3 Форми фп і тп:

Нормосистолічна (від 60 до 90 за 1 хв)

Тахісистолічна (більше 90 за 1 хв)

Брадисистолічна (менше 60 за 1 хв)

При ТП, крім того виділяють:

Регулярний варіант

Нерегулярний варіант

За перебігом ФП і ТП виділяють (основна робоча класифікація – визначає тактику ведення хворих):

- пароксизмальна форма (ритм відновлюється самостійно протягом 2-х днів)

- персистуюча форма (ритм не відновлюється самостійно і триває більше 2-х днів)

- постійна форма (ритм не відновлюється або його відновлення не доцільне)

Стратегія відновлення синусового ритму

У кожному крнкретному випадку питання доцільності відновлення синусового ритму вирішується індивідуально! При цьому все ж таки повина простежуватись спрямованість до відновлення нормального (фізіологічного!) синусового ритму.

Мотивація “боротьби” за синусовий ритм:

• Збереження ефективної скоротливої функції передсердь → поліпшення гемодинаміки → поліпшення толерантності до фізичного навантаження → попередження розвитку «тахікардіопатії»

• Психологічні переваги синусового ритму

• Усунення симптомів, обумовлених аритмією, можливо, поліпшення якості життя

• Зниження ризику тромбоемболій

• Відсутність прийому тривалої антикоагулянтної терапії та відсутність ризику побічних ефектів цієї терапії

Протипокази до відновлення синусового ритму:

• Вади серця, котрі підлягають оперативному лікуванню

• Менше 6 місяців післе хірургічної корекції вади

• Наявність активного запального процесу

• Гіпертнонічна хвороба III стадії і перенесений інсульт із залишковими явищами

• Декомпенсований тіреотоксикоз

• Тромбоемболії в анамнезі

• СССВ, який передував розвитку ФП

• СН 2Б стадії і вище

• Кардіомегалія (КДР більше 6,8 см),

• Атріомегалія (ЛП більше 5 см)

• Тривалість аритмії більше 3 років

• Вік хворого більше 65 років при наявності вад сердця і більше 75 лет при відсутності вад

• Часті напади аритмії, котрі не підлягають ефективному лікуванню і потребують частих госпіталізацій та «агресивних» заходів для усунення аритмії

• Тяжкі супутні соматичні захворювання

• Впевненість лікаря, що хворий не буде виконувати запропонований комплаенс лікування

Тактика відновлення синусового ритму при ФП і ТП

1 ситуація – напад аритмії (до 3-х днів) супроводжується вираженними порушеннями гемодинаміки (набряк легень, шок), що безпосередньо загрожує життю пацієнта

↓

Електрична кардіоверсія

При неможливості проведення альтернатива – швидке зниження ЧСС (вибір препарату або комбінації проводиться згідно ситуації)

Болюсне введення гепаріну або фраксіпарину/клексану

2 ситуація – напад аритмії (до 3-х днів) супроводжується нетяжкими симптомами при відсутності декомпенсованих захворювань

↓

Медикаментозна та/чи електрична кардіоверсія

Болюсне введення гепаріну або фраксіпарину/клексану

3 ситуація – напад аритмії (до 3-х днів), який супроводжується тяжкими симптомами на тлі декомпенсованих або гострих запальних захворювань

↓

Контроль ЧСС і підготовка до відновлення синусового ритму

4 ситуація – тривала аритмія (більше 3-х днів)

↓

Контроль ЧСС і підготовка до відновлення синусового ритму

Підготовка до відновлення синусового ритму (тривалість 3-4 тижні)

• етіотропна терапія (протизапальна терапія, нормалізація АТ, компенсація функції міокарда)

• контроль ЧСС (переведення тахіформи в нормоформу)

• антикоагулянтна терапія

Контроль ЧСС

Бета-блокатори

Верапаміл/ділтіазем

Аміодарон

Комбінація бета-блокаторів, верапамілу або аміодарону з дігоксином.

Дігоксин не слід застосовувати у якості единого засобу контролю ЧСС при пароксизмальній ФП!

При СН: дігоксин + аміодарон

При WPW: аміодарон

Антикоагулянтна терапія (3-4 тижні до проведення конверсії синусового ритму і 3-4 тижні після)

Мета: профілактика тромбоемболічних ускладнень – зниження частоти «нормалізаційних» тромбоемболій!

Досягнення мети: варфарін 6-5 мг на добу 3 дні → 2,5-3 мг на добу до досягнення помірного рівня гіпокоагуляції - цільове МНВ (міжнародне нормалізаційне відношення) – 2,0-3,0 Од або протромбиновий індекс – 50-60%. Такий рівень гіпокоагуляції супроводжується найменшим % розвитку різних геморагічних ускладнень, в тому числі і геморагічних інсультів.