- •Тема 1. Клас Війчасті черви…………………………………………….3
- •Тема 2. Клас Трематоди…………………………………………………6
- •Тема 3. Клас Стьожкові черви…………………………………………15
- •1. Білатеральна симетрія тварин.
- •2. Загальна характеристика Плоских червів.
- •3. Морфофізіологічні особливості Війчастих червів (Турбелярії).
- •4. Розмноження і розвиток Війчастих червів.
- •Місце на Землі, де найбільше видів війчастих червів
- •Гіганти серед війчастих червів
- •Найбільші плоскі черви
- •Тема 2. Клас Трематоди. План
- •Клас Трематоди
- •Клас Сисуни (Трематоди)
- •Життєві цикли котячого сисуна (а) і печінкового сисуна (б):
- •Тема 3. Клас Стьожкові черви. План
- •1. Особливості будови в зв'язку з внутрішньо порожнинним паразитизмом.
- •2. Цикли розвитку основних представників класу.
Тема 3. Клас Стьожкові черви. План
1. Особливості будови в зв'язку з внутрішньо порожнинним паразитизмом.
2. Цикли розвитку основних представників класу.
3. Роль у природі та житті людини.
1. Особливості будови в зв'язку з внутрішньо порожнинним паразитизмом.
До цього класу належить майже 3,5 тис. видів, які є ендопаразитами тварин і людини. В Україні відомо понад 500 видів. Тіло видовжене, вузьке і складається з голівки (сколекса), шийки, від якої відходять членики (проглотиди), що утворюють стробілу. Тіло дорзовентрально (спинно-черевному напрямі) сплющене, зверху вкрите тоненькою кутикулою, під якою знаходиться гіподерма і м'язи. Розміри тіла перебувають у межах від кількох міліметрів до 10-20 м. Колір тіла білуватий або жовтуватий. Нервова система розвинена слабко і складається з парного мозкового ганглію, розташованого у сколексі (головка), та кількох пар нервових стовбурів, серед яких найкраще розвинена бічна пара. Складних органів чуття немає, чутливі клітини розкидані по всій поверхні тіла (найбільше скупчення — на сколексі). Органи травлення відсутні. Видільна система протонефридіального типу і складається з двох поздовжніх головних каналів, які починаються на задньому кінці тіла, доходять до голівки, повертають назад, досягають заднього кінця і закінчуються загальним видільним отвором. Статева система гермафродитного типу. Статевий апарат у почленованих цестод повторюється у кожному членику. Життєвий цикл характеризується чергуванням поколінь і зміною живителів.
Зовнішня будова. Тіло стьожкових червів стрічкоподібне, поділене на членики — від декількох члеників в ехінокока до декількох тисяч у бичачого ціп'яка. На передньому кінці тіла розташована голівка (сколекс), яка має органи прикріплення — присоски та гачечки. На голівці є безліч чутливих волосків — органів дотику.
Травна система. Стьожкові черви повністю втратили травну систему. Вони всмоктують поживні речовини поверхнею тіла. Покриви тіла мають безліч виростів — ворсинок, які значно збільшують їхню поверхню та полегшують всмоктування.
Статева система. У кожному членику в більшості видів містяться чоловічі та жіночі статеві органи. Запліднення часто перехресне, але можливе й самозапліднення — у такому випадку сперматозоїди одного членика потрапляють у жіночі статеві шляхи іншого. У життєвому циклі відбувається зміна хазяїв.
У кишечнику людини ціп'як періодично відокремлює зрілі членики, виводячи за добу близько 5 млн яєць. Із випорожненнями яйця потрапляють на траву, і разом із нею можуть заковтуватися великою рогатою худобою — проміжним хазяїном. У кишечнику тварин з яєць виходять личинки, які проникають у кровоносні судини й розносяться по тілу. Найчастіше вони укорінюються в м'язи, де перетворюються на фіни — міхурці розміром із горошину, у порожнині яких міститься одна або декілька сформованих голівок червів. Людина — остаточний хазяїн — заражається ціп'яком, коли споживає недостатньо просмажену або проварену яловичину. Із фін виходить молодий паразит, який прикріплюється до кишечнику і живиться в основному вуглеводами, всмоктуючи їх усією поверхнею тіла.
Свинячий ціп'як небезпечніший для людини. Його життєвий цикл подібний до циклу бичачого ціп'яка, але проміжним хазяїном є свині.
Крім того, фіни можуть утворюватися не тільки в тілі свині, але й в організмі людини, якщо яйця ціп'яка потраплять у кишечник. Фіни локалізуються в м'язах, головному мозку, очних яблуках.
Ехінокок паразитує в кишечнику хижих ссавців, наприклад вовків, собак. Членики, наповнені яйцями, потрапляють з випорожненнями на траву і далі в травний тракт проміжних хазяїв — овець, кіз, корів. З яєць виходять личинки, проникають у печінку, легені й інші внутрішні органи, де перетворюються на наступну стадію — ехінококовий міхур (різновид фіни), діаметр якого варіює від декількох міліметрів до метра. Свійські собаки (остаточні хазяї) заражуються міхурами внаслідок поїдання нутрощів тварин. Люди можуть заразитися яйцями ехінокока від своїх домашніх улюбленців. Членики, що відокремилися, здатні активно пересуватися і «розповзаються» по шерсті собак. Ехінококові міхури в тілі людини поволі розвиваються, стискаючи й руйнуючи внутрішні органи. Розриви міхурів можуть призводити до смерті. Лікування здійснюється хірургічним шляхом.
