Ушкодження товстої кишки.

Розрізняють:

• гематоми й десерозування стінки кишки;

• гематоми брижі;

• розриви брижі;

• відриви кишки від брижі;

• розрив всіх оболонок стінки кишки.

Клініка: У разі пошкодження стінки кишки й попадання її вмісту в черевну порожнину розвивається клініка перитоніту, що характеризується вираженим болем у животі, напруженням м'язів передньої черевної стінки, позитивними симптомами подразнення очеревини, в'ялою перистальтикою. У випадку пошкодження заочеревинного відділу товстої кишки симптоматика вкрай незначна – це невиражений біль у бічних фланках з ірадіацією у поперекову ділянку, здуття живота, ослаблена перистальтика, ознаки ендогенної інтоксикації.

Лікування: Лапаротомія. Ревізія. Зупинка кровотечі. Десерозовані ділянки ушивають – серо-серозними швами. При значному ушкодженні – резекція кишки з виведенням колостоми (операція Гартмана).

Ушкодження печінки.

Класифікація ушкоджень печінки.

1. Ушкодження без порушення цілосності капсули.

а) Підкапсульні гематоми.

б) Глибокі й центральні гематоми.

2. Ушкодження з порушенням цілосності капсули.

а) Поодинокі й множинні тріщини.

б) Розриви ізольовані і сполучені з тріщинами.

в) Розтрощення печінки.

г) Розриви печінки з ушкодженням жовчного міхура и великих жовчних проток.

д) Ізольовані ушкодження жовного міхура и позапечінкових жовчних проток.

Клініка: Вираженість клінічних проявів залежить від ступеня ушкодження печінки, об'єму крововтрати, шоку та печінково-ниркового синдрому. Хворі скаржаться на загальну слабкість, запаморочення, болі в животі, нудоту. Хворі бліді, визначється тахікардія, гіпотонія. При фізикальному обстеженні визначається резистентність передньої черевної стінки, здуття живота. Через 6-8 годин після травми визначаються позитивні симптоми подразнення очеревини. У діагностичному плані цінним є ультразвуковий метод дослідження, лапароцентез та лапароскопія.

Лікування: Оперативне. Першочергове завдання хірурга під час операції з приводу ушкодження печінки – це зупинка кровотечі, що виконується такими способами:

1. Тампонадою марлевими серветками, сальником на ніжці, гемостатичною губкою.

2. Накладанням швів на краї рани.

3. Резекцією частки печінки або її частини

4. Підшивання переднього краю печінки на всій протяжності до очеревини (гепатопексія за Кларі).

Ушкодження селезінки.

Класифікація

1. Забиття селезінки без пошкодження капсули з наявністю підкапсульної гематоми.

2. Забиття і струси селезінки з центральною гематомою з ушкодженням паренхіми при неушкоджені капсулі.

3. Розрив капсули селезінки з поодинокими тріщинами паренхими.

4. Поодинокі та множинні глибокі розриви.

5. Розтрощення селезінки.

Клініка: Найбільш складним для діагностики є підкапсульний розрив селезінки. Хворі скаржаться на малоінтенсивний біль у лівому підребер'ї з ірадіацією у ліве плече й лопатку. Іноді буває субфебрільна температура, лейкоцитоз, анемія, парез кишечника. Найбільш інформативним методом діагностики є ургентна сонографія. У випадку одночасного розриву капсули та паренхими селезінки виникає картина геморагічного шоку та перитоніту – короткочасна непритомність, блідість шкірних покривів, тахікардія, гіпотонія,дефанс. Іноді визначається симптом “ваньки-встаньки”.

Лікування – Оперативне – спленектомія.