Клас Сисуни (Трематоди)

Зберігаючи всі основні ознаки типу Плоскі черви, сисуни характеризуються специфічними особливостями, зумовленими паразитичним спо­собом життя:

1. наявність спеціальних органів прикріп­лення (присосків, гачків);

2. тенденція до спрощення травної системи і здатність всмоктувати поживні речовини крізь покриви тіла;

3. відсутність війчастого епітелію;

4. високий рівень розвитку статевої системи та складні життєві цикли зі зміною хазяїв.

Зовнішня будова. Форма тіла сисунів сплощена, листоподібна. Є два присоски — пе­редній (ротовий), у глибині якого розташований рот, і задній (черевний). Покриви не несуть війок, шари м'язів добре розвинені.

Нервова система представлена нервови­ми гангліями та поздовжніми нервовими стовбу­рами. Органи чуттів спрощені у зв'язку з парази­тичним способом життя.

Травна система. Рот веде до м'язистої глотки, яка виконує роль насоса під час ковтання їжі. Кишечник закінчується сліпо, але має у ве­ликих форм безліч виростів. У багатьох сисунів, добре пристосованих до паразитизму, травна сис­тема спрощується. Ці види здатні всмоктувати поживні речовини всією поверхнею тіла.

Статева система. Більшість сисунів — гермафродити. Чоловіча статева система представ­лена двома сім'яниками, сім’я вивідними прото­ками та копулятивним органом (парувальні органи). Жіноча статева система складається з яєчника і складної системи каналів, якими виводиться яйцеклітина. Незважа­ючи на гермафродитизм, запліднення у більшості сисунів перехресне: чоловічі гамети однієї особини запліднюють яйцеклітину іншої, і навпаки.

Життєві цикли сисунів ми розглянемо на прикладі двох видів, що паразитують в організ­мі ссавців, — печінкового сисуна та котячого сисуна. Печінковий сисун паразитує в жовч­них протоках печінки великої рогатої худоби та людини. Яйця паразита (яйцеклітина, оточе­на жовтковими клітинами — джерелом пожив­них речовин) виводяться в зовнішнє середовище з випорожненнями й мають потрапити у воду. З яйця виходить рухома личинка, яка має проник­нути в тіло молюска малого ставковика (проміж­ний хазяїн). У тілі молюска вона зазнає у будові змін, пов'язаних зі спрощенням багатьох систем і перетворюється на дорослий організм, відмін­ний від особини гермафродита, — спороцисту. Спороциста здатна до розмноження шляхом пар­теногенезу. Личинки, що виходять з яєць, зали­шають тіло ставковика, прикріплюються до рос­лин і вкриваються оболонкою. У такому вигляді вони довго зберігають життєздатність. Худоба (ос­таточний хазяїн) заражується паразитами, спожи­ваючи траву. У кишечнику тварин оболонка роз­чиняється, і личинка перетворюється на дорослу особину гермафродита — сисуна. Людина може за­разитися, випивши сиру воду з дрібних водоймищ.

У циклі розвитку печінкового сисуна спо­стерігається зміна хазяїв. В остаточному хазяїні відбувається статеве розмноження, у проміжно­му — партеногенетичне.

Котячий сисун має подібний життєвий цикл, але у нього два проміжні хазяї. Перший — мо­люск. Личинки, що залишають молюска, при­кріплюються до другого проміжного хазяїна — риб (плотва, лящ). З'їдаючи рибу, кішки, собаки й інші рибоїдні ссавці заражуються паразитом. Людина може заразитися внаслідок вживання мороженої або недостатньо просоленої риби.