Стамбул, DAF-польсько-німецький кордон), з фактурної вартості відраховуються витрати, здійснені після моменту перетину митного кордону України.

Рекомендована література: 32, 33, 38, 41, 42, 51, 52.

Тема 12. Особливості оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від здійснення зовнішньоекономічної діяльності

План лекційного заняття:

1. Податки з фізичних осіб при здійсненні ЗЕД. Суб‘єкт і об‘єкт оподаткування.

2. Особливості оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних ними від здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

3. Оподаткування митом та митними зборами товарів та предметів, що перетинають кордон на правах особистої власності громадян.

1. Податки з фізичних осіб при здійсненні ЗЕД. Суб‘єкт і об‘єкт оподаткування.

Митне законодавство України оперує терміном „громадяни”, під яким розуміються фізичні особи-резиденти та нерезиденти, які не є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. При цьому під громадянами-резидентами слід розуміти громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні; під громадянами-нерезидентами – іноземці, громадяни України та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання за межами України.

У процедурному значенні в митних правовідносинах можуть приймати участь такі категорії громадян:

1) особи, які звертаються до митного органу із заявою, в тому числі і для отримання адміністративної послуги;

2) особи, щодо яких приймається рішення митним органом (посадовою особою) під час виконання контрольних повноважень з приводу переміщення товарів та інших предметів через митний кордон;

3) особи, які звертаються до адміністративного органу зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб митних органів.

Варто зауважити, що фактичний правовий статус особи, на наш погляд, буде залежати від типу процедури, адже для різних категорій осіб правові наслідки вирішення справи будуть мати неоднакове значення, а тому вони будуть мати і різний статус. Так, в контрольних процедурах громадянин аСОТматично становиться учасником процедури, тоді як при інших типах процедур громадянин може стати їх учасником у разі, коли виявить таке бажання.

У Митному кодексі України поряд з поняттями прав громадян вживається термін “інтереси, які охороняються законом”. Оскільки зміст цього поняття у митному законодавстві не розкривається, спробуємо дослідити його сутність та значення в процесі здійснення митних процедур стосовно громадян. суб’єктивним правом громадянина є закріплена в митно-правових нормах можливість здійснювати в установлених межах конкретні дії у сфері митної справи, їх реальність гарантується посадовими особами, які зобов’язані здійснити юридичні обов’язки стосовно громадян, а також можливість вимагати від митних органів здійснення необхідних дій з метою задоволення особистих інтересів, пов’язаних із переміщенням товарів через митний кордон.

Митна норма є змістовним елементом митного законодавства, який видається і забезпечується державою, покликаний визначити основні сторони митної діяльності і виступає підґрунтям ефективного регулювання митних відносин. За своїм характером спрямованості ці норми обумовлюють організацію, упорядкування і удосконалення відносин, які виникають у сфері дії митного права. Вони встановлюють нормативні гарантії забезпечення прав і свобод особи – це передбачені нормами матеріального і процесуального права юридичні засоби забезпечення реалізації, охорони і захисту прав і свобод

Право громадян на отримання інформації з митних питань є, без перебільшення, одним з принципових положень

Аналізуючи далі норми Митного кодексу стосовно проведення митного контролю та митного оформлення громадян, можна зробити висновок про те, що держава всіляко намагається полегшити виконання своїх обов’язків. Так, наприклад, громадянам встановлений чіткий строк подачі митної декларації та пред’явлення товарів до митного контролю. У той же час строк проведення цього митного контролю встановлюється технологічною схемою, затвердженою начальником митного органу. Зрозуміло, що у керівника митного органу завжди буде бажання встановити більш тривалий строк, щоб уникнути зайвих організаційних проблем.